Постанова

від 14.02.2017 по справі 910/18798/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2017 р. Справа№ 910/18798/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

за участю секретаря: Добрицької В.С.

за участю представників:

позивача: Савві Л.Е., довіреність б/н від 30.09.2016,

Крижановський А.Е., директор,

відповідача: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬБЕДО ТРАНС"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2016

у справі №910/18798/16 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Торгового унітарного підприємства "ГПЗ Белтрейдинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬБЕДО ТРАНС"

про стягнення заборгованості 4 003 707,49 руб. РФ

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2016 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬБЕДО ТРАНС" (01135, м. Київ, вул. В'ячеслава Чорновола, буд. 41, код 39854660) на користь Торгового унітарного підприємства "ГПЗ Белтрейдинг" (Республіка Білорусь, 220070, м. Мінськ, вул. Чеботарьова, буд. 7-А, оф. 218; код 192315819) 2 783 811 (два мільйони сімсот вісімдесят три тисячі вісімсот одинадцять) руб. РФ 90 коп. РФ основного боргу, 1 219 895 (один мільйон двісті дев'ятнадцять тисяч вісімсот дев'яносто п'ять) руб. РФ 59 коп. РФ пені та 60 055 (шістдесят тисяч п'ятдесят п'ять) руб. РФ 61 коп. РФ судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬБЕДО ТРАНС" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2016 у справі №910/18798/16.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2016, справу №910/18798/16 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬБЕДО ТРАНС" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Андрієнка В.В., суддів Буравльова С.І., Шапрана В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬБЕДО ТРАНС" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2016 у справі №910/18798/16 прийнято до провадження визначеною колегією суддів у складі. Розгляд справи призначено на 24.01.2017.

18.01.2017 до відділу забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів (канцелярія) КАГС від представників позивача та відповідача надійшли письмові клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання, яке відбулось 24.01.2017 не з'явились представники позивача та відповідача. Розгляд справи було відкладено на 14.02.2017.

14.02.2017 в судове засідання не з'явився представник відповідача.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників судового процесу, колегія суддів ухвалила слухати справу без участі відповідача. Представник позивача надав суду усні пояснення стосовно доводів наведених в апеляційній скарзі.

Приписами ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, 16.12.2015 між Торговим унітарним підприємством "ГПЗ Белтрейдинг" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬБЕДО ТРАНС" (покупець) було укладено договір поставки №1/37, за умовами якого постачальник зобов'язується прийняти і оплатити постачальнику продукцію на умовах та у терміни, що передбачені даним договором ( п. 1.1. договору).

Відповідно п. 1.2. договору під продукцією, що належить до постачання згідно даного договору сторони розуміють підшипники в асортименті та деталі до підшипників.

Згідно п. 2.1. договору загальна сума даного договору орієнтовно становить 30 000 000 (тридцять мільйонів) російських рублів, в. т.ч. ПДВ - 0 %. Валюта договору - російський рубль.

Пунктом 2.4. договору визначено, що оплата продукції за даним договором здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок "постачальника" на умовах 100 % оплати за продукцію протягом 80 (восьмидесяти) календарних днів з дати постачання товару. Порядок розрахунків може бути змінений та узгоджений сторонами по договору у додатках (специфікаціях) до даного договору.

Відповідно п. 2.7. договору поставка продукції здійснюється на умовах FCA - м. Мінськ, склад постачальника (Інкотермс-2010). Спосіб поставки продукції - шляхом само вивозу автомобільним транспортом "покупця". Умови відвантаження можуть бути змінені за згодою сторін в додатках (специфікаціях) до даного договору.

Згідно п. 2.10. договору до кожної партії відвантаженої продукції "постачальник" додає наступні супровідні документи: 1) оригінали рахунків-фактур; 2) оригінал ГТД, виданої митним органом Республіки Білорусь; 3) СMR$ CT1; 4) товарну накладну; 5) документи, що підтверджують якість продукції (паспорти (сертифікати) якості, видані заводом-виробником; сертифікати відповідності).

У відповідності до п. 3.1. договору продукція, що постачатиметься за даним договором повинна відповідати ГОСТу 520-2011, ТУ заводів-виробників, вимогам споживача вказаним у заявці на відвантаження. Якість продукції засвідчується маркуванням та наданими заводом-виробником документами.

21.04.2016 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору поставки №1/37 від 16.12.2015, згідно умов якої сторони дійшли згоди викласти пункт 2.4. договору в наступній редакції: "оплата продукції по даному договору здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок "постачальника" на умовах 100 % оплати за продукцію протягом 120 (ста двадцяти) календарних днів з дати постачання товару".

17.06.2016 між сторонами було укладено додаткову угоду №3 до договору поставки №1/37 від 16.12.2015, якою сторони погодили те, що постачальником порушено п. 3.1. договору, а саме, відсутність маркування заводу-виробника (бренду) на поставлених за адресою "покупця" підшипниках під брендом "NEUTRAL". Загальна вартість підшипників без маркування складає 154 найменування; 13 950 шт.; 1 578 415, 50 руб. РФ (п. 1-2 додаткової угоди).

Пунктом 3 додаткової угоди №3 сторони погодили що, відповідно до п. 1 та 2. даної додаткової угоди та у відповідності до п. 3.8. укладеного договору, сторони дійшли до згоди про те, що: покупець повертає постачальнику товар у об'ємі та на суму відповідно до п.2. даної додаткової угоди. Повернення товару (поставка на адресу постачальника) здійснюється до 30.06.2016. Датою поставки товару вважається дата надходження товару на склад постачальника; постачальник приймає повернутий товар з відповідним зменшенням суми заборгованості на 1 578 415, 50 руб. РФ.

