Рішення

від 21.02.2017 по справі 240/4/17

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 240/4/17

Провадження № 2/240/23/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2017 року смт. Олександрівка

Олександрівський районний суд Донецької області у складі :

головуючого судді - Шинкаренко А.І.,

при секретарі - Пліскачовій Н.В.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства "Олександрівський Райагрохім" про визнання договору оренди землі недійсним,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним договір оренди землі № 302, укладений 12.09.2008 року між ОСОБА_3 та ВАТ "Олександрівський Райагрохім", зареєстрований в Олександрівському районному відділі Донецької регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" від 16.07.2010 року за № 041016500029.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що 06 березня 2014 року отримав у спадщину, після смерті матері ОСОБА_3, земельну ділянку, площею 4,9924 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області. За життя мати передала вказану земельну ділянку в оренду відповідачу, уклавши з ним 12 вересня 2008 року договір оренди землі строком на 12 років, який був зареєстрований у Олександрівському районному відділі Донецької регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України 16 липня 2010 року. Ознайомившись з текстом даного договору, вважає, що зазначений договір не містить істотних умов договору, а саме: відсутні умови щодо перегляду розміру орендної плати; не містить невід'ємні частини до договору оренди землі, передбачені ч. 4 ст. 15 Закону України Про оренду землі : план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом. Крім того, даний договір не відповідає Типовому договору оренди землі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 року №220.

Також зазначає, що у зв'язку зі зміною назви та організаційно - правової форми відповідача, останній зобов'язаний був переукласти вищезазначений договір оренди землі.

Тому, просить визнати недійсним укладений між ОСОБА_3 та ВАТ "Олександрівський Райагрохім" договір оренди земельної ділянки від 12 вересня 2008 року.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача Літвиненко О.В. в судове засідання не з'явився, проте у попередніх засіданнях позов не визнав. У своєму запереченні вказав, що при укладанні договору оренди землі між Дякович Фенею Степанівною та ВАТ Олександрівський Райагрохім від 12.09.2008 року № 302, сторонами були дотримані всі вимоги, визначені законодавством для укладання такого роду договорів та враховані всі істотні умови для договорів оренди, встановлені ст. 15 Закону України Про оренду землі . Крім того, даний договір з 2008 року виконується та жодна зі сторін до теперішнього часу не заявляла претензій, щодо його виконання.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Як встановлено судом, Дякович Ф.С. була власником земельної ділянки, розташованої на території Олександрівської селищної ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 4,99 га, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ЯА № 723359, виданого головою Олександрівської районної державної адміністрації 13.03.2006 року, зареєстрованого за № 371 від 21.11.2005 року, кадастровий номер 1420355100:01:000:0574 (а.с.25).

12 вересня 2008 року між ОСОБА_3 (орендодавець) та ВАТ "Олександрівський Райагрохім" (орендарем) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, площею 4,99 га, що розташована на території Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області (а.с. 22-23). Факт передачі в оренду позивачу земельної ділянки підтверджується відповідним актом приймання-передачі, підписаний сторонами договору (а.с. 26). 16 липня 2010 року вказаний договір був зареєстрований у Олександрівському районному відділі Донецької регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.03.2014 року спадкоємцем ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла 15 червня 2013 року є її син - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який прийняв у спадщину земельну ділянку, кадастровий № 1420355100:01:000:0574, розміром 4,9924 га наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованої на території Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області.

Згідно п. 3.3 договору, в разі переходу права власності до інших осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника, тобто ОСОБА_2.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України ).

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, вони регулюються також актами земельного законодавства - ЗК України , Законом України Про оренду землі .

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що були обумовлені ним.

Відповідно до положень ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні. Або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 15 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6 , 11 , 17 , 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Виходячи з того, що відповідно до статті 15 ЦКУкраїни та статті 3 ЦПК України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, суд повинен встановити, чи дійсно порушуються права орендодавців у зв'язку з відсутністю в договорах оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-ХІV Про оренду землі , визначити істотність цих умов, а також з'ясувати, у чому саме полягає порушення їхніх законних прав.

Як вбачається зі змісту оспорюваного договору оренди земельної ділянки, в ньому наявні всі передбачені вказаною нормою Закону України Про оренду землі його істотні умови.

