Рішення

від 15.02.2017 по справі 910/1065/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2017Справа №910/1065/17 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю САВСЕРВІС - МОВА до про Товариства з обмеженою відповідальністю БРОТГАУС стягнення заборгованості у розмірі 7 182 грн. 87 коп. Представники:

від Позивача: Бурдейна Н.В. (представник за довіреністю);

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю САВСЕРВІС - МОВА (надалі також - Позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю БРОТГАУС (надалі також - Відповідач ) про стягнення заборгованості у розмірі 7 182 грн. 87 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 01.07.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю САВСЕРВІС - МОВА (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю БРОТГАУС (Покупець) було укладено Договір купівлі - продажу №КФ01074, відповідно до умов якого Продавець передає у власність, а Покупець приймає та оплачує товар на умовах, визначених у даному Договорі. Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору він поставив товар на загальну суму в розмірі 5 691 грн. 85 коп., що підтверджується видатковими накладними, проте Відповідач всупереч умовам Договору не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю САВСЕРВІС - МОВА в розмірі 4 524 грн. 49 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БРОТГАУС інфляційні у розмірі 330 грн. 29 коп., 3% річних у розмірі 86 грн. 47 коп., пеню у розмірі 884 грн. 27 коп. та штраф у розмірі 1357 грн. 35 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2017 року порушено провадження у справі № 910/1065/17, судове засідання призначено на 01.02.2017 року.

01.02.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 24.01.2017 року.

01.02.2017 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 24.01.2017 року не виконав.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) сторін надати докази на підтвердження здійснення часткової оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "БРОТГАУС" за Договором №КФ01074 від 01.07.2015 року.

2) Позивача здійснити обґрунтований розрахунок пені, 3% річних та інфляційних за кожною видатковою накладною окремо із зазначенням періоду початку прострочки Товариства з обмеженою відповідальністю "БРОТГАУС" та закінчення такого нарахування, відповідно до вимог ч. 5 ст. 254, ст. 530 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України з урахуванням здійснення часткової оплати.

3) Відповідача надати докази на підтвердження погашення заборгованості за Договором №КФ01074 від 01.07.2015 року у розмірі 4 524,49 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.02.2017 року відкладено розгляд справи на 15.02.2017 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

07.02.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

В судовому засіданні 15 лютого 2017 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 06.02.2017 року уповноваженій особі підприємства Відповідача ухвали суду від 01.02.2017 року.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 15 лютого 2017 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

01.07.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю САВСЕРВІС - МОВА (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю БРОТГАУС (Покупець) було укладено Договір купівлі - продажу №КФ01074, відповідно до умов якого Продавець передає у власність, а Покупець приймає та оплачує товар на умовах, визначених у даному Договорі.

Відповідно до п.5.1 Договору Покупець здійснює розрахунки за товар на умовах, визначених Сторонами у Додатку №1, який є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно з п.6.1 Договору прийом - передача товару здійснюється представниками сторін в пункті доставки в порядку, визначеному чинним законодавством України, та оформлюється шляхом підписання накладних.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати вартості товару, Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки.

У випадку прострочки Покупцем оплати вартості товару більше ніж на 60 календарних днів вважається, що покупець необґрунтовано відмовився від оплати товару та зобов'язаний сплатити на користь Продавця, крім установленої Договором пені, штраф за ухилення від оплати у розмірі 30% від вартості отриманого та не оплаченого в строк товару. (п.7.4 Договору)

Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє протягом одного календарного року. Якщо по закінченні строку дії даного Договору жодна з Сторін не заявить про своє бажання розірвати даний Договір, останній вважається кожен раз продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах. (п.10.1 Договору)

Додатком №1 до Договору купівлі - продажу №КФ01074 від 01.07.2015 року Сторони узгодили, що Покупець здійснює розрахунки за товар, отриманий відповідно до Договору, протягом 21 календарних днів.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору купівлі - продажу №КФ01074 від 01.07.2015 року Позивач поставив товар, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними №80936046 від 11.05.2016 року на суму 1 272 грн. 76 коп., №79263396 від 11.02.2016 року на суму 1 167 грн. 41 коп., №81024868 від 16.05.2016 року на суму 831 грн. 96 коп., №80941778 від 11.05.2016 року на суму 2 419 грн. 72 коп., а загалом на суму в розмірі 5 691 грн. 85 коп., проте Відповідачем здійснена лише часткова оплата за отриманий товар у розмірі 1 167 грн. 36 коп.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги Позивач зазначає, що Відповідач всупереч умовам Договору не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю САВСЕРВІС - МОВА в розмірі 4 524 грн. 49 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БРОТГАУС інфляційні у розмірі 330 грн. 29 коп., 3% річних у розмірі 86 грн. 47 коп., пеню у розмірі 884 грн. 27 коп. та штраф у розмірі 1357 грн. 35 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю САВСЕРВІС - МОВА підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору купівлі - продажу №КФ01074 від 01.07.2015 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору купівлі - продажу №КФ01074 від 01.07.2015 року Позивач поставив товар, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними №80936046 від 11.05.2016 року на суму 1 272 грн. 76 коп., №79263396 від 11.02.2016 року на суму 1 167 грн. 41 коп., №81024868 від 16.05.2016 року на суму 831 грн. 96 коп., №80941778 від 11.05.2016 року на суму 2 419 грн. 72 коп., а загалом на суму в розмірі 5 691 грн. 85 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, проте Відповідачем здійснена лише часткова оплата за отриманий товар у розмірі 1 167 грн. 36 коп., що підтверджується платіжним дорученням №575 від 29.04.2016 року.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю БРОТГАУС перед Товариством з обмеженою відповідальністю САВСЕРВІС - МОВА за Договором купівлі - продажу №КФ01074 від 01.07.2015 року становить 4 524 грн. 49 коп.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю САВСЕРВІС - МОВА в розмірі 4 524 грн. 49 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату вартості отриманого й прийнятого товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 4 524 грн. 49 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 04.03.2016 р. по 18.01.2017 р. у розмірі 86 грн. 47 коп. та інфляційні за вересень 2016 року - грудень 2016 року у розмірі 330 грн. 29 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за отриманий товар за Договором купівлі - продажу №КФ01074 від 01.07.2015 року за загальний період прострочки з 04.03.2016 р. по 18.01.2017 р. у розмірі 86 грн. 47 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача та до стягнення з Відповідача на корись Позивача підлягають 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за загальний період прострочки з 04.03.2016 р. по 18.01.2017 р. у розмірі 85 грн. 34 коп.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов язання в зв язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних у розмірі 330 грн. 29 коп. за загальний період прострочки вересень 2016 року - грудень 2016 року підлягають задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до норм статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог.

Крім того, Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 04.03.2016 р. по 18.01.2017 р. у розмірі 884 грн. 27 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов язань №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати вартості товару, Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання за загальний період прострочки з 04.03.2016 р. по 18.01.2017 р. у розмірі 884 грн. 27 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня за загальний період прострочки з 04.03.2016 р. по 18.01.2017 р. у розмірі 708 грн. 01 коп.

Також Позивачем заявлена вимога про стягнення з Відповідача штрафу відповідно до п.7.4 Договору у розмірі 1357 грн. 35 коп.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду України у постановах від 27.04.2012р. № 06/5026/1052/2011, Суд вважає правомірним застосування до відповідача одночасно штрафу та пені.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України пеня та штраф є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У зв язку з чим, у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, що не суперечить положенням ст. 61 Конституції України і відповідає встановленій статтею 627 Цивільного кодексу України свободі договору, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У випадку прострочки Покупцем оплати вартості товару більше ніж на 60 календарних днів вважається, що покупець необґрунтовано відмовився від оплати товару та зобов'язаний сплатити на користь Продавця, крім установленої Договором пені, штраф за ухилення від оплати у розмірі 30% від вартості отриманого та не оплаченого в строк товару. (п.7.4 Договору)

За таких підстав, Суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з Відповідача штрафу на підставі п.7.4 Договору в розмірі 1 357 грн. 35 коп. При цьому, Суд зазначає, що у долученому до матеріалів справи розрахунку позовних вимог від 07.02.2017 року Позивачем невірно здійснено нарахування штрафу, виходячи із правової природи цієї штрафної санкції, яка розраховується не за кожний день прострочення окремо, а із розрахунку суми боргу, помноженої на розмір штрафу.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю БРОТГАУС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю САВСЕРВІС - МОВА підлягає стягненню заборгованість у розмірі 4 524 грн. 49 коп., 3% річних у розмірі 85 грн. 34 коп., інфляційні у розмірі 330 грн. 29 коп., пеня у розмірі 708 грн. 01 коп. та штраф у розмірі 1 357 грн. 35 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю САВСЕРВІС - МОВА - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БРОТГАУС (04071, м.Київ, ВУЛИЦЯ ВЕРХНІЙ ВАЛ, будинок 30 А, офіс 32, Ідентифікаційний код юридичної особи 39380471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю САВСЕРВІС - МОВА (03115, м.Київ, ВУЛ. МИКОЛИ КРАСНОВА, будинок 27, Ідентифікаційний код юридичної особи 30776789) заборгованість у розмірі 4 524 (чотири тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн. 49 (сорок дев'ять) коп., 3% річних у розмірі 85 (вісімдесят п'ять) грн. 34 (тридцять чотири) коп., інфляційні у розмірі 330 (триста тридцять) грн. 29 (двадцять дев'ять) коп., пеню у розмірі 708 (сімсот вісім) грн. 01 (одна) коп., штраф у розмірі 1 357 (одна тисяча триста п'ятдесят сім) грн. 35 (тридцять п'ять) коп. та судовий збір у розмірі 1 560 (одна тисяча п'ятсот шістдесят) грн. 49 (сорок дев'ять) коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 20 лютого 2017 року.

Суддя О.В. Чинчин