Ухвала

від 19.01.2017 по справі 804/16596/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 січня 2017 рокусправа № 804/16596/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя: Ясенова Т.І.

судді: Головко О.В. Суховаров А.В.

секретар судового засідання: Троянов А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Потокі центр до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Потокі центр (далі за текстом - ТОВ Потокі центр ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 28.08.2015 №003822204 про сплату 116534грн. 00коп. податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та штрафних (фінансових) санкцій - 29134грн. 00коп.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 28.08.2015 № 0003822204 (форми Р ).

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам відповідача про недоведеність первинними документами виконання договору про надання транспортно-експедиторських послуг між ТОВ Потокі Центр та ПП Донтрансканраван , оскільки надані акти виконаних робіт оформлені з порушенням Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , не розкривають зміст та обсяг господарської операції, не містять інформації ким саме здійснювалось перевезення товару ПП Донтрансканраван або іншим суб'єктом господарської діяльності, відсутні докази того, що контрагент позивача ПП Донтрансканраван наймало інше підприємство для перевезення товару. Ряд товарно-

транспортних накладних свідчать про те, що водії транспортних засобів здійснювали доставку товару різним вантажоодержувачам в різні пункти розвантаження відстань між якими є надто значною, отже водії не могли декілька разів за день здійснювати перевезення товару з пункту навантаження до пунктів призначення. Крім того, податковим органом встановлено відсутність відомостей щодо ПП Донтрансканраван про нерухоме майно, складські приміщення, земельні ділянки, транспортні засоби, тощо, штатна чисельність складає п'ять осіб, також податковим органом отримано два акти про неможливість проведення зустрічної звірки вказаного підприємства, що свідчить про неможливість отримання позивачем від даного підприємства послуг перевезення та враховуючи необізнаність позивача стосовно реального перевізника неможливо підтвердити реальність господарської операції.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги представник позивача вказує на безпідставність її доводів та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вказує на те, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку.

В обґрунтування заперечень на апеляційну скаргу позивач посилається на те, що первинним документам, що були надані позивачем як під час проведення перевірки та і до суду, в повній мірі підтверджено здійснення господарських операцій з контрагентом. Відповідно до умов договору про надання транспортно-експедиторських послуг експедитор має право залучати третіх осіб для виконання умов даного договору. Договором та законом не передбачено, що експедитор зобов'язаний надавати на підтвердження своїх взаємовідносин з третіми особами будь-які документи замовнику перевезень. Завданням експедитора є організація та виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування та заявками на перевезення та саме експедитор несе відповідальність за дії третіх осіб, залучених ним до виконання договору, тому засвідчення експедитором товарно-транспортних накладних експедитором свідчить про прийняття відповідальності за здійснення перевезення. При цьому перевізник не зобов'язаний підписувати товарно-транспортні накладні. Відповідні роз'яснення надано Міністерством Інфраструктури України від 11.03.2014, відповідно до яких вимоги стосовно засвідчення Перевізником товарно-транспортної накладної Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом не встановлюються.

Відповідно до заявок про надання транспортно-експедиторських послуг, вантаж, який перевозився одним транспортним засобом, складався з кількох партій товарів, призначених різним одержувачам, які географічно сприятливо розташовані, тому зазначені перевезення здійснювались одним транспортним засобом за один рейс за декількома товарно-транспортними накладними для різних одержувачів, отже за наявності декількох вантажоодержувачів та пунктів розвантаження, виписується окрема товарно-транспортна накладна кожному вантажоодержувачу, що відповідає Правилам перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Також позивач вказує на безпідставність доводів податкового органу з огляду і на те, що співпрацював з ПП Донтрансканраван тривалий період з 2011 року, а не тільки у період, що охоплювався перевіркою жовтень - листопад 2014, що підтверджується, зокрема, наданими позивачем актами наданих послуг за різні місяці 2013 - 2014 років, банківськими виписками щодо оплати наданих послуг за 2013-2014, підписаними актами звірок між сторонами. Крім того, відповідно до наявної інформації ПП Донтрансканраван надає експедиторські послуги з 2009 року та має багато позитивних відгуків щодо своєї діяльності, що підтверджує наявність відповідного досвіду та ділової репутації у сфері надання транспортно-експедиторських послуг.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що ТОВ Потокі Центр зареєстроване як юридична особа 07.10.2010. На податковий облік органами державної податкової служби взято 11.10.2010 за номером 21243, перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в тому числі і як платник податку на додану вартість, рішення від 13.01.2015 №1504634500507, зареєстрований платником ПДВ з 13.12.2010.