Відповідно п.4. додаткової угоди №3 сума заборгованості покупця перед постачальником на 17.06.2016 (включно) складає 6 271 404,30 руб. РФ. Після повернення товару сума заборгованості складе 4 692 988,80 руб. РФ.

11.07.2016 між сторонами було укладено додаткову угоду №4 до договору поставки №1/37 від 16.12.2015, якою сторони погодили те, що постачальником порушено п. 3.1. договору, а саме, відсутність маркування заводу-виробника (бренду) на поставлених за адресою "покупця" підшипниках під брендом "NEUTRAL". Загальна вартість підшипників без маркування складає 154 найменування; 39 244 шт.; 1 578 415, 50 руб. РФ (п. 1-2 додаткової угоди).

Пунктом 3 додаткової угоди №3 сторони погодили що, відповідно до п. 1 та 2. даної додаткової угоди та у відповідності до п. 3.8. укладеного договору покупець повертає постачальнику товар у об'ємі та на суму відповідно до п.2. даної додаткової угоди. Повернення товару (поставка на адресу постачальника) здійснюється до 30.07.2016. Датою поставки товару вважається дата надходження товару на склад постачальника; постачальник приймає повернутий товар з відповідним зменшенням суми заборгованості на 1 578 415, 50 руб. РФ.

Відповідно до п.4. додаткової угоди №3 сума заборгованості покупця перед постачальником на 11.07.2016 (включно) складає 5 683 404,30 руб. РФ. Після повернення товару сума заборгованості складе 4 104 988,80 руб. РФ.

Згідно п. 6.3. договору у випадку недосягнення згоди (в т.ч. відсутності відповіді на претензію) спори підлягають вирішенню в Арбітражному суді на території відповідача.

У всьому іншому, що не передбачено даним договором, сторони керуються діючим законодавством Республіки Білорусь (п. 6.4. договору).

Отже, відповідно товарною накладною №0625196 від 02.02.2016, міжнародною товарно-транспортною накладною (СMR) від 02.02.2016, експортною декларацією №А 06648/020216/0004744 від 02.02.2016, які містяться в матеріалах справи, стверджується факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 8 107 904,39 руб. РФ.

Отже, як було встановлено судом першої інстанції, позивач виконав взяті на себе зобов'язання з поставки продукції відповідачу, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого продукції та на даний час, з урахуванням заліку зустрічних однорідних вимог між позивачем та відповідачем, має перед позивачем заборгованість у сумі 2 783 811,90 руб. РФ., що також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 01.09.2016, який підписаний уповноваженими представниками обох сторін та міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1,2 та 3 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 692 ЦК України, яка регулює порядок оплати товару за договором купівлі-продажу, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу наведених вище положень законодавства прийняття відповідачем продукції від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказану продукцію відповідно до змісту товаросупровідних документів на неї.

Аналогічні приписи містяться і в ч. 1 ст. 295 Цивільного кодексу Республіки Білорусь, а саме зобов'язання повинні виконуватись належним чином у відповідності з умовами зобов'язання та вимогами законодавства, а за відсутністю таких умов і вимог - у відповідності до вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на суму 2 783 811,90 руб. РФ., що станом на 12.10.2016 еквівалентно 1 157 119,25 грн.

В зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору, позивач на підставі п. 4.2. Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 219 895,59 руб. РФ пені.

В силу ч. ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Як визначено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, згідно з п. 2 ч. 1 цієї норми, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Аналогічні приписи містяться і в ч. 1 ст. 295 Цивільного кодексу Республіки Білорусь виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, завдатком, утриманням майна боржника, гарантією, завдатком та іншими засобами, які передбачені законодавством або договором.

Відповідно п. 4.2. договору за недотримання термінів оплати за отриману продукцію, встановлених відповідно п. 2.4. договору, покупець несе відповідальність перед постачальником у вигляді сплати пені в розмірі 0,25 % від суми несвоєчасно оплаченої суми за кожний день прострочення платежу та сплати штрафів, виставлених постачальнику за несвоєчасне надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Аналогічні приписи містяться і в ч. 1 ст. 295 Цивільного кодексу Республіки Білорусь, а саме зобов'язання повинні виконуватись належним чином у відповідності з умовами зобов'язання та вимогами законодавства, а за відсутністю таких умов і вимог - у відповідності до вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до п. 1.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 1 219 895,59 руб. РФ пені, що станом на 12.10.2016 еквівалентно 507 061,80 грн. Позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню за розрахунком позивача, який відповідає умовам договору та вимогам закону.

Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі, стосовно того, що в матеріалах справи жодна копія документів, що додавались до позовної заяви, як доказ у справі, не відповідає нормативно закріпленим вимогам, щодо запису зрівняння оригіналів документів з копіями, що містяться в матеріалах справи відсутній.

Однак, колегія суддів вважає дане посилання необґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Частина друга цієї статті встановлює вимогу, за якою письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Порядок засвідчення копій документів визначений пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55.

За вказаним нормативно-правовим актом, відмітка про засвідчення копії документа складається:

-зі слів "Згідно з оригіналом",

-назви посади,

-особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища,

-дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису.

Отже, як вбачаться з матеріалів справи, всі копії документів, які були подані позивачем засвідченні належним чином, і у суду не має підстав для того, щоб вважати що вказані докази позивача є неналежними, тому посилання скаржника є необґрунтованими.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 30.11.2016 у справі №910/18798/16 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬБЕДО ТРАНС" задоволенню не підлягає.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду м. Києва від 30.11.2016 у справі №910/18798/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬБЕДО ТРАНС" - без задоволення.

2. Матеріали справи №910/18798/16 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов