Рішення

від 16.02.2017 по справі 916/62/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2017 р.Справа № 916/62/17

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петрова В.С.

при секретарі Граматик Г.С.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Управління майна та інвестицій Теплодарської міської ради Одеської області до Приватного підприємства „Стройлидер» про стягнення заборгованості в загальній сумі 345784,90 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Управління майна та інвестицій Теплодарської міської ради Одеської області звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства „Стройлидер» про стягнення заборгованості за договором оренди майна № 17/2008 від 09.04.2008 р. в загальній сумі 345784,90 грн., у т.ч. основного боргу по орендній платі в сумі 169151,82 грн., пені за прострочення внесення орендної плати в сумі 21718,23 грн., основного боргу по компенсації плати за землю в сумі 113971,96 грн., пені за прострочення компенсації плати за землю в сумі 14134,04 грн., 3% річних в сумі 5360,00 грн. та інфляційних втрат в сумі 21448,85 грн. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

09.04.2008 р. між Управлінням майна та інвестицій Теплодарської міської ради Одеської області та Приватним підприємством « 'Стройлидер» був укладений договір оренди майна № 17/2008 від 09.04.2008 р. із змінами та доповненнями, згідно якого Управління майна та інвестицій Теплодарської міської ради передало, а ПП «Стройлидер» прийняло в строкове платне користування об'єкт оренди - частину незавершеної будівництвом виробничої бази «Енерговисотспецбуд» з під'їзними з/д коліями, яка розташована на території площею 7667,00 кв.м за адресою: м. Теплодар, Промзона, вул. Промислова, 69, з метою виробництва бетону та інших будматеріалів.

У відповідності до п. 3.1 вказаного договору із змінами та доповненнями орендна плата за користування об'єктом оренди складається з орендної плати за майно та компенсації плати за землю, на якій розміщене майно, у розмірі земельного податку. Ці платежі перераховуються орендарем на бюджетні рахунки, вказані орендодавцем - Управлінням майна та інвестицій не пізніше 10 числа кожного місяця, наступного за звітнім.

Крім того, позивач вказує, що положеннями вказаного договору встановлено, що орендна плата за майно за кожний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, який публікується Мінстатом України, компенсація плати за землю у розмірі земельного податку змінюється раз на рік та переглядається з початку кожного року відділом земельних ресурсів виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області згідно Порядку проведення індексації нормативної грошової оцінки , затвердженої Кабінетом Міністрів України. Також розмір орендної плати може переглядатися на вимогу однієї з сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об'єкту оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством (п.п. 3.1.1, 3.1.2, 3.2 договору).

Згідно п. 3.3 договору орендна плата та платежі, перераховані несвоєчасно або не в повному обсязі, стягуються до бюджету з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення включаючи день оплати.

Як стверджує позивач, ПП «Стройлидер» систематично не виконує свої зобов'язання зі сплати орендної плати, у зв'язку з чим станом на 15.12.2016 р. у період з 01.03.2015 р. по 15.12.2016 р. у відповідача виникла заборгованість по орендній платі перед Управлінням майна та інвестицій Теплодарської міської ради у сумі 318976,05 грн., з них: 190870,05 грн. заборгованість з орендної плати за майно та 128106,00 грн. - заборгованість з компенсації плати за землю, що зокрема підтверджується актом звірки від 15.12.2016 р., розрахунками суми заборгованості та розрахунками пені по заборгованості, яку ПП «Стройлидер» до теперішнього часу у добровільному порядку не сплачує.

Наразі позивач зазначає, що 08.06.2015 р. господарським судом Одеської області прийнято рішення по справі № 916/1209/15-г за позовом Заступника Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Управління майна та інвестицій Теплодарської міської ради Одеської області до ПП «Стройлидер» , яким стягнуто на користь Управління майна та інвестицій Теплодарської міської ради заборгованість з орендної плати за майно у сумі 55981,46 грн., заборгованість по компенсації плати за землю у сумі 67118,56 грн., пеню за прострочення погашення орендної плати за майно у сумі 6311,41 грн., пеню за прострочення погашення заборгованості по компенсації плати за землю у сумі 9047,86 грн. На виконання вказаного рішення суду, яке набрало законної сили 23.06.2015 р., господарським судом Одеської області 23.05.2016 р. видано наказ про примусове виконання вищевказаного рішення.

