Рішення

від 17.02.2017 по справі 912/4551/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2017 рокуСправа № 912/4551/16 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/4551/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна логістична компанія", м. Київ

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю "Об'єднання Дніпроенергобудпром", смт. Власівка, м. Світловодськ, Кіровоградська область

про стягнення 100 000,00 грн,

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 03.02.16;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № ЮР-01 від 06.12.16.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна логістична компанія" звернулось до господарського суду з позовною заявою № 431 від 30.11.2016, яка містить вимоги про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Об'єднання Дніпроенергобудпром" 149 660,27 грн, з яких: 144 400,00 грн заборгованості за договором № 02 на поставку продукції виробничо-технічного призначення від 14.01.2014 з урахуванням індексу інфляції та 5 260,27 грн - 3% річних, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування підстав позову позивач послався на невиконання відповідачем умов договору № 02 від 14.01.2014 на поставку продукції виробничо-технічного призначення з поставки товару та неповернення суми попередньої оплати, сплаченої за поставку такого товару.

Ухвалою господарського суду від 08.12.2016 подану позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 912/4551/16.

Заявою від 17.02.2017 позивач зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача 100 000,00 грн основного боргу.

Враховуючи права позивача щодо зменшення розміру позовних вимог, які визначені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, та наявність повноважень на зменшення розміру позовних вимог у представника позивача, яким підписано заяву, з огляду на те, що ціну позову згідно ст. 55 названого кодексу вказує позивач, господарський суд приймає заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна логістична компанія" від 17.02.2017 та здійснює розгляд справи з урахуванням нової ціни позову згідно вказаної заяви.

В судовому засіданні 17.02.2017 господарський суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 17.02.2017 підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представником відповідача наявність боргу в сумі 100 000,00 грн не заперечив та визнав позовні вимоги у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

14.01.2014 між Заводом металевих конструкцій товариства з додатковою відповідальністю "Об`єднання Дніпроенергобудпром" (надалі - Постачальник, відповідач) в особі директора заводу ОСОБА_3, що діяв на підставі довіреності №юр-5 від 08.01.2014 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна логістична компанія (надалі - Покупець, позивач) в особі директора ОСОБА_4, що діє на підставі Статуту, укладено Договір № 02 на поставку продукції виробничо-технічного призначення (далі - Договір) (а.с. 8-10).

Господарським судом враховано, що Завод металевих конструкцій Товариства з додатковою відповідальністю "Об'єднання Дніпроенергобудпром" є відокремленим підрозділом юридичної особи Товариства з додатковою відповідальністю "Об'єднання Дніпроенергобудпром".

Відповідно до п.1.1. Договору Постачальник зобов'язується виготовити та передати у власність Покупця продукцію, а саме будівельні металоконструкції для об'єкту: "логістичний термінал з сервісним обслуговуванням автотранспорту" без метизів - загальною вагою 2096 тн, за ціною 13 800,00 грн за одну тону з ПДВ на загальну суму 28 924 800,00 грн, а Покупець - прийняти продукцію і оплатити її на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до п. 2.3. Договору, Постачальник виготовляє продукцію протягом 90 банківських днів з моменту одержання попередньої оплати у розмірі 55% від загальної вартості замовлення на його поточний рахунок.

Пунктом 4.2. Договору визначено, що Покупець здійснює оплату вартості продукції у розмірі 55% від загальної вартості Договору протягом 10 банківських днів з моменту отримання рахунку. Остаточний розрахунок за кожну партію продукції - по факту виготовлення партії, надання відповідного рахунку та приймання продукції Покупцем згідно п. 6.1. Договору.

Договір поставки підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

З матеріалів справи слідує, що 18.12.2014 позивач перерахував на рахунок відповідача авансовий платіж в сумі 150 000,00 грн в порядку попередньої оплати за товар.

Проте, зобов'язання по поставці товару залишилось не виконаним.

Так, в лютому 2015 відповідач повідомив позивача про неможливість виготовлення замовленої партії товару та 0.02.2015 повернув частину авансу в розмірі 50 000,00 грн.

Перерахування та повернення вказаних коштів підтверджується карткою рахунку за період 18.12.2014-10.11.2016 (а.с.11).

Станом на день подання даного позову попередня оплата в розмірі 100 000,00 грн залишилась неповернутою, що підтверджується актом звірки між сторонами станом на 31.12.2015 (а.с.13).

Відповідач всупереч вимог Договору свої зобов'язання належним чином не виконав, поставку товару не здійснив та не повернув суму попередньої оплати в розмірі 100 000,00 грн, що і зумовило позивача звернутись до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача перерахованих коштів.

В силу положень статей 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України та статей 174, 193 Господарського кодексу України, договір є підставою виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України).

До відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

У відповідності зі ст. ст. 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, та у встановлений договором строк.

Згідно частин 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у разі невиконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю, покупець, який сплатив суму попередньої оплати, має право або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - шляхом подачі відповідного позову.

За приписами ст. ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи встановлено, що позивач перерахував відповідачеві грошові кошти, як попередню оплату за товар, в загальному розмірі 150 000,00 грн та відповідач повернув позивачеві 50 00,00 грн.

У відповідності до наведеного вище, враховуючи підтвердження матеріалами справи обставин невиконання відповідачем умов договору щодо поставки товару та передбачене, зокрема ст. 693 Цивільного кодексу України, право позивача вимагати повернення суми попередньої оплати, яка була здійснена останнім, в розмірі 100 000,00 грн, господарський суд дійшов висновку про правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення 100 000,00 грн.

Господарський суд враховує, що відповідачем визнано позовні вимоги в повному обсязі та вказані дії не суперечать законодавству і не порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб.

З урахуванням наведеного, господарський суд прийшов до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 78, 82, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Об'єднання Дніпроенергобудпром" в особі його відокремленого підрозділу - Заводу металевих конструкцій (27552, Кіровоградська область, м. Світловодськ, смт. Власівка, вул. Молодіжна, 63, ідентифікаційний код 142765579) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна логістична компанія" (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 21, оф. 1, ідентифікаційний код 34355758) 100 000, 00 грн суми основного боргу, а також 1500,00 грн судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 22.02.2017.

Суддя В.В.Тимошевська