Постанова

від 16.02.2011 по справі 2а/2570/313/2011

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2570/313/2011

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2011 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Заяць О.В.,

при секретарі Сапоненко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Новгород-Сіверського районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення незаконно виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття, -

В С Т А Н О В И В:

13.01.2011 року позивач, Новгород-Сіверський районний центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (надалі - Новгород-Сіверський РЦЗ), звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1, в якому просить стягнути з відповідача незаконно виплачене матеріальне забезпечення на випадок безробіття в сумі 176,90 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 в порушення вимог Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття не повідомив Новгород-Сіверський РЦЗ, що на момент надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю він був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності. В зв'язку з цим, ОСОБА_1 незаконно отримав матеріальне забезпечення на випадок безробіття в розмірі 176,90 грн. Відповідно до ст. 36 зазначеного Закону сума виплаченого забезпечення та вартості наданих послуг застрахованій особі внаслідок умисного не виконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до вимог чинного законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. Сума незаконно отриманого матеріального забезпечення відповідачем у добровільному порядку не повернута.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час, дату, та місце розгляду справи повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17 червня 2009 року до Новгород-Сіверського РЦЗ як такий, що шукає роботу, звернувся громадянин ОСОБА_1. 24.06.2009 року у на підставі особистої заяви відповідача було прийнято рішення про надання йому статусу безробітного та призначена виплата допомоги по безробіттю згідно зі статтями 22, 23 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття . Крім того, в даній заяві ОСОБА_1 особисто було зазначено, що він не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує.

Відповідно до п. б п. 3 ст. 1 Закону України Про зайнятість населення від 01.03.1991 року № 803-ХІІ в Україні до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство".

Відповідно до ст. 2 Закону України Про зайнятість населення безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. У разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу.

Відповідно до ст. 12 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття від 02.03.2000 № 1533-ІІІ виконавча дирекція Фонду та її робочі органи контролюють правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду. Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Механізм проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення визначає Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 року N 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13.02.2009 р. N 7-1 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.03.2009 року за N 232/16248 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 3 Порядку перевірка проводиться районними, міськрайонними, міськими та районними у містах центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття у разі, коли: подані застрахованою особою документи дають їй право на одержання допомоги по безробіттю відповідно до частини першої статті 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"; особа, яка одержує допомогу по безробіттю та не може бути працевлаштована у зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи, виявила бажання отримати залишок належної їй допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності.

Згідно п. 4 Порядку для проведення перевірки центри зайнятості взаємодіють з Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України шляхом обміну інформацією про отримані особами, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як безробітні, доходи від провадження підприємницької діяльності, виконання робіт за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом, під час роботи за кордоном, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. Обмін інформацією між центрами зайнятості та державними реєстраторами здійснюється згідно з Порядком взаємодії суб'єктів інформаційного обміну щодо надання та використання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, затвердженим наказом Держпідприємництва, ДПА, Держкомстату від 07.12.2005 року N 121/560/406, постановою правління Пенсійного фонду України від 07.12.2005 року N 23-3, постановою правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття від 07.12.2005 року N 368, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 16.12.2005 року за N 1523/11803.

Відповідно до п.п. 5, 6, 7, 8 Порядку перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості шляхом: звіряння наданої особою інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, у державних реєстраторів. За результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили. У разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти. У разі неповернення коштів у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.08.2010 року позивачем було зроблено перевірку шляхом направлення запиту до державного реєстратора, щодо виявлення осіб, які на день надання статусу безробітного не припинили приватну підприємницьку діяльність, або в період перебування у статусі безробітного її зареєстрували, що могло призвести до незаконного отримання матеріальних благ. Згідно довідки державного реєстратора, наданої на запит позивача, ОСОБА_1 27.11.2002 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець, а 23.03.2010 року пройшов процедуру включення до ЄДР і йому замінене свідоцтво на свідоцтво єдиного зразка. (а.с. 10) За результатами перевірки 16.08.2010 року позивачем складено акт № 102 про розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття .

В зв'язку з цим, 16.08.2010 року позивачем виданий наказ № 85 про повернення коштів. На підставі даного наказу ОСОБА_1 16.08.2010 року направлений лист № 523 з вимогою повернути кошти на протязі 15 робочих днів з дня отримання повідомлення. Проте, станом на день звернення до суду кошти в розмірі 176,90 грн. Новгород-Сіверському РЦЗ ОСОБА_1 не повернуті.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1, як суб'єкт підприємницької діяльності, відносився до зайнятого населення, а тому не мав права отримувати матеріальне забезпечення на випадок безробіття.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 36 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій та рішень.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Новгород-Сіверського районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення незаконно виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття в розмірі 176,90 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Згідно п. 34 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.09.1993 року № 7-93 позивач звільняється від сплати державного мита.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Новгород-Сіверського районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути на користь Новгород-Сіверського районного центру зайнятості з ОСОБА_1 незаконно виплачене матеріальне забезпечення на випадок безробіття в сумі 176 (сто сімдесят шість) грн. 90 коп. на р\р 37173300901334, код 21401223, банк ГУДКУ в Чернігівській області, МФО 853592, одержувач Новгород-Сіверський районний центр зайнятості.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Заяць