Як стверджує позивач, 14.08.2015 р. старшим державним виконавцем Михайловою С.О. відкрито виконавче провадження ВП № 48446416 щодо стягнення з приватного підприємства «Стройлидер» на користь Управління майна та інвестицій Теплодарської міської ради Одеської області грошової суми 138459,29 грн. згідно вищевказаного наказу господарського суду Одеської області по справі № 916/1209/15-г від 23.06.2015 р. Однак, стягнута господарським судом Одеської області вказана грошова сума по цей час не сплачена, у зв'язку з чим позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України здійснено нарахування 3% річних в сумі 5360,00 грн. та інфляційних втрат в сумі 21448,85 грн.

Також позивач зазначає, що майно, яке є предметом зазначеного договору оренди, є власністю територіальної громади м. Теплодар, а Управління майна та інвестицій виступає орендодавцем на підставі делегованих йому від Теплодарської міської ради повноважень та діє на підставі Положення управління майна та інвестицій Теплодарської міської ради, затвердженого рішенням Теплодарської міської ради від 12.09.2013 р. № 407-VI.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.01.2017 р. позовну заяву Управління майна та інвестицій Теплодарської міської ради Одеської області прийнято до розгляду, порушено провадження по справі № 916/62/17 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, вказаною в позовній заяві, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте, надіслана судом копія ухвали суду про порушення провадження у справі була повернута до суду без вручення разом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, що містяться в матеріалах справи, за закінченням терміну зберігання згідно довідки Укрпошти ф.20.

Як передбачено приписами ст. 64 ГПК України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Так, у пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Крім того, у пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 зазначено, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув» , «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, як зазначено в абз. 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (зі змінами), в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважається належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

09 квітня 2008 року між Управлінням майна та інвестицій Теплодарської міської ради Одеської області (орендодавець) та Приватним підприємством « 'Стройлидер» (орендар) був укладений договір оренди майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Теплодар № 17/2008, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування комунальне майно територіальної громади м. Теплодар: цілісну неподільну частину бази „ЕВСБ» з під'їзними з/д коліями за адресою: 65490, м. Теплодар, Промзона, 71а за переліком, викладеним у звіті про ринкову вартість, згідно якому загальна вартість майні становить на 09.04.2008 р. 654723,00 грн. (додаток № 3), з метою виробництва будматеріалів.

Згідно п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний в договорі і акті приймання-передачі майна. Обов'язок щодо складання акту приймання-передачі „Про надання майна в оренду» покладається на орендодавця.

За умовами п. 2.2 договору передача майна до оренди не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається територіальна громада м. Теплодар.

Як зазначено в п. 2.3 договору, майно є поверненим орендодавцю з дати підписання сторонами акта приймання-передавання майна.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що орендна плата та платежі перераховуються орендарем на вказані орендодавцем бюджетні рахунки не пізніше 20 числа кожного місяця, наступного за звітним, з урахуванням щотижневого індексу інфляції відносно суми орендної плати, яка визначена за перший місяць при укладанні договору оренди, та яка становить 3273,62 грн. (розрахунок в додатку № 1). Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, якій публікується Мінстатом України.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, затвердженої Кабміном, уточнення загальної площі приміщень згідно технічного паспорту, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до п. 3.5 договору зайва сума орендної плати, що найшла до місцевого бюджету, підлягає заліку в рахунок подальших платежів.

