Постанова

від 14.02.2017 по справі 925/1081/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2017 р. Справа№ 925/1081/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Пантелієнка В.О.

Сотнікова С.В.

при секретарі судового засідання: Сотніковій І.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Хлебніков С.Г. - довіреність б/н від 22.07.2016.

від відповідача: не з'явились

від третьої особи: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Приватної організації „Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" на рішення господарського суду Черкаської області від 18.11.2016 року

у справі № 925/1081/16 (суддя Довгань К.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ворнер Мьюзік

Україна" в інтересах якого діє Приватна організація „Організація

колективного управління авторськими і суміжними правами"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

третя особа Приватне підприємство „Альтамар"

про про стягнення 14 500 грн.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року позивач звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до ФОП ОСОБА_3, в якому просив стягнути з відповідача на поточний рахунок ПО „Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах ТОВ „Ворнер Мьюзік Україна" один мінімально допустимий розмір компенсації за незаконне використання твору „ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець - ОСОБА_5), що складає 10 мінімальних заробітних плат і на дату подання позову складає 14 500,00 гривень.

Позов вмотивовано тим, що відповідач протиправно використовував вказаний твір в приміщенні броварні „ІНФОРМАЦІЯ_2" у м. Черкаси.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 18.11.2016 року у справі № 925/1081/16 у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 18.11.2016 року повністю та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу ПО „Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" у справі № 925/1081/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Остапенка О.М., суддів: Верховця А.А., Сотнікова С.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 року вищевказаною колегією суддів апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24.01.2017 року за участю повноважних представників сторін та третьої особи.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі, а також клопотання про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 року відкладено розгляд справи на 14.02.2017 року на підставі ст. 77 ГПК України.

У зв'язку з перебуванням судді Верховця А.А. у відпустці протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 13.02.2017 року для розгляду справи № 925/1081/16 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Пантелієнко В.О.

Ухвалою суду від 14.02.2017 року вищевказаною колегією суддів апеляційну скаргу прийнято до провадження.

Ухвалою суду від 14.02.2017 року виправлено описку у назві третьої особи в ухвалах Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 року, від 24.01.2017 року та від 12.02.2017 року у даній справі.

Представник скаржника в судовому засіданні 14.02.2017 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 18.11.2016 року повністю та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За клопотанням представника позивача у відповідності до ст. 81-1 ГПК України фіксування судового процесу здійснювалося з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

14.02.2017 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Черкаської області від 18.11.2016 року - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України „Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

За приписами ч. 1 ст. 31 Закону автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

У пункті 7 постанови пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 року № 5 „Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" (далі - постанова № 5) зазначено, що відповідно до статті 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Згідно з підпунктом „г" частини першої статті 49 Закону організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, таку функцію: звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. При цьому окреме доручення для представництва в суді не є обов'язковим.

У пункті 49 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 12 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" наведено, що організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із ст.ст. 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

З матеріалів справи вбачається, що ПО „Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України свідоцтвом про облік організацій колективного управління від 24.01.2011 року № 18/2011.

24.01.2014 року між Організацією і ТОВ „Ворнер Мьюзік Україна" (видавник) укладено договір про управління майновими авторськими правами № АВ-24012014/01, за яким видавник надав Організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори (твори та субвидані твори надалі також іменуються як „об'єкти авторського права"), які належать або протягом дії цього договору будуть йому належати, а саме: дозволяти або забороняти використання об'єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов цього договору.

Відповідно до пункту 2.2 Договору надання повноважень на колективне управління правами передбачає: укладення Організацією договорів на право використання об'єктів авторського права третіми особами, збір винагороди, її розподіл та виплату.

Згідно з пунктом 3.1 Договору видавник зобов'язується декларувати свої майнові права на об'єкти авторського права згідно з правилами, встановленими Організацією відповідно до положень статуту.

На виконання умов пункту 3.1 Договору ТОВ „Ворнер Мьюзік Україна" надало декларацію № 2 щодо переданих музичних творів за ліцензійними договором від 01.11.2014 року № ВЧ-01112014/02-Д, зокрема, твору „ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець - ОСОБА_5, автори ОСОБА_6; ОСОБА_7; ОСОБА_8, авторські права на твір 50 %).

Пунктом 5.2 Договору сторони погодили, що видавник передає Організації право здійснювати збір винагороди за використання об'єктів авторського права способами, зазначеними у пункті 5.1 Договору.

Пунктом 9.1 Договору визначено, що Організація має право здійснювати відповідно до чинного законодавства України будь-які юридичні дії з метою забезпечення майнових прав видавника на об'єкти авторського права, повноваження на управління якими передані за цим договором Організації.

Згідно з підпунктом 9.2.1 пункту 9.2 Договору Організація має право пред'являти заяви, претензії, здійснювати фіксацію фактів використання об'єктів авторського права без дозволу Організації.

Крім того, належність позивачу майнових авторських прав на спірний твір підтверджується також укладеним 01.11.2014 року між ТОВ „Ворнер/Чаппел" (видавник) і ТОВ „Ворнер Мьюзік Україна" (субвидавник) ліцензійним Договом № ВЧ-01112014/02-д, за умовами якого видавник надає субвидавнику право на використання (зокрема, шляхом публічного виконання) творів, що входять до каталогу видавника (за деякими виключеннями, які не стосуються спірних творів), а також додатками № 1 та № 1/2 до нього.

Відповідно до п. 2.3. зазначеного вище Ліцензійного Договору позивачу належить виключне право (виключна ліцензія) на твори ТОВ „Ворнер/Чаппел". Територія - територія України згідно з п. 1.9. договору. Строк дії Ліцензійного Договору - з „01" листопада 2014 року з автоматичною пролонгацією на подальші періоди.

Таким чином, на підставі наявних в справі доказів судом апеляційної інстанції зроблено висновок, що організацією, яка звернулася з позовом до суду за захистом порушених прав позивача, надано суду належні докази передачі позивачу майнових авторських прав на твір „ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець - ОСОБА_5, автори ОСОБА_6; ОСОБА_7; ОСОБА_8, авторські права на твір 50 %), з огляду на наявність доказів такої передачі особами, які володіють зазначеними правами.

Вважаючи права ТОВ „Ворнер Мьюзік Україна" на твір під назвою „ІНФОРМАЦІЯ_1" порушеними з огляду на використання відповідачем зазначеного твору у власній господарській діяльності без належного дозволу та без сплати авторської винагороди, приватна організація звернулася з позовом про стягнення з відповідача відповідної компенсації.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 22.04.2016 року представником організації ОСОБА_4 складено акт № 1/2204/2016 фіксації фактів прямого чи опосередкованого комерційного використання музичних творів, опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, відповідно до якого у приміщенні броварні „ІНФОРМАЦІЯ_2" за адресою: АДРЕСА_1, в якому здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_3 було зафіксовано факт публічного виконання музичних творів, зокрема, твору під назвою „ІНФОРМАЦІЯ_1" для фонового озвучення приміщення закладу.

Вищезазначений акт колегія суддів вважає належним та допустимим доказом у справі в зв'язку з тим, що Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 року № 71 „Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань" (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2009 № 450) надано право представникам уповноважених організацій колективного управління фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акта фіксації.

Фіксація була проведена як шляхом складання відповідного акту фіксації, так і проведенням відеозапису використання відповідачем музичних творів за допомогою відеокамери Sony DCR-DVD610E s/n 1237299 на оптичний диск з сигнатурою MAD A TE 31175309 D2.

На підтвердження факту здійснення господарської діяльності у відповідному закладі харчування саме відповідачем - ФОП ОСОБА_3, позивачем до позовної заяви додано копію чеку про оплату через систему банку „ПриватБанк" від 22.04.2016 року та товарний чек № 23 від 22.04.2016 року.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 426 Цивільного кодексу України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності.

Згідно з п. 5 статті 15 Закону України „Про авторське право та суміжні права", автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору.

Відповідно до п. п. 2, 7 ч. 3 ст. 15 Закону виключним правом автора (чи особи, яка має авторське право) є в тому числі право на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами.

Пунктом 5 ст. 15 вказаного Закону, автор (чи інша особа, яка має авторське право), має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору.

Відповідно до статей 31, 32, 33 Закону використання творів допускається виключно на основі авторського договору з автором або іншою особою, що має авторське право, або з організацією колективного управління, яким об'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Відповідно до ст. 50 Закону, порушенням авторського права є, зокрема, вчинення будь-якою особою дій, які порушують майнові права суб'єктів авторського права, визначені статтею 15, з урахуванням передбачених ст. ст. 21-25 цього Закону обмежень майнових прав.

Згідно зі ст. 1 Закону України „Про авторське право та суміжні права", публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

У пункті 28 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 12 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" зазначено, що з огляду на приписи статті 33 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами.

Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

У прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий суд виходив з того, що ФОП ОСОБА_3 не є належним відповідачем у справі, оскільки здійснює підприємницьку діяльність у вказаному приміщені на підставі договору оренди, укладеного 01.01.2016 року з власником приміщення - ПП „Альтамар".

В свою чергу, ПП „Альтамар" здійснює підприємницьку діяльність, пов'язану з використанням об'єктів авторського права у вказаному закладі на підставі договору від 30.04.2013 року, укладеного з об'єднанням підприємств „Українська ліга музичних прав".

Проте, колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2016 року між відповідачем (орендар) та третьої особою - ПП „Альтамар" (одендодавець) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1, за умовами якого орендодавець передає, а орендатор приймає в оренду частину нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1, площею 25 кв. м.

Відповідно до п. 1.2. договору, приміщення буде використовуватись під кухню.

Строк оренди становить с 01.01.2016 року по 30.09.2016 року (п. 4.1.).

Проте, договір оренди, на підставі якого відповідач здійснює свою господарську діяльність, не містить положень про те, що ПП „Альтамар" може здійснювати публічне виконання спірних музичних творів у приміщенні кафе „ІНФОРМАЦІЯ_2", та за своєю суттю є документом, що підтверджує право відповідача здійснювати обумовлену договором діяльність в орендованому приміщенні. В той же час, договорів з будь-якою організацією колективного управління майновими правами на виплату винагороди (роялті) за використання об'єктів авторського права відповідачем та третьою особою не надано.

Крім того, як зазначено в пункті 41 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 12 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання - як у реальному часі („наживо"), так і з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення), а також публічна демонстрація аудіовізуального твору (зі звуковим супроводом чи без такого) у місці, відкритому для публічного відвідування, або в іншому місці (приміщенні), де присутні особи, які не належать до кола однієї сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї, - незалежно від того, чи сприймається твір публікою безпосередньо у місці його публічної демонстрації (публічного показу), чи в іншому місці одночасно з такою демонстрацією (показом). Відповідальність за публічне виконання твору (в тому числі при його виконанні в реальному часі - „наживо") несе фізична чи юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

Таким чином, саме ФОП ОСОБА_3, яка здійснює господарську діяльність у приміщенні броварні „ІНФОРМАЦІЯ_2", несе відповідальність за додержання в ньому вимог закону щодо охорони права на об'єкти інтелектуальної власності.

Судом також встановлено, що 30.04.2013 року між ПП „Альтамар" (третя особа) та ОП „Українська ліга музичних прав" (Ліга), як організацією колективного управління, укладено Договір № ЧК/05/04/13 про виплату винагороди (роялті).

Відповідно до п.п. 1., 1.1. Договору № ЧК/05/04/13, Каталог Ліги - фонограми, відеограми, у яких зафіксовані виконання музичних творів з текстом або без тексту, майнові права на які передані у колективне управління об'єднанню підприємств "Українська ліга музичних прав" та/або щодо яких об'єднанню надано дозвіл на здійснення збору винагороди за їх використання способом публічного виконання. Предметом Договору є умови використання Компанією способом публічного виконання у зазначених в Додатках до цього Договору закладах,що є клієнтами компанії(на підставі укладених договорів), фонограм (відеограм ), їх примірників, зафіксованих у них музичних творів та їх виконань (далі разом - Фонограми) та сплати Лізі, як організації колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм, організацій мовлення, винагороди (роялті) за таке використання Фонограм. Компанія зобов'язується сплачувати Лізі узгоджену в Додатках до цього Договору винагороду за публічне виконання Фонограм.

В додатку № 1 до договору № ЧК/05/04/13 від 30.04.2013 року визначено перелік закладів, в яких третя особа здійснює публічне виконання фонограм; такими закладами кафе „ІНФОРМАЦІЯ_2" за адресою: АДРЕСА_2.

В той же час, відповідач не є стороною вказаного Договору та, відповідно, не міг набути таких прав на використання у своїй господарській діяльності від ОП „Українська ліга музичних прав".

Крім того, колегія суду зауважує, що відповідно до умов Договору № ЧК/05/04/13 про виплату винагороди (роялті) та додатку № 1 до нього, сторонами визначено перелік закладів, в яких третя особа здійснює публічне виконання фонограм, а саме, кафе „ІНФОРМАЦІЯ_2" за адресою: АДРЕСА_2, натомість порушення прав позивача відповідачем шляхом використання спірного твору відбулось в приміщенні броварні „ІНФОРМАЦІЯ_2" у АДРЕСА_1, що підтверджується наданими до матеріалами справи доказами, тобто в іншому приміщенні, ніж передбаченому договором.

Разом з тим, доказів того, що ПП „Альтамар" є організацією колективного управління у розумінні Закону України „Про авторське право і суміжні права", матеріали справи не містять.

ПП „Альтамар" одержало право на використання фонограм (відеограм), їх примірників, зафіксованих у них музичних творів та їх виконань способом публічного виконання від організації колективного управління (ОП „Українська ліга музичних прав"). Тобто, таке право на використання творів надано організацією колективного управління саме ПП „Альтамар", і чинним законодавством не передбачено можливості передачі такого права на користь третіх осіб.

Юридична особа, яка не має статусу організації колективного управління, не має й права надавати дозвіл іншим особам на використання невизначеного переліку творів (аналогічна правова позиція викладена у постановах ВГСУ від 19.07.2016 зі справи № 910/26062/15 та від 20.09.2016 року у справі 910/25105/15).

Посилаючись на те, що товарний чек про придбання продуктів харчування в приміщенні броварні не може свідчити про порушення відповідачем авторських прав, що знаходяться в управлінні позивача, судом першої інстанції не враховано, що такий чек наданий організацією на підтвердження факту здійснення господарської діяльності у відповідному закладі харчування саме відповідачем - ФОП ОСОБА_3, а не безпосередньо на підтвердження факту використання спірних музичних творів відповідачем.

З урахуванням викладеного, за результатом розгляду даної справи колегією суддів встановлено, що:

- позивач є організацією колективного управління, повноважною управляти на колективній основі правами, в тому числі, на музичний твір „ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець - ОСОБА_5) та має право на звернення до суду з позовними вимогами про стягнення компенсації за неправомірне використання вказаного твору;

- відповідачем було використано музичний твір „ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець - ОСОБА_5) у власній господарській діяльності з метою фонового музичного супроводу у приміщенні броварні „ІНФОРМАЦІЯ_2" за адресою: АДРЕСА_1;

- відповідачем не укладались договори щодо використання твору з правовласниками вказаного твору або організацією колективного управління, яка має право дозволяти використання творів, збирати та розподіляти винагороду за таке використання;

- ПП „Альтамар" у встановленому законом порядку не набуло статусу організації колективного управління, до функцій якої належить збір, розподіл і виплата зібраної винагороди за використання об'єктів авторського і (або) суміжних прав;

- ПП „Альтамар", на підставі укладеного договору з організацією колективного управління - ОП „Українська ліга музичних прав", набуло прав саме на використання фонограм (відеограм), їх примірників, зафіксованих у них музичних творів та їх виконань способом публічного виконання, а не на подальшу передачу прав на таке використання третім особам.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем було використано музичний твір „ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець - ОСОБА_5) без отримання дозволу на таке використання у встановленому законом порядку та без виплати винагороди за його використання, чим, в свою чергу, порушено вимоги ЦК України та Закону України „Про авторське право і суміжні права".

Пунктом "г" частини першої статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) передбачено право суб'єкта авторського права подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Таким чином, стягнення компенсації є альтернативним видом відповідальності.

Пунктом "г" частини другої статті 52 Закону передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

При цьому, чинне законодавство не містить приписів щодо безпосереднього причинного зв'язку між фактом завдання збитків та їх розміром і розміром можливої компенсації.

Так, приписи Цивільного кодексу України та Закону не ставлять розмір компенсації у залежність від кількості використаних об'єктів або їх складових частин (не містять приписів стосовно залежності розміру компенсації), а лише встановлюють право стягнення компенсації, виходячи з самого факту вчинення порушення авторського права. Інші обставини (стосовно систематичності вчинення порушень, їх (його) обсягу, кількості неправомірно використаних об'єктів тощо), в свою чергу, повинні враховуватися судом у визначенні суми компенсації в кожному конкретному випадку, виходячи з меж, встановлених згаданою статтею 52 Закону (від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат).

Аналогічна позиція Вищого господарського суду України викладена, зокрема, в оглядовому листі № 01-06/417/2012 від 04.04.2012 року.

Таким чином, беручи до уваги зазначену позицію Вищого господарського суду України та обставини порушення відповідачем виключних майнових авторських прав, з огляду на спрямованість застосовуваних судом компенсаційних заходів на захист порушеного права, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства - справедливості, добросовісності, розумності, суд вважає обґрунтованим стягнення заявленої позивачем компенсації у розмірі 14 500,00 грн., тобто у розмірі 10 мінімальних заробітних плат за допущене порушення.

Як встановлено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням вищевикладених обставин, судова колегія вважає позовні вимоги доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином і у встановленому законом відповідачем, а відтак, заявлені вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а рішення суду першої інстанції - скасуванню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи задоволення позову повністю, з відповідача підлягає стягненню 2 893,80 грн. судового збору (1 378,00 грн. за подання позовної заяви та 1 515,80 грн. за подання апеляційної скарги).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватної організації „Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" на рішення господарського суду Черкаської області від 18.11.2016 року у справі № 925/1081/16 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 18.11.2016 року у справі № 925/1081/16 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Приватної організації „Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" задовольнити повністю.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (19622, АДРЕСА_3, ІПН НОМЕР_1) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ворнер Мьюзік Україна" (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, б. 15, літ. А, нежиле приміщення 18; код ЄДРПОУ 39019265) на поточний рахунок Приватної організації „Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, б. 2-б, оф. 287; код ЄДРПОУ 37396151, р/р 26001010052453 в АТ „Укрексімбанк" м. Київ, МФО 322313) 14 500 (чотирнадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. компенсації, 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору за подання позовної заяви та 1 515 (одну тисячу п'ятсот п'ятнадцять) грн. 80 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити місцевому господарському суду видати наказ.

6. Копію постанови суду надіслати сторонам.

7. Справу № 925/1081/16 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді В.О. Пантелієнко

С.В. Сотніков