Рішення

від 17.02.2017 по справі 323/2588/16-ц

ОРІХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 323/2588/16-ц

2/323/18/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

17.02.2017 м. Оріхів

Оріхівський районний суд Запорізької області у складі

головуючого - судді Мінаєва М.М.,

секретаря - Тахтаул А.Л.,

за участю

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії - Запорізького обласного управління до ОСОБА_2 про визнання земельної ділянки предметом іпотеки та звернення стягнення на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ Державний ощадний банк України , в особі філії - Запорізького обласного управління, звернувся з позовом до ОСОБА_2, в якому просив визнати земельну ділянку площею 0,116 га за адресою Запорізька область, Оріхівський район, с. Преображенка, вул. Гагаріна, 81, предметом іпотеки за Іпотечним договором від 08.09.2006 року, укладеного між позивачем та відповідачем, та звернути на земельну ділянку стягнення в рахунок погашення заборгованості відповідача за Кредитним договором № 1669 від 07.09.2006 року в розмірі 24550,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.09.2006 року між сторонами був укладений Кредитний договір № 1669, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 20000,00 грн., який зобов'язався повернути до 27.04.2011 року із сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 15% річних. В забезпечення виконання зобов'язань за цим договором відповідач передав позивачу в іпотеку житловий будинок за адресою Запорізька область, Оріхівський район, с. Преображенка, вул. Гагаріна, 81, загальною площею 38,4 кв. м, жилою площею 27,7 кв. м, з відповідними будівлями і спорудами, про що був укладений Іпотечний договір від 08.09.2006 року. В подальшому відповідач належним чином свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся до Оріхівського районного суду Запорізької області з позовом про звернення стягнення на іпотечне майно. Рішенням від від 04.06.2014 року цей позов було задоволено: звернене стягнення на вказаний житловий будинок із супутніми будівлями і спорудами шляхом застосування процедури продажу предмету іпотеки безпосередньо позивачем будь-якій особі - покупцеві. Однак виконати це рішення суду позивач не може, оскільки за чинним законодавством України продаж нерухомості можливий лише одночасно з переходом до набувача права власності або права користування земельною ділянкою, на якій розташований такий об'єкт нерухомості. Предмет іпотеки у цих відносинах розташований на земельній ділянці площею 0,228 га, яка належить відповідачу на праві приватної власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗП № 015250, виданого на підставі Рішення Преображенської сільської ради Оріхівського району Запорізької області від 25.06.1998 року № 65. При цьому під будівлями, згідно цього акту, знаходиться земля площею 0,116 га. Однак, оскільки в Іпотечному договорі від 08.09.2006 року відсутні безпосередні умови щодо передання в іпотеку вказаної земельної ділянки, укладення та нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку в порядку виконання рішення суду виявилось неможливим. Посилаючись на ст. 6 Закону України Про іпотеку , ст. ст. 120, 133 Земельного кодексу України, позивач вважав, що спірна земельна ділянка підлягає визнанню предметом іпотечних відносин між сторонами в силу закону як така, що слідує за побудованим на ній будинком, а тому на неї також може бути звернене стягнення в порядку ст. 38 Закону України Про іпотеку на підставі відповідного рішення суду.

В судовому засіданні представники позивача вимоги підтримали, пославшись на факти та норми права, викладені в позовній заяві.

Відповідач у судове засідання жодного разу не з'явився, будучи належним чином повідомленим в порядку ч. 5 ст. 74 ЦПК України про час і місце розгляду справи, про причини неявки не повідомив, заперечень проти позову не подав.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 169 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у справі даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши надані ним докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні відносини, суд прийшов до такого.

Судом встановлено, що 07.09.2006 року між позивачем та відповідачем було укладено Кредитний договір № 1669. Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору відповідач зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит в сумі 20000,00 грн., а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 15% річних, комісійні винагороди та інші платежі.

Відповідно до п. 1.4.2 Кредитного договору сторони погодили, що зобов'язання за ним виникають з моменту укладення в забезпечення виконання за ним договору іпотеки нерухомого майна, яке знаходиться за адресою Запорізька область, Оріхівський район, с. Преображенка, вул. Гагаріна, 81.

08.09.2006 року сторони уклали Іпотечний договір, у п. 1.2. якого узгодили, що предметом іпотеки за цим договором є нерухоме майно, а саме будинок житловий з надвірними господарчими будівлями та спорудами, а саме житловий будинок літ. А , сіни літ. а , басейн літ. Б , колодязь літ. К , літня кухня літ. В , сарай літ. Г , паркан № 1.

