Рішення

від 21.02.2017 по справі 917/145/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2017 р. Справа № 917/145/17

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", вул.Набережна перемоги, 50, м.Дніпро, 49094

до Приватного підприємства "ТД Альянс групп", вул. Жовтнева, буд. 1, кімната 124А, м.Кременчук, Полтавська область, 39600

про зобов`язання визнання грошових вимог та включення їх до реєстру кредиторів

Суддя Киричук О.А.

Представники :

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 7891-К-0 від 28.12.16р.

від відповідача: не з"явився

Розглядається позов про зобов"язання ліквідаційної комісії Приватного підприємства "ТД Альянс групп" в особі голови ліквідаційної комісії визнати грошові вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" в розмірі 43 857,29 грн. та включити зазначені вимоги до проміжного ліквідаційного балансу.

Позивач просить позов задоволити мотивуючи тим, що відповідач належним чином не виконував своїх зобов"язань за кредитним договором 21.12.2011 року, внаслідок чого у відповідача виникла та рахується прострочена заборгованість за основним платежем, процентами за користуванням кредитом, комісії. Крім того, позивач нарахував пеню за прострочення виконання основного зобов"язання. У зв"язку з наведеним та внаслідок перебування відповідача в стані ліквідації позивачем було здійснено заходи щодо включення вказаної заборгованості до ліквідаційного балансу відповідача, у порядку ст.ст.105,111,112 Цивільного кодексу України. Однак, оскільки відповідач ухилявся від розгляду кредиторських вимог позивача, в порядку ч.3 ст.112 Цивільного кодексу України позивач просить суд зобов"язати Ліквідаційну комісію відповідача в особі голови ліквідаційної комісії, визнати грошові вимоги позивача та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу.

21.02.2017р. позивачем надана заява про уточнення позовних вимог, в якій вказується про помилку в прохальній частині, та у зв"язку з цим позивач просить суд вимоги вважати прохальну частину позову в наступній редакції: зобов"язати Приватне підприємство "ТД Альянс групп" в особі голови ліквідаційної комісії визнати грошові вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" в розмірі 43 857,29 грн. та включити зазначені вимоги до проміжного ліквідаційного балансу.

Також, 21.02.2017р. позивачем надана заява про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог за обґрунтуванням наведеним у позовній заяві з врахуванням заяви від 21.02.2017р.

Відповідач відзив на позов не надав, його представник в судове засідання не з'явився.

Ухвала, яка направлялася відповідачеві за адресою, зазначеною у позові, повернулася до суду з відміткою пошти "за даною адресою організація не значиться".

Згідно п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Адреса відповідача зазначена у позовній заяві відповідає місцезнаходженню Приватного підприємства "ТД Альянс групп", відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.02.2017р.

Таким чином відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання.

Згідно зі ст.77 ГПК України неявка представників сторін у судове засідання кваліфікується підставою для відкладення розгляду справи у випадку, якщо з-за такої неявки неможливо розглянути певну справу.

Неявка представника відповідача у судове засідання 21.02.2017р. не унеможливлює розгляд справи № 917/145/17, відтак не є підставою для відкладення розгляду справи за ст.77 ГПК України.

У п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що суд не викликав представників сторін у судове засідання, не визнавав їх явку обов'язковою, неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

За даних обставин, враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи.

Керуючись ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд встановив:

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, Між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (позивачем) та Приватним підприємством "ТД АЛЬЯНС ГРУПП" (відповідачем) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку від 21.12.2011р. (далі - Заява), згідно умов якої відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі - Умови), тарифів банку, що розмішені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua. які разом із цією заявою складають Договір банківського обслуговування від 21.12.2011р (далі - Договір)

Відповідно до умов вказаного Договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок 26000060905076 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Згідно "Умов та Правил надання банківських послуг" до яких клієнт приєднався, кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплати процентів за весь час фактичного користування кредитом, винагороди, проте свої грошові зобов'язання перед банком не виконав.

Позивач вказує, що станом на 14.11.2016 р. має заборгованість, у тому числі 9294,71 грн. заборгованості за кредитом, 13270,86 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом, 17535,07 грн. пені, 3756,65 грн. комісії.

Як стало відомо ПАТ КБ ПриватБанк з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з 14.12.2012 року відповідач перебуває в стані припинення.

16 листопада 2016 року Позивач направив на адресу відповідача заяву з вимогами, проте 26 грудня 2016 року поштовий конверт з направленою претензією на адресу Банку повернувся.

