Рішення

від 13.02.2017 по справі 910/24091/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, е-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.02.2017№910/24091/16 Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 910/24091/16 за позовом приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав», м. Київ, до товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО 2012 ІВЕНТ СЕРВІСЕС», м. Київ, про стягнення 172 569,16 грн.,           без участі представників сторін у зв'язку з їх неявкою. Приватна організація «Українська ліга авторських і суміжних прав» (далі – Організація) звернулася до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО 2012 ІВЕНТ СЕРВІСЕС» (далі – Товариство): 125 000 грн. заборгованості, яка утворилася у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору від 02.01.2015 №ТЗ-02/01/2015 (далі – Договір); 1  675,74 грн. втрат від інфляції; 893,42 грн. 3% річних; 45 000 грн. штрафу, а всього 172 569,16 грн. Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.12.2016 порушено провадження у справі; розгляд справи призначено на 13.02.2017. Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Відповідач відзиву на позовну заяву не подав. Ухвалу господарського суду міста Києва від 30.12.2016 надіслано позивачу на адресу (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 23, оф. 1016) і відповідачу на адресу (03037, м. Київ, просп. Червонозоряний, буд. 4 Ж, офіс 207, кімната 2), зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відміткою канцелярії на звороті такої ухвали; до матеріалів справи долучено рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за адресою позивача і конверт повернення з адреси відповідача з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням встановленого строку зберігання». У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Враховуючи наведене та з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 13.02.2017 без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами (стаття 75 Господарського процесуального кодексу України, далі – ГПК України). Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, господарський суд міста Києва ВСТАНОВИВ: 02.01.2015 Організацією (УЛАСП) та Товариством (користувач) укладено Договір, за умовами якого: - УЛАСП є організацією, що має повноваження надавати право (невиключну ліцензію) на використання в комерційній діяльності об'єктів авторського права і суміжних прав, а також здійснювати збір винагороди (роялті) за таке використання на підставі свідоцтва від 24.01.2011 №19/2011 про облік організації колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права та суміжних прав, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (преамбула Договору); - користувач здійснює використання в комерційній діяльності творів шляхом їх публічного виконання, а УЛАПС надає користувачу на умовах, визначених Договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів; користувач, в свою чергу, зобов'язується виплатити винагороду (роялті) на поточний рахунок УЛАПС відповідно до умов Договору та Закону України «Про авторське право і суміжні права» (далі – Закон) (пункт 3.1 Договору); - користувач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок УЛАПС винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до Договору; відповідний загальний щомісячний платіж, що є складовою частиною винагороди (роялті), має перераховуватись не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який він здійснюється; не зважаючи на дату укладення Договору, користувач здійснює перший платіж за весь місяць (календарний період), в якому було укладено Договір; перший платіж здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання Договору; розмір винагороди (роялті) не залежить від кількості творів, що використовуватимуться користувачем під час дії Договору, та частоти їх використання (пункт 3.3 Договору); - якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більш ніж 4 (чотири) місяці, то користувач повинен буде сплатити УЛАПС штраф, що складає 100% від розміру простроченого платежу; крім цього, в разі зазначеної прострочки УЛАПС набуває право на дострокове отримання винагороди (роялті) за строк в повному обсязі (пункт 3.6 Договору); - Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2015, а в частині невиконання фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань – до їх повного виконання (пункт 6.1 Договору); - у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної в пункті 6.1 Договору дати, дія Договору вважається продовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу, коли протягом місяця до завершення строку дії Договору не буде належного повідомлення про припинення; належним повідомленням про припинення зі сторони користувача є лист з доданим до нього актом припинення використання творів, що має бути підписаний уповноваженими представниками сторін; повідомлення про припинення дії Договору має бути надіслане засобами поштового зв'язку (цінним листом), при цьому належним доказом надіслання повідомлення є чек відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних у Договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої надіслано лист, а також опис вкладення з відтиском (печаткою) поштового відділу, який посвідчує відправлення зазначеного повідомлення (пункт 6.2 Договору). Додатком від 02.01.2015 №2 сторони погодили, що розмір щомісячного платежу має складати 25 000 грн. за кожен заклад користувача, зазначений у відповідних додатках до Договору (пункт 1.1 додатку від 02.01.2015 №2); загальний розмір щомісячного платежу з дня набрання чинності Договором становить 25 000 грн.; вказана сума щомісячно перераховується користувачем на розрахунковий рахунок УЛАПС відповідно до умов Договору (пункт 1.2 додатку від 02.01.2015 №2). Додатковою угодою від 01.03.2016 №1 сторони виклали пункти 1.1 і 1.2 додатку від 02.01.2015 №2 в такій редакції: - розмір щомісячного платежу має складати 20 000 грн. за заклади користувача, зазначені у відповідних додатках до Договору; - загальний розмір щомісячного платежу становить 20 000 грн.; вказана сума щомісячно перераховується користувачем на розрахунковий рахунок УЛАПС відповідно до умов Договору. Відповідно до приписів статей  435,  440,  441,  443 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей  7,  15,  31-33 Закону: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним  законом  вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом); розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі або у договорах, що укладаються за дорученням суб'єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори. Частиною п'ятою  статті 32 Закону передбачено, що право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами. Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За приписами статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно з частинами першою та другою  статті 180 Господарського кодексу України  зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених  законом  порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за  законом  чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Отже, з'ясувавши, що позивач є організацією колективного управління; ним і Товариством укладено Договір, за яким користувачу надано дозвіл на публічне виконання оприлюднених музичних творів, публічне виконання фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, що не суперечить чинному законодавству України; сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов Договору, - господарський суд дійшов висновку, що Договір є укладеними в належній формі. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У статті 204 ЦК України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зібрані у справі докази свідчать, що станом на час розгляду спору по суті Договір є чинним, доказів протилежного Товариством не подано. Судом встановлено, що відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 додатку №2 до Договору сторонами погоджено суму щомісячної винагороди, яка відповідно до пункту 3.3 Договору повинна перераховуватися на розрахунковий рахунок УЛАСП не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який здійснюється платіж. Згідно зі статтею 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання в силу припису статті 525 ЦК України не допускається. За визначенням, наведеним підпункті 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, роялті (винагорода) – це будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау). Виходячи з викладеного, за здійснення публічного виконання музичних творів відповідач зобов'язався виплачувати винагороди (роялті) Організації відповідно до умов Договору, що і передбачено пунктом 3.1 Договору. Так, відповідачем за 23 місяці мало бути сплачено позивачу 530  000 грн. Як встановлено судом, відповідачем було здійснено платежі за 15,5 місяців на загальну суму 385  000 грн., що підтверджується реєстром платіжних документів за фільтром, а саме: 12.03.2015 (за січень 2015 року) – 25  000 грн.; 27.05.2015 (за лютий 2015 року) – 25  000 грн.; 24.07.2015 (за березень 2015 року) – 25  000 грн.; 21.08.2015 (за квітень 2015 року) – 25  000 грн.; 30.09.2015 (за травень 2015 року) – 25  000 грн.; 27.11.2015 (за червень 2015 року) – 25  000 грн.; 15.12.2015 (за липень 2015 року) – 25  000 грн.; 15.12.2015 (за серпень 2015 року) – 25  000 грн.; 15.12.2015 (за вересень 2015 року) – 25  000 грн.; 30.12.2015 (за жовтень 2015 року) – 25  000 грн.; 10.02.2016 (за листопад 2015 року) – 25  000 грн.; 10.02.2016 (за грудень 2015 року) – 25  000 грн.; 10.02.2016 (за січень 2016 року) – 25  000 грн.; 17.05.2016 і 31.05.2016 (за лютий 2016 року) – 25  000 грн.; 31.05.2016 (за березень 2016 року) – 20 000 грн.; 31.05.2016 (за квітень 2016 року) – 15  000 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 145  000 грн. Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 125 000 грн. за період з травня 2016 року по листопад 2016 року. Пунктом 2 частини першої статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Враховуючи викладене, у зв'язку з тим, що клопотання в порядку, передбаченому вказаним пунктом частини першої статті 83 ГПК України, позивачем суду не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині вимог про стягнення заборгованості, а тому стягненню з відповідача підлягає 125 000 грн. заборгованості. Крім основної заборгованості позивач просить стягнути з відповідача 1  675,74 грн. втрат від інфляції і 893,42 грн. 3% річних. Згідно із статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач просить суд стягнути з відповідача 1  675,74 грн. втрат від інфляції і 893,42 грн. 3% річних за такі періоди: з 26.04.2016 (нарахованих за травень 2015 року на суму боргу 5  000 грн.) по 27.10.2016 сума втрат від інфляції становить 241,84 грн.; 3% річних – 78,08 грн.; з 27.05.2016 (нарахованих за червень 2016 року на суму боргу 20  000 грн.) по 27.10.2016 сума втрат від інфляції становить 258,30 грн.; 3% річних – 261,37 грн.; з 26.06.2016 (нарахованих за липень 2016 року на суму боргу 20  000 грн.) по 27.10.2016 сума втрат від інфляції становить 238,06 грн.; 3% річних 212,05 грн.; з 27.07.2016 (нарахованих за серпень 2016 року на суму боргу 20  000 грн.) по 27.10.2016 сума втрат від інфляції становить 278,62 грн.; 3% річних – 161,10 грн.; з 27.08.2016 (нарахованих за вересень 2016 року на суму боргу 20  000 грн.) по 27.10.2016 сума втрат від інфляції становить 298,92 грн.; 3% річних – 110,14 грн.; з 26.09.2016 (нарахованих за жовтень 2016 року на суму боргу 20  000 грн.) по 27.10.2016 сума втрат від інфляції становить 360 грн.; 3% річних – 60,82 грн.; з 27.10.2016 (нарахованих за листопад 2016 року на суму боргу 20  000 грн.) по 27.10.2016 сума втрат від інфляції становить 0,00 грн.; 3% річних 9,86 грн. Згідно з пунктом 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, яка внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок сум втрат від інфляції і 3% річних та періоди їх нарахування, господарський суд міста Києва дійшов висновку про те, що періоди нарахування встановлені позивачем вірно. Проте суми розраховані неправильно. За перерахунком суду суми втрат від інфляції і 3% річних та періоди їх нарахування становлять: з 26.04.2016 (за 5 днів до початку травня 2016 року) по 27.10.2016 (дата, визначена позивачем у розрахунку; нарахованих на 5  000 грн. заборгованості за травень 2016 року) сума втрат від інфляції становить 206,38 грн.; 3% річних – 76,03 грн.; з 27.05.2016 (за 5 днів до початку червня 2016 року) по 27.10.2016 (нарахованих на 20  000 грн. заборгованості за червень 2016 року) сума втрат від інфляції становить 804,73 грн.; 3% річних – 253,15 грн.; з 26.06.2016 (за 5 днів до початку липня 2016 року) по 27.10.2016 (нарахованих на 20  000 грн. заборгованості за липень 2016 року) сума втрат від інфляції становить 846,42 грн.; 3% річних – 203,84 грн.; з 27.07.2016 (за 5 днів до початку серпня 2016 року) по 27.10.2016 (нарахованих на 20  000 грн. заборгованості за серпень 2016 року) сума втрат від інфляції становить 867,29 грн.; 3% річних – 152,88 грн.; з 27.08.2016 (за 5 днів до початку вересень 2016 року) по 27.10.2016 (нарахованих на 20  000 грн. заборгованості за вересень 2016 року) сума втрат від інфляції становить 930,08 грн.; 3% річних – 101,92 грн.; з 26.09.2016 (за 5 днів до початку жовтень 2016 року) по 27.10.2016 (нарахованих на 20  000 грн. заборгованості за жовтень 2016 року) сума втрат від інфляції становить 560 грн.; 3% річних – 52,60 грн.; з 27.10.216 (за 5 днів до початку листопад 2016 року) по 27.10.2016 (нарахованих на 20  000 грн. заборгованості за листопад 2016 року) сума втрат від інфляції становить 0,00 грн.; 3% річних – 1,64 грн. Таким чином, за перерахунком суду сума втрат від інфляції становить 4 214,90 грн., а 3% річних – 842,06 грн. Разом з тим, клопотання в порядку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 83 ГПК України, позивачем суду не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині вимог про стягнення втрат від інфляції, а тому стягненню з відповідача підлягає 1  675,74 грн. втрат від інфляції за розрахунком позивача, та 842,06 грн. 3% річних за розрахунком суду; у стягненні решти суми (51,36 грн.) 3% річних слід відмовити. Крім того, пунктом 3.6 Договору встановлено, що якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більш ніж 4 (чотири) місяці, то користувач повинен буде сплатити УЛАПС штраф, що складає 100% від розміру простроченого платежу. Судом перевірено здійснений позивачем розрахунок 100% штрафу та встановлено, що він правильний (5  000 грн. за травень 2016 року + 40  000 грн. за червень і липень 2016 року), а тому вимога про стягнення 45  000 грн. штрафу підлягає задоволенню. За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись статтями 43, 49, 82 – 85 ГПК України, господарський суд міста Києва ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО 2012 ІВЕНТ СЕРВІСЕС» (03037, м. Київ, просп. Червонозоряний, буд. 4 Ж, офіс 207, кімната 2; ідентифікаційний код 38137767) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав» (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 23, оф. 1016; ідентифікаційний код 37396233): 125 000 (сто двадцять п'ять тисяч) грн. заборгованості; 1  675 (одну тисячу шістсот сімдесят п'ять) грн. 74 коп. втрат від інфляції; 842 (вісімсот сорок дві) грн. 06 коп. 3% річних; 45  000 (сорок п'ять тисяч) грн. штрафу і 2 587 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят сім) грн. 77 коп. судового збору. 3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ. 4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення складено 20.02.2017. Суддя                                                                                                                     О. Марченко