За умовами п. 3.6 договору вказана в п. 3.1 договорі орендна плата не враховує ПДВ, а також податок на землю, плату за яку орендар здійснює згідно укладеної додаткової угоди. Плату за комунальні та експлуатаційні послуги (теплоенергія, водопостачання, каналізація, електроенергія, зв'язок та ін.) орендар здійснює по окремим договорам у розміри і у терміни, які визначені відповідними окремими договорами.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що орендар зобов'язується використовувати орендоване майно відповідно до призначення та умов цього договору, своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату та здійснювати платежі, які вказані в п. 3.6 цього договору. Якщо орендар використовує майно не за цільовим призначенням, визначеним цим договором, орендодавець має право розірвати цей договір без згоди орендаря, надіславши попередження про розірвання договору. При цьому орендар повинен відшкодувати орендодавцеві спричинені цим збитки та сплатити у розмірі 6 ставок орендної плати, встановленої п. 3.1 договору з урахуванням індексу інфляції на момент оплати.

Пунктом 9.1 договору встановлено, що цей договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 01.04.2008 року до 31.03.2011 року.

Відповідно до п. 9.3 договору умови цього договору зберігають силу протягом усього строку цього договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище орендаря.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, укладений між сторонами по справі договір оренди є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» визначає, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Також в силу ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов вказаного договору оренди 01 квітня 2008 року сторони підписали акт приймання-передачі „Про надання майна в оренду» , відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв комунальне майно територіальної громади м. Теплодар, яке розміщено за адресою: Одеська область, м. Теплодар, Промзона, 71а, з метою розміщення виробничої бази для виробництва будматеріалів, а саме цілісну неподільну частину бази „ЕВСБ» , загальною площею 14733,00 кв.м від цілісного майнового комплексу незавершеного будівництва виробничої бази „Енерговисотспецбуд» . При цьому в акті вказано, що майно передано в оренду ринковою вартістю 654723 грн. згідно із звітом про ринкову вартість, виконаного 09.04.2008 р. Теплодарським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості.

За статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Так, прийняття позивачем від відповідача в оренду вказаного в акті приймання-передачі майна є підставою виникнення у відповідача зобов'язання сплачувати за оренду цього майна на умовах, вказаних в договорі № 17/2008 від 09.04.2008 р.

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому 10.01.2011 р. між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору оренди № 17/2008 від 09.04.2008 р., якою сторони внесли зміни до розділів 3 і 10 договору. Зокрема п. 3.1 розділу 3 „Орендна плата» викладено у новій редакції, відповідно до якої орендна плата за користування об'єктом оренди складається з орендної плати за майно та компенсації плати за землю, на якій розміщене майно у розмірі земельного податку. Ці платежі перераховуються орендарем на вказані орендодавцем бюджетні рахунки не пізніше 10 числа кожного місяця, наступного за звітним: а) зі щомісячним урахуванням в орендній платі за майно щомісячного індексу інфляції відносно суми орендної плати за майно, яка визначена за перший місяць при укладанні договору оренди у розрахунку №1; б) зі щорічним урахуванням індексації компенсації плати за землю у розмірі земельного податку у розрахунку № 2, яка визначена за перший місяць поточного року при укладанні цієї угоди до договору та складає 3658,70 грн. за 2010 р.

10.03.2011 р. між сторонами укладена додаткова угода № 2 до договору оренди № 17/2008 від 09.04.2008 р., якою сторони домовились викласти п. 1.1 договору оренди в наступній редакції: „Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування об'єкт оренди, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Теплодар і знаходиться на балансі управління майна та інвестицій: цілісну неподільну частину бази „ЕВСБ» загальною площею 14733,00 кв.м від цілісного майнового комплексу незавершеного будівництва виробничої бази „ЕВСБ» („ЕВСС» ) з під'їзними з/д коліями за адресою: 65490, м. Теплодар, Промзона, вул. Промислова, 69 за переліком, викладеним у звіті про ринкову вартість, згідно якому загальна вартість майна об'єкту оренди становить на 09.04.2008 р. становить 654723,00 грн. (додаток № 3). Ціль використання майна: виробнича база з метою виробництва будматеріалів» .

Надалі 10.08.2012 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору оренди № 17/2008 від 09.04.2008 р., згідно якої п. 1.1 договору оренди викладено в наступній редакції: „Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування об'єкт оренди, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Теплодар і знаходиться на балансі управління майна та інвестицій: частину незавершеної будівництвом виробничої бази „Енерговисотспецбуд» (база „ЕВСС» ) з під'їзними з/д коліями, яка розташована на території згідно техпаспорту 7667 кв.м за адресою: 65490, м. Теплодар, Промзона, вул. Промислова, 69 за переліком, викладеним у звіті про ринкову вартість майна (додаток № 3), згідно якого вартість майна станом на 09.04.2008 р. становить 654723,00 грн. Ціль використання майна: виробнича база з метою виробництва будматеріалів.»

01.07.2013 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 3/1 до договору оренди № 17/2008 від 09.04.2008 р., якою сторони на підставі рішення Теплодарської міської ради від 30.05.2013 року № 367-VІ Про внесення змін та доповнень до рішення Теплодарської міської ради від 28.12.2010 року № 36-VІ та листа фінансового управління виконавчого комітету від 31.05.2013 року № 172 з 1 липня 2013 року домовились змінити пп. 10.1, 10.2 вказаного договору оренди та викласти їх в наступної редакції: „10.1 Орендна плата за майно підлягає перерахуванню в бюджет Теплодарскої міської ради за наступними банківськими реквізитами: розр/рах 33217871700020 код ЄДРПОУ 37722242 відкритого в ГУДКСУ в Одеській області МФО 828011, код платежу 22080401.» „10.2. Компенсація плати за землю для юридичних осіб у розмірі земельного податку (розрахунок№2) згідно рішення Теплодарської міської ради від 30 травня 2013 року № 367-VІ підлягає перерахуванню в бюджет Теплодарскої міської ради за наступними реквізитами: розр/рах 33211811700020, код ЄДРПОУ 37722242 відкритого в ГУДКСУ; в Одеській області МФО 828011, код платежу 130501.

19.01.2015 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 4 до договору оренди № 17/2008 від 09.04.2008 р., згідно якої у зв'язку з опублікуванням Державним агентством земельних ресурсів України коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель за 2014 рік, який станом на 01.01.2015 р. складає 1,249, сторонами було викладено у новій редакції підпункт „б» пункту 3.1 розділу 3 в наступній редакції: „б) зі щорічним урахуванням індексації компенсації плати за землю у розмірі земельного податку у розрахунку № 2, яка визначена за перший місяць поточного року при укладанні цієї угоди до договору та складає 3658,70 грн./місх2014 рік = 4569,72 грн./міс.» .

За ствердженнями позивача, відповідач порушив умови договору щодо своєчасної оплати орендної плати та компенсації плати за землю, у зв'язку з чим станом на 15.12.2016 р. у період з 01.03.2015 р. по 15.12.2016 р. у відповідача існує заборгованість по вказаним платежам перед Управлінням майна та інвестицій Теплодарської міської ради в загальній сумі 283123,78 грн.

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до п. 4.1. договору орендар зобов'язався своєчасно й у повному обсязі сплачувати оренду плату та здійснювати платежі, вказані в договорі.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Ч. 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку станом на 15.12.2016 р., за період з 01.03.2015 р. по 15.12.2016 р. у відповідача наявна заборгованість по орендній платі в сумі 169151,82 грн. та заборгованість по компенсації плати за землю в розмірі 113971,96 грн.

При цьому слід зазначити, що розмір спірної суми заборгованості по орендній платі і компенсації плати за землю відповідач не оспорив, наявність порушень умов договору з боку відповідача не спростовано останнім. Адже, частиною другою статті 22 ГПК України, передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо, обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Так, несплата відповідачем орендної плати та компенсації плати за землю за вище вказаним договором оренди є порушенням вимог чинного законодавства та умов цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Таким чином, з огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати та компенсації плати за землю, що не спростовано відповідачем, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в розмірі 169151,82 грн. та по компенсації плати за землю в розмірі 113971,96 грн.

