Рішення

від 14.02.2017 по справі 420/1321/16-ц

НОВОПСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 14.02.2017

ЄУ № 420/1321/16-ц

Провадження №2/420/21/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2017 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі головуючого судді Тарасова Д.С.,

за участю секретаря Гречаної Н.М.,

представника позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1, відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Новопсков цивільну справу за первісним позовом Селянського фермерського господарства Нива до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих внаслідок збору врожаю та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач за первісним позовом СФГ Нива звернувся до Новопсковського районного суду Луганської області з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь СФГ Нива , матеріальні збитки в сумі 193950,00 гривень, завдані внаслідок збору врожаїв з сіножатей у 2014 та 2015 роках.

В обґрунтування позову представник позивача за первісним позовом послався на те, що він, ОСОБА_1 займається веденням селянського (фермерського) господарства СФГ Нива , у користуванні якого перебуває 30,2000 га землі. Влітку 2014 року відповідач самовільно, без його згоди, діючи умисно, достовірно знаючи, що сіножаті перебувають у користуванні СФГ Нива скосив сіно на сіножатях площею 4,31 га, яке у послідуючому тюкував, перевіз за місцем свого мешкання та розпорядився на свій власний розсуд, чим спричинив СФГ Нива матеріальної шкоди. Влітку цього ж року відповідач здійснив аналогічні протиправні дії. Коли позивач дізнався про противоправні дії відповідача він його попередив, що буде звертатися до правоохоронних органів і відповідач пообіцяв відшкодувати завдану матеріальну шкоду у повному обсязі, однак до цього часу збитки не відшкодовані. Натомість відповідач влітку 2015 року будучи попередженим про протиправність своїх дій, діючи умисно, повторно зібрав сіно у тому числі і отаву. Внаслідок зазначених противоправних дій відповідача йому було спричинено матеріальних збитків, розмір яких складає 193 950 ,00 грн. Добровільно відшкодувати заподіяні СФГ Нива збитки відповідач відмовився, тому позивач змушений звертатися до суду з даним позовом.

15 серпня 2016 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до Новопсковського районного суду Луганської області з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь борг у сумі 31952,53 грн.

В обґрунтування зустрічної позовної заяви позивач за зустрічним позовом зазначає, що у листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернувся до нього з проханням зайняти йому грошові кошти у сумі 34000 грн. За сплату боргу він йому запропонував користуватися земельною ділянкою сіножаті площею 4,31 га, що знаходиться окремо від основної земельної ділянки. Термін користування земельної ділянки чітко вказаний не був. За це відповідач написав розписку, де вказано, що ця сума отримана в рахунок орендної плати та склав на його сина ОСОБА_3 заповіт на земельну ділянку площею 4,18 га. Позивач не бажає більше користуватися земельною ділянку, тому відповідач повинен повернути кошти у розмірі 31952,53 грн. Також у серпні 2015 року відповідач зайняв у нього 110 тюків сіна для своїх сільськогосподарських потреб, про що написав розписку, що зобов'язується повернути йому ці 110 тюків сіна на слідуючий сезон. У зв'язку з вищевикладеним позивач за зустрічним позовом звертається до суду.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 надав до суду заперечення на зустрічну позовну заяву в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 за необґрунтованістю. На його думку, твердження викладені в зустрічному позові не відповідають дійсності, оскільки відповідно до їхньої домовленості в рахунок відшкодування боргу він передав у користування позивача земельну ділянкуплощею 4,18 га з цільовим призначенням для ведення сільськогосподарського виробництва, тобто ріллю, а не сіножаті як зазначає позивач. Також грошові кошти брав у позивача ОСОБА_1 як фізична особа, а не як директор СФГ Нива . Доводи позивача, що він користувався сіножаттями належними СФГ Нива начебто на підставі їхньої домовленості не відповідають дійсності. Сіножаті позивачу в оренду ніхто не надавав, оскільки мова йшла лише про ріллю, площею 4,18 га, якою позивач користувався понад 3 роки. Це і являється відшкодуванням боргу позивачу у розмірі 34 00 грн. Оскільки розпискою від 26.11.2013 року не встановлений термін оренди земельної ділянки, вважає що свої зобов'язання за тією розпискою на теперішній час він виконав у повному обсязі. Вимоги позивача щодо стягнення з нього, як фізичної особи боргу у сумі 31952,00 грн. є безпідставними, оскільки в даній справі позивачем за первісним позовом є СФГ Нива , тобто юридична особа. СФГ Нива не є належним відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 Позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами ті обставини на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Представник позивача за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом в судовому засіданні підтримав заявлені ним позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених в позові. В задоволенні зустрічної позовної заяви просив відмовити у зв'язку з необґрунтованістю, підтримав пояснення викладені в запереченні на зустрічну позовну заяву.

Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом в судовому засіданні в задоволенні позовних вимог за первісним позовом просив відмовити в повному обсязі, на задоволенні зустрічної позовної заяви наполягав, та просив задовольнити з підстав викладених в зустрічному позові.

Вислухавши думку учасників процесу, допитавши свідків, вивчивши письмові докази, матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічним чином питання обов'язків доказування і подання доказів регулює ст.60 ЦПК, за якою кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №660176 виданого 31 березня 1993 року Селянське (Фермерське) господарство Нива включене до ЄДР, ідентифікаційний код юридичної особи 20152350, місцезнаходження юридичної особи: вул. Леніна, 1036, с. Булавинівка, Новопсковського району, Луганської області.

Згідно довідки за №05-05-31/1485 виданої 24.05.2016 року Відділом Держгеокадастру у Новопсковському районі Луганської області в користуванні СФГ Нива знаходиться всього 30,2000 га землі.

З Державного акту на право постійного користування землею серії ЛГ№210000081 вбачається, що ОСОБА_1 на праві постійного користування належить земельна ділянка площею 30,25 гектарів на території Пісківської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства, з яких частина сіножатей площею 4,31 га знаходиться окремо від основної земельної ділянки.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Представник позивача за первісним позовом не надав належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_2М самовільно зайняв земельну ділянку СФГ Нива , доказів того, що врожайність сіна з 1,00 га сіножатей на території Пісківської сільської ради Новопсковського району Луганської області у 2014 та 2015 роках складає 4500,00 кг, доказів того, що середня вартість 1 кг сіна у 2014 та 2015 роках складає 2,50 грн., доказів кількості та вартості зібраного ОСОБА_2 врожаю сіна на земельній ділянці, що належить СФГ Нива .

До довідки СФГ Нива про середню врожайність сіна з 1,00 га сіножатей на території Пісківської сільської ради Новопсковського району Луганської області у 2014 та 2015 роках та середньої ринкової вартості 1,00 кг сіна у 2014 та 2015 роках, суд відноситься критично, оскільки вона видана заінтересованою особою (позивачем за первісним позовом).

Згідно ст.157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. (ч.1).

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України ( ч.3).

Відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 284, розміри збитків визначаються комісіями, створеними районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських рад.

До складу комісій включаються представники районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських рад, власники землі, яким заподіяні збитки, представники підприємств, які будуть їх відшкодовувати, представники земельних і фінансових органів, представники виконавчих комітетів сільських, селищних рад, на території яких знаходяться земельні ділянки. Результати роботи комісії оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, що створили ці комісії.(п.2).

Розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків (п.4 Порядку).

Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру збитків, заподіяної СФГ Нива внаслідок використання земельної ділянки ОСОБА_2, є акт (акти) вищезазначеної комісії.

Також у судовому засіданні були вивчені матеріали Єдиного обліку № 478 від 24 березня 2016 року та №1163 від 19 липня 2016 року за фактом повідомлення громадянином ОСОБА_1

Інспектором Новопсковського ВП ГУНП України в Луганській області капітаном поліції ОСОБА_4 складено висновки про результати розгляду повідомлення громадянина ОСОБА_1 від 28.03.2016 року та від 23.07.2016 року, відповідно до яких перевірки за розглядом заяв ОСОБА_1 завершено, надано письмові відповіді, розтлумачено порядок звернення з цивільним позовом до суду першої інстанції.

Приписами ст.ст. 60,61 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, позивач не довів обставин, на які він посилається, як на обґрунтування своїх вимог, склад правопорушення, що є підставою для відшкодування збитків.

Стаття 22 ЦК України визначає загальну норму щодо відшкодування збитків внаслідок наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків та причинний зв'язок між порушенням права та збитками, а також вина, особи, яка завдала збитків. Відсутність будь-якого з цих елементів виключає відповідальність у вигляді стягнення збитків, якщо інше не передбачено законом. Також у цій статті визначено поняття збитків, якими є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7 спростували твердження представника позивача, про те, що в оренду ОСОБА_2 він передав належну йому як приватній особі земельну ділянку, а не належну СФГ Нива . Так вказані свідки пояснили, що ОСОБА_2 передавав ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 34 000 грн. за сінокос. Термін користування сінокосом не обговорювався.