Іпотечний договір від 08.09.2006 року не містить жодної умови, яка б стосувалась земельної ділянки площею 0,228 га, яка належить відповідачу на праві приватної власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗП № 015250, виданого на підставі Рішення Преображенської сільської ради Оріхівського району Запорізької області від 25.06.1998 року № 65.

Заочним рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 04.06.2014 року у справі № 323/1362/14 звернене стягнення на вказаний житловий будинок для погашення боргових зобов'язань відповідача перед позивачем на суму 24815,38 грн. шляхом застосування процедури продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі - покупцеві.

Таким чином, позивач вже отримав належний судовий захист своїх порушених прав, що випливають із вказаних кредитного та іпотечного договорів в межах, які були узгоджені сторонами.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України Про іпотеку (в редакції, що була чинною на момент укладення іпотечного договору), якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована.

З наведеної норми випливає, що іпотека на земельну ділянку, на якій розташована відповідна будівля або споруда, виникає лише при передачі цієї земельної ділянки в іпотеку. Тобто для виникнення іпотеки на таку земельну ділянку необхідно, щоб сторони відповідних правовідносин вчинили для цього певні дії - іпотекодавець має передати, а іпотекодержатель - має прийняти земельну ділянку в іпотеку. І хоча законом безальтернативно визначено, що в такому разі земельна ділянка підлягає передачі в іпотеку, - наслідки недотримання цієї норми не встановлені.

Не передбачено також й те, що в такому разі відповідна земельна ділянка може бути визнана предметом іпотеки за рішенням суду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про іпотеку іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з дня вчинення відповідного правочину, на підставі якого виникає іпотека, або з дня набрання законної сили рішенням суду.

Разом з тим позивач заявив вимогу про визнання спірної земельної ділянки предметом іпотеки за Іпотечним договором від 08.09.2006 року, тобто виходив з того, що іпотека цієї земельної ділянки виникла саме на підставі вказаного договору, входила до узгодженого сторонами предмету договору, та існує протягом всього часу, що минув з моменту його укладення, а тому на неї вже може бути звернення стягнення.

Однак такі позовні вимоги не узгоджуються з передбаченими законом способами захисту цивільного права та інтересу, оскільки суд може визнати лише те суб'єктивне право, яке виникло з однієї з передбачених законом підстав . За відсутності в Іпотечному договорі від 08.09.2006 року чіткої домовленості сторін щодо передачі в іпотеку спірної земельної ділянки у суду немає підстав визнавати цю земельну ділянку предметом цього договору, оскільки в цій частині він фактично не був укладеним (в розумінні ст. 638 ЦК України).

Крім того, позивач просив визнати предметом іпотеки земельну ділянку площею 0,116 га за адресою Запорізька область, Оріхівський район, с. Преображенка, вул. Гагаріна, 81.

Водночас матеріали справи свідчать про те, що такої земельної ділянки як окремого об'єкту цивільних прав не існує.

Так, за офіційним повідомленням Преображенської сільської ради Оріхівського району Запорізької області від 30.01.2017 року (вих. № 118), згідно погосподарської книги № 100126 за вказаною адресою обліковується земельна ділянка площею 0,228 га, яка належить відповідачу на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗП № 015250.

Аналогічну відповідь надало також Управління Держгеокадастру у Пологівському районі Запорізької області у листі від 26.12.2016 року № 8-28-0.2-3936/2-16, додавши, що ця земельна ділянка має кадастровий номер 2323987800:06:004:0317.

За змістом самого Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗП № 015250, до складу цієї земельної ділянки входять сільськогосподарські угіддя (рілля) площею 0,112 га, а під будівлями, лісами та іншими угіддями - 0,116 га.

Таким чином, без виділення частини спірної земельної ділянки площею 0,116 га в окремий самостійний об'єкт цивільних прав з присвоєнням окремого кадастрового номеру та державною реєстрацією її передача в іпотеку, так само як й визнання її предметом іпотеки за рішенням суду є неможливим. Крім того, позивачем не надано жодного доказу того, що станом на час розгляду справи будинок, що був переданий відповідачем в іпотеку, фактично займає саме площу 0,116 га, а в додатку до Державного акту цей будинок на плані земельної ділянки взагалі не позначений.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги не ґрунтуються ані на законі, ані на матеріалах справи, а тому задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищенаведене, на підставі ст. ст. 3, 6 Закону України Про іпотеку , ст. 638 ЦК України, керуючись ст. ст. 1, 3-5, 57-61, 209, 212-215, 224 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії - Запорізького обласного управління до ОСОБА_2 про визнання земельної ділянки предметом іпотеки та звернення стягнення на земельну ділянку, - відмовити .

Повний текст рішення складений 22.02.2017 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Оріхівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_3