Ухвала

від 10.08.2012 по справі 9/63

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"10" серпня 2012 р. справа № 9/63

За скаргою Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області

На дії Відділу Державної виконавчої служби Путильського районного управління юстиції

у справі за позовом Чернівецького міжрайонного природоохоронного прокурору в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області

до приватного підприємця ОСОБА_1.

про стягнення шкоди за порушення Санітарних правил в лісах України - 2682,28 грн.

Суддя М.І.Ніколаєв

Представники сторін :

Від скаржника -ОСОБА_2 дов. від 04.01.2012 року

Від боржника -не з'явився

Від прокурора -не з'явився

Від ДВС -ОСОБА_3, нач. Відділу ДВС Путильського РУЮ

СУТЬ СПОРУ: рішенням господарського суду Чернівецької області від 19 червня 2009 року задоволено позов Чернівецького міжрайонного природоохоронного прокурору в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області та стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_4 2682,28 грн. шкоди за порушення Санітарних правил в лісах України, 102,00 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

13.07.2012 року Державна екологічна інспекція в Чернівецькій області звернулася зі скаргою на дії відділу Державної виконавчої служби Путильського РУЮ, в якій просить визнати незаконною постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 26.06.2012 року, винесену начальником Відділу державної виконавчої служби Путильського районного управління юстиції ОСОБА_3, та зобов'язати виконавчу службу Путивльського РУЮ відновити виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Чернівецької області від 01.07.2009 року по справі №9/63.

Ухвалою суду від 17.07.2012 року розгляд скарги призначено у судовому засіданні 31.07.2012 року.

Боржник у судове засідання 31.07.2012 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату і час судового розгляду. Відтак, з урахуванням положень ст. 121 ГПК України неявка боржника не є перешкодою для розгляду поданої скарги по суті.

У судовому засіданні 31.07.2012 року у зв'язку з необхідністю подання завірених копій доданих до скарги документів оголошено перерву до 10.09.2012 року.

Присутній у судовому засіданні начальник Відділу державної виконавчої служби Путильського районного управління юстиції проти задоволення поданої скарги заперечив, обґрунтовуючи це тим, що враховуючи відсутність боржника за місцем його реєстрації, виконавчою службою правомірно повернуто виконавчий документ на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження .

Розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, суд -

ВСТАНОВИВ :

На виконання рішення господарського суду від 19.06.2009 року видано наказ від 01.07.2009 року про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_4 2682,28 грн. шкоди за порушення Санітарних правил в лісах України, 102,00 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

05.06.2012 року ВДВС Путильського РУЮ винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу №9/63 від 01.07.2009 року.

Згідно витягу з ЄДР станом на 17.07.2012 року боржник зареєстрований як приватний підприємець в с. Селятин Путильського району Чернівецької області.

Згідно довідок Селятинської сільської ради від 25.06.2012 року боржник протягом 7 років в с. Селятин не проживає, власного майна, житла та земельної ділянки не має.

Відповідно до довідки Колінковецької сільської ради боржник на території с. Колінківці не прописаний та не проживає, власного майна за ним не числиться.

Актом державного виконавця від 25.06.2012 року встановлено, що в результаті вжитих виконавчих дій на території Селятинської сільської ради майна боржника не виявлено, при цьому сам боржник рахується прописаним, але не проживає більше 7 років.

У відповідь на запит ВДВС Хотинського РУЮ від 03.02.2012 року Керівником ВРЕВ по обслуговуванню Хотинського, Герцаївського, Новоселицького району надано довідку від 16.03.2012 року, з якої вбачається відсутність у власності боржника автотранспортних засобів.

Постановою Відділу Державної виконавчої служби Путильського районного управління юстиції від 26.06.2012 року №ВП №32873463 наказ господарського суду Чернівецької області №9/63 від 01.07.2009 року повернутий стягувачу на підставі п.5 ч.1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження". При цьому, у постанові зазначено, що боржник в с. Селятин Путильського району рахується прописаним, але не проживає більше 7 років. Майна боржника не виявлено, що підтверджується довідкою Селятинської сільської ради, довідкою Колінковецької сільської ради та актом державного виконавця від 25.06.2012 року.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 1 Закону України Про державну виконавчу службу завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Спірну постанову органу ДВС винесено 25.06.2012 року, отримано скаржником 04.07.2012 року, при цьому зі скаргою позивач звернувся 13.07.2012 року, тобто в межах встановленого строку подання скарги.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. При цьому державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Крім того, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом (стаття 17 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Приписами ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника ).

Таким чином, вказане нормативне застереження не допускає можливість повернення на підставі п.5 ч.1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчого документа про стягнення грошових коштів, який може бути виконано без безпосередньої участі боржника, що виключає необхідність з'ясування місцезнаходження боржника-фізичної особи.

В свою чергу, таке застереження кореспондується з нормою п.2 ч.1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", згідно якої виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не проводилося, або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Аналогічну позицію викладено в Постановах ВГС України від 05.04.2011 року по справі 8/207/09-18/196/09, по справі № 8/250-05-6481 від 24.01.2011 року та по справі № 12/19/09 від 15.09.2009 року.

Відтак, враховуючи, що згідно рішення від 19.06.2009 року з боржника стягнуті грошові кошти у сумі 2682,28 грн., суд вважає, що у державного виконавця не було правових підстав для повернення вказаного виконавчого документа саме на підставі пункту 5 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Крім того, відповідно до п. 4.11.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України 15.12.1999р. № 74/5, зареєстрованим в Мінюсті 15.12.1999р. за N 865/4158 виконавчий документ, який прийнятий державним виконавцем до виконання, і за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві якщо в результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання боржника - фізичної особи (за винятком виконавчих документів, зазначених у частині першій статті 42 Закону), а також виконавчих документів, за якими мають бути стягнені грошові кошти чи інше майно, та інших виконавчих документів, які можуть бути виконані без безпосередньої участі боржника.

Згідно частини 8 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 р. N 04-5/365 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган Державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Розгляд господарськими судами скарг у порядку ст. 121-2 ГПК України є однією з форм судового контролю щодо виконання рішень, ухвал, постанов, а виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу.

З урахуванням вищевикладеного подану скаргу слід задовольнити частково.

При цьому суд також виходить з того, що з метою виявлення нерухомого майна державний виконавець міг та був зобов'язаний зробити запити до:

- відповідного підприємства бюро технічної реєстрації, яке згідно Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" до створення єдиної системи органів державної реєстрації прав проводить реєстрацію об'єктів нерухомості;

- податкового органу, з метою з'ясування наявності у боржника відкритих банківських рахунків;

- банківських установ щодо наявності коштів на рахунках банкрута;

- органу Держтехнагляду щодо зареєстрованої за банкрутом техніки;

- органів земельних ресурсів щодо того, чи перебувають у власності боржника земельні ділянки.

У свою чергу, судовим слуханням встановлено, що державний виконавець не звертався до відповідних органів, установ та організацій з відповідними запитами щодо наявності у власності боржника майна, з урахуванням чого суд вважає, що державний виконавець не здійснив всі передбачені законом дії, спрямовані на виконання судового рішення у даній справі, а лише безпідставно повернув стягувачу виконавчий документ, що в разі наявності у боржника майна міг бути виконаний за його безпосередньої участі .

За таких обставин, оскаржувану постанова відділу Державної виконавчої служби Путильського районного управління юстиції від 26.06.2012 року №ВП №32873463 про повернення стягувачеві виконавчого документа, яка прийнята на підставі пункту 5 статті 40 Закону, слід визнати незаконною.

В частині зобов'язання відновити виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Чернівецької області від 01.07.2009 року по справі №9/63 суд зазначає наступне.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003р. № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом N 606-ХІV можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

З урахуванням вищезазначеного у задоволенні скарги в цій частині слід відмовити, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону України „Про виконавче провадження» у разі, якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження визнана судом незаконною виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду.

Аналогічну позицію також викладено в Постановах ВГС України від 03.06.2010 року по справі №16/145пн, від 20.05.2008 року по справі №14/138 .

На підставі викладеного, керуючись ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Скаргу задовольнити частково.

2. Визнати незаконною постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 26.06.2012 року №ВП №32873463, винесену начальником Відділу державної виконавчої служби Путильського районного управління юстиції ОСОБА_3

4. В іншій частині скарги відмовити.

Суддя М.І. Ніколаєв