Таким чином, заявлені позовні вимоги про стягнення збитків, завданих внаслідок збору врожаю на земельній ділянці, що належить СФГ Нива , задоволенню не підлягають.

Зважаючи на наведене вище та виходячи з принципів законності, розумності і справедливості, а саме, що матеріали справи не містять допустимих доказів на підтвердження розміру збитків, завданої позивачу СФГ Нива ОСОБА_2М, у зв'язку з чим позовні вимоги за первісним позовом СФГ Нива до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих внаслідок збору врожаю сіножатей на належній СФГ Нива земельній ділянці задоволенню не підлягають.

Що стосується заявленого зустрічного позову, суд зазначає наступне.

До зустрічного позову надана розписка представника позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 про отримання в рахунок оренди землі 34 000 грн., які він отримав у ОСОБА_2

В зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 зазначає, що за використання земельною ділянкою сіножаті площею 4,31 га, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ЛГ №210000081 виданого Пісківською сільською радою народних депутатів 26 червня 2000 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №149, він повинен був заплатити плату за використання у 2014 році - 910,36 грн., у 2015 році - 1137,11 грн., разом 2047,47 грн., посилаючись на інформацію Відділу Держгеокадастру у Новопсковському районі Луганської області, де зазначено, що згідно розпорядження Новопсковської РДА від 17.12.2001 року №605 Про затвердження перерахунку вартості земельної частки (паю) та її розміру в умовних кадастрових гектарах по Асоціації Булавинівська та додатку Перерахунок земельної частки (паю) та її вартості по Асоціації Булавинівська Новопсковського району , вартість 1 га кормових угідь (сіножаті) відповідно до сертифікату на земельну частку (пай) з урахуванням коефіцієнту 3,2 станом на 01.01.2014 року становить 7040,67 грн., розмір річної орендної плати з урахуванням 3% від вартості становить 211,22 грн., вартість 1 га кормових угідь (сіножаті) відповідно до сертифікату на земельну частку (пай) з урахуванням коефіцієнту 3,997 станом на 01.01.2015 року становить 8794,24 грн., розмір річної орендної плати з урахуванням 3% від вартості становить 263,83 грн., вартість 1га кормових угідь (сіножаті) відповідно до сертифікату на земельну частку (пай) з урахуванням коефіцієнту 4,796 станом на 01.01.2016 року становить 10552,21 грн., розмір річної орендної плати з урахуванням 3% від вартості становить 316,57 грн.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 вказує на те, що так як, відповідно до розписки ОСОБА_1 отримав від нього кошти у розмірі 34000 грн., то після використання ним вищезазначеної земельної ділянки (сіножаті), відповідач повинен повернути кошти у розмірі 31952,53 грн., так як він не бажає більше нею користуватись.

Згідно ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 2 ст. 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно із ч.1 ст.210 ЦК України та ч.1 ст.20 Закону України Про оренду землі договір оренди землі підлягає державній реєстрації, після чого він відповідно до ст. 18 Закону України Про оренду землі набирає чинності.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, ЦК України.

Статтею 14 Закону України Про оренду землі визначена форма договору оренди землі, а саме договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

За правилами ч.1 ст.15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року за N 9 "Про судову практику з розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (далі Пленум), зокрема п.8 визначено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до частини 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно частини 3 ст. 652 ЦК України, у разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.

З матеріалів справи вбачається, що договір оренди земельної ділянки між сторонами не укладався, завірений в установленому законом порядку не був, тому суд позбавлений можливості визначити наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням договору.

Також, дана сума не є боргом в розумінні Цивільного кодексу України.

З врахуванням зазначених вище норм закону та встановлених в судовому засіданні обставин суд дійшов висновку, що позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного права, оскільки у разі відсутності договору оренди він не позбавлений можливості звернутися до суду для вирішення спору, про стягнення коштів отриманих без достатньої правової підстави.

Виходячи з вищевикладеного, суд відмовляє в задоволенні заявленого зустрічного позову.

В порядку ст. 88 ЦПК України, судові витрати слід покласти на позивачів.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні первісного позову Селянського фермерського господарства Нива до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих внаслідок збору врожаю відмовити повністю.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано апеляційному суду Луганської області через Новопсковський районний суд Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: