Постанова

від 16.02.2017 по справі 810/698/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2017 року (16:18) м.Київ 810/698/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., за участю секретаря судового засідання Касьянової О.В., представника позивача Савенка О.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні подання Головного управління ДФС у Київській області до Споживчого товариства ЮВІС про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Суть спору: 15.02.2017 року о 14 год. 20 хв. до Київського окружного адміністративного суду надійшло подання Головного управління ДФС у Київській області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Споживчого товариства ЮВІС , в порядку статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

В обґрунтування заявлених у поданні вимог Головне управління ДФС у Київській області зазначило про те, що на підставі наказу про проведення фактичної перевірки від 26.01.2017 №84 посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області було здійснено виїзд для проведення перевірки Споживчого товариства ЮВІС .

Проте, як зауважив позивач, ревізорів-інспекторів контролюючого органу до проведення фактичної перевірки допущено не було, внаслідок чого заступником начальника Головного управління ДФС у Київській області Гришком Р. Ю. було прийнято рішення про застосування повного адміністративного арешту майна платника податків від 15.02.2017, за підтвердженням обґрунтованості якого заявник звернувся до суду.

Присутній у судовому засіданні представник заявника вимоги, викладені у поданні, підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити подання.

Представник Споживчого товариства ЮВІС у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, а саме копію ухвали про відкриття провадження у справі від 15.02.2017 була направлена на електронну адресу відповідача - cservice@ukr.net , яка зазначена в матеріалах справи.

При цьому, сповістити відповідача за номером телефону, який зазначений в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не вдалося, про що секретарем судового засідання був складений відповідний акт.

Відповідно до ч.8 ст.183-3 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду подання.

За таких обставин, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутністю представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Споживче товариство ЮВІС зареєстровано в якості юридичної особи та перебуває на податковому обліку в Білоцерківській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області як платник податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

З матеріалів справи вбачається, що 26.01.2017 виконуючим обов'язки начальника Головного управління ДФС у Київській області був виданий наказ Про проведення фактичних перевірок №84, яким встановлено організувати у лютому 2017 року проведення фактичних перевірок суб'єктів господарювання, у тому числі, Споживчого товариства ЮВІС .

На виконання вказаного наказу Головним Управлінням ДФС у Київській області були виписані направлення на перевірку від 10.02.2017 №87 та №88 на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Судом встановлено, що зазначеними посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області на підставі наказу Про проведення фактичних перевірок №184 від 26.01.2017 та направлень на перевірку від 10.02.2017 №87 та №88 було здійснено виїзд за адресою місцезнаходження магазину-кафе Споживчого товариства ЮВІС , який розташований за адресою: Кагарлицький р-н, с. Переселення, вул. Комунарська, 1.

Посадовими особами було вручено керівнику підприємства ОСОБА_5 копію наказу та направлень на проведення перевірки, про що свідчать відповідні розписки на зворотному боці направлень.

Проте, посадовим особам контролюючого органу було відмовлено у допуску до проведення перевірки, про що ревізорами-інспекторами складено акт відмови платника податків та посадових осіб платника податків від допуску до перевірки СТ ЮВІС №42/10-36-40/31425200 від 14.02.2017.

Так, зокрема, в направленні на перевірку №88 від 10.02.2017 директор Споживчого товариства ЮВІС ОСОБА_5 зазначив про неможливість допуску посадових осіб до перевірки, у зв'язку з не роботою відділу магазину-кафе через хворобу продавця, ОСОБА_6.

З матеріалів справи вбачається, що вказана особа відмовилась від писання акта про недопущення до перевірки, про що посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області було складено акт відмови платника податків та посадових осіб платника податків від підпису акта відмови платника податків від допуску до перевірки СТ ЮВІС від 14.02.2017.

Внаслідок не допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки заступником начальника Головного управління ДФС у Київській області Гришком Р. Ю. було прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 15.02.2017, яким передбачено застосувати повний адміністративний арешт майна СТ ЮВІС , що перебуває (розміщене, зберігається) за адресою: Київська обл., с. Переселення, вул. Українка, бул.11.

На підставі зазначеного рішення, Головне управління ДФС у Київській області звернулось до Київського окружного адміністративного суду з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Споживчого товариства ЮВІС , з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до п.94.1 ст.94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно з пп.94.2.3 п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Пунктом 94.3 ст.94 Податкового кодексу України встановлено, що арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті.

Відповідно до п.94.4 ст.94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Відповідно до п.94.10 ст.94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.

Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Отже, передумовою застосування адміністративного арешту майна за пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України є відмова платника податків від проведення перевірки або відмова у допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки виключно у разі, коли така перевірка призначається та проводиться за наявності законних підстав для цього.

При цьому, передбачене пунктом 94.10 статті 94 Податкового кодексу України підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту передбачає встановлення судом наявності підстав для застосування адміністративного арешту, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Предметом перевірки є відповідність рішення керівника податкового органу (його заступника) про накладення адміністративного арешту на майно платника податків умовам, за яких таке рішення може бути ухвалено.

Така правова позиція викладена, зокрема, в абз.4 п.10 Листа Вищого адміністративного суду України від 02.02.2011 №149/11/13-11.

Як вже було зазначено, підставою для застосування повного арешту майна відповідача, стала відмова платника податків від допуску до перевірки посадових осіб контролюючого органу, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України).

Порядок проведення фактичних перевірок визначений ст.80 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.80.1 ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно з пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Пунктом 80.5 ст.80 Податкового кодексу України встановлено, що допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Згідно з п.80.7 ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Пунктом 80.10 ст.80 Податкового кодексу України визначено, що порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Відповідно до п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Згідно з п.81.2 ст.81 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.

У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.

Пунктом 81.3 ст.81 Податкового кодексу України передбачено, що під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи - платники податків під час перевірки, що проводиться контролюючими органами, зобов'язані виконувати вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт (довідку) про проведення перевірки та мають право надати заперечення на цей акт (довідку).

Отже, Податковим кодексом України чітко унормовано, що до початку проведення фактичної перевірки посадові особи контролюючого органу, які проводять перевірку, зобов'язані вручити під розписку наказ на проведення перевірки, направлення на перевірку, а також пред'явити службові посвідчення платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції.

При цьому, єдиною підставою для відмови у допуску посадових осіб до перевірки є непред'явлення уповноваженим особам платника податків наказу та направлень на проведення перевірки та службового посвідчення посадової (службової особи) контролюючого органу, або якщо хоча б один із вказаних документів оформлений з порушенням вимог, встановлених пунктом 81.1 Податкового кодексу України.

У судовому засіданні 16.02.2017 були допитані в якості свідків заступники начальників відділу Головного управління ДФС у Київській області ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які проводили фактичну перевірку. Вказані особи були попереджені під розписку про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих свідчень.

Свідки повідомили про те, що 14.02.2017 вони виїхали для проведення фактичної перевірки магазину-кафе Споживчого товариства ЮВІС , яке розташоване за адресою: Київська обл., с. Переселення, вул. Українка, бул.11.

ОСОБА_8 зазначив про те, що він разом з ОСОБА_4 представились продавцям магазину-кафе та показали направлення на перевірку.

Свідок пояснив, що після цього до магазину-кафе приїхав керівник СТ ЮВІС ОСОБА_5, який після ознайомлення з направленнями на перевірку відмовився допускати ревізорів-інспекторів до проведення фактичної перевірки суб'єкта господарювання.

ОСОБА_4 зауважив про те, що відмова ОСОБА_5 від допуску до перевірки спочатку була мотивована дією мораторію на проведення перевірок, а після роз'яснення ревізорами про те, що дія цього мораторію не поширюється на податкові перевірки - відсутністю у приміщенні магазину-кафе продавців.

Свідки зазначили, що ними був складений акт відмови від допуску до перевірки, який ОСОБА_5 відмовився підписувати у зв'язку з чим в подальшому було складено акт про відмову платника податків та посадових осіб платника податків від підпису акта про недопущення до перевірки.

На підтвердження наданих пояснень у судовому засіданні свідками була надана фотокопія із зображенням директора СТ ЮВІС , який ознайомлюється з направленнями на перевірку. Свідки під присягою підтвердили, що зазначена фотографія була зроблена саме 14.02.2017 під час проведення перевірки, а зображена на ній особа є саме керівником підприємства ОСОБА_9

Крім того, до матеріалів справи долучені фотокопії, з яких видно, що на момент прибуття посадових осіб контролюючого органу до магазину-кафе для проведення перевірки, в його приміщенні знаходились продавці, які фактично здійснювали реалізацію товару.

Отже, матеріали справи спростовують посилання керівника СТ ЮВІС в направленні на перевірку №88 від 14.02.2017 на неможливість проведення фактичної перевірки, у зв'язку з не роботою відділу магазину-кафе через хворобу продавця. Більш того, суд зазначає, що вказана обставина відповідно до положень Податкового кодексу України взагалі не є підставою для недопущення ревізорів до проведення перевірки.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Під час розгляду справи відповідачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, визначених абз.5 п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України, за яких платник податків має право не допустити посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки.

Слід також зазначити, що визначеним п.94.11 ст.94 Податкового кодексу України правом на оскарження в адміністративному або судовому порядку рішення заступника начальника Головного управління ДФС у Київській області Гришка Р.Ю. про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 15.02.2017, як і наказу про проведення перевірки, на момент розгляду судом даної справи відповідач не скористався.

Водночас, матеріали справи свідчать, що контролюючим органом був дотриманий порядок проведення перевірки, а алгоритм дій ревізорів при відмові платника податків від допущення до перевірки повністю відповідає нормам Податкового кодексу України.

Отже, з огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 15.02.2017 прийнято обґрунтовано.

Таким чином, подання підлягає задоволенню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду про відкриття провадження в адміністративній справі за зверненням органів доходів і зборів від 15.02.2017 було відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення рішення у даній справі.

Згідно з п.3 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір №3674-VI від 08.07.2011 за подання до адміністративного суду суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою-підприємцем адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 1 ст.4 Закону України Про судовий збір передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст.7 Закону України Про Державний бюджет на 2017 рік №1801-VIII від 21.12.2016 прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2017 року - 1600 гривень, з 1 травня - 1684 гривні, з 1 грудня - 1762 гривні.

Отже, сума судового збору за звернення з позовною вимогою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна становить 1600,00 грн.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з Головного управління ДФС у Київській області в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 1600,00 грн.

В судовому засіданні 16.02.2017 були проголошені вступна та резолютивна частини постанови. Повний текст постанови складений та підписаний 17.02.2017.

Керуючись ст.ст.160-163, 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Подання задовольнити у повному обсязі.

2.Підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна Споживчого товариства "ЮВІС" (09246, Київська область, Кагарлицький район, село Переселення, вул. Українка, 11, ідентифікаційний код 31425200), застосованого рішенням заступника начальника Головного управління ДФС у Київській області від 15.02.2017 о 10 год. 00 хв.

3.Стягнути з Головного управління ДФС у Київській області в дохід Державного бюджету України (рахунок 31213206784001 в ГУ ДКСУ у Київській області, МФО 821018, отримувач коштів: Київський окружний адміністративний суд, код отримувача: 37955989, код класифікації доходів бюджету: 22030101) судовий збір в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

4.Звернути постанову до негайного виконання.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.