Постанова

від 13.01.2017 по справі 826/4356/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 січня 2017 року № 826/4356/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Елітліфт-Сервіс доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС в м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.10.2015 р. №№0008942207, 0008932207

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Елітліфт-Сервіс (надалі - Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві (надалі - Відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 21.10.2015 р. №0008942207; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 21.10.2015 р. 0008932207.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що висновки Акту перевірки щодо порушення Позивачем положень Податкового кодексу України є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами, а отже спірні рішення підлягають скасуванню.

Представник відповідача проти позову заперечує, про надав відповідні письмові заперечення. В запереченнях посилається на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємством, яке на думку Контролюючого органу, має ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між Позивачем та контрагентом є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у Позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового кредиту та витрат. За таких обставин, Контролюючий орган просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справа розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч.6 ст.128 КАС України за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Елітліфт-Сервіс (код ЄДРПОУ 37355443), по взаємовідносинах з ТОВ Лайк Трест (код ЄДРПОУ 38389211) за період з червня 2012 року по квітень 2014 рік.

За результатами перевірки складено акт перевірки №465/26-59-22-07/37355443 від 28.09.2015 р. (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлені наступні порушення: п. 185.1 ст.185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року (із змінами і доповненнями) (далі - Кодекс), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 340581,00 грн., у тому числі по періодах: за травень 2013 - на суму 20 333,00 грн.; за липень 2013 - на суму 20400,00 грн.; за серпень 2013 - на суму 26500,00 грн.; за вересень 2013 - на суму 41577,00 грн.; за жовтень 2013 - на суму 72945,00 грн.; за листопад 2013 - на суму 23838,00 грн.; за грудень 2013 - на суму 125114,00 грн.; за січень 2014 - на суму 9874,00 грн.; ст.134, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Кодексу, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 323059,00 грн., у тому числі: за 2013 рік - 314172,00 грн.; за 2014 рік - 8887,00 грн.

На підставі Акту перевірки Контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 21.10.2015 р.: №0008932207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 425726,00 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 340581,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 85145,00 грн; №0008942207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податок на прибуток на загальну суму 403824,00 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 323059,00 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 80765,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими Контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями Позивачем подано скаргу до Державної фіскальної служби України (надалі - ДФС України) за результатом розгляду скарги ДФС України 02.03.2016 р. прийнято Рішення №4610/6/99-99-10-01-04-25, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення, а скаргу Позивача без задоволення.

Позивач вважає висновки Акту перевірки безпідставними, незаконними та такими, що не відповідають нормам податкового законодавства та фактичним обставинам справи та податкові повідомлення-рішення неправомірними, а тому звернувся до Суду із відповідним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтування позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з Акту перевірки та письмових заперечень Відповідача, збільшення грошового зобов'язання та застосування до Позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на обставинах безтоварності господарських операцій між позивачем і ТОВ Лайк-Сервіс .

Судом встановлено, що між Позивачем (Підрядник), з однієї сторони та ТОВ Лайк Трест (Субпідрядник), з іншої сторони укладено ряд Договорів субпідряду:

№2/13 (сп) від 29.05.2013 року щодо виконання роботи з монтажу та пусконалагодження ліфта №1 в/п 1000 кг на 26 зупинок зі шв. 1,6 м/с, ліфт №2 в/п 1000 кг на 25 зупинок зі шв. 1,6 м/с, 2-х ліфтів №3, №4 в/п 400 кг на 25 зупинок зі шв. 1,6 м/с, виконати комплекс будівельно-оздоблювальних робіт в машинних приміщеннях, шахтах та приямках ліфтів, роботи по диспетчеризації ліфтів на об'єкті житловий будинок №2 житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями за адресою: м. Бровари, вул. Чорновола, 3.

№3/13 (сп) від 17.07.2013 року щодо виконання робіт із заміни тягових ременів ліфта в/п 630 кг на 5 зупинок по вул. Круглоуніверситетській, 12 в м. Києві.

№3/8 (сп) від 19.08.2013 року щодо виконання робіт з монтажу та пусконалагодження 7-ми ліфтів в/п 400 кг на 6 зупинок зі шв. 1,0 м/с на об'єкті Будівництво багатоповерхових житлових будинків, офісно-житлово торгівельного комплексу по вул. Декабристів (військове містечко 11) в м. Васильків, Київської області.

№4/13 (сп) від 09.09.2013 року щодо виконання робіт з монтажу та пусконалагодження маловантажного ліфта в/п 100 кг на 4 зупинки Нш=14,9 м за адресою Дитячій шкільний заклад в смт. Козин, Обухівського району, Київської області.

№5/13 (сп) від 01.10.2013 року щодо виконання робіт з монтажу 2-х ліфтів в/п 630кг на 23 зупинок зі шв. 1,6 м/с, Нш=84,28 м та 1-го ліфта в/п 1000 кг. на 24 зупинки зі шв. 1,6 м/с, Нш-84,28 м на об'єкті за адресою житловий будинок по вул. Димитрова, 2 м. Києва.

№6/13 (сп) від 22.10.2013 року щодо виконання робіт з улаштуванням 42-х комплектів обрамлень дверних прорізів шахт 7-ми ліфтів в/п 400 кг на 6 зупинок зі шв. 1,0 м/с на об'єкті Будівництво багатоповерхових житлових будинків, офісно-житлового торгівельного комплексу по вул. Декабристів (військове містечко 11) в м. Васильків Київської області.

№7/13 (сп) від 01.10.2013 року щодо виконання робіт з монтажу та пусконалагодження ліфта №1 в/п 1000 кг на 24 зупинок зі шв. 1,6 м/с, Нш=81,2, ліфта №2 в/п 1000 кг. на 23 зупинки зі шв. 1,6 м/с, Нш=77,9 м, ліфта №3, №4 в/п 400 кг. на 22 зупинки зі шв. 1,6 м/с, Нш=77,7 м, ліфта №5 в/п 1000 кг. на 22 зупинки зі шв. 1,6 м/с Нш=74,7 м, ліфта №6 в/п 630 кг. на 21 зупинку зі шв. 1,6 м/с, Нш=71,3 м, ліфтів №7, №8 в/п 400 кг. на 21 зупинку зі шв. 1,6 м/с, Нш-71,3 м, а також виконати будівельно-оздоблювальні роботи в шахтах і приямках ліфтів на об'єкті будівництво житлового будинку по вул. Дружби Народів, 14-16 м. Києва.

№8/13 (сп) від 01.10.2013 року виконати роботи з монтажу 1-го пасажирського ліфта в/п 630 кг на 10 зупинок, будівельно-оздоблювальні роботи в шахті та улаштувати 10 комплектів обрамлень дверей шахти за адресою смт. Гостомель, Київської області, житловий будинок по вул. Леніна, 73.

№9/13 (сп) від 02.12.2013 року щодо виконання робіт з монтажу та пусконалагодження 1-го ліфта №1 в/п 630 кг на 5 зупинок шв. 1,0 с/м, 1-го ліфта №2 в/п 1000 кг на 5 зупинок шв. 1,0 с/м, 1-го ліфта №3 в/п 480 кг на 5 зупинок шв. 1,0 с/м, 1-го ліфта №4 в/п 250 кг на 2 зупинки, виконати роботи по диспетчеризації цих ліфтів на об'єкті житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною автостоянкою по вул. Щорса, 44-А, в м. Києві, (офіс).

№10/13 (сп) від 13.12.2013 року щодо виконання робіт із заміни датчика точної зупинки в ліфті в/п 1000 кг. на 8 зупинок по вул. Жилянській, 31, в м. Києві, з заміни N-кодера лебідки в/п/ 1000 кг. на 24 зупинки по вул. Білоруській, 3 в м. Києві із заміни кнопки виклику в ліфті в/п/ 1000 кг. на 6 зупинок по вул. О. Кошового, 2 б, в м. Києві.

В підтвердження виконання умов Договорів Позивачем надано Суду наступні документи: Довідки про вартість виконаних будівельних робіт: за липень 2013 року, за серпень 2013 року, за вересень 2013 року, за жовтень 2013 року **/3767, за вересень 2013 року, за жовтень 2013 року **/3765, за грудень 2013 року **/5291, за вересень 2013 року, **/3764 - за жовтень 2013 року, **/4412 - за листопад 2013 року, **/5290 за грудень 2013 року, **/297 за січень 2014 року, **/3768 за жовтень 2013 року, **/4411 за листопад 2013 року, **/5292 за грудень 2013 року, **/3766 за жовтень 2013 року, **/4410 за листопад 2013 року, **/5296 - за грудень 2013 року, **/5297 за грудень 2013 року; Акти приймання виконаних будівельних робіт: №1694 за липень 2013 року, №2283 за серпень 2013 року, №2283-2 за серпень 2013 року, №3064 за вересень 2013 року, №3064-2 за вересень 2013 року, №3767-1 за жовтень 2013 року, №3767-2 за жовтень 2013 року, №3767-3 за жовтень 2013 року, № 1695 за липень 2013 року, №3065 за вересень 2013 року, № 3765 за жовтень 2013 року, № 5291 за грудень 2013 року, №4409 за листопад 2013 року, № 5295 за грудень 2013 року, №3063 за вересень 2013 року, №3063-2 за вересень 2013 року, № 3764 за жовтень 2013 року, № 4412 за жовтень 2013 року, №5290 за грудень 2013 року, № 297 за січень 2014 року, № 3768 за жовтень 2013 року, №4411 за листопад 2013 року, 5292 - 1 за грудень 2013 року, № 5292-2 за грудень 2013 року, №3766 за жовтень 2013 року, №4410 за листопад 2013 року, № 5296 за грудень 2013 року, № 5297-1 за грудень 2013 року, № 5297-2 за грудень 2013 року, № 5297-3 за грудень 2013 року, № 5297-4 за грудень 2013 року; Податкові накладні: від 30.05.2013 року №266 на загальну суму з ПДВ 122000,00 грн., від 22.07.2013 року №139 на загальну суму з ПДВ 120000,00 грн., від 29.08.2013 року №317 на загальну суму з ПДВ 132000,00 грн., від 30.09.2013 року №389 на загальну суму з ПДВ 70685,20 грн., від 31.10.2013 №438 на загальну суму з ПДВ 132115,20 грн., від 31.07.2013 року №357 на загальну суму з ПДВ 2400,00 грн., від 23.08.2013 року №316 на загальну суму з ПДВ 27000,00 грн., від 04.09.2013 року №385 на загальну суму з ПДВ 30000,00 грн., від 20.09.2013 року № 386 на загальну суму з ПДВ 30000,00 грн., від 30.09.2013 року № 390 на загальну суму з ПДВ 90408,00 грн., від 31.10.2013 року №436 на загальну суму з ПДВ 13972,80 грн., від 31.12.2013 року № 623 на загальну суму з ПДВ 85352,40 грн., від 31.12.2013 року №627 на загальну суму з ПДВ 16500,00 грн., від 31.12.2013 року №627 на загальну суму з ПДВ 4296,00 грн., від 30.09.2013 року № 388 на загальну суму з ПДВ 13370,40 грн., від 20.09.2013 №387 на загальну суму з ПДВ 15000,00 грн., від 02.10.2013 року №433 на загальну суму з ПДВ 30000,00 грн., від 14.10.2013 року № 434 на загальну суму з ПДВ 50000,00 грн., від 31.12.2013 року № 635 на загальну суму з ПДВ 70110,80 грн., від 31.01.2014 року №286 на загальну суму з ПДВ 51165,60 грн., від 31.10.2013 року №439 на загальну суму з ПДВ 180388,80 грн., від 29.11.2013 року №465 на загальну суму з ПДВ 115646,40 грн., від 31.12.2013 року №624 на загальну суму з ПДВ 459782,40 грн., від 31.10.2013 року №437 на загальну суму 14691,60 грн., від 29.11.2013 року № 464 на загальну суму з ПДВ 27382,80 грн., від 31.12.2013 року №628 на загальну суму з ПДВ 3967,20 грн., від 31.01.2014 року № 294 на загальну суму з ПДВ 8076,00 грн., від 31.12.2013 року № 629 на загальну суму з ПДВ 123100,80 грн., від 31.12.2013 року №630 на загальну суму з ПДВ 4074,00 грн.; Акти приймання ліфта: від 11.11.2013 року (зав. № 0727), від 11.11.2013 року (зав. № 0728), від 11.11.2013 року (зав. № 0729), від 11.11.2013 року (зав. № 0730), від 13.05.2014 року (зав. № 0604), від 13.05.2014 року (зав. № 0605), від 13.05.2014 року (зав. № 0606), від 13.05.2014 року (зав. № 0607), від 13.05.2014 року (зав. № 0608), від 13.05.2014 року (зав. № 0609), від 13.05.2014 року (зав. № 0610), від 29.04.2014 року (зав. № 0893), від 29.04.2014 року (зав. № 0894), від 29.04.2014 року (зав. № 0895), від 17.03.2014 року (зав. № 401), від 17.03.2014 року (зав. № 402), від 17.03.2014 року (зав. № 403), від 17.03.2014 року (зав. № 404), від 17.03.2014 року (зав. № 416), від 17.03.2014 року (зав. № 417), від 17.03.2014 року (зав. № 418), від 17.03.2014 року (зав. № 419), від 18.02.2014 року (зав. № 0888), від 12.11.2013 року (зав. № 0458), від 12.11.2013 року (зав. № 0459), від 12.11.2013 року (зав. № 0460), від 12.11.2013 року (зав. № 0461), від 12.11.2013 року (зав. № 0462), від 12.11.2013 року (зав. № 0463); Акти здачі-приймання робіт (надання послуг): за січень 2014 р. №306, за грудень 2013 року № 5298; банківські виписки та інші документи, які Судом досліджено та копії залучено до матеріалів справи.

Виконання вказаних Договорів підтверджується належним чином оформленими актами приймання будівельних робіт та актами здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 3181362 грн., в т.ч. ПДВ - 530227,10 грн.

Податковий кредит сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладених на суму ПДВ в розмірі 340581,10 грн.

Судом досліджено первинну документацію та встановлено, що в вищезазначених документах - зазначено, які послуги надавалися всі рядки заповнені належним чином, що в свою чергу свідчить по здійснення господарських взаємовідносинах в межах їх господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності Позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Додатково в підтвердження фактичності виконання спірних господарських операцій, Позивачем до матеріалів справи надано копії нарядів-допусків на виконання робіт підвищеної небезпеки, які складені ТОВ Лайк Трест , які містять в собі перелік необхідних робіт по кожному об'єкту, перелік працівників, які виконували роботу, перелік необхідних матеріалів та інструментів, час початку та закінчення роботи, відповідальну особу за проведення робіт, тощо.

Надані позивачем до матеріалів справи первинні бухгалтерські документи та наряди допуску, сприймаються судом як належні докази повідомлених в них обставин, адже матеріали справи підтверджують, що отримані від ТОВ Лайк-Tpecm результати робіт, Позивач використав у своїй подальшій господарській діяльності, шляхом передання ліфтів, змонтованих за участі ТОВ Лайк-Трест , їх замовникам у експлуатацію, що підтверджується Актами приймання ліфтів. У вказаних Актах містяться підписи та печатки членів комісії із приймання ліфтів, серед яких представники генпідрядника, власника ліфтів, інспектора Держгірпромнагляду та представника Позивача, як монтажної організації. Тобто факт реального виконання спірних робіт підтверджено, зокрема, третіми особами, незалежними від Позивача чи ТОВ Лайк-Трест .

Зв'язок між ліфтами, змонтованими за участі ТОВ Лайк-Трест та ліфтами, переданими Позивачем в експлуатацію вбачається із адрес будинків, в яких виконувались роботи товариством Лайк-Трест та які вказані у Актах приймання виконаних будівельних робіт, а також з адрес будинків, в яких ліфти приймались в експлуатацію та які вказані у актах приймання ліфтів в експлуатацію.

Відповідачем, в свою чергу, не надано доказів на підтвердження того, що підприємство-контрагент не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та не вчиняло фактичних дій, спрямованих на виконання таких зобов'язань.

В матеріалах справи відсутні докази проведення зустрічної звірки/перевірки контрагента, які в могли підтвердити зазначені відповідачем обставини.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оскільки матеріали справи містять податкові накладні, надані Позивачу його контрагентом, Відповідачем в акті перевірки не зазначено жодних посилань щодо несплати ними податку на додану вартість до бюджету, судом вбачаються неправомірними посилання відповідача, викладені в акті перевірки.

У відповідності ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд звертає увагу, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи Відповідачем не надано переконливих доказів про те, що контрагента Позивача було ліквідовано або припинено підприємницьку діяльність даних юридичних осіб під час укладання та виконання договору.

Безтоварність господарських операцій, в свою чергу, обґрунтовується Контролюючим органом з огляду на матеріали досудового розслідування кримінального провадження №320151000000000100, порушеного за ч.3 ст. 212 Кримінального кодексу України, в рамках якого допитаний ОСОБА_1 - директор ТОВ Лайк Трест , пояснив, що не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ Лайк Трест і жодних договорів з контрагентами-покупцями та контрагентами-продавцями не укладав, товарів не постачав, робіт та послуг не надавав.

Інших обставин донарахування позивачу ПДВ, податку на прибуток та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, акт перевірки в собі не містить.

Разом з тим, Закон України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні пов'язує господарську операцію не з самим по собі фактом підписання цивільно-правової угоди (договору), а з безпосереднім фактом руху активів платника податків та рухом його коштів. Відтак, для того, щоб господарська операція вважалася законною, необхідною умовою є реальність її виконання, тобто пов'язаність змісту та обсягу господарської операції, що відображена в первинних документах з рухом товару, наданням послуг, виконанням робіт.

Укладення правочину має бути передумовою фактичного досягнення тих цілей, на настання яких він спрямований. Згідно статті 234 Цивільного кодексу України угода, яка не спрямована на настання реальних правових наслідків є фіктивною. Отже, вбачається за можливе прийти до висновку, що фіктивна і безтоварна операція є тотожними поняттями.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Стаття 205 Кримінального кодексу України встановлює відповідальність за дії, які з зовнішнього боку є цілком легальними. При цьому, ключовою характеристикою виступає змістовний момент, а саме фіктивність - відсутність у осіб, які стоять за створеним або придбаним суб'єктом підприємництва, справжнього наміру здійснювати діяльність, зафіксовану в установчих документах і пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг. Зазначені особи мають на меті інше - прикриваючись юридичною особою, вони прагнуть приховати свою незаконну діяльність.

Частиною 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України саме вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За змістом статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми, преюдиційними обставинами, що звільнені від доказування, є обставини, встановлені безпосередньо: 1) або вироком у кримінальній справі; 2) або постановою про адміністративний проступок.

Відповідно, висновки, в даному випадку, відсутності об'єктів оподаткування ПДВ, до яких прийшов Контролюючий орган через призму ознак фіктивності контрагента позивача, яка (фіктивність) встановлена в інших процесуальних документах, як то акт перевірки позивача, матеріали досудового кримінального провадження, не сприймаються судом як преюдиційна обставина, відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Слід відмітити, що Контролюючим органом не було надано рішення суду у цивільній, адміністративній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "фіктивності" здійснених Позивачем (Контрагентом Позивача) господарських операцій, а надані докази не відповідають вимогам ст. 72 КАС України.

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень Відповідача про фіктивність проведених Позивачем господарських операцій.

Суд звертає увагу, що під час розгляду справи було витребувано у Відповідача докази порушення кримінальної справи та пояснення свідка, проте Відповідач в судове засідання не з'явився та витребуваних документів Суду не надав.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2008 року по справі № К-23642/07.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені відповідно до законодавства.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

У відповідності до п. "а" ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Таким чином, податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту.

Між тим, наявність податкових накладних та актів виконаних робіт дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту та витрат, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит та витрати є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано такі показники податкової звітності.

Як вже зазначалось, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Суд позбавлений можливості прийняти до уваги посилання Відповідача на невідповідність первинних документів вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , адже самі по собі порушення норм податкового законодавства іншими, аніж Позивач особами, в розумінні ч.4 ст. 70 КАС України, не можуть бути доказом протиправної поведінки позивача.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що Позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначені договори укладені з метою настання реальних обставин, а тому, висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року по справі № К/9991/74156/12.

Окрім вищевикладеного, суд звертає увагу, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками/продавцями товару (послуг) податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.07.2013 року по справі № К/800/27746/13.

Крім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними": при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

З Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 р. № 1936/11/13-11, зі змісту якого вбачається, що за для вжиття належних заходів із метою встановлення обставин по справі суди повинні витребувати ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати певні обставини по справі.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів.

У відповідності до вищезазначених приписів Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11: "судам апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, варто враховувати приписи частини другої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з наведеною нормою, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Отже, у разі дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися в суді першої інстанції, апеляційний суд повинен зазначити у своєму рішенні поважні причини, з яких такі докази не могли бути надані до суду першої інстанції. Наведене стосується також і доказів, які були витребувані судом першої інстанції, але не були надані позивачем або відповідачем.".

Таким чином, Суд приходить до висновку щодо правомірності формування Позивачем даних податкового обліку, а Відповідачем не надано Суду жодних доказів та письмових пояснень - на підставі чого прийнятті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Також, Суд звертає увагу й на принцип індивідуальної юридичної відповідальності, що закріплений статтею 61 Конституції України.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ). Так, в пункті 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії ЄСПЛ дійшов такого висновку: ... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії . У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що придбання Позивачем у контрагента послуг (товару) безпосередньо пов'язане із його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

З аналізу вищезазначених норм права та матеріалів справи, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.10.2015 №0008942207, №0008932207, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Податковим органом не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Позивача підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 21.10.2015 року №0008942207.

3. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 21.10.2015 року №0008932207.

4. Стягнути з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києва за рахунок державних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Елітліфт-Сервіс (код ЄДРПОУ 37355443) судові витрати в сумі 12443,25 грн. (дванадцять тисяч чотириста сорок три гривні 25 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук