Рішення

від 21.02.2017 по справі 925/127/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2017 р.                                                  Справа № 925/127/17

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді – Васяновича А.В.,

секретар судового засідання – Гень С.Г.,

за участі представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1 - представник за довіреністю,

від відповідача – представник не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного акціонерного товариства “Росава”, м. Біла Церква,

Київської області

до товариства з обмеженою відповідальністю “Мегамакс.Укр”,

м. Черкаси

про стягнення 27 790 грн. 39 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося приватне акціонерне товариство “Росава” до товариства з обмеженою відповідальністю “Мегамакс.Укр” про стягнення попередньої оплати вартості товару у зв’язку з невиконанням відповідачем умов договору купівлі - продажу від 11 листопада 2016 року за №1463 в розмірі 25 597 грн. 15 коп. та 2 193 грн. 24 коп. неустойки.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 06 лютого 2017 року було порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 21 лютого 2017 року.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не надіслав.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 06 лютого 2017 року було зобов’язано відповідача надати до суду відзив на позовну заяву з посиланням на мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача, а також докази, що обґрунтовують відхилення позовних вимог.

Оскільки відповідач не був позбавлений права надати суду необхідні докази та свої доводи і міркування щодо предмету спору шляхом письмових пояснень та заперечень, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, та оскільки явка представників сторін в судове засідання обов’язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні, яке відбулося 21 лютого 2017 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/127/17.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача 27 790 грн. 39 коп., позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що на виконання умов договору купівлі – продажу від 11 листопада 2016 року №1463 здійснив попередню оплату вартості товару в розмірі 25 597 грн. 15 коп.

Проте, відповідачем не було поставлено товар у визначені договором строки, а також не було повернуто попередню оплату у встановлений термін.

Крім того, з урахуванням умов п. 9.2. договору купівлі - продажу позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 2 193 грн. 24 коп. неустойки за порушення зобов’язання з поставки товару.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 11 листопада 2016 року між приватним акціонерним товариством “Росава” (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю “Мегамакс.Укр” (продавець) було укладено договір купівлі - продажу за №1463.

Згідно 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов п. 1.1. вищевказаного договору продавець зобов’язався передати (поставити) покупцю обладнання в кількості та асортименті, згідно специфікації, яка є невід’ємною частиною цього договору, а покупець - прийняти товар та оплатити його.

Ціна за товар та терміни його поставки вказуються у специфікації (п. 2.1. договору).

Згідно специфікації від 11 листопада 2016 року №1463 загальна вартість товару складає 51 194 грн. 30 коп. з урахуванням ПДВ. Термін поставки 20 календарних днів з моменту оплати 50% вартості товару.

Фінансові розрахунки між сторонами виконуються на умовах: 50% - попередня оплата протягом 3 календарних днів з дати виставлення рахунку - фактури та 50% після отримання товару, але не пізніше 10 календарних днів з дати поставки, або на інших умовах, вказаних у додаткових угодах (специфікаціях) (п. 7.1. договору).

Згідно п. 4.1. договору продавець здійснює поставку товару на умовах СРТ, згідно Правил Інкотермс-2010.

Місце поставки: м. Біла Церква, вул. Леваневського, 91 (п. 4.2. договору).

11 листопада 2016 року відповідачем було виставлено рахунок – фактуру за №1111-14 про сплату вартості відеореєстратора Саmcorder i 1000 Car DVR Dual Camera на загальну суму 18 074 грн. 30 коп. та рахунок – фактуру №1111-15 про сплату вартості центрального процесора Siеmens Simatic 6ES7 315-2AG10-0AB0 S7-300 CPU 315-2DP на суму 33 120 грн. 00 коп.

На виконання умов п. 7.1. договору позивач здійснив попередню оплату в розмірі 25 597 грн. 15 коп., що підтверджується копіями платіжних доручень від 17 листопада 2016 року №4502 та №4503 (а.с. 18-19).

Оскільки умовами специфікації визначено, що поставка товару повинна відбутися протягом 20 календарних днів з дня здійснення попередньої оплати, то відповідач повинен був поставити товар до 07 грудня 2016 року.

В пункті 1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” зазначено, що якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено “по 1 серпня 2014 року” або “включно до 1 серпня 2014 року”, то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Однак, у визначений договором строк, відповідачем товар поставлено не було.

Оскільки відповідачем було порушено зобов’язання щодо поставки товару, позивач звернувся до відповідача з листами від 19 грудня 2016 року №32/7370 та №32/7371 про відвантаження товару або повернення грошових коштів в розмірі 25 597 грн. 15 коп.

Лист №32/7370 був отриманий безпосередньо директором відповідача, про що свідчить відмітка про одержання на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Проте, на момент звернення позивача до суду товар не поставлено та не повернуто відповідачем попередню оплату, в зв’язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов‘язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов‘язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов’язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 622 Цивільного кодексу України у разі відмови кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення втратило для нього інтерес (стаття 612 цього Кодексу), або передання відступного (стаття 600 цього Кодексу) боржник звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Відповідно до ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Тобто, позивач самостійно обрав спосіб захисту свого порушеного права, а саме - відмовився від прийняття виконання зобов’язання та вимагає повернення попередньої оплати.

При цьому судом враховано висновки викладені в постанові Вищого господарського суду України від 08 жовтня 2009 року зі справи №18/814.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Під час розгляду даного спору відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту належного виконання зобов’язання щодо поставки товару, чи повернення суми попередньої оплати у визначені позивачем строки.

Доводи позивача відповідач належними доказами не спростував.

Таким чином сума попередньої оплати в розмірі 25 597 грн. 15 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов’язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов’язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов’язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 9.2. договору купівлі - продажу у випадку невиконання термінів поставки продавцем по даному договору, покупець має право вимагати від продавця неустойку у розмірі 0,3% від суми боргу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Так, з урахуванням вищенаведених умов договору позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 2 193 грн. 24 коп. пені за період з 07 грудня 2016 року по 31 січня 2017 року на суму непоставленого товару.

В пункті 3 листа Вищого господарського суду України від 15 березня 2011 року № 01-06/249 “Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів” зазначено, що право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною другою статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань (постанова від 22.11.2010 N 14/80-09-2056).

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Враховуючи вищенаведене, слід дійти висновку, що нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару не суперечить вимогам чинного законодавства.

Здійснивши перевірку правильності нарахування пені за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій “ЛЗ:ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3.” судом встановлено, що розрахунок пені здійснено позивачем в меншому розмірі ніж передбачено законодавством, проте позивачем самостійно визначено та заявлено до стягнення вказану суму, а тому позов слід задовольнити повністю.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Мегамакс.Укр”, вул. Байди Вишневецького, 47, оф. 423, м. Черкаси, ідентифікаційний код 39303774, р/р 26001051510981 в ПАТ “КБ “ПриватБанк”, МФО 354247 на користь приватного акціонерного товариства “Росава”, вул. Леваневського,91, м. Біла Церква, Київської області, ідентифікаційний код 30253385, р/р 26001011642001 в ПАТ “КБ “Акордбанк”, МФО 380634 – 25 597 грн. 15 коп. попередньої оплати, 2 193 грн. 24 коп. пені та 1 600 грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 22 лютого 2017 року.

Суддя                               А.В.Васянович