Постанова

від 30.01.2017 по справі 826/6760/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 30 січня 2017 року                      № 826/6760/16 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЕСР» до Державної податкової інспекції у Солом'янському  районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні. В С Т А Н О В И В: Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСР» (надалі – Позивач), звернувся Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві (надалі – Відповідач) про визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 18.02.2016 року №9019183214. В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що дії Відповідача щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів є протиправними та такими, що порушують права і законні інтереси Позивача. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів. Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне. Між ТОВ «ЕСР» (Платник податків), з однієї сторони, та Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві (Орган державної фіскальної служби), з іншої сторони, укладено 18.02.2016 року Договір №9019183214 про визнання електронних документів. Предметом якого є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з ПДВ та інших звітних податкових документів), поданих платником в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях як оригіналу. Розділом 6 договору визначено, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами. З моменту укладення договору всі попередні домовленості та укладені правочини між платником податків та органом ДПС з питань електронного обміну інформацією втрачають чинність. Договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник податків подає до органу ДФС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів. Орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або у разі зміни платником місця реєстрації. У разі припинення дії договору надісланий платником податків документ в електронному вигляді не приймається. ТОВ «ЕСР» отримало від ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві лист за вих. №3976/10/26-58-10-25 від 17.03.2016 року, в якому Позивача повідомлено про розірвання договору про визнання електронних документів №9019183214 від 18 лютого 2016 року, укладеного між SOB «ЕСР» та ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві та про визнання податкової звітності, поданої засобами телекомунікаційного зв'язку, не прийнятою. Позивач вважає дії Відповідача щодо розірвання Договору №9019183214 в односторонньому порядку протиправними, звернувся до суду з даним позовом. Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтування позовних вимог виходячи з наступного. Відповідно до п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, пп. 19-1.1.44 п. 19-1.1 ст. 19-1, пп. 20.1.7 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Контролюючі органи надають послуги електронного цифрового підпису. Контролюючі органи мають право отримувати від платників податків, платників єдиного внеску та надавати у межах, передбачених законом, документи в електронному вигляді. Принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису, визначені в Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженій наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року № 233 (надалі - Інструкція № 233). Згідно з п. 1 розділу 2 Інструкції № 233, платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором. Для подання податкових документів в електронному вигляді платник податків, серед іншого, має заповнити та подати до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору про визнання електронних документів, а орган ДПС де зареєстрований платник податків, на його запит, приймає від платника податків підписані та скріплені печаткою (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки) два примірники договору та електронний носій з посиленими сертифікатами відкритих ключів; звіряє реквізити, вказані у договорі, з реєстраційними даними платника податків в органах ДПС; після підписання договору вносить відповідний запис до журналу обліку договорів про визнання електронних документів з платниками податків та видає платнику податків один примірник договору. Додатком 1 до Інструкції № 233 затверджено примірний договір про визнання електронних документів, відповідно до п. 4 розділу 6 якого, орган ДПС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації. Тобто, як вбачається з аналізу викладених норм, законодавчо обґрунтованими підставами для розірвання договору про визнання електронних документів відповідачем в односторонньому порядку є, зокрема, ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або зміна платником податків місця реєстрації. З матеріалів справи вбачається, що листом від 17.03.2016 року №3976/10/26-58-10-25 Державна податкова інспекція у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві повідомила Позивача про розірвання договору в односторонньому порядку у зв'язку із порушенням останнім умов договору, а саме: у зв'язку з незнаходженням позивача за його місцезнаходженням. На підтвердження відсутності Позивача за його місцезнаходженням Контролюючий орган посилається на Довідку  про встановлення місцезнаходження №303 від 16.03.2016 року. Згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Відповідно до п. 45.2. ст. 45 ПК України, податковою адресою юридичної особи відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. У відповідності до ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Наявними у справі відомостями з ЄДР підтверджується, що ТОВ «ЕСР» зареєстровано у статусі юридичної особи 27.04.2011 р., код з ЄДРПОУ – 37687161, адреса: 03150, м. Київ, Солом'янський  район, вул. Солом'янська, 5 оф. 1107. Статус відомостей в ЄДР про юридичну особу - відомості підтверджено. При цьому із витягу з ЄДРПОУ від 22.04.2016 р. вбачається, що станом на 17.03.2016 р., тобто станом на дату формування повідомлення про розірвання договору, в ЄДР були відсутні записи про не підтвердження відомостей про позивача або про його відсутність за місцезнаходженням. Фактичне місцезнаходження товариства за зареєстрованою адресою, підтверджується також отриманням позивачем поштової кореспонденції за вказаною адресою, зокрема листа ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві за вих. № 3976/10/26-58-10-25 від 17.03.2016 року; Договором оренди нежитлового приміщення №4/2014 від 01.11.2013 року; актом прийому-передачі приміщення до договору оренди №4/2014 від 01.11.2013 року; рахунками-фактури  за договором оренди №4/2014 від 01.11.2013 року №3679 від 25.12.2015, №45 від 04.01.2016, №160 від 11.01.2016, №290 від 25.01.2016 року та платіжними дорученнями  №1492031468 від 12.01.2016 р, №1492031487 від 19.01.2016 року, №1492031528 від 05.02.2016 року, №1492031610 від 10.03.2016 року. Крім того, Судом встановлено, що з 29.03.2016 року було змінено місцезнаходження ТОВ «ЕСР» (03680, м. Київ, Солом'янський район, бульвар Лепсе, 4), про що Позивачем 30 березня 2016 року на адресу Інформаційного порталу ДФС України, було надіслано новий Договір про визнання електронних документів №30320167 від 30.03.2016 року, що підтверджується квитанцією №2 про прийняття нового Договору (а.с.32). Посилання Відповідача в листі про розірвання договору про зміну Позивачем місця реєстрації та неповідомлення про це Відповідача спростовуються наявними у матеріалах справи доказами. Під час судового розгляду справи Відповідач не довів Суду наявність законних підстав для одностороннього розірвання договору від 18.02.2016 р. та Судом також таких обставин не встановлено. Крім того, відсутність юридичної особи за зареєстрованим місцезнаходженням може мати значення для внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вирішення питання про припинення цієї юридичної особи, анулювання реєстрації платника ПДВ тощо. Водночас, відсутність посадових осіб юридичної особи за зареєстрованим місцезнаходженням не є перешкодою для подання податкових декларацій, інших звітних документів, обов'язковість подання яких передбачена законом, а також не визначено п. 4 розділу 6 договору про визнання електронних документів як підстава для одностороннього розірвання цього договору. Таким чином, доводи представника Позивача про неправомірність одностороннього розірвання Відповідачем договору від 18.02.2016 року  №180220164 є обґрунтованими. Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача  щодо визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 18.02.2016 року №9019183214 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Податковим органом не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Позивача підлягає задоволенню. Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: 1.  Адміністративний позов задовольнити повністю. 2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 18.02.2016 року  №9019183214. 3. Стягнути з Державної податкової інспекції у Солом'янському  районі Головного управління ДФС у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСР» (код ЄДРПОУ 37687161) судові витрати в сумі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень). Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Суддя                                                                                                А.Б. Федорчук