Видами діяльності позивача є: код КВЕД 24.20 Виробництво труб, порожнистих профілів і фітингів зі сталі (основний); код КВЕД 24.33 Холодне штампування та гнуття; код КВЕД 25.11 Виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій; код КВЕД 25.62 Механічне оброблення металевих виробів; код КВЕД 25.99 Виробництво інших готових металевих виробів, н. в. і. у.; код КВЕД 46.76 Оптова торгівля іншими проміжними продуктами; код КВЕД 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом.

Посадовими особами ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська на підставі наказу від 28.05.2015 № 487 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Потокі центр з питань дотримання вимог податкового законодавства при придбанні товарів (робіт, послуг) від ПП Донтранскараван та подальшої реалізації їх на покупців за період з 01.10.2014 по 30.11.2014, результати якої оформлені актом від 12.08.2015 №269204-63-22-04/37338742.

Відповідно до висновків вказаного акта перевірки, перевіркою встановлено порушення пункту 198.1., пункту 198.2., пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України. ТОВ Потокі центр сформувало податковий кредит звітного періоду на підставі податкових накладних, які складені з порушенням встановленого законодавством України порядку та формою і не підтверджені первинними документами, в результаті чого завищено суму податкового кредиту у податковій звітності з ПДВ на загальну суму 116534,00 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 116534,00 грн., в тому числі: за листопад 2014 року на суму 64692,00 грн.; за жовтень 2014 року на суму 51842,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська прийнято податкове повідомлення - рішення від 28.08.2015 №0003822204 (форми Р ), яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 116534,00 грн. - за основним платежем та нараховано штрафні санкції у сумі 29134,00 грн.

Відповідно до змісту акта перевірки підставою для такого висновку контролюючого органу стала інформація, отримана від Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області по ПП Донтранскараван , викладена в акті № 2611/7/05-19-22-01 від 09.02.2015 про неможливість проведення зустрічної звірки за період: з 01.07.2014 по 31.10.2014 та податкова інформація від Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області по ПП Донтранскараван , викладена в акті № 5010/7/05-19-22-09 від 06.03.2015 про неможливість проведення зустрічної звірки за період: січень, лютий, березень, травень, червень, листопад 2014 року. Зазначеними обставинами не підтверджено взаємовідносини між ПП Донтранскараван з ТОВ Потокі центр . Відсутня інформація про основні засоби ПП Донтранскараван . У товарно - транспортних накладних та актах надання послуг не розкрито зміст господарських операцій.

Відповідно до матеріалів справи, між ТОВ Потокі центр (замовник) та ПП Донтранскараван (експедитор) укладений договір № 02/09/13 про надання транспортно - експедиторських послуг від 02.09.2013.

Відповідно до пункту 1.1. Договору експедитор приймає на себе зобов'язання по наданню послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом відповідно до поданих замовником заявок та умов даного Договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити належним чином надані послуги.

На виконання умов договору позивачем надавалися ПП Донтранскараван заявки про надання транспортно-експедиторських послуг, в яких зазначено найменування вантажу, його кількість, обсяг, вартість, транспортний засіб, місце навантаження та розвантаження, найменування вантажоотримувача, вартість перевезення. (т. 1 а.с. 46 - 199)

Транспортування товару оформлене товарно-транспортними накладними. (т.1 а.с. 200 - 250, т. 2 а.с. 1 - 184)

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ПП Донтранскараван надано податкові накладні. (т. 2 а.с. 213 - 226)

Надання послуг за договором від 02.09.2013 № 02/09/13 підтверджується актами надання послуг, підписаними представниками ТОВ Потокі центр та ПП Донтранскараван з прикладенням круглих печаток. (т. 2 а.с. 185 - 198)

В реєстрах до актів надання послуг конкретизовано надані послуги, вказано дату їх надання, кількість та вартість, маршрут та транспортний засіб. (т. 4 а.с. 43-56)

На підтвердження здійснення діяльності ПП Потокі центр з поставки товару, доставку якого організовувало ПП Донтранскараван покупцям позивача, надані видаткові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи, які підтверджують зв'язок господарських операцій з організації перевезень вантажів.

ПП Донтранскараван виставлені в адресу ТОВ Потокі центр рахунки на оплату. (т. 2 а.с. 199 - 212) Оплата здійснена на підставі платіжних доручень від 15.12.2014 № 1165, від 10.12.2014 № 1152, від 04.12.2014 № 1141, від 28.11.2014 № 1121, від 24.11.2014 № 1110 всього на суму 631000,00 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно пункту 198.1 статті 198 ПК України, виникає у разі здійснення операцій, в т.ч. з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Нормами статті 201 ПК України визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Положеннями статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 929 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Відповідно до положень статті 1 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору; експедитором є суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування. Транспортно-експедиторською послугою зазначений Закон визначає роботу, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування. Тобто, експедитор в рамках відносин, що виникають з договору на транспортно-експедиційне обслуговування може самостійно здійснювати перевезення або ж за дорученням і за рахунок замовника замовляти послуги перевезення у третіх осіб.

Положеннями статті 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність передбачено, що разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Відповідно до наведених норм права експедитор може фактично виконати послуги, пов'язані з перевезенням вантажу, або лише визначити, узгодити та проконтролювати виконання заходів, спрямованих на вирішення передбачених договором завдань. Діяльність експедитора має подвійну природу, оскільки він діє і як посередник, і як безпосередній надавач послуг з організації перевезення. При цьому, експедитор може самостійно здійснювати дії із доставки вантажу перевізнику та/або вантажоодержувачу або організувати виконання таких дій, уклавши відповідні договори з іншими особами. Договори транспортного експедирування можуть укладатися також у тих випадках, коли у клієнта виникає потреба виконати окремі фактичні дії для забезпечення процесу перевезення.

При цьому чинне законодавство не зобов'язує експедитора надавати, а його клієнта не наділяє повноваженнями вимагати надання первинних документів щодо взаємовідносин експедитора з третіми особами, що залучаються експедитором до виконання зобов'язань за договором про надання транспортно-експедиторських послуг.

Отже доводи відповідача про те, що необізнаність позивача стосовно реального перевізника товарів свідчить про неможливість підтвердження реальності господарської операції з експедитором - ПП Донтранскараван є неспроможними.

Досліджуючи питання щодо реальності здійснення господарських операцій за вказаними договорами, з урахуванням положень статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , судом апеляційної інстанції встановлено, що первинні документі відповідають вищенаведеним вимогам чинного законодавства та містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів.

Досліджені акти виконаних робіт та реєстри до них, як і інші первинні документи оформлені належним чином, дають можливість визначити місце надання послуг, визначитись зі змістом та обсягом вказаних господарських операцій, ідентифікувати їх учасників, перевірити правильність відображення операцій в податковому обліку, тобто, у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій.

Не можуть бути судом визнані обґрунтованими посилання податкового органу на оформлення актів виконаних робіт з порушенням вимог, щодо складання первинних документів, з посиланням на відсутність деталізації змісту господарських операцій.

Так, виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт приймання-передачі наданих послуг із зазначенням виду наданої послуги є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.

Ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг у первинних документах не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.

Також є неспроможними доводи податкового органу про невідповідність інформації відображеної у товарно-транспортних накладних з посланням на неможливість здійснення доставки товару водіями транспортних засобів кілька разів за один день різним вантажоодержувачам в різні пункти розвантаження відстань між якими є надто значною.

Пунктом 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 №363 передбачено, зокрема, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, імя, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох примірників. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.

Міністерством Інфраструктури України у листі від 03.09.2013 №10092/25/10-13 надано роз'яснення відповідно до яких, якщо одним автомобілем вантажовідправника навіть за один рейс доставляється вантаж (товар) 20-25 вантажоодержувачам (за 20-25 адресами складів або торгових точок), то вантажовідправник повинен виписувати кожному із цих 20-25 вантажоодержувачів окрему товарно-транспортну накладну у кількості не менше чотирьох примірників, мінімум два з яких (третій і четвертий) повинні бути завірені підписом і, за потреби, печаткою (штампом) вантажоодержувача. Застосування тільки однієї товарно-транспортної накладної для 20-25 вантажоодержувачів є неприпустимим, оскільки вантаж (товар) поставляється різним вантажоодержувачам із різними юридичними реквізитами й адресами.

З досліджених судом заявок про надання транспортно-експедиторських послуг, товарно-транспортних накладних, актів виконаних робіт та реєстрів до них, вбачається, що по ряду перевезень доставка вантажу здійснювалась одним транспортним засобом за один рейс декільком вантажоодержувачам за різними адресами пунктів розвантаження та за окремими товарно-транспортними накладними для кожного вантажоодержувача, що відповідає встановленому законодавством порядку оформлення товарно-транспортних накладних.

Отже, з наданих позивачем первинних документів можливо встановити суть та зміст господарських операцій, вказані документи підтверджують фактичне виконання послуг, їх обсяг. При цьому, деталізація змісту та обсягу господарських операцій відображена у реєстрах до актів виконаних робіт.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять.

Вказаним спростовуються доводи податкового органу щодо відсутності належних доказів реальності виконання сторонами договору.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи податкового органу про відсутність реального характеру вказаних господарських операцій, які ґрунтуються на актах про неможливість проведення зустрічних звірок ряду контрагента позивача.

Відповідно до пункту 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №984 від 22.12.2010, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на акт про неможливість проведення зустрічної звірки стосовно іншого платника податків, а також іншу інформацію щодо контрагента позивача, що не має правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні статті 69 КАС України.

Крім того, відповідно до пункту 4.4. Методичних рекомендацій у щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА України від 22.04.2011 № 236, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою).

Отже акт про неможливість проведення зустрічної лише є документом, що фіксує факт неможливості проведення зустрічної звірки.

Не можуть бути визнані обґрунтованими доводи податкового органу про відсутність підстав у суду для прийняття в якості доказів первинних документів, які не були надані позивачем під час перевірки, а надані лише до суду першої інстанції, з наступних підстав.

Порядок надання платниками податків документів до перевірки, визначено статтею 85 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 85.4 якої при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки; такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) (пункт 85.8 статті 85 Податкового кодексу України).

Пунктом 85.6 Податкового кодексу України встановлено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати; зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником; у разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

За таких обставин, за відсутності в розпорядженні податкового органу документів, що стосуються предмету документальної перевірки, останній вправі звернутися до платника податків із запитом про надання належним чином завірених копій документів. У разі відмови платника податків надати копії документів для перевірки посадова (службова) особа органу державної податкової служби зобов'язана скласти акт про відмову у наданні документів із зазначенням переліку документів, що були витребувані, але не надані.

Таким чином, саме запит про надання копій документів та акт про відмову у наданні документів є належними доказами того, що посадові особи платника податків були повідомлені про необхідність надання до перевірки певних документів та не надали їх.

З наведеного випливає, що податковий орган вправі зазначити в акті перевірки про ненадання платником документів лише у випадку ознайомлення платника податків з переліком документів, які необхідно надати та за умови документального підтвердження факту невиконання посадовими особами підприємства обов'язку щодо їх надання.

З матеріалів справи не вбачається, що при проведенні перевірки ТОВ Потокі центр спрямовувався запит про надання додаткових документів.

Також безпідставними є доводи відповідача щодо порушення податкового законодавства контрагентом позивача, оскільки оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Враховуючи положення частини 2 статті 61 Конституції України щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності особи, діюче законодавство України, так само як Податковий кодекс України не передбачає відповідальності у виді донарахування податкових зобов'язань, застосування штрафних санкцій або не підтвердження права на податковий кредит на господарюючого суб'єкта за можливі неправомірні дії свого контрагента; окрім того, не передбачає обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності з податку на додану вартість іншого платника податку, або на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

У податковому праві визнається критерій добросовісності платника податків, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Таким чином, порушення допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

На час здійснення господарських операцій контрагент позивача - ПП Донтранскараван , мав спеціальну податкову правосуб'єктність, перебував на обліку платників податків, а також був зареєстрованим в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що підтверджується матеріалами справи, та не спростовано відповідачем.

Податковим органом не надано доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які б допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вказаним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

Також, відповідачем не доведено, що укладений між позивачем та його контрагентом договір і первинні документи підписані не уповноваженими на те особами.

Відповідачем не доведено здійснення позивачем та його контрагентом господарських операцій поза межами їх статутної діяльності.

Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про реальність господарських операцій між ТОВ Потокі центр та ПП Донтранскараван та правомірність формування позивачем податкового кредиту на суму 116534,00 грн., в тому числі: за листопад 2014 року на суму 64692,00 грн.; за жовтень 2014 року на суму 51842,00 грн. за господарськими операціями з ПП Донтранскараван та, відповідно, протиправність оскаржуваного податного повідомлення - рішення.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року у справі №804/16596/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров