Рішення

від 15.02.2017 по справі 908/3397/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 35/153/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2017 Справа № 908/3397/16

Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.

при секретарі Осоцький Д.І.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 1053 від 20.12.2016 р.; ОСОБА_2, довіреність № 1052 від 12.12.2016 р.

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 89 від 12.01.2017 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком , м. Запоріжжя

до Управління соціального захисту населення Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області, Запорізька область, Приазовський район, смт Приазовське

про стягнення заборгованості в сумі 5000,01 грн.

ВСТАНОВИВ:

20.12.2016р. до господарського суду Запорізької області звернулось Публічне акціонерне товариство Укртелеком в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком з позовом до Управління соціального захисту населення Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області про стягнення заборгованості в сумі 5000,01 грн.

Позивач, обґрунтовуючи свій позов, посилається на те, що у грудні 2015р. позивачем надавалися телекомунікаційні послуги споживачам телекомунікаційних послуг, що проживають в Приазовському районі, які мають право на відповідні пільги, передбачені чинним законодавством. Загальна сума компенсації, нарахована за надання пільг з оплати за фактично надані споживачам телекомунікаційні послуги в зазначеному періоді, склала 5000,01 грн.

Всупереч вимогам чинного законодавства, витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг населенню на пільгових умовах за листопад - грудень 2015 року відповідачем компенсовані позивачу не були, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 5000,01 грн.

Позивач направляв відповідачу лист № 32/2-3-498 від 13.12.2016 р. з вимогою оплати відшкодування понесених витрат, який залишено без задоволення.

Позивач вказує на те, що відповідач порушує встановлені нормативно-правовими актами зобов'язання, незаконно ухиляється від відшкодування позивачу пільг з оплати послуг зв'язку, з підстав не передбачених законодавством, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 14274,28 грн.

20.12.2016 року автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Топчій О.А.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.12.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 35/153/16 та призначено розгляд справи на 24.01.2017р. об 15 год. 30 хв.

16.01.2017р. через Відділ документального забезпечення господарського суду Запорізької області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 75 від 11.01.2017р. в якому зазначено, що видатки на надання пільг з послуг зв'язку, інших передбачених законодавством пільг до 2016 року надавалися за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам. Відповідно до Закону України Про Державний бюджет на 2016 рік така субвенція з державного бюджету не передбачена. Кредиторська заборгованість перед позивачем станом на 01.01.2016р. дорівнює нулю.

24.01.2017 р. від позивача надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких зазначено, що безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її державних органів відшкодовувати такі пільги. Норми матеріального права, на момент виникнення спірних відносин, не ставили фінансування відповідних пільг за послуги зв'язку виключно наявністю субвенції з державного бюджету, а передбачають можливість їх фінансування за рахунок місцевих бюджетів та між бюджетних трансфертів.

24.01.2017р. через Відділ документального забезпечення господарського суду Запорізької області від позивача надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких зазначено, що наданий відповідачем акт № 1 , в якому зазначено, що станом на 01.01.2016 р. заборгованість становить 0,00 грн. не відноситься до обставин справи та не стосується предмету спору, оскільки предметом спору є стягнення за грудень 2015 р. В акті № 1 не відображено нарахування позивача за грудень 2015 р., оскільки позивачем ати форми № 2-пльга надаються відповідачу до 5 числа місяця наступного за звітним, а отже, нарахування грудня 2015 р. не були прийняті в облік відповідачем після 01.01.2016 р., в зв'язку з відсутністю фінансування.

Від відповідача 24.01.2017 р. надійшли пояснення у справі, відповідно до яких вказано, що даний спір має розглядатись в порядку Кодексу адміністративного судочинства та справа підлягає припиненню. Також зазначено, що в позовній заяві зазначено хибну інформацію щодо порушення зобов'язань з боку відповідача в частині підписання акту, та зазначено, що сума заборгованості в розмірі 5000,01 грн. не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні 24.01.2017 р. було оголошено перерву до 15.02.2017 р.

Через Відділ документального забезпечення господарського суду 08.02.2017 р. від позивача надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких зазначено, що відповідач, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня та відповідальний виконавець бюджетних програм не наділений жодними владними управлінськими функціями відносно позивача. У взаємовідносинах з позивачем відповідач не є суб'єктом владних повноважень, оскільки не приймає жодних управлінських рішень щодо розрахунків, а лише реалізує функціональний (а не владний) механізм відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах. Також позивач вказує на те, що відповідачем було складено та підписано з позивачем акт звіряння 04.01.2016 р. станом на 01.01.2016 р. з використанням даних, отриманих ним від позивача до 25.12.2015 р. за послуги, спожиті пільговиками в листопаді 2015 р. В акті не відображено нарахувань позивача за грудень 2015 р., в зв'язку з чим, даний акт від 01.01.2016 р. не може розглядатись як належний та допустимий доказ у справі.

В судовому засіданні 15.02.2017р. представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.02.2017 р. заперечив проти задоволення позову.

В судовому засіданні 15.02.2017р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, документи, надані сторонами додатково, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Публічне акціонерне товариство Укртелеком є оператором телекомунікацій і включений до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації. Позивач надає телекомунікаційні послуги фізичним особам, в тому числі і тим, що мають визначені законодавством пільги з їх оплати.

Відповідно до п. 3 ст. 63 Закону України Про телекомунікації встановлено, що телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою КМУ №295 від 11.04.2012 р., визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу , Закону України Про жертви нацистських переслідувань , Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , Закону України Про статус ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус , Закону України Про охорону дитинства , Закону України Про прокуратуру для певних категорій споживачів встановлені пільги з оплати за послуги зв'язку.

Згідно ч. 1 ст. 102 Бюджетного кодексу України встановлено, що видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті б пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету № 256, розпорядником коштів бюджетного фінансування соціальних пільг Гуляйпільського району є Управління соціального захисту населення Гуляйпільської районної державної адміністрації.

Відповідно до ч. 1 п. 8 Порядку № 256 встановлено, що отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків. При цьому Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг (приписи ч. 2 п.8 Порядку № 256).

Переліки споживачів-пільговиків за видами пільг складались позивачем за формою №2-пільга, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.07 N 535 Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг 2-пільга , та Інструкції про порядок її заповнення» , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України, направлялись щомісячно Управлінню соціального захисту населення Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області, як головному розпоряднику коштів місцевого бюджету для відшкодування позивачу пільг, наданих споживачам телекомунікаційних послуг (належним чином засвідчені копії надано до матеріалів справи).

З матеріалів справи вбачається, що в грудні 2015 року позивачем надавались послуги споживачам телекомунікаційних послуг, що проживають в Приазовському районі, які мають право на відповідні пільги. Позивачем понесені витрати на надання послуг зв'язку означеним категоріям пільговиків на загальну суму 5000,01 грн., в підтвердження чого позивачем надано розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг у грудні 2015 року (форми № 2-пільга).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, п. 5 Порядку № 256 передбачено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами-надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського, Автономної Республіки Крим і обласного значення) до 22 числа місяця, що настає за звітним, в тому числі пільг з послуг зв'язку. Акти звіряння складаються за формою № 3-пільга, встановленою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 28 березня 2003 року N 83 Про затвердження форми № 3-пільга .

Отже, складання актів встановленої форми, надання їх позивачу та надсилання до державних органів для виділення фінансування відноситься відповідно до вимог законодавства до обов'язків відповідача, як головного розпорядника коштів місцевого бюджету, які останній не виконав.

З матеріалів справи вбачається, що акти за формою № 3-пільга за результатами розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за грудень 2015 р. відповідачем складено не було та не направлено на підписання позивачу.

Позивач направляв відповідачу лист № 32/2-3-498 від 13.12.2016 р. з вимогою оплати відшкодування понесених витрат, який залишено відповідачем без задоволення.

Судом встановлено, що відповідачем в порушення вимог чинного законодавства України витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг в сумі 5000,01 грн. за грудень 2015 р. не відшкодовані.

Заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву щодо відсутності бюджетного фінансування суд вважає безпідставними та зазначає, що чинним законодавством України не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності.

Відповідно до ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України вбачається, що бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Таким чином, відсутність бюджетних коштів у відповідача не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Аналогічна позиція викладена у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 р. по справі ОСОБА_3 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України .

Згідно з п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446, від 15.05.2012 р. у справі № 3-28гс12 та постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 р. у справі № 15/5027/715/2011.

За таких обставин, Управління соціального захисту населення Якимівської районної державної адміністрації відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Щодо посилання відповідача на те, що відповідно до акту звірки № 1 станом на 01.01.2016 р., що сума кредиторської заборгованості дорівнює нулю, судом встановлено, що в акті № 1 не відображено нарахувань позивача за грудень 2015 р., оскільки позивачем акти форми № 2-підьга надаються відповідачу до 5 числа місяця наступного за звітним, нарахування грудня не були прийняті в облік відповідачем після 01.01.2016 р., в зв'язку з відсутністю фінансування, що також підтверджується листом відповідача № 3251 від 22.12.2016 р. Таким чином твердження відповідача є безпідставними та спростовуються вищевикладеним.

Статтею 2 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень прямо визначено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів з відповідача.

Приписами ст. 3 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

А отже, за рішенням господарського суду, навіть при відсутності у відповідача на казначейських рахунках відповідних коштів, може бути виконано окремо за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, що визначаються при прийнятті Закону України про бюджет на відповідний рік.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем зобов'язання щодо компенсації позивачу вартості наданих телекомунікаційних послуг за листопад-грудень 2015 р. в розмірі 14274,28 грн. у встановленому законом порядку не виконані, відповідач не надав суду доказів відшкодування позивачем понесених витрат.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати наданих телекомунікаційних послуг, суд вважає позовні вимоги законними, обґрунтованими, документально підтвердженими, в зв'язку з чим позов Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Запорізької філії ПАТ Укртелеком підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір стягується з відповідача на користь позивача в повному обсязі, в розмірі 1378,00 грн.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області (72401, Запорізька область, Приазовський район, смт. Приазовське, вул. Покровська, 5а, код ЄДРПОУ 03193229) на користь Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Запорізької філії ПАТ Укртелеком (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 133, код ЄДРПОУ 21560766) 5000 (п'ять тисяч) грн. 01 коп. основного боргу, 1378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для подання апеляційної скарги з моменту оформлення та підписання повного тексту рішення.

Повне рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 20.02.2017 р.

Суддя О.А. Топчій