Вважаючи, що вказані обставини свідчать про ухилення від визнання грошових вимог, позивач звернувся до суду з вимогами про зобов"язання Приватного підприємства "ТД Альянс групп" визнати грошові вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" в розмірі 43 857,29 грн. та включити зазначені вимоги до проміжного ліквідаційного балансу.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, останній за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним.

При цьому відповідно до ст. 207 Цивільного Кодексу України в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як було визначено ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

У відповідності з ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Таким чином, заява про відкриття поточного рахунку, Умови та правила надання банківських послуг, Тарифи банку, що розміщені в мережі Інтернет, копії яких містяться в матеріалах справи, свідчить про укладення між сторонами договору банківського обслуговування.

Укладений між сторонами у даній справі кредитний договір не суперечить чинному законодавству, укладений у письмовій формі, а своїм підписом в графі "Підпис" на заяві, що разом з Умовами складає кредитний договір, відповідач підтвердив свою згоду з умовами даного кредитного договору.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини по кредитному договору.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до п. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідачем не спростоване посилання позивача на те, що він кредит не повернув, проценти за користування кредитом та комісію не сплатив.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з частиною першою ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У зв'язку з тим, що відповідачем належним чином не виконано зобов'язання за договором станом на 14.11.2016 р. заборгованість відповідача згідно даних позивача становить 43857,29 грн., з них: 9294,71 грн. заборгованості за кредитом, наданим згідно заявки про відкриття поточного рахунку від 21.12.2011р., 13270,86 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом, 17535,07 грн. пені, 3756,65 грн. комісії.

Відповідачем жодних доказів на спростування обставин, викладених у позовній заяві, чи контррозрахунку не надано.

Згідно статей 12, 14 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, а цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 3 статті 112 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор вправі звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії у разі відмови у задоволенні його вимог або ухилення від їх розгляду протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову.

Розглядаючи позов з вимогами про зобов"язання Приватного підприємства "ТД Альянс групп" в особі голови ліквідаційної комісії визнати грошові вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" та включити зазначені вимоги до проміжного ліквідаційного балансу, дослідженню судом підлягає наступне коло питань: в чому полягає порушення прав чи інтересів позивача, чи буде поновлене таке порушене право чи інтерес позивача в разі задоволення таких вимог, правомірність заявлення до відповідача спірних грошових вимог, дотримання строку для звернення з позовом, передбаченого ч. 3 ст. 112 ЦК України.

Згідно частини 1 та 7 статті 59 Господарського кодексу України (далі ГК України) припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів. Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься лише після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу та подання головою ліквідаційної комісії або уповноваженою ним особою документів для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем у порядку, визначеному законом.

Згідно частини 2 та 3 статті 60 ГК України орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію. Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

Відповідно до статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до статті 110 Цивільного кодексу України, юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Згідно з ч. ч. 1-5 ст. 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. До комісії з припинення юридичної особи або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Частиною 6 ст. 105 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Як встановлено судом, позивач 16 листопада 2016 року направив на адресу відповідача заяву з вимогами. Розрахунок заборгованості був оформлені станом на 14.11.2016р., відповідно до яких загальна заборгованість становить 43 857,29 грн.

Поштовий конверт з направленою претензією на адресу Банку повернувся 26 грудня 2016 року.

Вказана обставина свідчить про протиправне ухилення ліквідаційної комісії відповідача від виконання обов'язку, передбаченого ст.111 ЦК України, щодо включення вимог позивача до проміжного ліквідаційного балансу.

Згідно до ч. 3 ст. 112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії

З огляду на дату повернення поштового конверту з направленою претензією на адресу позивача - 26 грудня 2016 року, враховуючи положення частини 3 статті 112 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду в межах строку, визначеного законодавством, а тому позов підлягає задоволенню.

Судові витрати, згідно ст.49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу країни, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Приватне підприємство "ТД Альянс групп", вул. Жовтнева, буд. 1, кімната 124А, м.Кременчук, Полтавська область, 39600, ЄДПОУ: 37468915) в особі голови ліквідаційної комісії, визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (юридична адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.50, код в ЄДРПОУ 14360570) у загальному розмірі 43 857,29 грн. та включити зазначені вимоги до проміжного ліквідаційного балансу Приватного підприємства "ТД Альянс групп".

3. Стягнути з Приватного підприємства "ТД Альянс групп", вул. Жовтнева, буд. 1, кімната 124А, м.Кременчук, Полтавська область, 39600, ЄДПОУ: 37468915) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (юридична адреса: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд.50, код в ЄДРПОУ 14360570) 1 600,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.02.2017 р.

Суддя Киричук О.А.