Посилання представника позивача на відсутність в договорі оренди землі умов індексації та порядку перегляду розміру орендної плати, не є підставою для визнання його недійсним з наступних підстав.

У п. 4 зазначеного договору вказано розмір орендної плати, форму платежу, порядок її внесення та перегляду.

Згідно ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж,

який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Договором оренди, а саме п. 4.2, передбачено, що орендна плата за землю обчислюється

без урахування індексу інфляції, проте, індексація провадилась з урахуванням індексації грошової оцінки землі.

Як вбачається з видаткових касових ордерів, орендна плата виплачувалась у встановлені договором строки та з урахуванням вартості земельної ділянки, що орендується. 19.09.2014 року ОСОБА_2 було виплачено орендну плату в сумі 2905 грн. 51 коп., 23.06.2015 - 3564 грн.95 коп., 19.09.2016 - 4124 грн. 24 коп.

Стосовно відсутності у спірному договорі невід'ємних його частин, про які у позові вказував позивач, то такі доводи спростовуються наявними у справі копіями планів, схем та актів. Крім того, невідповідність спірного договору Типовому договору оренди землі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року № 220 , не є підставою для визнання цього договору недійсним, в розумінні ч. 2 ст.15 Закону України Про оренду землі .

Враховуючи викладене, в ході судового розгляду судом не встановлено факту порушення прав позивача, як власника земельної ділянки. Позивач в обґрунтування позовних вимог щодо визнання договору оренди недійсним, посилається на формальне порушення закону. Спірний договір оренди вчинений у формі, встановленій законом, спрямований на реальне настання правових наслідків та тривалий час виконувався сторонами, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту порушення відповідачем виконання умов спірного договору не надано. Підписавши текст спірного договору оренди, за весь період часу з моменту його укладення, ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_2 не звертались у позасудовому порядку до відповідача із заявами про уточнення спірних його пунктів та зміну умов договору або його розірвання, а тому правових підстав для задоволення позову немає, що узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними в постановах 25 грудня 2013 року №6-78цс13, від 04 червня 2014 року у справі №6-55цс14 та від 09 грудня 2015 року у справі №6-849цс15.

Також, суд не погоджується з твердженням представника позивача про те, що у зв'язку зі зміною назви юридичної особи, а саме - з ВАТ Олександрівський Райагрохім на ПрАТ Олександрівський Райагрохім , припиняється існуючий договір оренди.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, статуту Приватного акціонерного товариства Олександрівький Райагрохім , затвердженого загальними зборами акціонерів 20.04.2011 року, та виписки з протоколу №1 загальних зборів акціонерів відкритого акціонерного товариства "Олександрівський райагрохім" від 20.04.2011 року, Приватне акціонерне товариство Олександрівький Райагрохім є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Олександрівський Райагрохім", створеного згідно з Рішенням Донецького регіонального відділення Фонду державного майна України від 25 грудня 1995 року № 7486, шляхом перетворення державного підприємства Олександрівське районне державне підприємство по виконанню агрохімічних робіт Райагрохімія у відкрите акціонерне товариство "Олександрівський Райагрохім , з наступною зміною найменування на Приватне акціонерне товариство "Олександрівський Райагрохім, у зв'язку з приведенням у відповідність до ЗУ Про акціонерні товариства від 17.09.2008 року № 514-VI (далі - Закон).

В результаті приведення статуту позивача відповідно до вимог Закону відбулась заміна типу акціонерного товариства в розумінні Закону, при цьому заміна його організаційно-правової форми (перетворення) не відбулось і, відповідно, не відбулось правонаступництва та припинення юридичної особи. Про це свідчить зміст п. 2 ст. 5 Закону, відповідно до якої, зміна

типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.

Будь-яких інших доводів в обґрунтування зазначених вимог позивачем не наведено, жодних належних та допустимих доказів, які б були підставою для визнання зазначеного договору недійсним суду не надано, а тому підстав для задоволення позову немає.

Керуючись ст.ст.10, 212-215, 223 ЦПК України, суд,

в ир і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства "Олександрівський Райагрохім" про визнання договору оренди землі недійсним - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Донецької області через Олександрівський районний суд Донецької області протягом 10 днів із дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.І. Шинкаренко