Тим більш судом з'ясовано, що рішенням господарського суду Одеської області від 08.06.2015 р. по справі № 916/1209/15-г за позовом Заступника Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Управління майна та інвестицій Теплодарської міської ради Одеської області до ПП «Стройлидер» про стягнення заборгованості було частково задоволено вказаний позов, а саме: з ПП «Стройлидер» на користь Управління майна та інвестицій Теплодарської міської ради стягнуто заборгованість з орендної плати за майно в сумі 55981,46 грн., пеню за прострочення погашення орендної плати за майно в сумі 6311,41 грн., заборгованість по компенсації плати за землю в сумі 67118,56 грн. та пеню за прострочення погашення заборгованості по компенсації плати за землю в сумі 9047,86 грн. Вказане рішення суду набрало законної сили 23.06.2015 р., у зв'язку з чим на його примусове виконання господарським судом Одеської області видано відповідний наказ щодо стягнення вказаної заборгованості.

Так, вказане свідчить про неодноразове порушення відповідачем прийнятих на себе з зобов'язань щодо внесення орендної плати і сплати компенсації плати за землю.

При цьому з огляду на наявність у відповідача заборгованості з орендної плати і компенсації плати за землю, позивачем здійснено нарахування пені за період з 17.06.2016 р. по 15.12.2016 р. на суму боргу по орендній платі в розмірі 21718,23 грн. і на суму боргу по компенсації плати за землю в розмірі 14134,04 грн., що заявлена до стягнення та розрахунки якої додано до позову (а.с. 30, 25). Надані позивачем в ході розгляду справи розрахунки пені на суму боргу по орендній платі, що складає 27727,07 грн. (а.с. 74-75), та на суму боргу по компенсації плати за землю, що складає 18585,88 грн. (а.с. 76-77) судом до уваги не приймаються, оскільки позовні вимоги позивачем в цей частині не змінювались, будь-яких заяв про збільшення позовних вимог позивачем також до суду не подавалось. У зв'язку з цим судом розглядаються вимоги про стягнення нарахованої пені, які викладені в позовній заяві.

Так, за приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В свою чергу невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (невнесення відповідачем орендної плати та несплата компенсації плати за землю) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

Так, за умовами п. 3.1 договору оренди (в редакції додаткової угоди № 1 від 10.01.2011 р.) орендна плата та компенсація плати за землю перераховуються орендарем на відповідні бюджетні рахунки не пізніше 10 числа кожного місяця, наступного за звітним.

При цьому слід зазначити, що чинним законодавством передбачено відповідальність орендаря за невиконання обов'язку щодо внесення орендної плати.

Також в п. 8.1 вказаного договору оренди №17/2008 зазначено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та цим договором.

Ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 3.3 договору орендна плата та платежі, перераховані несвоєчасно або не в повному обсязі, стягуються до бюджету з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення включаючи день оплати.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 Господарського кодексу України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Відтак, частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Враховуючи викладене, суд вважає правильним нарахування пені за шість місяців, визначених частиною шостою статті 232 ГК України, право на стягнення якої може бути заявлено в межах передбаченого пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України річного строку позовної давності

