Рішення

від 20.02.2017 по справі 911/199/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2017 р. Справа № 911/199/17

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецстальінвест»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інструментальний завод»

про стягнення 113 597,81 грн.

за участю представників сторін:

позивач - ОСОБА_1 - предст., дов. № 006 від 16.02.2017;

відповідач - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з бмеженою відповідальністю «Спецстальінвест» (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інструментальний завод» (відповідач) про стягнення 113 597,81 грн. заборгованості за договором поставки № 040816 від 04.08.2016, яка складається з 97 241, 28 грн. основного боргу, 6 493, 44 грн. інфляційних втрат, 932, 98 грн. 3% річних та 8 930,11 грн. пені.

Також в п. 3 прохальної частини позовної заяви, позивач просив суд застосувати до відповідача заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту в розмірі суми позову.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.01.2017 порушено провадження у справі № 911/199/17 та призначено до розгляду на 20.02.2017.

Присутній в судовому засіданні представник позивача озвучила позовні вимоги та просила задовольнити їх з підстав викладених в позовній заяві. Також представник заявила усне клопотання про залишення без розгляду заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, що викладена в п.3 прохальної частини позовної заяви.

Відповідач в судове засідання 20.02.2017 року не з'явився, хоча про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень від 31.01.2017. Відповідач письмового відзиву на позов та доказів відсутності заборгованості за договором поставки не надав.

З даного приводу суд зазначає, що у випадку нез'явлення у засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічна правова позиція зазначена в п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції .

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, а також зважаючи на строки, передбачені ст. 69 ГПК України щодо терміну розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Частиною 1 статті 85 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті, у судовому засіданні 20.02.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -

встановив:

04 серпня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецстальінвест» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інструментальний завод» (покупець) було укладено Договір №040816 від 04.08.2016р. (надалі-Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю Товар для використання у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору.

Згідно п. 3.1 Договору, поставка товару здійснюється на умовах ЕХW, склад Постачальника у відповідності з вимогами Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс» /редакція 2010 року/.

Поставка товару здійснюється на протязі п'яти календарних днів з моменту попередньої оплати або згідно строків передбачених у Специфікації. Вартість кожної партії товару, що поставляється згідно з п.3.1 даного Договором, визначається в видаткових накладних або у Специфікації. (п. 3.4, 4.1 Договору).

На виконання вищезазначених умов, на підставі видаткових накладних № 18 від 05.08.2016р., № 19 від 16.09.2016р., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками, позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 169 622,38 грн.

Згідно Специфікації № 1 від 05.08.2016р. до Договору, умови оплати: 50% оплати на протязі 14 календарних днів з дати підписання Специфікації та 50% - оплата на протязі 30 календарних днів з моменту підписання Специфікації.

Однак, як стверджує позивач, покупець лише частково оплатив поставлений постачальником товар, у зв'язку із чим позивач в порядку досудового врегулювання спору надіслав відповідачу претензію № 42 від 31.10.2016р. з вимогою сплатити заборгованість за товар в сумі 97 241,28 грн., яка залишена відповідачем без відповіді та належного реагування.

Згідно господарського законодавства України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язаний прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.265 ГК України).

Законодавством України визначено, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст. 265 ГК України).

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зважаючи на те, що строк оплати настав, однак відповідач заборгованість по Договору поставки не погасив, що підтверджується матеріалами справи, доводів позивача не спростував та не надав суду доказів відсутності заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 97 241, 28 грн. заборгованості є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі .

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 8 930, 11 грн. пені, нарахованої у відповідності до п. 6.5 Договору, згідно якого встановлено, що у випадку порушення покупцем строку розрахунку за поставлений товар останній сплачує на користь

постачальника штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла під час порушення грошового зобов'язання від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем, за прострочення оплати отриманого товару за накладною № 18 від 15.08.2016 нарахована пеня в сумі 8 156, 21 грн. (07.09.016 по 31.12.2016) та за накладною № 19 від 16.09.2016 в сумі 773,90 грн. (з 17.09.2016 по 31.12.2016).

Перевіривши правильність зазначених позивачем періодів та розрахунків, за допомогою калькулятора штрафів системи Ліга-Закон , з урахуванням часткових проплат та від кожної видаткової накладної окремо, суд встановив, що розмір пені за згаданий період становить 9 403,45 грн. Однак, зважаючи на приписи ст. 83 ГПК України, а саме відсутність у суду права виходити за межі заявлених позовних вимог, суд задовольняє розмір пені заявлений позивачем в сумі 8 930,11 грн. в повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача 932, 98 грн. 3% річних (з 07.09.2016 по 31.12.2016) та 6 493, 44 грн. інфляційних втрат (з 07.09.2016 по 31.12.2016), нарахованих на прострочену заборгованість відповідача по кожній накладній окремо з урахуванням часткових проплат, які періодично надходили від відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши правильність зазначених позивачем періодів та розрахунків, за допомогою калькулятора штрафів системи Ліга-Закон , встановив, що заявлена до стягнення сума 3% річних в розмірі 932, 98 грн. та 6 493, 44 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 97 241,28 грн. боргу, 6 493, 44 грн. інфляційних втрат, 932, 98 грн. 3% річних та 8 930,11 грн. пені.

Витрати по сплаті судового збору, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інструментальний завод (09100, Київська обл., м. Бровари, вул. 1 Травня, 13, код ЄДРПОУ 32394011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спецстальінвест (49000, м. Дніпро, вул. Березинська, 80, офіс 220, код ЄДРПОУ 39902457) - 97 241 (дев'яносто сім тисяч двісті сорок одну) грн. 28 коп. боргу, 6 493 (шість тисяч чотириста дев'яносто три) грн. 44 коп. інфляційних втрат, 932 (дев'ятсот тридцять дві) грн. 98 коп. 3% річних, 8 930 (вісім тисяч дев'ятсот тридцять) грн.11 коп. пені та 1703 (одну тисячу сімсот три) грн. 97 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення 22.02.2017р.

Суддя О.В. Щоткін