Рішення

від 20.02.2017 по справі 905/3571/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.02.2017р.                      Справа № 905/3571/16                               

Суддя господарського суду Донецької області Філімонова О.Ю., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Струмінвест» м. Запоріжжя

до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» м. Краматорськ Донецька область

про стягнення основного боргу у розмірі 21352, 50 грн., пені у розмірі 4 486,95грн., інфляційних витрат у розмірі 2 434,19 грн., 3% річних у розмірі 626,54грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю №12 від 03.01.2017р.

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Струмінвест» м. Запоріжжя звернулось до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» м. Краматорськ Донецька область про стягнення основного боргу у розмірі 21352, 50 грн., пені у розмірі 4486,95 грн., інфляційних витрат у розмірі 2 434,19 грн., 3% річних у розмірі 626,54грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору поставки №15/819 від 10.11.2015р., позивач зобов’язався поставити у власність відповідача товар, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити товар, однак свої зобов’язання відповідач не виконав в повному обсязі, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 21352,50 грн.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. ст. ст. 1, 12, 15, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 21.12.2016р. було порушено провадження по справі №905/3571/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Струмінвест» м. Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» м. Краматорськ Донецька область про стягнення основного боргу у розмірі 21 352, 50 грн., пені у розмірі 4 486,95грн., інфляційних витрат у розмірі 2 434,19 грн., 3% річних у розмірі 626,54грн.

20.12.2016 року господарським судом Донецької області була зареєстрована позовна заява №120/16 від 12.12.2016р. разом з якою позивач надає клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції в якому останній просить суд розгляд справи проводити в режимі відеоконференції та доручити забезпечення відеоконференції Господарському суду Запорізької області.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 21.12.2016р. в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Струмінвест» м. Запоріжжя про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції було відмовлено.

04.01.2017р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

05.01.2017 року до Господарського суду Донецької області надійшло клопотання про участь позивач в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

05.01.2017р. через канцелярію суду від представника позивача надійшов супровідний лист про надання доказів.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 10.01.2017р. в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Струмінвест» м. Запоріжжя про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції було відмовлено.

14.02.2017р. через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі та надав заяву про застосування строку позовної давності.

16.02.2017р. через канцелярію суду від відповідача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог. В даній заяві позивач просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 21352,50 грн., пені у розмірі 4486,95 грн., інфляційні витрати у розмірі 2861,24 грн., 3% річних у розмірі 751,14грн.

Відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадку, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Дана заява була прийнята судом до розгляду.

Клопотання щодо фіксації судового процесу не заявлено, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд:

В С Т А Н О В И В:

10.11.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Струмінвест», в особі директора ОСОБА_2, що діє на підставі статуту підприємства (постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Енергомашспецсталь» (покупець) укладено договір поставки №15/819.

Відповідно до п.1.1. договору, в порядку і на умовах, визначених цим договором, постачальник передає у власність покупцеві, а покупець приймає і оплачує товар (продукцію), загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна, виробник якого визначений сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п.2.1. договору, ціна продукції вказується в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно п.2.2. договору, загальна сума договору є величиною змінною і складається з суми всіх специфікацій, оформлених до цього договору, але не може перевищувати 500000,00 грн., крім того ПДВ 20% - 100000,00 грн.

Пунктом 5.1. договору, терміни і умови поставки товару вказуються в специфікаціях.

Відповідно до п.5.2. договору, датою поставки товару вважається дата його передачі покупцеві постачальником в установленому в специфікаціях місці.

Згідно до п.6.1. договору, постачальник зобов'язується надати покупцеві одночасно з продукцією наступні документи:

а) рахунок;

б) паспорт, технічний паспорт;

в) накладну (в накладній обов'язкове посилання на одержувача продукції);

г) товарно-транспортну накладну.

Відповідно до п. 8.1. договору, приймання товару (продукції) за кількістю здійснюється відповідно до вимог інструкції, затвердженої постановою Держарбітражу від 15.06.1965р. № П-6 зі змінами і доповненнями, а також відповідно до вимог ТУ і ГОСТ для даного виду товару (продукції).

Згідно з п. 8.2. договору, приймання товару (продукції) за якістю проводиться одним з наступних способів, що обираються покупцем:

- відповідно до вимог інструкції, затвердженої постановою Держарбітражу від 25.04.1966р. № П-7 зі змінами і доповненнями, а також у відповідності до вимог ТУ і ГОСТ для даного виду товару (продукції);

- за участю незалежної експертної організації, залученої покупцем.

У разі, якщо актом незалежної експертної організації підтверджується невідповідність поставленого товару (продукції) з умовами цього договору, постачальник зобов'язаний відшкодувати покупцеві витрати, пов'язані із залученням незалежної експертної організації, протягом трьох банківських днів, або інший термін, узгоджений сторонами, з моменту отримання рахунку покупця, який вважається отриманим постачальником після закінчення трьох робочих днів з моменту його відправлення покупцем за адресою постачальника, вказаною в цьому договором.

Відповідно до п. 9.1. договору, оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в національній валюті України.

Згідно до п. 9.3. договору, покупець проводить оплату за поставлену продукцію протягом терміну, зазначеного в специфікації, від дня отримання оригіналів рахунку на оплату і паспорта, якщо інше не передбачено специфікацією.

Пунктом 10.6 договору передбачено, що при несвоєчасній оплаті поставленої продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ, що діє в період прострочення.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін.(п. 13.1.)

Відповідно до п.13.2. договору, термін дії договору до 31.12.2016р.

Згідно до п. 13.3. договору, закінчення терміну дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Між сторонами підписана специфікація №1 до договору поставки №15/819 від 10.11.2015р., якою загальна вартість по даній специфікації складає 21352,50грн. та відповідно до п.2 умов оплати: оплата по факту поставки протягом 5-ти робочих днів.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).

Договір №15/819 від 10.11.2015р., укладений між сторонами за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм ст. 264-271 Господарського кодексу України та істотними умовами договору поставки, зокрема, є предмет, ціна, строк дії договору, умови поставки, термін її здійснення.

Відповідно до ч.3 ст. 264 Господарського кодексу України, основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1, ч.2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов договору поставки №15/819 від 10.11.2015р., на підставі видаткової накладної №РН-0000246 від 14.12.2015р. відповідач отримав товар від позивача на суму 21352,50грн., яка підписана уповноваженими представниками обох сторін (а.с.20).

Зі сторони відповідача видаткова накладна підписана ОСОБА_3 на підставі довіреності №2460 від 14.12.2015р. (а.с.21).

14.12.2015р. позивачем було виставлено рахунок-фактура на оплату №СФ-0000333 на суму 21352,50грн. (а.с. 22).

Позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія-вимога №1 від 28.01.2016р. про сплату вартості поставленої партії електроустаткування у розмірі 21352,50 грн.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином

Відповідач доказів оплати у розмірі 21352,50 грн. до матеріалів справи не надав, тому суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Струмінвест» доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 4486,95 грн., інфляційні витрати у розмірі 2861,24 грн. та 3 % річні у розмірі 751,14грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст. ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідач у своїй заяві просить застосувати позовну давність при нарахуванні пені.

Згідно з положеннями ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.1. ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила .

Відповідно до п.2.1 Постанови №10 від 29.05.2013 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом ч.2 ст.9 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.223 Господарського кодексу України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов'язань, визначених ст.175 Господарського кодексу України.

При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч.3 та 4 ст.267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.2.1 Постанови №10 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

За приписами п.2.2 зазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України за змістом ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Аналогічна позиція міститься також в постанові від 12.06.2007 Верховного Суду України у справі №П-9/161-16/165.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст.267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Відповідно до п.4.3 Постанови №10 від 29.05.2013 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Згідно п. 4.4.1 цієї ж Постанови визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Бездіяльність боржника (наприклад, неоспорювання ним безспірного списання коштів, якщо така можливість допускається за законом або договором) не свідчить про переривання перебігу позовної давності, оскільки таке переривання можливе лише шляхом вчинення дій.

З урахуванням положення частини четвертої статті 51 Господарського процесуального кодексу України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява, а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду.

Оскільки відповідачем не наведено обґрунтованих причин щодо застосування позовної давності по оплаті товару за видатковою накладною №РН-0000246 від 14.12.2015р. на суму 21352,50грн. поза межами строку давності, а позивачем в свою чергу враховано строк позовної давності при подачі позовної заяви, тому суд відмовляє відповідачу в задоволенні зави про застосування строку позовної давності.

Перевіривши арифметичний розрахунок пені, наданий позивачем, суд позовні вимоги в частині стягнення пені задовольняє у повному обсязі: за період з 20.12.2015р. по 18.06.2016р. на суму заборгованості 21352,50грн. пеня у розмірі 19430,78грн.

Оскільки суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, тому пеня підлягає стягненню у розмірі 4486,95 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перерахувавши інфляційні витрати зазначає, що розмір інфляційних витрат, який підлягає стягненню з відповідача складає 2903,39грн.: за період січень 2016р.- січень 2017р. на суму заборгованості 21352,50грн.

Оскільки суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, тому інфляційні витрати підлягають стягненню у розмірі 2861,24 грн.

Суд, перерахувавши 3% річні зазначає, що розмір 3% річних, який підлягає стягненню з відповідача складає 754,65грн.: за період з 19.12.2015р. по 20.02.2017р. на суму заборгованості 21352,50грн.

Оскільки суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, тому 3 % річні підлягають стягненню у розмірі 751,14 грн.

Згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 82-85, 115, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариство "ЕНЕРГОМАШСПЕЦСТАЛЬ" (84306, Донецька обл., місто Краматорськ, ПАТ "ЕНЕРГОМАШСПЕЦСТАЛЬ", ЄДРПОУ 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРУМІНВЕСТ" (69600, Запорізька обл., м. Запоріжжя, Північне шосе, будинок 8, офіс 13, ЄДРПОУ 35719615) суму основного боргу у розмірі 21352 (двадцять одна тисяча триста п’ятдесят дві) грн. 50 коп., пеню у розмірі 4486 (чотири тисячі чотириста вісімдесят шість) грн. 95 коп., інфляційні витрати у розмірі 2861(дві тисячі вісімсот шістдесят одна) грн. 24 коп., 3 % річних у розмірі 751(сімсот п’ятдесят одна)грн.14коп., судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного тексту рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                      О.Ю. Філімонова

Дата складання повного тексту рішення 20.02.2017 року.

Надруковано 3 примірника:

1-до справи

1-позивачу

          1-відповідачу