Враховуючи те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов'язання за договором оренди щодо внесення орендної плати та сплати компенсації плати за землю, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню за період з 17.06.2016 р. по 15.12.2016 р. на існуючу суму боргу у кожному місяці з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, діючої у відповідний період. Однак, дослідивши та перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені (а.с. 25, 30), судом виявлено арифметичні помилки при здійсненні розрахунків та невірно вказані діючі у відповідному періоді прострочення ставки НБУ. З огляду на таке, судом здійснено самостійно перерахунок суми пені по компенсації плати за землю вказаний період, а саме:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 76681.50 17.06.2016 - 23.06.2016 7 18.0000 % 0.098 %* 527.97 76681.50 24.06.2016 - 10.07.2016 17 16.5000 % 0.090 %* 1175.36 83229.91 11.07.2016 - 28.07.2016 18 16.5000 % 0.090 %* 1350.78 83229.91 29.07.2016 - 10.08.2016 13 15.5000 % 0.085 %* 916.44 89778.32 11.08.2016 - 10.09.2016 31 15.5000 % 0.085 %* 2357.29 96326.73 11.09.2016 - 15.09.2016 5 15.5000 % 0.085 %* 407.94 96326.73 16.09.2016 - 30.09.2016 15 15.0000 % 0.082 %* 1184.35 94326.73 01.10.2016 - 10.10.2016 10 15.0000 % 0.082 %* 773.17 100875.14 11.10.2016 - 27.10.2016 17 15.0000 % 0.082 %* 1405.64 100875.14 28.10.2016 - 31.10.2016 4 14.0000 % 0.077 %* 308.69 107423.55 11.11.2016 - 10.12.2016 30 14.0000 % 0.077 %* 2465.45 113971.96 11.12.2016 - 15.12.2016 5 14.0000 % 0.077 %* 435.96 Отже, як встановлено судом, загальна сума пені по компенсації плати за землю за період з 17.06.2016 р. по 15.12.2016 р. становить 13309,04 грн., що є меншою, ніж заявлена у позові - 14134,04 грн. З огляду на викладене та враховуючи несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання щодо сплати компенсації плати за землю за договором оренди № 17/2008, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення пені в загальній сумі 13309,04 грн., що вище розрахована судом. Відтак, з відповідача підлягає стягненню сума пені по компенсації плати за землю в розмірі 13309,04 грн.

Також судом здійснено перерахунок суми пені по орендній платі за майно за обраний позивачем період, зокрема:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 125794.06 17.06.2016 - 23.06.2016 7 18.0000 % 0.098 %* 866.12 125794.06 24.06.2016 - 30.06.2016 7 16.5000 % 0.090 %* 793.95 123294.06 01.07.2016 - 10.07.2016 10 16.5000 % 0.090 %* 1111.67 131687.02 11.07.2016 - 28.07.2016 18 16.5000 % 0.090 %* 2137.22 131687.02 29.07.2016 - 31.07.2016 3 15.5000 % 0.085 %* 334.61 129187.02 01.08.2016 - 10.08.2016 10 15.5000 % 0.085 %* 1094.21 137579.98 11.08.2016 - 10.09.2016 31 15.5000 % 0.085 %* 3612.41 145972.94 11.09.2016 - 15.09.2016 5 15.5000 % 0.085 %* 618.19 145972.94 16.09.2016 - 30.09.2016 15 15.0000 % 0.082 %* 1794.75 143972.94 01.10.2016 - 10.10.2016 10 15.0000 % 0.082 %* 1180.11 152365.90 11.10.2016 - 27.10.2016 17 15.0000 % 0.082 %* 2123.13 152365.90 28.10.2016 - 10.11.2016 14 14.0000 % 0.077 %* 1631.90 160758.86 11.11.2016 - 10.12.2016 30 14.0000 % 0.077 %* 3689.55 169151.82 11.12.2016 - 15.12.2016 5 14.0000 % 0.077 %* 647.03 Отже, як встановлено судом, загальна сума пені по орендній платі за майно за період з 17.06.2016 р. по 15.12.2016 р. становить 21634,85 грн., що є меншою, ніж заявлена у позові - 21718,23 грн. Відтак, враховуючи вищенаведене та несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання щодо сплати орендної плати за договором оренди № 17/2008, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення пені по орендній платі за землю в загальній сумі 21634,85 грн., що вище розрахована судом. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума пені по компенсації плати за землю в розмірі 21634,85 грн.

Щодо нарахованих позивачем 3% річних в сумі 5360,00 грн. та інфляційних втрат в сумі 21448,85 грн., які нараховані на стягнуту за рішенням суду від 08.06.2015 р. по справі № 916/1209/15-г суму заборгованості та заявлені до стягнення, суд зазначає наступне.

Так, рішенням господарського суду Одеської області від 08.06.2015 року у справі № 916/1209/15-г з відповідача було стягнуто на користь позивача заборгованість з орендної плати за майно в сумі 55981,46 грн., пеню за прострочення погашення орендної плати за майно в сумі 6311,41 грн., заборгованість по компенсації плати за землю в сумі 67118,56 грн. та пеню за прострочення погашення заборгованості по компенсації плати за землю в сумі 9047,86 грн., всього 138459,29 грн. Вищевказане судове рішення набрало законної сили 23.06.2015 року, у зв'язку з чим господарським судом Одеської області було видано наказ про його примусове виконання, який перебуває на примусовому виконанні відповідно до постанови державного виконавця від 14.08.2015 р. про відкриття виконавчого провадження. ВП № 48446416 щодо стягнення з приватного підприємства «Стройлидер» на користь Управління майна та інвестицій Теплодарської міської ради Одеської області грошової суми 138459,29 грн.

Згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, з огляду на приписи ч. 2 ст. 35 ГПК України факт неналежного виконання відповідачем умов договору та належних до сплати сум є встановленим, тому вказані обставини доведенню у даній справі .

Між тим, як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, вказане рішення господарського суду відповідачем до теперішнього часу не виконано, сума заборгованості на виконані роботи не сплачена, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 5360,00 грн. та інфляційні втрати в сумі 21448,85 грн., що були нараховані в результаті невиконання відповідачем умов договору, що підтверджено рішенням господарського суду Одеської області від 08.06.2015 року.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що в спірному договорі оренди не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищенаведене та несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання щодо внесення орендної плати та сплати компенсації плати за землю за спірним договором оренди № 17/2008, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано відповідачу 3% річних. Однак, суд вважає необґрунтованим нарахування позивачем 3% річних на стягнуту за рішенням суду та не сплачену відповідачем суму заборгованості боргу з урахуванням суми пені.

Так, не виконання боржником рішення суду жодним чином не свідчить про припинення нарахування інфляційних втрат та 3% річних, оскільки факт порушення відповідачем зобов'язань в частині оплати основного боргу встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили. Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, тому наявність судового рішення про стягнення заборгованості не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Така правова позиція підтверджена Верховним судом України в постановах від 04 липня 2011 р. у справі № 3-65гс11, від 23 січня 2012 р. у справі № 3-142гс11, від 15 червня 2016 р. у справі № 3-610гс16, яка є обов'язковою для суду згідно положень ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України.

Поряд з цим слід зазначити, що правова природа пені зовсім інша, оскільки пеня - це один із видів забезпечення виконання зобов'язання (ст. ст. 546, 549 ЦК України).

Як вже зазначалось вище, за приписами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Тобто, пені носить допоміжний (акцесорний) до основного зобов'язання характер.

Таким чином, виходячи з системного аналізу норм матеріального права, суд доходить до висновку, що обов'язок сплатити пеню невиконання зобов'язання не є зобов'язанням в розумінні положень ч. 1 ст. 509 ЦК України, тому що пеня є одним із видів забезпечення виконання основного зобов'язання, в тому числі й грошового.

Отже, оскільки судом встановлено, що рішенням господарського суду Одеської області від 08.06.2015 року у справі № 916/1209/15-г на користь позивача було стягнуто пеню за прострочення погашення орендної плати за майно в сумі 6311,41 грн. та пеню за прострочення погашення заборгованості по компенсації плати за землю в сумі 9047,86 грн., що разом складає 15359,27 грн., то правова природа цього боргу як штрафної санкції з прийняттям рішення не змінилася, пеня у грошове зобов'язання не перетворилась, а тому відсутні підстави для застосування до цих правовідносин положень ст. 625 ЦК України. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд України в постанові від 18.02.2014 р. у справі № 905/909/13-г, яка є обов'язковою для суду згідно положень ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України.

Також в абз. 4 п.п. 7.1 п. 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (із змінами і доповнен.) зазначено, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються. При цьому обов'язок сплатити суму неустойки (штрафу, пені) за невиконання зобов'язання не є зобов'язанням в розумінні положень частини першої статті 509 ЦК, а отже відсутні підстави і для застосування до цих правовідносин статті 625 ЦК України.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного та враховуючи, що згідно з вищевказаним рішенням господарського суду Одеської області від 08.06.2015 р. основна сума боргу становить не 138459,29 грн., як зазначено у розрахунку позивача, а 123100,02 грн. без урахування пені (55981,46 грн. по орендній платі + 67118,56 грн. компенсації плати за землю), судом самостійно здійснено перерахунок 3% річних на вказану суму боргу за обраний позивачем період з 01.09.2015 р. по 15.12.2016 р. (472 дн.), що складають 4775,61 грн. (123100,02 грн. 100% х 3%/365 дн. х 472 дн.).

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (Постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 р. N 23/466 та лист Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.97р. N 62-97р).

У п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 р. зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення та ухвалення по ньому судового рішення.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 р. N 52/30).

З огляду на вищенаведені рекомендації щодо порядку нарахування інфляції при розгляді судових справ та враховуючи висновок суду про можливість нарахування інфляційних втрат на основну суму боргу без урахування штрафної санкції (пені), судом самостійно здійснено перерахунок інфляційних втрат на існуючу суму простроченого грошового зобов'язання за рішенням господарського суду Одеської області від 08.06.2015 р. в розмірі 123100,02 грн. за обраний позивачем період з 01.09.2015 р. по 15.12.2016 р., що складають 19080,50 грн. (123100,02 грн. (сума боргу) х 1,155 (сукупний індекс інфляції) - 123100,02 грн.).

Таким чином, загальна сума боргу, що підлягає стягненню з відповідача, складає 341923,78 грн., у т.ч. 169151,82 грн. - борг по орендній платі, 113971,96 грн. - борг по компенсації плати за землю, 13309,04 грн. - пеня за прострочення внесення компенсації плати за землю, 21634,85 грн. - пеня за прострочення внесення орендної плати, 4775,61 грн. - 3% річних, 19080,50 грн. - інфляційні втрати.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Управління майна та інвестицій Теплодарської міської ради Одеської області частково обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають частковому задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення відбулось частково на користь позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, слід віднести за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам, виходячи із заявленої до стягнення суми (341923,78 грн. х 5186,77 грн. /345784,90 грн.).

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Управління майна та інвестицій Теплодарської міської ради Одеської області до Приватного підприємства „Стройлидер» про стягнення заборгованості в загальній сумі 345784,90 грн. задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИ з Приватного підприємства „Стройлидер» (65490, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 35102354) на користь Управління майна та інвестицій Теплодарської міської ради Одеської області (65490, Одеська область, м. Теплодар, вул. Піонерна, 7; код ЄДРПОУ 26275444; р/р 33217871700020, ВДК у м. Теплодар, банк - ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011) заборгованість по орендній платі в сумі 169151/сто шістдесят дев'ять тисяч сто п'ятдесят одна/грн. 82 коп., пеню за прострочення внесення орендної плати в сумі 21634/двадцять одна тисяча шістсот тридцять чотири/грн. 85 коп., заборгованість з компенсації плати за землю в сумі 113971/сто тринадцять тисяч дев'ятсот сімдесят одна/грн. 96 коп., пеню за прострочення внесення компенсації плати за землю в сумі 13309/тринадцять тисяч триста дев'ять/грн. 04 коп., 3% річних в сумі 4775/чотири тисячі сімсот сімдесят п'ять/грн. 61 коп., інфляційні втрати в сумі 19080/дев'ятнадцять тисяч вісімдесят/грн. 50 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 5128/п'ять тисяч сто двадцять вісім/грн. 85 коп.

3. В задоволенні решти частини вимог Управління майна та інвестицій Теплодарської міської ради Одеської області до Приватного підприємства „Стройлидер» відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 17 лютого 2017 р.

Суддя В.С. Петров