Рішення

від 20.02.2017 по справі 904/11748/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.02.2017 Справа № 904/11748/16

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РАБЕН УКРАЇНА", м.Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "КФК КОМПАНІ", м.Київ

про стягнення 10 322, 73 грн.

Суддя Мельниченко І.Ф.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 12 301, 73 грн., що складають суму заборгованості за договором транспортно-експедиторського обслуговування № К7/2016-49 від 12.02.16 р., 357, 63 грн. пені, 242, 06 грн. річних, 2 460, 36 грн. штрафу.

Позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, зі змісту якої вбачається, що останнім зменшені вимоги щодо стягнення суми основного боргу до 7 000 грн.; при цьому, вимоги щодо стягнення пені збільшені до 513, 25 грн.; в частині стягнення річних - до 349, 12 грн.; вимоги щодо стягнення штрафу залишились незмінними.

Вказана заява прийнята господарським судом до розгляду.

15.02.2017 року від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв"язку із неможливістю прибути в судове засідання, яке призначене на 15.02.17р.

Вказане вище клопотання відхилено господарським судом з огляду на наступне.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

До того ж, слід зазначити про те, що строк, встановлений статтею 69 Господарського процесуального кодексу України в межах якого суд може розглянути дану справу закінчується 15.02.2017 року .

Як вбачається із матеріалів справи, неявка представників сторін не перешкоджає розгляду даної справи по суті та згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, його представник в судове засідання не з'явився.

Останній був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, з огляду на наступне.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, примірники повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибув", „адресат відсутній", зокрема, "за зазначеною адресою не проживає" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Крім того, особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення.

Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. (див. Постанову Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.11р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 15.12.16 р., відповідач знаходився за адресою, зазначеною у позовній заяві, на яку і були надіслані ухвали суду про порушення провадження у справі (від 19.12.16р.) та про відкладення справи на 07.02.17р. (від 12.01.17р.).

У зв"язку із поверненням зазначених вище ухвал на адресу суду (18.01.17р.), господарським судом повторно зроблено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 06.02.17р. із якого вбачається, що підприємство відповідача змінило юридичну адресу та знаходиться за адресою: 03040, м.Київ, Голосіївський район, вул.Васильківська,14, на яку і була надіслана ухвала суду (від 07.02.17р.) про відкладення справи на 15.02.17р.

Таким чином, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Частиною 3 статті 17 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

12.02.16р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна" (Виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "КФК КОМПАНІ" (Замовник) укладено договір транспортно-експедиторського обслуговування № К7/2016-49, відповідно до п.1.1 якого Виконавець (позивач у даній справі) зобов"язується за плату, на користь та за рахунок Замовника (відповідача) надавати транспортно-експедиторські послуги та додаткові послуги, пов"язані із перевезенням вантажів територією України, а Замовник зобов"язується приймати та оплачувати вказані послуги на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", транспортна послуга - робота, що безпосередньо пов"язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Згідно умов п.2.1. вказаного вище договору, основною послугою, яку надає Виконавець, є послуга з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом територією України, яка передбачає організацію подачі транспортних засобів, перевезення відповідно до встановлених маршрутів та доставки вантажів за призначенням відповідно до заявок Замовника.

Товарно-транспортна накладна з відміткою вантажоодержувача про прийняття вантажу є належним та достатнім підтвердженням надання послуг по окремій заявці (п.п.6.1.1 п.6.1 договору).

Виконуючи умови договору, позивачем надані транспортно-експедиторські послуги, про що свідчать товарно-транспортні накладні, копії яких залучені до матеріалів справи (арк.спр. 26-52).

Пунктом 6.3 договору, сторони визначили, що надані послуги вважаються прийнятими Замовником, якщо акт підписано останнім без зауважень та повернутий Виконавцеві у строк не пізніше 3-х банківських днів з дня його отримання.

Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НОМЕР_1 від 31.07.2016р. на загальну суму 12 301,78 грн. підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.

Таким чином, підписання відповідачем вищезазначеного акту, свідчить про його погодження з ним, а отже є підставою для оплати наданих послуг по відповідному рахунку.

Рахунок на оплату № НОМЕР_1 від 31.07.16р., позивач надіслав на адресу відповідача 13.10.2016 року, про що свідчать поштова квитанція та поштовий опис вкладення, копії яких залучені до матеріалів справи (арк.спр. 56, 58).

Пунктом 9.7. договору, сторонами передбачено, що поштове або кур"єрське відправлення та вкладені до нього документи вважаються одержаними стороною-адресатом на 5-й календарний день з дня відправки, включаючи цей день, якщо представник сторони-адресата не розписався у одержанні кореспонденції раніше.

Згідно п.6.4.1 договору (з врахуванням протоколу узгодження розбіжностей), оплата здійснюється Замовником безготівково на поточний банківський рахунок Виконавця протягом 10-ти банківських днів з дня отримання рахунку за умови погодження акту відповідно до п.6.3. цього договору.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за договором, здійснивши розрахунки частково в сумі 5301,78 грн. та з порушенням строку, встановленого договором.

Доказів погашення заборгованості з оплати наданих послуг в сумі 7000,00 грн., відповідач, на момент розгляду спору не надав.

З огляду на вище викладене, вимоги позивача щодо примусового стягнення заборгованості на зазначену вище суму, слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

В пункті 6.5.1. договору, сторони дійшли згоди про те, що розмір процентів, який підлягатиме сплаті боржником в разі невиконання грошових зобов"язань, дорівнюватиме середній вартості кредитів у національній валюті за даними статистичної звітності банків України станом на перший банківський день з дати виникнення прострочення, які розміщуються на сайті НБУ, помножений на 1,5.

Згідно наданого уточненого розрахунку, позивачем нараховані річні за період з 01.11.16р. по 30.12.16р., що складають суму 349,12 грн.

Проте, як вбачається із матеріалів даної справи, позивачем невірно визначено початок періоду прострочення, зважаючи на те, що 01.11.2016 року є останнім днем, коли відповідач мав можливість здійснити розрахунки з позивачем, отже, відповідно, початок періоду прострочення припадає на 02.11.2016р.

З огляду на вище викладене, після перерахунку до стягнення підлягають річні за період з 02.11.16р. по 30.12.16р. у сумі 339,01 грн.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За порушення зобов"язання, сторонами в договорі передбачена відповідальність у вигляді пені, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від суми боргу за кожен день прострочення.

За прострочення оплати більш ніж на 30 календарних днів, сторонами передбачено додаткову відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 20% від суми заборгованості (п.7.5.4. договору).

Згідно наданого уточненого розрахунку, позивачем нарахована пеня за період з 01.11.2016 року по 30.12.2016 року, що складає суму 513,25 грн.

Розрахунок пені позивачем також завищено, в результаті невірно визначеного початку періоду прострочення, про що було зазначено вище.

Після перерахунку, до стягнення підлягає пеня за період прострочення з 02.11.16р. по 30.12.16р. у сумі 498,47 грн.

Як встановлено при розгляді даної справи, прострочення в оплаті мало місце більше ніж 30 днів, у зв"язку з чим позивачем правомірно нараховано штраф в сумі 2460,36 грн., який і підлягає до стягнення.

З огляду на викладене, заявлені вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись статтями 526, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "КФК КОМПАНІ" (03040, м.Київ, Голосіївський р-н, вул.Васильківська,14, код ЄДРПОУ 38598350) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "РАБЕН УКРАЇНА" (02090, м.Київ, Дніпровський район, вул.Сосюри,6, код ЄДРПОУ 32306522) 7000 (сім тисяч) 00 коп. основного боргу, 498 (чотириста дев"яносто вісім гривень) 47 коп. пені, 339 (триста тридцять дев"ять гривень) 01 коп. річних, 2460 (дві тисячі чотириста шістдесят гривень) 36 коп. штрафу, 1374 (одна тисяча триста сімдесят чотири гривні) 68 коп. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 22.02.17р.

Суддя ОСОБА_1