Рішення

від 22.02.2017 по справі 904/42/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.02.2017 Справа № 904/42/17

За позовом Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Комунального підприємства "Криворіжкнига", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 19333,53 грн

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: фахівець 1 категорії з претензійно-позовної роботи ОСОБА_1, довіреність № 292/01 від 24.01.2017;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Криворізька теплоцентраль" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Криворіжкнига" (далі - відповідач), у якому заявило вимоги про стягнення основного боргу у сумі 15768,41 грн, інфляційних нарахувань у сумі 597,68 грн, 3% річних у сумі 202,73 грн, пені у сумі 1660,94 грн та штрафу у сумі 1103,77 грн, нарахованих позивачем з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 788, укладеного між сторонами 08.10.2013.

Представник позивача подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу та просить припинити провадження у справі в цій частині вимог, а решта нарахувань у вигляді пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат залишені ним незмінними.

13.02.2017 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому Комунальне підприємство "Криворіжкнига" просить частково відмовити у задоволенні позовних вимог; стягнути з відповідача 597,68 грн пені та 202,73 грн 3% річних та, при умові повного задоволення вимог позивача, врахувати допущену помилку при розрахунку 7% штрафу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін господарський суд, -

СУТЬ СПОРУ:

08.10.2013 між Державним підприємством "Криворізька теплоцентраль" (далі - позивач, теплопостачальна організація-продавець) та Комунальним підприємством "Криворіжкнига" (далі - відповідач, споживач-покупець) було укладено договір №788 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (далі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого теплопостачальна організація-продавець бере на себе зобов'язання постачати споживачеві-покупцю теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач-покупець зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно з пунктом 10.1 договору цей договір набуває чинності з моменту фактичного надання послуг з теплопостачання та діє до 07.10.2014, керуючись частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією зі сторін (п. 10.3 договору).

Матеріали справи не містять письмових повідомлень сторін про припинення дії договору, тому договір вважається пролонгованим до 07.10.2017.

Строком дії господарського договору є час, протягом якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору (п. 10.4 договору).

Теплова енергія постачається споживачу-покупцю в обсягах, визначених у додатку 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: - опалення та вентиляцію - в період опалювального періоду; - гаряче водопостачання - протягом року (п. 2.1 договору).

В Додатку №1 до договору (надалі - Додаток) передбачено, що теплопостачальна організація постачає споживачу в період з 01.10.2013 по 30.09.2014 теплову енергію в обсягах Q рік = 56,3 Гкал з додержанням наступних умов: приєднане (максимальне) теплове навантаження на опалення Q = 0,029 Гкал/годину (п. 1.1); максимальні витрати теплоносія не більше G = 0,004834 тон/годину (п. 1.2).

Згідно з пунктом 5.1 договору облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, у разі їх відсутності - розрахунковим способом.

У відповідності до п. 5.2 договору облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія проводиться за комерційними приладами обліку на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації-продавця та споживача-покупця або за домовленістю сторін в іншому місці.

Споживач-покупець, що має прилади комерційного обліку, веде журнал обліку споживання теплової енергії у відповідності з вимогами "Правил користування тепловою енергією" та щомісячно подає до теплопостачальної організації-продавця звіт про фактичне споживання теплової енергії в терміни, передбачені в додатку 1 до договору (п. 5.7 договору).

Відповідно до п. 3 Додатку дата зняття споживачем показань для надання звіту по приладам обліку - з 25 числа по 31 число поточного місяця; надання звіту постачальнику - не пізніше 31 числа поточного місяця.

Позивачем на виконання умов договору у період з березня по листопад 2016 року було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 16612,74 грн, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): №2623 від 31.03.2016 на суму 8535,04 грн; №3895 від 28.04.2016 на суму 2309,29 грн; №5133 від 31.10.2016 на суму 565,25 грн; №6639 від 30.11.2016 на суму 5203,16 грн, копії яких наявні у матеріалах справи (а.с. 16-19).

За умовами пунктів 6.1, 6.2 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається споживачем-покупцем, проводяться в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів; розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктом 6.3 договору передбачено наступний порядок розрахунків за теплову енергію: - оплата за теплову енергію здійснюється споживачем-покупцем виключно грошовими коштами відповідно до встановлених тарифів шляхом 30 відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів споживання теплової енергії за 5 днів до початку здійснення споживання; - решта 70 відсотків вартості планових обсягів споживання теплової енергії сплачується споживачем-покупцем протягом місяця споживання теплової енергії; - кошти, які надійшли від покупця будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором; - остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем споживання теплової енергії.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, відповідач повинен був розрахуватися за спожиту теплову енергію у березні 2016 - до 20.04.2016, у квітні 2016 - до 20.05.2016, у жовтні 2016 - до 20.11.2016 та у листопаді 2016 - до 20.12.2016.

Отже, строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості спожитої ним теплової енергії є таким, що настав.

Згідно розрахунку відповідач за спожиту теплову енергію розрахувався частково у сумі 844,33 грн, у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем на момент порушення провадження справі становила 15 768,41 грн.

Відповідач платіжними дорученням №14 від 10.01.2017 на суму 10000,00 грн та №16 від 11.01.2017 на суму 5768,41 грн перерахував позивачу грошові кошти за спожиту теплову енергію, чим з простроченням, але повністю виконав грошові зобов'язання з оплати за договором.

Таким чином основний борг відповідачем погашений після порушення провадження у справі, тому провадження в цій частині вимог підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процессуального кодексу України (далі - ГПК України).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.2.7 договору передбачено, що за порушення строків сплати за отриману теплову енергію стягується пеня у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, за які допущено прострочення, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної суми; період, за який нараховуються штрафні санкції, становить три роки; строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій встановлено у три роки.

За приписами ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно частин 4, 6 статті 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором; при цьому розмір санкцій може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій" встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності, за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Оскільки сторонами у п. 7.2.7 договору розмір пені обмежено подвійною обліковою ставкою НБУ, суд, перевіривши розрахунок пені в сумі 1660,94 грн за загальний період з 21.04.2016 по 21.12.2016, доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача в цій частині.

Позовні вимоги про стягнення 7% штрафу в сумі 1103,77 грн є обґрунтованими в частині стягнення з відповідача 739,55 грн. Оскільки термін прострочення оплати за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №6639 від 30.11.2016 з урахуванням дати проведення відповідачем кінцевого розрахунку за спожиту теплову енергію становить менше 30 днів (з 21.12.2016 по 11.01.2017), то у позивача відсутні підстави для нарахування штрафу у розмірі 7% від суми прострочення за цим актом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, згідно розрахунку інфляційні нарахування складають 597,38 грн (за період травень-листопад 2016), а річні - 202,73 грн (за загальний період з 21.04.2016 по 26.12.2016).

Заперечення відповідача щодо необґрунтованості одночасного стягнення з нього штрафних санкцій та 3% річних, як подвійної відповідальності, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, та відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті (п.п 3.1, 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Таким чином, позов слід визнати обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в частині вимог до про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 597,68 грн, 3% річних у сумі 202,73 грн, 1660,94 грн пені та 739,55 грн штрафу, в частині вимог про стягнення 15768,41 грн основного боргу провадження по справі підлягає припиненню, в задоволені вимог про стягнення 364,22 грн штрафу слід відмовити.

Відповідно до п. 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. В даному випадку звернення позивача до суду викликане невиконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманих послуг, зменшення розміру позовних вимог пов'язане з здійсненням відповідачем оплати після порушення судом провадження у справі, тому відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 1352,04 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 80 ч.1 п.1-1 , 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Дніпропетровської області -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Криворіжкнига" (50008, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Володимира Великого, 47; ідентифікаційний код 19431613) на користь Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" (50014, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Електрична, 1; ідентифікаційний код 00130850) інфляційні нарахування у сумі 597,68 грн, 3% річних у сумі 202,73 грн, пеню у сумі 1660,94 грн, 7% штрафу у сумі 739,55 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 1352,04 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В частині вимог про стягнення 15768,41 грн основного боргу провадження по справі припинити.

4. В решті позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 22.02.2017.

Суддя В.Д. Воронько