Рішення

від 13.02.2017 по справі 916/3503/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" лютого 2017 р.Справа № 916/3503/16

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Зайцев Ю.О.

При секретарі судового засідання Себовій О.О.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 - на підставі довіреності №49 від 29.12.2016р.;

Від відповідача: не з'явився;

Від третьої особи: ОСОБА_2 - на підставі довіреності №20/7-49 від 10.01.2017р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області до відповідача ОСОБА_3 підприємства „ОСОБА_4 СЕРВІС» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійих вимог на предмет спору, на стороні позивача Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» про стягнення заборгованості в сумі 7 130,61 грн.,-

ВСТАНОВИВ :

Суть спору : 19.12.2016р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_3 підприємства „ОСОБА_4 СЕРВІС» про стягнення заборгованості в сумі 7 130,61 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.12.2016р. було порушено провадження по справі № 916/3503/16 з призначенням до розгляду у відкритому судовому засіданні.

30.01.2017р. в судовому засіданні представник позивача звернувся з письмовим клопотанням (вх.№2-508/16) про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне підприємство «Одеський морський торговельний порт» (65026, м. Одеса, Митна площа, 1).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.01.2017р. було залучено до участі у справі № 916/3503/16 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне підприємство «Одеський морський торговельний порт» .

В судовому засіданні 30.01.2017р. представник позивача надав до суду клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів відповідно до ст. 69 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.01.2017р. було задоволено клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області про продовження строку розгляду справи на 15 днів та продовжено строк вирішення спору по справі № 916/3503/16 на 15 днів.

В судовому засіданні 13.02.2017р. представником третьої особи було надано суду письмові пояснення по справі.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, вказаною в позовній заяві, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у зв'язку з чим справа розглядається без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 13.02.2017р. відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд встановив:

29.01.2016 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець) та ОСОБА_3 підприємством „ОСОБА_4 СЕРВІС» (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, за яким орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення 2-го поверху (к.201), загальною площею 8,24 кв.м. трьохповерхової будівлі, розташованої на майданчику транспортно-вантажного терміналу Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» , за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Андрієвського, 2, що перебувають на балансі Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» , строком на два роки одинадцять місяців.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що майно передається в оренду з метою: для розміщення офісу.

Згідно п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передавання майна.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Відповідно до п. 2.3 договору передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною у звіті про незалежну оцінку.

Пунктом 2.4 договору встановлено, що обов'язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендодавця.

Згідно п. 2.5 договору орендоване нерухоме майно залишається на балансі балансоутримувача із зазначенням того, що цей об'єкт є орендованим.

Згідно п. 3.1 договору орендна плата становить без урахування ПДВ за базовий місяць 700,00 грн.

В п. 3.3. договору визначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Одночасно копія платіжного доручення на перерахування орендної плати державного бюджету 70% надсилається орендарем орендодавцеві, 30% - балансоутримувачу.

Відповідно до п. 3.6 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.5 договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, починаючи день оплати.

Згідно п. 3.7 договору за ініціативою орендодавця стягнення заборгованості з орендної плати та пені вирішується в судовому порядку.

Пунктом 3.8 договору встановлено, що у разі виникнення заборгованості з орендної плати, у п. 3.7 договору зазначається, що поточні платежі, які сплачені за об'єкт оренди насамперед, спрямовуються на погашення заборгованості з орендної плати, яка виникла у минулі періоди, а потім - у рахунок поточних платежів.

Пунктом 3.10 договору встановлено, що зобов'язання орендаря за сплатою орендної плати забезпечуються у вигляді авансового платежу в розмірі не меншому, ніж орендна плата за перший місяць оренди, який вноситься в рахунок плати за останній місяць оренди, протягом 10 днів з моменту підписання договору оренди на розрахунковий рахунок Державного казначейства за місцем реєстрації орендаря.

Відповідно до п. 3.11 договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, у повному обсязі, якщо така виникла, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Відповідно до п. 5.1 договору орендар зобов'язується протягом місяця з моменту підписання договору внести авансовий платіж (700 грн.), передбачений цим договором. Авансовий платіж стягується до державного бюджету і балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у п. 3.5 цього договору. Після закінчення основного строку договору оренди здійснюється перерахування орендної плати за останній місяць з урахуванням внесеного орендарем авансового платежу. У разі порушення орендарем зобов'язання зі сплати орендної плати він повинен відшкодувати до державного бюджету і балансоутримувачу збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір авансового платежу. Якщо в разі дострокового припинення договору за згодою сторін сума сплачених орендних платежів і авансового платежу перевищить передбачені договором платежі за період фактичної оренди, то це перевищення розглядається як зайва сума орендної плати.

Відповідно до п. 5.3 договору орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, проте, як зазначає представник позивача, в порушення вищевказаних вимог орендна плата сплачувалася орендарем не своєчасно та не в повному обсязі. Згідно п. 3.6 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.5 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п. 9.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Пунктом 9.3 договору встановлено, що спори, які виникають за цим договором або в зв'язку з ним, не вирішені шляхом переговорів або в порядку досудового врегулювання, вирішуються у судовому порядку.

Пунктом 10.1 договору встановлено, що цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців.

Також зі змісту вказаного договору вбачається, що його укладання погоджено третьою особою - Державним підприємством «Одеський морський торговельний порт» , яке є балансоутримувачем майна, що є предметом оренди.

Як вказує позивач, відповідачу була надіслана претензія від 13.05.2016 р. № 11-05-02481 про стягнення заборгованості з орендної плати, пені та розірвання договору оренди. Проте відповіді на претензії від відповідача на адресу регіонального відділення не надходило.

Так, позивач зазначає, що порушуючи умови вищевказаного договору, відповідач і до теперішнього часу не здійснив сплату заборгованості по орендній платі та пені. Наразі позивач вказує, що таке знехтування орендарем своїми зобов'язаннями за договором оренди призвели до збільшення розміру заборгованості з орендної плати і пені, у зв'язку з чим станом на 12.12.2016 р. борг по орендній платі становить 4 407,36 грн., а пеня - 2 723,25 грн.

З наведених підстав, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_3 підприємства „ОСОБА_4 СЕРВІС» про стягнення заборгованості в сумі 7 130,61 грн.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їх відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

Ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» визначає, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

В силу ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно ч. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Ч. 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 12 жовтня 2009 року на виконання умов вказаного договору між позивачем як орендодавцем, відповідачем як орендарем та балансоутримувачем було складено та підписано акт приймання-передавання державного нерухомого майна, що обліковується на балансі Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» . За цим актом відповідачу було передано в строкове платне користування нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення 2-го поверху (к.201), загальною площею 8,24 кв.м. трьохповерхової будівлі, розташованої на майданчику транспортно-вантажного терміналу Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» , за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Андрієвського, 2, що перебувають на балансі Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» .

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Так, відповідач з моменту прийняття в оренду приміщень, вказаних в договорі від 29.01.2016 р. оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, мав сплачувати на користь позивача щомісячно орендну плату (70%) не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.3 договору оренди передбачено, що орендар зобов'язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Однак, як з'ясовано судом, відповідач всупереч ч. 3 ст. 18 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» та п. 3.5 договору оренди виконав належним чином зобов'язання за цим договором та не сплатив в повному обсязі орендну плату за період оренди з 12.03.2016 р. по 12.12.2016 р., внаслідок чого у відповідача за вказаний період існує заборгованість перед державним бюджетом в розмірі 4 407,36 грн., розрахунок якої міститься в матеріалах справи.

Також відповідно до п. 5.9 договору орендар зобов'язався щомісяця до 12 числа надавати орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку про перерахування орендної плати до державного бюджету України), а також на вимогу орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звіряння.

Однак, в матеріалах справи відсутні відповідні платіжні документи на підтвердження сплати відповідачем орендної плати.

При цьому, як свідчать матеріали справи, позивачем направлялась відповідачу 13.05.2016 р. претензія за вих. № 11-05-02481 з вимогою сплатити до державного бюджету заборгованість по орендній платі, відповіді на яку від відповідача не надходила.

Отже, відповідач не спростував належними доказами наявність заборгованості перед позивачем в заявленому розмірі, не надав ніяких детальних контррозрахунків та доказів на підтвердження сплати боргу з орендної плати протягом спірного періоду.

Так, несплата відповідачем орендної плати за вище вказаним договором оренди є порушенням вимог чинного законодавства та умов цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Таким чином, з огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати, що не спростовано відповідачем, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в заявленому розмірі 4 407,36 грн.

При цьому з огляду на наявність у відповідача заборгованості з орендної плати позивачем здійснено нарахування пені за період з 12.03.2016 р. по 12.12.2016 р. в розмірі 2723,25 грн., розрахунок якої додано до позову.

Адже за приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В свою чергу невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (невнесення відповідачем орендної плати) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

При цьому слід зазначити, що чинним законодавством передбачено відповідальність орендаря за невиконання обов'язку щодо внесення орендної плати у встановлений строк.

Ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено п. 3.6 вказаного договору, орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.5 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов'язання за договором оренди щодо своєчасного внесення орендної плати, на думку суду, позивачем - Регіональним відділенням ФДМУ по Одеській області правомірно здійснено розрахунок пені на суму боргу за кожним платежем у відповідному місяці оренди у період з 12.03.2016 р. по 12.12.2016 р., розмір якої становить 2 723,25 грн. згідно наданого позивачем розрахунку, у зв'язку із чим вказані вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Решту доводів і поданих сторонами доказів, відхилення яких не обґрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32,33,43,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області до відповідача ОСОБА_3 підприємства „ОСОБА_4 СЕРВІС» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійих вимог на предмет спору, на стороні позивача Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» про стягнення заборгованості в сумі 7 130,61 грн. - задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_3 підприємства „ОСОБА_4 СЕРВІС» (65074, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 35992882) до державного бюджету України (р/р 31115094700008, одержувач УК у м. Одесі/Приморський район/ККД - 22080300, код ЄДРПОУ 28016923, банк отримувача - ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011) заборгованість по орендній платі в розмірі 4 407 /чотири тисячі чотириста сім/грн. 36 коп. та пеню в сумі 2 723/дві тисячі сімсот двадцять три/грн. 25 коп.

3. Стягнути ОСОБА_3 підприємства „ОСОБА_4 СЕРВІС» (65074, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 35992882) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області (65125, м. Одеса, вул. В.Арнаутська, 15; код ЄДРПОУ 20984091; р/р № 35215086000044; банк отримувача - ДКСУ м. Київ, МФО 820172) витрати по сплаті судового збору в сумі 1 378 /одна тисяча триста сімдесят вісім/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 20 лютого 2017 р.

Суддя Ю.О. Зайцев