Постанова від 14.02.2017 по справі 604/1194/16-п

604/1194/16-п

3/604/11/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2017 року сел. Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області

в складі : головуючого Сташківа Н.Б.

при секретарі Стадніцької З.О.

за участю прокурора Бай А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали Департаменту захисту економіки Управління захисту економіки в Тернопільській області Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, працюючого головним лікарем КЗ Підволочиської селищної ради Підволочиський центр первинної медико-санітарної допомоги , ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

у вчиненні правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративну відповідальність,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1, перебуваючи на посаді головного лікаря комунального закладу Підволочиської селищної ради Підволочиський центр первинної медико-санітарної допомоги , що знаходиться за адресою смт. Підволочиськ, вул. П.Мстислава, 102, Підволочиського району Тернопільської області, будучи посадовою особою юридичної особи публічного права, відповідно до підпункту а пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України Про запобігання корупції (далі Закону) , та відповідно суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язане з корупцією, в порушення п.2 ч.1 ст.28 Закону не повідомив не пізніше наступного робочого дня свого безпосереднього керівника про наявність у нього реального конфлікту інтересів, а також приймав рішення в умовах реального конфлікту інтересів вчинених за наступних обставин :

Так, наказом керівника закладу (рішенням Підволочиської районної ради) №299 від 07.11.2013 року ОСОБА_1 призначено на посаду головного лікаря Підволочиського Центру первинної медико-санітарної допомоги на контрактній основі в порядку переведення з посади заступника головного лікаря з медичного обслуговування Підволочиської КЦРЛ (копія наказу-рішення додається) та 08.11.2013 року Підволочиською районною радою в особі тодішнього голови ОСОБА_2 укладено контракт з головним лікарем КЗПРР Підволочиський центр первинної медико-санітарної допомоги ОСОБА_1 про призначення останнього на посаду головного лікаря даного лікувально-профілактичного закладу терміном на 5 років (по 07 листопада 2018 року).

У вказаному вище лікувально-профілактичному закладі з травня 2014 року по даний час працює зять (чоловік дочки) ОСОБА_1 - ОСОБА_3. Зокрема, прийнятий ОСОБА_3 у травні 2014 року на посаду економіста згідно штатного розпису на 1.0 ставки та зразу ж останньому надано 0,5 ставки по сумісництву за посаду бухгалтера (копії наказів додаються).

Згодом, 01 вересня 2014 року ОСОБА_3 переведений на посаду інженера з охорони праці на 0,5 ставки та інженера з метрології на 0,5 ставки (наказ №49-К), а вже 02.01.2015 переведений на 1,0 ставки на посаду інженера з охорони праці (наказ №2) та отримує надбавку за складність та напруженість в роботі у розмірі 50% до посадового окладу (наказ №4).

Після цього у лютому 2015 року ОСОБА_3 працює та отримує доплату до заробітної плати в розмірі 50% вже за суміщення посади водія з 02.02.2015 (наказ №9), 08.06.2015 отримує відпустку на 5 календарних днів (наказ №96), 09.11.2015 знову одержує щорічну відпустку на 14 календарних днів (наказ №220) з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення в сумі 1842 гривні (наказ №62 від 16.11.2015), 31.11.2015 останній знову отримує щорічну відпустку на 12 календарних днів (наказ №232).

У січні 2016 року ОСОБА_3 одержує доплату до заробітної плати в розмірі 50% від посадового окладу за суміщення посади водія амбулаторії ЗПСМ (наказ №2-К) та надбавку за складність та напруженість у роботі в розмірі також 50% від посадового окладу (наказ №4-К). Після чого в квітні 2016 року ОСОБА_3 знову отримує доплату до заробітної плати в розмірі 50% від посадового окладу за суміщення посади техніка з питань експлуатації будівель, споруд, інженерних мереж і систем (наказ №88-К).

В червні 2016 останньому надано щорічну відпустку терміном на 3 календарних дні (наказ №57-В), в липні також надано частину відпустки терміном знову на 3 календарних дні (наказ №78-В), в серпні 2016 знову надано відпустку на 5 календарних днів (наказ №88-В), на 20 календарних днів та на 10 календарних днів (наказ №98-В).

Всі заяви ОСОБА_3 по вказаних вище питаннях розглядались батьком дружини останнього, головним лікарем лікувально-профілактичного закладу ОСОБА_1, яким згодом і видавались всі необхідні накази.

Крім цього дружина головного лікаря ОСОБА_1, із якою вони спільно проживають, ОСОБА_4 також працює у вказаному лікувально-профілактичному закладі з липня 2014 року по даний час. Зокрема, 21.07.2014 ОСОБА_4 прийнято на посаду сестри медичної АЗПСМ за сумісництвом з основним місцем роботи Підволочиською ЦРЛ, на 0.5 ставки (наказ №33).

Після цього у січні 2015 року ОСОБА_4 надано знову 0,5 ставки за сумісництвом сестри медичної кабінету профщеплень (наказ №2), згодом, наказом у лютому 2015 року останню прийнято на постійну роботу з березня 2015 року на посаду сестри медичної кабінету профщеплень АЗПСМ на 1,0 ставки (наказ №31). В березні 2015 року ОСОБА_4 переведено вже на посаду фельдшера амбулаторії ЗПСМ на 1,0 ставки згідно штатного розпису (наказ №37), після чого 12.03.2015 останній надано доплату до заробітної плати в розмірі 50% посадового окладу за суміщення посади сестри медичної кабінету профщеплень амбулаторії ЗПСМ (наказ №42) та надбавку за складність та напруженість у роботі в розмірі 50% до посадового окладу (наказ №43).

10.11.2015 ОСОБА_4 надано щорічну відпустку терміном на 14 календарних днів (наказ №220) з виплатою 16.11.2015 матеріальної допомоги на оздоровлення в сумі 1558 гривень (наказ №61). Після цього вже у січні 2016 року останній знову надано надбавку за складність і напруженість в роботі у розмірі 50% до посадового окладу (наказ №4-К) та знову доплату до заробітної плати в розмірі 50% до посадового окладу за суміщення посади сестри медичної кабінету профщеплень амбулаторії ЗПСМ (наказ №2-К).

Згодом, у лютому 2016 року ОСОБА_4 встановлено доплату до заробітної плати за суміщення посади сестри медичної кабінету профщеплень амбулаторії ЗПСМ смт. Підволочиськ в розмірі 50% від 0,5 ставки до посадового окладу згідно штатного розпису з 01.03.2016 (наказ №47-К) та прийнято за сумісництвом на 0,25 ставки сестри медичної кабінету профщеплень АЗПСМ з 01.03.2016 (наказ №49-К).

Після цього у жовтні 2016 року останній ще надано щорічну відпустку терміном на 15 календарних днів, як фельдшеру амбулаторії з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення та 15 календарних днів, як сестрі медичній кабінету профщеплень амбулаторії ЗПСМ по сумісництву (наказ №108-В).

Аналогічно, всі заяви ОСОБА_4 по вказаних вище питаннях розглядались особисто її чоловіком, головним лікарем лікувально-профілактичного закладу ОСОБА_1, яким згодом і видавались всі необхідні накази.

Фактично, з травня 2014 року у головного лікаря Підволочиського Центру первинної медико-санітарної допомоги ОСОБА_1 виник реальний конфлікт інтересів, тобто наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень. Зокрема, обіймаючи керівну посаду, ОСОБА_1 міг сприяти своєму зятю ОСОБА_3 та своїй дружині ОСОБА_4 у службовій діяльності.

23.04.2014 головним лікарем даного лікувально-профілактичного закладу ОСОБА_1 під №11 направлено на ім'я тодішнього начальника відділу охорони здоров'я Підволочиської РДА ОСОБА_5 інформаційний лист про те, що по причині формування штату та відсутністю кваліфікованих кадрів він має намір прийняти на посаду економіста гр. ОСОБА_3, який являється чоловіком доньки ОСОБА_1, у зв'язку з тим, що він відповідає всім кваліфікаційним вимогам. Після цього, жодних заходів реагування зі сторони відділу охорони здоров'я Підволочиської РДА вжито не було.

