Рішення

від 22.02.2017 по справі 904/207/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.02.2017 Справа № 904/207/17 За позовом Комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВРАТА ЮГА", м. Кривий Ріг Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за теплову енергію у розмірі 116 313,17 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність №10 від 03.01.17 р.;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору :

Комунальне підприємство теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВРАТА ЮГА" (далі - відповідач) на свою користь суму 82 840, 16 грн. основного боргу за теплову енергію, 4 358, 07 грн. 3%річних, 29 114,94 грн. інфляційних, а також 1 774, 70 грн. судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №11306 на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пари від 14.10.2014р.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належно.

Суд вважає можливим розглянути спір за відсутності представника відповідача згідно ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

14.10.2014 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (споживачем) укладено договір №11306 на постачання теплову енергію для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пари (далі - Договір), за змістом якого постачальник відпускає споживачу теплову енергію в гарячій воді для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та у вигляді пари на технологічні потреби, а споживач сплачує отриману теплову енергію згідно встановлених тарифів у строки, передбачені Договором (п.1.1 Договору).

Згідно до таблиці 2, яка є невід'ємною частиною Договору, об'єктом теплоспоживання є житлове приміщення по вул.Вахтангова, буд.6Б в м. Кривий Ріг.

Облік споживання теплової енергії проводиться згідно приладів обліку або розрахунковим способом за їх відсутності, що передбачено п.2.1 Договору.

Тарифи на послуги теплопостачання становлять: за період з 01.07.2014р. по 30.11.2014р. тариф за 1 Гкал 1 294,70грн. (з ПДВ) (згідно постанови НКДРКП №638 від 13.06.2014р. для потреб інших споживачів); за період з 01.12.2014р. по 28.02.2015р. тариф за 1 Гкал 1 555,38 грн. (з ПДВ) (згідно постанови НКДРКП №489 від 28.11.2014р. для потреб інших споживачів), за період з 01.03.2015р. по 31.03.2015р. тариф за 1 Гкал 2 235,73 грн. (з ПДВ) (згідно постанови НКДРЕКП № 410 від 27.02.15р. для потреб інших споживачів).

Споживач проводить оплату самостійно, в грошовій формі, та іншими формами розрахунку за згодою, до 20-го числа місяця наступного за розрахунковим. Передплата в повинна проводитись в грошовій формі в розмірі планового місячного споживання в термін до 20 числа кожного місяця (п.п.3.1, 3.5 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач на об'єкт відповідача поставляв теплову енергію, проте відповідач свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати поставленої теплової енергії належним чином не виконував, у зв'язку з чим за період з 15.12.2014р. по 23.03.2015р. у останнього утворилась заборгованість перед позивачем за поставлену теплову енергію у розмірі 82 840, 16 грн.

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості, обставин, наведених позивачем в обґрунтування позовних вимог, не спростував.

Згідно положень ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з 20.02.15р. по 14.12.16р. у розмірі 4 358, 07 грн., а також інфляційні за період з березня 2015 року по листопад 2016 року у розмірі 29 114, 94 грн., що відображається в розрахунку позивача (а.с.12).

Перевіривши здійснені позивачем нарахування, суд визнає їх обґрунтованими вірно розрахованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Викладене є підставою для задоволення позовних вимог.

Відповідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВРАТА ЮГА" (50000, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Вахтангова, буд. 6Б; код ЄДРПОУ 38658943) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, 9; код ЄДРПОУ 03342184) суму 82 840, 16 грн. основного боргу, 29 114, 94 грн. інфляційних, 4 358, 07 грн. 3% річних, 1 774,70 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Повний текст рішення підписано - 22.02.17