Рішення

від 13.02.2017 по справі 910/21000/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2017 Справа № 910/21000/16

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Шкоденко Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродім-4"

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни

про визнання протиправним та скасування рішення

за участю представників:

від позивача:Грищенюк Д.І.- представник за довіреністю № 21 від 02.12.2016 р. від відповідача:Оснач О.П.- представник за довіреністю № 891 від 18.10.2016 р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Агродім-4" (далі - ТОВ "Агродім-4") з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни (далі - ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк", ПАТ "ВіЕйБі Банк") про визнання протиправним та скасування рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що прийняте уповноваженою особою на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" рішення є незаконним та безпідставним, оскільки у ньому не міститься належного обгрунтування нікчемності договору застави майнових прав від 29.11.2013 р. з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

У позові ТОВ "Агродім-4" просить визнати протиправним та скасувати рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А. (далі - уповноважена особа Фонду), викладене у формі повідомлення № 11/1-47236 від 23.09.2016 р.

У судовому засіданні представник позивача свої вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, вказав, що рішення у формі повідомлення № 11/1-47236 від 23.09.2016 р. про нікчемність правочину відповідає приписам Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб . При цьому нормами вказаного Закону України не передбачено дій, які необхідно вчинити уповноваженій особі банку, для визнання правочинів нікчемними, оскільки уповноважена особа не визнає правочин нікчемним, а лише виявляє або забезпечує таке виявлення нікчемного правочину та фіксує даний факт, тому управлінське рішення у формі наказу про визнання нікчемним правочину відповідачем не видавалося, а тому фактично відсутній предмет спору. З вказаних підстав просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за таких підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 15.03.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма імені Потриваєва" (позичальник) та Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський акціонерний банк (кредитор) був укладений кредитний договір № 116-2012 (далі - кредитний договір). Відповідно до цього договору кредитор зобов'язується надати позичальнику кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом 40 000 000,00 грн., а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, комісії, можливі штрафні санкції та інші платежі, передбачені договором, а також виконати інші обов'язки, визначені договором.

Згідно з п.п. 1.2, 1.3 кредитного договору процентна ставка за користування кредитом становить 19 % річних, а кінцевий термін погашення кредиту - 06.02.2013 р.

Пунктом 15.4 передбачено, що кредитний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними прийнятих на себе зобов'язань.

У подальшому до кредитного договору вносились зміни щодо розміру відсотків та терміну їх сплати, у зв'язку з чим між сторонами були укладені договори про внесення змін.

Також судом встановлено, що договором про внесення змін від 19.11.2013 р. сторону позичальника в кредитному договорі, а саме - ТОВ "Агрофірма імені Потриваєва" було замінено на ТОВ "Агродім-4", у зв'язку з чим всі права та обов'язки позичальника - ТОВ "Агрофірма імені Потриваєва" за кредитним договором перейшли до нового позичальника - ТОВ "Агродім-4" (п. 1 договору про внесення змін).

Також судом встановлено, що 29.11.2013 між Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський акціонерний банк (заставодержатель) та Публічним акціонерним товариством Шкіряне підприємство Світанок (заставодавець) був укладений договір застави майнових прав (далі - договір застави), з п. 1.1 якого вбачається, що договір застави укладений в забезпечення виконання зобов'язань, зокрема, за кредитним договором № 116-2012 від 15.03.2012 р. (із змінами та доповненнями).

Згідно з п. 11.4 договору застави заставодавець надає заставодержателю в заставу майнові права, які полягають в праві вимоги грошових коштів в сумі 40 000 000,00 грн., що станом на дату підписання договору знаходяться на вкладному рахунку № 26150100009, відкритому у відповідача, код банку 380537, та належать заставодавцю на підставі договору строкового банківського вкладу Комфорт № 2084-НВ від 01.02.2013 р., укладеного між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та заставодавцем.

Пунктом 1.2 договору застави встановлено, що на момент укладання договору застави розмір майнового права, що передається в заставу, сторони оцінюють в 40 000 000,00 грн.

Пунктом 1.4 договору застави сторони передбачили, що керуючись ст. 212, 512-519 Цивільного кодексу України заставодавець уклав на користь заставодержателя договір відступлення права вимоги (з відкладальною обставиною) від 29.11.2013 р., згідно з яким відкладальною обставиною є повне або часткове невиконання позичальником умов кредитного договору та/або заставодавцем договору застави.

Відповідно до п. 3.2.6 договору застави заставодержатель має право задовольнити за рахунок предмета застави всі свої вимоги у повному обсязі, визначеному на момент звернення стягнення, включаючи суму основного боргу за кредитом, проценти, неустойку, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання, всі інші вимоги, що випливають з кредитного договору, а також витрати, пов'язані зі зверненням стягнення на предмет застави.

Крім того, з договору застави вбачається, що 01.02.2013 р. між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ПАТ Шкіряне підприємство Світанок (вкладник) був укладений договір строкового банківського вкладу Комфорт № 2084-НВ, згідно з яким вкладник вносить на рахунок банку грошові кошти в розмірі 40 000 000, 00 грн., на які банк має право вимоги у разі невиконання ТОВ "Агродім-4" умов кредитного договору № 116-2012 від 15.03.2012 р., у тому числі і право дострокового виконання цього кредитного договору.

Судом встановлено, що 14.11.2014 р. ПАТ "ВіЕйБі Банк" звернувся до ПАТ Шкіряне підприємство Світанок з вимогою про дострокове погашення заборгованості по кредитному договору на суму 6 708 026,05 грн. та повідомив про готовність банку повернути вкладнику депозитний вклад за договором строкового банківського вкладу Комфорт № 2084-НВ від 01.02.2013 р.

На виконання вказаної вимоги ПАТ Шкіряне підприємство Світанок погасило заборгованість ТОВ "Агродім-4" за вказаним вище кредитним договором в сумі 6 708 026,05 грн. шляхом перерахування грошових коштів банку з депозитного рахунку № 26150100009 на підставі договору банківського вкладу № 2084-НВ від 01.02.2013 р. Вказані обставини підтверджуються банківською випискою з рахунку ПАТ Шкіряне підприємство Світанок , та поясненнями представників сторін.

Також судом встановлено, що постановою Національного Банку України від 20.11.2014 р. № 733 ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" було віднесено до категорії неплатоспроможних банків. Так, 20.11.2014 р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення № 123 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію у позивача. Тимчасову адміністрацію в банку запроваджено строком на 3 місяці з 21.11.2014 р. по 20.02.2015 р., а потім продовжено до 20.03.2015 р. (рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 35 від 17.02.2015 р.).

У подальшому постановою правління Національного банку України № 188 від 19.03.2015 р. банківську ліцензію ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" було відкликано, а виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення від 20.03.2015 р. № 63 про початок здійснення процедури ліквідації відповідача та призначено уповноважену особу фонду на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіну М.А. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.02.2016 року № 213 продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та повноваження уповноваженої особи фонду на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до 19.03.2018 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі вказаного Закону уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ ВіЕйБі Банк Славкіною М.А., 15.12.2014 р. був виданий наказ № 90 щодо перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації, на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними.

У подальшому уповноваженою особою Фонду був виданий наказ № 23/1 від 20.01.2015 р. щодо здійснення альтернативної перевірки договорів, вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації, на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними.

За результатами вказаних перевірок правочинів, вчинених (укладених) ПАТ ВіЕйБі Банк в період з 21.11.2013 р. по 20.11.2014 р., комісією ПАТ ВіЕйБі Банк був складений акт від 09.02.2015 р., яким встановлено, що правочин із здійснення погашення заборгованості за кредитним договором № 116-2012 від 15.03.2012 року, укладеним між ПАТ ВіЕйБі Банк та ТОВ Агродім-4 , за рахунок коштів розміщених на депозитному рахунку за договором банківського вкладу № 2084-НВ від 01.02.2013 року, укладеного між ПАТ ВіЕйБі Банк та ПАТ Шкіряне підприємство Світанок , містить ознаки, передбачені ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

За наслідками виявленого порушення, 23.09.2016 р. уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ ВіЕйБі Банк позивачу (ТОВ Агродім-4 ) та вкладнику (ПАТ Шкіряне підприємство Світанок ) було направлено повідомлення № 11/1-47234 про нікчемність правочину щодо погашення заборгованості за кредитним договором № 116-2012 від 15.03.2012 року за рахунок коштів, розміщених на депозитному рахунку за договором банківського вкладу № 2084-НВ від 01.02.2013 р., з підстав того, що умови даного правочину передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, що визначено п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Позивач зазначає, що вказане рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є неправомірним, оскільки відповідачем не обгрунтовано, чому зазначений правочин той вважає таким, що містить умови, які передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"). Також позивач зазначив, що перевірка правочинів банку на предмет відповідності їх законодавству має здійснюватись уповноваженою особою у період дії тимчасової адміністрації, а не ліквідації, тому позивач порушив закон та вийшов за межі процедури ліквідації.

Вирішуючи спір по суті та перевіряючи доводи сторін, суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Частиною 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Як вже зазначалось, правочин із погашення заборгованості за кредитним договором № 116-2012 від 15.03.2012 р. за рахунок коштів, розміщених на депозитному рахунку за договором банківського вкладу № 2084-НВ від 01.02.2013 р., відповідачем визнано нікчемним з посиланням на те, що фактично банк уклав правочин, умови якого передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо невстановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

У той же час, відповідачем не доведено, які саме переваги (пільги) та якій окремій категорії кредиторів їх надано в результаті укладення спірного правочину. Будь-яких доказів у порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України на підтвердження вказаних обставин відповідачем не надано.

Загальні посилання відповідача про нікчемність зазначеного правочину суд вважає безпідставними, оскільки у даному випадку заставодавцем - ПАТ "Шкіряне підприємство "Світанок" фактично було виконано зобов'язання позичальника - ТОВ Агродім-4 за кредитним договором № 116-2012 від 15.03.2012 р. шляхом перерахування грошових коштів з банківського рахунку ПАТ "Шкіряне підприємство "Світанок" у сумі 6 708 026,05 грн. в рахунок сплати кредитної заборгованості за вказаним кредитним договором. При цьому такі дії заставодавця не вказують на надання чи то позичальнику, чи то заставодавцю будь-яких переваг банком, навпаки, зазначені дії заставодавця передбачені законом та мають своїм наслідком виконання грошового зобов'язання (задоволення кредиторських вимог), а саме повернення кредитних коштів в сумі 6 708 026,05 грн. ПАТ ВіЕйБі Банк .

Так, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 6.5 кредитного договору у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань кредитор має право припинити надання кредитних коштів за договором, скасувати ліміт кредитування та вимагати дострокового повного погашення заборгованості позичальника за кредитом разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред'явлення вимоги, включаючи проценти за кредитом (в тому числі, прострочені проценти), пеню, штрафи та інші платежі (вимога про дострокове погашення кредиту) (п. 8.1 кредитного договору).

За умовами п. 8.3 кредитного договору позичальник зобов'язаний виконати вимогу кредитора про дострокове погашення грошових зобов'язань за цим договором протягом строку, що вказаний у відповідній вимозі. У разі невиконання позичальником вимоги кредитор має право звернути стягнення за договором іпотеки/застави/поруки, що оформлені в забезпечення виконання вимог договору, пред'явити вимоги поручителю, вжити інші заходи для стягнення заборгованості позичальником за договором задоволення вимог, які не суперечать чинному законодавству України.

Як вже було встановлено судом, 14.11.2014 р. ПАТ Всеукраїнський акціонерний банк направило заставодавцю повідомлення про дострокове погашення заборгованості позичальника, в тому числі, за кредитним договором у сумі 6 708 026,05 грн. та висловило намір повернути депозитний вклад, в тому числі за договором № 2084-НВ від 01.02.2013 р. Але, ні позичальником, ні заставодавцем вимога про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором виконана не була.

Згідно зі ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ч. 1 ст. 574 Цивільного кодексу України).

Статтею 589 Цивільного кодексу України, статтею 20 Закону України Про заставу передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Так само пунктом 4.1 договору застави сторони погодили, що заставодержатель набуває право звернення на предмет застави у повному обсязі (в тому числі, сума основного боргу, проценти, комісії, неустойка, витрати по зверненню стягнення на предмет застави) в порядку, передбаченому цим договором застави у разі невиконання позичальником будь-яких умов кредитного договору та/або заставодавцем договору застави.

Згідно з пунктом 4.2 договору застави звернення стягнення на предмет застави здійснюється на вибір заставодержателя: за рішенням суду; шляхом позасудового врегулювання відповідно до чинного законодавства України.

Сторони передбачили, що здійснюючи позасудове врегулювання звернення стягнення та реалізацію майнових прав, що є предметом застави, заставодержатель вправі задовольнити свої вимоги за рахунок предмету застави, в тому числі, шляхом здійснення договірного списання грошових коштів, розміщених на вкладному рахунку заставодавця відповідно до договору банківського вкладу, та нарахованих на нього відсотків, на свою користь та направити зазначені грошові кошти на погашення зобов'язань та витрат, передбачених п. 1.1 договору застави. Заставодавець цим доручає заставодержателю здійснювати зазначене договірне списання грошових коштів, зокрема, з вкладного рахунку заставодавця № 26150100009, відкритого у ПАТ Всеукраїнський акціонерний банк (п. 4.3 договору застави).

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що на підставі закону та договору шляхом вчинення спірного правочину майновий поручитель фактично задовольнив кредиторські вимоги банку до позичальника за кредитним договором у порядку звернення стягнення на предмет забезпечувального зобов'язання, що у даному випадку виключає наявність ознак того, що ПАТ Всеукраїнський акціонерний банк вичинив правочин, умови якого передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

З урахуванням викладеного, направлення уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Всеукраїнський акціонерний банк повідомлення № 11/1-47236 від 23.09.2016 р. з посиланням на п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" про нікчемність правочину щодо погашення заборгованості за кредитним договором № 116-2012 від 15.03.2012 року за рахунок коштів, розміщених на депозитному рахунку за договором банківського вкладу № 2084-НВ від 01.02.2013 р. фактично порушує права та законні інтереси позивача, як позичальника, а ПАТ "Шкіряне підприємство "Світанок", як заставодавця.

Окрім усього суд приймає до уваги той факт, що перевірка була проведена Фондом неналежним чином та не на підставі первинних документів. Про вказане свідчить акт перевірки від 09.02.2017 р., наявний у справі.

Як вбачається з вказаного акту, інформація щодо кредитних договорів та операцій погашення заборгованості за рахунок депозитів та інших коштів була виявлена відповідачем з бухгалтерських проводок, які містяться в обліковій системі АБС Б2. При цьому оригінали кредитних договорів, договорів застави, інших документів кредитних та юридичних справ в ПАТ ВіЕйБі Банк були відсутні, оскільки 17.11.2014 р. були вилучені співробітниками Служби безпеки України. Отже, зважаючи на відсутність вказаних документів у банку, провести належним чином перевірку правочинів (у тому числі спірного) щодо наявності ознак нікчемності не вбачається можливим.

З приводу тверджень ТОВ Агродім-4 про те, що перевірка правочинів банку на предмет відповідності їх законодавству має бути здійснена уповноваженою особою саме у період дії тимчасової адміністрації суд зазначає, що, дійсно, згідно з ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що відповідну перевірку правочинів ПАТ Всеукраїнський акціонерний банк було завершено у визначений законом строк (09.02.2015 р.), про що складено акт від 09.02.2015 р., тоді як повідомлення про нікчемність було направлене (прийняте) 23.09.2016 р.

Посилання відповідача на те, що повідомлення про нікчемність правочину не є управлінським рішенням Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ ВіЕйБі Банк , тому не може бути визнано незаконним та скасованим, є безпідставними, оскільки повідомлення за своєю правовою природою є рішенням, яке встановлює, змінює права та обов'язки сторін, а також має характер індивідуального нормативно-правового акту, який підлягає оскарженню.

На підставі викладеного, враховуючи висновок суду про відсутність підстав вважати нікчемним правочин щодо погашення заборгованості за кредитним договором № 116-2012 від 15.03.2012 р. за рахунок коштів, розміщених на депозитному рахунку за договором банківського вкладу № 2084-НВ від 01.02.2013 р., позовні вимоги ТОВ Агродім-4 про визнання протиправним та скасування рішення уповноваженої особи Фонду у формі повідомлення № 11/1-47236 від 23.09.2016 р. підлягають задоволенню.

За правилами ст. 49 ГПК України у разі задоволення позову витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32 - 35, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродім-4" до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни про визнання протиправним та скасування рішення недійсним задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення у формі повідомлення № 11/1-47236 від 23.09.2016 р. Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 27 Т; ідентифікаційний код 19017842) Славкіної Марини Анатоліївни про нікчемність правочину щодо погашення заборгованості за кредитним договором № 116-2012 від 15.03.2012 р., укладеним між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 27 Т; ідентифікаційний код 19017842) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агродім - 4" (31000, Хмельницька область, м. Красилів, вул. Будівельна, буд. 17; ідентифікаційний код 33707812), за рахунок коштів, розміщених на депозитному рахунку за договором банківського вкладу Комфорт № 2084-НВ від 01.02.2013, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 27 Т; ідентифікаційний код 19017842) та Публічним акціонерним товариством "Шкіряне підприємство "Світанок" (79024, м. Львів, вул. Промислова, буд. 53; ідентифікаційний код 00307891)

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 27 Т; ідентифікаційний код 19017842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродім - 4" (31000, Хмельницька область, м. Красилів, вул. Будівельна, буд. 17; ідентифікаційний код 33707812) витрати по сплаті судового збору у сумі 2 756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн. 00 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 13 лютого 2017 року.

Повний текст рішення підписаний 20 лютого 2017 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.