В подальшому про виникнення конфлікту інтересів головний лікар Підволочиського Центру первинної медико-санітарної допомоги ОСОБА_1, а саме працевлаштування своєї дружини у вказаному закладі, нікого не повідомляв, що підтверджується інформаціями Підволочиської районної ради, Підволочиської селищної ради та Підволочиської РДА (копії зазначених документів додаються).

Ігнорування головним лікарем Підволочиського Центру первинної медико-санітарної допомоги ОСОБА_1 вимог Закону, надалі призвело до прийняття рішень і вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів.

Зокрема, упродовж 2015-2016 років ОСОБА_1 приймав стосовно своїх близьких осіб, а саме дружини ОСОБА_4 та зятя ОСОБА_3 розпорядчі рішення та вчиняв певні дії.

Так, перебуваючи на посаді головного лікаря Підволочиського Центру первинної медико-санітарної допомоги ОСОБА_1, будучи попередженим про обмеження, встановлені законом України Про запобігання корупції та ознайомленим із даним Законом, не повідомив безпосереднього керівника (на той час Підволочиську районну раду, зараз Підволочиську селищну раду) про наявність конфлікту інтересів а саме: працевлаштування у лікувально-профілактичному закладі своїх близьких осіб, а саме дружини ОСОБА_4 та зятя ОСОБА_3, стосовно яких згодом приймав рішення та особисто розглядав заяви, видавав різного роду накази по вказаних вище питаннях (надання відпусток протягом року поза розробленим та затвердженим графіком, різного роду матеріальних допомог, надбавок, суміщень та ін.).

Аналізом особових рахунків працівників лікувально-профілактичного закладу встановлено, що різного роду надбавки та виплати зятя та дружини головного лікаря Підволочиського Центру первинної медико-санітарної допомоги ОСОБА_1 значно вищі за різного роду надбавки та виплати інших працівників з аналогічним фондом заробітної плати (кількістю годин, ставкою) та відпрацьованою кількість днів. Крім цього ОСОБА_1 надавалась перевага своїм близьким особам, а саме зятю ОСОБА_3 та дружині ОСОБА_4 під час переведення на інші посади, працевлаштування по сумісництву та надання відпусток поза затвердженим графіком, що підтверджується вказаними вище наказами.

Таким чином, при прийнятті вказаних вище рішень у діях головного лікаря Підволочиського Центру первинної медико-санітарної допомоги ОСОБА_1 мав місце реальний конфлікт інтересів, а саме, суперечність між своїм приватним інтересом та службовими повноваженнями, що вплинуло на об'єктивність або неупередженість при прийнятті рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Відповідно до п.п. а п.2 ч.1 ст.3 Закону суб'єктами відповідальності за корупційні правопорушення є посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті Закону .

Згідно з п.2 ч.1 ст. 28 Закону особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані:

-вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;

-повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно ;

-не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;

-вживати заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Закон України Про запобігання корупції зокрема, ст. ст. 29-36 передбачає шляхи врегулювання потенційного та реального конфлікту інтересів і дає можливість суб'єкту відповідальності за корупційне правопорушення, при безумовному дотриманні цього Закону, не бути притягнутим до адміністративної відповідальності.

Таким чином, будучи ознайомленим із положеннями Закону України Про запобігання корупції , оскільки у даному лікувально-профілактичному закладі ведеться антикорупційна програма, що підтверджується наказами №4 від 04.01.2016, №54 та №53 від 13.06.2016 та попередженим про встановлені цим Законом обмеження, ОСОБА_1, достовірно знаючи про наявність у його діях реального конфлікту інтересів, всупереч вимогам Закону не вжив заходів щодо недопущення виникнення реального конфлікту інтересів та не повідомив у встановленому законом порядку про такий конфлікт, а також вчиняв дії та приймав рішення в умовах такого конфлікту інтересів.

Таким чином, вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 172-7 КУпАП - неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів, а також ч.2 ст. 172-7 КУпАП вчинення дій та прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

В судовому засіданні особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив, що не звернув увагу на те, що після внесення у 2015 році змін до Закону являється суб'єктом корупційних правопорушень.

Незважаючи на те, що особа яка притягається до адміністративної відповідальності свою вину у скоєні правопорушення визнав у повному обсязі, суд, заслухавши його пояснення, міркування прокурора, котрий вважає, що ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності за вказаною статтею адміністративного кодексу та накласти адміністративне стягнення в межах санкції статті, об'єктивно дослідивши, оцінивши та проаналізувавши всі зібрані та перевірені у судовому засіданні докази, прийшов до переконання про доведеність його вини у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 та ч.2 ст. 172-7 КУпАП Кодексу України про адміністративну відповідальність.

Доказами доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 та ч.2 ст.172-7 КУпАП є зібрані матеріали справи про адміністративні правопорушення, зокрема :

-рішенням Підволочиської районної ради від 07.11.2013 №299;

-контрактом з головним лікарем від 08.11.2013;

-статутом КЗПСС Підволочиський центр первинної медико-санітарної допомоги ;

-посадовою інструкцією головного лікаря ОСОБА_1;

-заявами та наказами за період працевлаштування ОСОБА_3, а саме: №3, №49-К, №2, №4, №9, №96, №220, №62, №232, №2-К, №4-К, №88-К, №57-В, №78-В, №88-В, №98-В;;

-особовими рахунками ОСОБА_3 за 2015 та 2016 рр.;

-посадовою інструкцією інженера з охорони праці;

-табелями обліку використання робочого часу ОСОБА_3;

-різного роду заявами та наказами за період працевлаштування ОСОБА_4, а саме: №33, №2, №31, №37, №42, №43, №220, №61, №4-К, №2-К, №49-К, №47-К, №108-В;

-табелями обліку використання робочого часу та графіками чергувань ОСОБА_4;

-посадовою інструкцією фельдшера ОСОБА_4;

-посадовою інструкцією сестри медичного кабінету профщеплень ОСОБА_4;

-особовим рахунком ОСОБА_4;

-особовими рахунками інших працівників лікувально-профілактичного закладу;

-графіками щорічних основних відпусток медичних працівників лікувально-профілактичного закладу на 2015 та 2016 роки;

-списком працюючих працівників КЗПСС Підволочиський центр первинної медико-санітарної допомоги ;

-наказами стосовно Антикорупційної програми лікувально-профілактичного закладу;

-декларацією про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 рік ОСОБА_1;

За вказаних обставин та аналізуючи в сукупності викладені обставини, суд приходить до переконання про повну доведеність вини ОСОБА_1 у умисних діях, що виразились у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст. 172-7 КпАП України, тобто неповідомлення у встановленому законом порядку про конфлікт інтересів та вчинення дій, прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Накладаючи адмінстягнення, суд бере до уваги обставини, що пом'якшують покарання, а саме те, що ОСОБА_1 повністю визнав себе винним у вчиненні інкримінованих правопорушень, до адміністративної відповідальності притягується вперше, також враховує відсутність обставини, що обтяжують відповідальність, характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, обставини справи, вважає, що на нього слід накласти адміністративне стягнення в мінімальному розмірі, що передбачене санкцією більш важчої статті, оскільки саме таке покарання відповідатиме меті його призначення, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових адміністративних правопорушень.

Крім того, у відповідності до ст. 40- 1 КпАП України із ОСОБА_1 слід стягнути в дохід держави судовий збір, у розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що на час ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення становить 320 грн. згідно ч. 5 ст. 4 Закону України № Про судовий збір , що діє в редакції згідно ЗУ № 590-VІІ від 19 вересня 2013 року.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 33, 36, 172-7, 276-280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України № Про судовий збір , що діє в редакції згідно ЗУ № 590-VІІ від 19 вересня 2013 року, суд -

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1,2 ст. 172-7 КпАП України та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень, які стягнути у дохід держави.

Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 320 гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

На постанову суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Тернопільської області через Підволочиський районний суд протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя - підпис

Копія вірна:

Суддя Підволочиського району

Тернопільської області ОСОБА_6