Рішення

від 20.02.2017 по справі 924/1285/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" лютого 2017 р.Справа № 924/1285/16

Господарський суд Хмельницької області у складі:

судді Димбовського В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом приватного підприємства „Хмельницькліфткомплект» , м. Хмельницький

до колективного підприємства „Цивільжитлобуд» , м. Хмельницький

про стягнення 95000,00 грн. - основного боргу, 73630,56 грн. - інфляційних втрат, 6796,00 грн. - 3% річних та 13866,99 грн. - пені

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Суть спору: позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 100346,92 грн. - основного боргу, 73630,56 грн. - інфляційних втрат, 6796,00 грн. - 3% річних та 36894,33 грн. - пені.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати виконаних робіт по монтажу ліфтів згідно договору №26/14М від 10.04.2014р. Стягнення інфляційних та 3% річних заявлено з посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України, а нарахування пені обумовлено наявністю відповідної умови договору щодо її застосування. При цьому, пеню було обраховано за період з 07.12.2015р. по 07.12.2016р.

Під час розгляду справи позивачем зменшено розмір позовних вимог в частині стягнення основного боргу з посиланням на його часткову сплату. Згідно зменшеного розміру позивач просив стягнути з відповідача 95346,92 грн. - основного боргу, 73630,56 грн. - інфляційних втрат, 6796,00 грн. - 3% річних та 36894,33 грн. - пені.

20.02.2017р. позивач зменшив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу та пені, подавши відповідну заяву. Окрім того, просив судове засідання проводити без участі свого представника. Згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог просив стягнути 95000,00 грн. - основного боргу, 73630,56 грн. - інфляційних втрат, 6796,00 грн. - 3% річних та 13866,99 грн. - пені. При цьому, пеню позивач обрахував за період з 06.09.2014р. по 05.03.2015р.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено право позивача на зменшення розміру позовних вимог до прийняття рішення по справі.

Заява про зменшення розміру позовних вимог нормам чинного законодавства не суперечить, будь-чиїх прав та охоронюваних законом інтересів не порушує, подана у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому судом прийнята.

Відповідач свого представника у судове засідання не направив, письмового відзиву на позов не подав. Однак, у клопотанні, надісланому 09.02.2017р., повідомляв про можливість мирного врегулювання спору.

У свою чергу, позивач у заяві, поданій 20.02.2017р., позовні вимоги підтримав, повідомивши, що після винесення судового рішення, під час його виконання, не заперечує щодо розстрочення заборгованості терміном на 3 місяці, про що буде укладена відповідна угода з відповідачем.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

10.04.2014р. колективне підприємство „Цивільжитлобуд» (замовник) уклало з приватним підприємством „Хмельницькліфткомплект» (підрядник) договір №26/14М.

Згідно умов вказаного вище договору (п. 1.1), замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання робіт по монтажу чотирьох ліфтів вантажопідйомністю 400 кг на 10 зупинок, монтажу системи ОДЗ та пусконалагоджувальних робіт на будівництві житлового будинку по Львівському шосе, 33/2 (1-4 під'їзди) в м. Хмельницький.

Строки виконання робіт, згідно п. 3.3 договору, до 01 серпня 2014 року.

Порядок приймання робіт сторони обумовили в розділі 4 договору. Так, зокрема, згідно п. 4.1, замовник приймає виконані підрядником роботи по акту. Акт приймання виконаних робіт (типова форма КБ-2в), довідка (типова форма КБ-3) повинні бути підписані замовником на протязі 3 діб з дня повідомлення його підрядником про готовність робіт незалежно від стану розрахунків і готовності об'єкта в цілому.

Порядок розрахунків сторони встановили у п. 7.1 договору, згідно якого замовник щомісячно на протязі 5 днів з моменту підписання актів виконаних робіт оплачує виконані по даному договору роботи, на основі підписаних сторонами актів (типова форма КБ-2в) і довідок (типова форма КБ-3).

Відповідальність замовника за порушення строку оплати встановлена у п. 8.2 договору у вигляді сплати підряднику пені в розмірі діючої подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи на загальну суму 121974,78 грн., про що свідчать підписані сторонами акти приймання виконаних будівельних poбіт (форми КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форми КБ-3), а саме:

- акт №2 та довідка за червень 2014 року на суму 40658,26 грн., підписані сторонами 30.06.2014р.;

- акт №3 та довідка за серпень 2014 року на суму 40658,26 грн., підписані 29.08.2014р.;

- акт №4 та довідка за серпень 2014 року на суму 40658,26 грн., підписані 29.08.2014р.

Відповідач, у строк, встановлений у договорі, не виконав свої зобов'язання з оплати прийнятих ним робіт. Борг відповідача перед позивачем складав 100346,92 грн., що підтверджується підписаним між сторонами актом звіряння взаємних розрахунків за період 31.12.2012р.-30.06.2016р.

Під час розгляду справи, відповідач сплатив частину боргу в розмірі 5346,92 грн., про що свідчить платіжне доручення №662 від 30.01.2017р.

Борг відповідача перед позивачем на момент прийняття рішення складає 95000,00 грн.

У зв'язку з невиконанням взятих на себе зобов'язань, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 13866,99 грн. (за період з 06.09.2014р. по 05.03.2015р.), інфляційні втрати в сумі 73630,56 грн. (з вересня 2014 року по грудень 2016 року) та 3% річних в сумі 6796,00 грн. (з 06.09.2014р. до 08.12.2016р.).

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.

У відповідності до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Укладений між сторонами правочин, з якого виникли взаємні права та обов'язки, за своїм змістом і правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання статтями 837-864 Цивільного кодексу України.

Частина 1 статті 837 ЦК України визначає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За приписами частини 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Наявні матеріали справи свідчать про те, що позивач свої зобов'язання за договором стосовно виконання робіт виконав у повному обсязі, приймання-передачу робіт оформлено відповідними актами та довідками про вартість робіт, які підписано та скріплено печатками сторін.

У договорі сторони погодили здійснення щомісячних розрахунків за виконані роботи на підставі актів форми №КБ-2в та довідок форми №КБ-3 на протязі 5 днів з моменту підписання актів. Наявні у справі акт приймання виконаних робіт за червень 2014 року, підписаний 30.06.2014р., тому останнім строком виконання зобов'язань з оплати робіт за червень 2014 року на суму 40658,26 грн. є 05.07.2014р.; два акти приймання виконаних робіт за серпень 2014 року на загальну суму 81316,52 грн. підписано 29.08.2014р., отже останній строк оплати робіт за серпень 2014 року є 03.09.2014р.

Відповідач свої зобов'язання, у строк, встановлений договором належним чином не виконав, оплата робіт здійснена частково. Факт неналежного виконання договірних обов'язків підтверджується матеріалами справи та не оспорюється відповідачем. Отже, відповідач є боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання, і у нього виникла заборгованість, яка підлягає стягненню.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 95000,00 грн. є обгрунтованої та підлягає задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

У застосуванні індексації враховуються рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р.

Згідно зазначеного листа, індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення заборгованості. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Враховуючи, що перерахована судом сума інфляційних перевищує суму, яка заявлена позивачем до стягнення, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних у розмірі, який заявлено позивачем.

Здійснивши перерахунок 3% річних, суд погоджується з нарахуваннями позивача.

У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У договорі сторони передбачили відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати виконаних робіт у вигляді сплати пені у граничному розмірі, встановленому Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд частково не погоджується з періодом нарахування з огляду на наступне. З розрахунку позивача вбачається, що пеня нарахована на загальну суму прострочених коштів за період з 06.09.2014р. по 05.03.2015р. У той час, як пеня на борг з оплати робіт за червень 2014 року може бути нарахована по 05.01.2015р., оскільки прострочка в оплаті робіт розпочинає перебіг з 06.07.2014р.; пеня на борг з оплати робіт за серпень 2014 року може бути нарахована по 03.03.2015р., оскільки прострочка в оплаті робіт розпочинає перебіг з 04.09.2014р.

Приймається до уваги те, що стосовно пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

З огляду на те, що в договорі не було передбачено більшу тривалість періоду нарахування пені, суд враховує ч. 6 ст. 232 ГК України. Тобто, позивач при обрахунку пені має право обрати іншу дату, ніж перший день прострочки, однак, нарахування має бути здійснено в межах шестимісячного періоду, початок перебігу якого починається з першого дня прострочки і закінчується через шість місяців.

Суд, не виходячи за межі позовних вимог, взявши до уваги дату, з якої позивач здійснив нарахування пені - 06.09.2014р., при цьому врахувавши приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, обмежив кінцеву дату нарахування пені на борг за роботи, виконані у червні 2014 року, по 05.01.2015р., та кінцеву дату нарахування пені на борг за роботи, виконані у серпні по 03.03.2015р. та, здійснивши перерахунок пені, вважає правомірно заявленою сумою 11908,18 грн.

Враховуючи викладене вище, позов підлягає задоволенню частково в частині стягнення з відповідача 95000,00 грн. - основного боргу, 73630,56 грн. - інфляційних втрат, 6796,00 грн. - 3% річних та 11908,18 грн. - пені.

У частині позовних вимог про стягнення з відповідача 1958,81 грн. - пені належить відмовити.

Згідно ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов приватного підприємства „Хмельницькліфткомплект» , м. Хмельницький до колективного підприємства „Цивільжитлобуд» , м. Хмельницький про стягнення 95000,00 грн. - основного боргу, 73630,56 грн. - інфляційних втрат, 6796,00 грн. - 3% річних та 13866,99 грн. - пені задовольнити частково.

Стягнути з колективного підприємства „Цивільжитлобуд» (м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 47; код 01274231) на користь приватного підприємства „Хмельницькліфткомплект» (АДРЕСА_1; код 37412066) 95000,00 грн. (дев'яносто п'ять тисяч гривень 00 коп.) - основного боргу, 73630,56 грн. (сімдесят три тисячі шістсот тридцять гривень 56 коп.) - інфляційних втрат, 6796,00 грн. (шість тисяч сімсот дев'яносто шість гривень 00 коп.) - 3% річних, 11908,18 грн. (одинадцять тисяч дев'ятсот вісім гривень 18 коп.) - пені, 2810,02 грн. (дві тисячі вісімсот десять гривень 02 коп.) - витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

У частині позовних вимог про стягнення з відповідача 1958,81 грн. - пені відмовити.

Суддя В.В. Димбовський

Віддруковано 3 примірника:

1 - до справи,

2 - позивачу (АДРЕСА_1),

3 - відповідачу (м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 47).