Рішення

від 31.08.2010 по справі 2-5804/10

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Деснянський районний суд міста Києва

м. Київ, пр. Маяковського, 5в, 2225, "(044) 547-81-73. (044) 547-24-23. (044) 547-37-27"

Справа № 2-5804/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2010 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Скрипка О.І.

при секретарі Давиденко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва про проведення перерахунку виплати щорічної допомоги, як дитині війни, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом про проведення перерахунку виплати щорічної допомоги, як дитині війни, щомісячну державну соціальну гарантію у вигляді 30 % надбавки до пенсії, починаючи з 01.01.2006 року по 01.07.2010 року, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року вона має статус „дитина війни» , а тому, у відповідності до вимог ст. 6 даного Закону, має право на отримання соціальної пільги в розмірі 30 % від мінімального розміру пенсії за віком за період дії пільги з 01.01.2006 по 01.07.2010 року. Позивачка вважає, що відповідач при відмові у виплаті належної їй до виплати соціальної надбавки до пенсії не врахував Рішення № 6-рп/2007 Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, яким були визнані такими, що не відповідають Конституції України, окремі положення Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік» з приводу зупинення дії норм Закону України „Про соціальний захист дітей війни» . Позивачка в обґрунтування своїх вимог посилається на ст. 124 Конституції України, наголошуючи при цьому, що бездіяльність відповідача порушує її законні права та інтереси.

В судовому засіданні позивачка підтримала вимоги позову в повному обсязі.

Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва, в судове засідання не з'явився, однак від нього до суду надійшли письмові заперечення та заява з проханням справу слухати за відсутності їхнього представника.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка народилась 01 червня 1945 року та має статус „дитина війни» , а тому може користуватись соціальними пільгами, передбаченими Законом України „Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року.

Згідно ст. 6 Закону (в редакції від 18.11.2004 року, який набрав чинності 01.01.2006 року) позивачка має право на отримання державної соціальної підтримки у вигляді виплати підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

На підставі Закону позивачу лише з 01.01.2008 року здійснюється підвищення пенсії на 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Підвищення пенсії позивача в такому розмірі проводилась на підставі ст.6 Закону, в редакції від 27.12.2007 року, а з 22.05.2008 року - у розмірах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року.

У 2006 році дія статті 6 Закону в первинній редакції зупинялась з 01.01.2006 року Законом України Про державний бюджет на 2006 рік . З внесенням змін в статтю 110 та скасуванням п.17 статті 77 Закону України Про державний бюджет на 2006 рік законом від 19.01.2008 року, який набув чинності 01.04.2006 року - відновлювалась дія вказаної статті 6 Закону.

У 2007 році дія статті 6 Закону в первинній редакції зупинялась з 01.01.2007 року Законом України Про державний бюджет на 2007 рік від 19.12.2006 року, який в частині зупинення дії статті 6 Закону був визнаний не конституційним Рішенням Конституційного Суду України (справа про соціальні гарантії громадян) та відповідно втратив чинність 09.07.2007 року. Отже дія статті 6 відновлювалась з 09.07.2007 року.

У 2008 році на підставі Закону України Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів від 28.12.2007 року статтю 6 Закону викладено в новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Норма ст.14 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту . До якої відсилає названа стаття передбачає, що учасникам війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Вказана редакція статті 6 Закону набула чинність з 01.01.2008 року та втратила чинність 22 травня 2008 року на підставі Рішення Конституційного Суду України (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет).

З прийняттям Конституційним Судом України Рішення з 22.05.2008 року відновлена чинність первинної редакції статті 6 Закону, а саме, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року в п.8 встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та Про жертви нацистських переслідувань до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться в таких розмірах: з 22 травня-48,1 грн., з 1 липня-48,2 грн., з 1 жовтня-49,8 грн. Вказана Постанова вводилась в дію з 22.05.2008 року.

Вимоги позову, які охоплюють період в межах строку позовної давності є частково обгрунтованими з огляду на таке. В досліджуваний період, а саме: з 24.12.2007 року по 31.12.2008 року стаття 6 Закону діяла в двох редакціях, як зазначалось вище, а саме: з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року в редакції від 28.12.2007 року, а з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 року до тепер - в первинні редакції від 18.11.2004 року, на яку позивач посилається як на підставу своїх вимог.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що позивачу як дитині війни пенсія підвищувалась з 01.01.2008 року на 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що відповідало положенням статті 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни в редакції, яка діяла з 01.01.2008 року.

У відповідності до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, рішення Конституційного Суду України мають преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв»язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов»язковим для виконання на території України, є остаточним і не може бути оскаржене.

Посилання сторони позивача на те, що у відповідності до Постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії, в даному випадку не може бути прийнято до уваги, оскільки не застосування положень спеціального закону (мається на увазі ст.6 Закону), який не відповідає Конституції, позбавляє можливості застосувати іншу регулятивну норму, оскільки в той період її не існувало, а Конституція України не містить конкретних положень щодо видів та розміру соціальних гарантій дітям війни.

Отже, дії Управління Пенсійного фонду України в період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року щодо проведення підвищення пенсії позивача на 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність здійснювались у відповідності з положеннями Закону України Про соціальний захист дітей війни .

Дії Управління Пенсійного фонду України в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по теперешній час щодо проведення підвищення пенсії позивача в розмірах, які встановлені Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року - є неправомірними виходячи з наступного.

Постановою Кабінету Міністрів України фактично встановлено розміри підвищення до пенсій або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, які фактично дорівнюють 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тобто своєю Постановою Кабінет Міністрів України в математичному сенсі продублював положення статті 6 Закону в редакції, яка визнана неконституційною, замінивши відсотковий вираз надбавки на тверду грошову суму.

Законом України Про соціальний захист дітей війни Кабінету Міністрів України не надано більше змінювати їх, тому при вирішенні питання щодо розміру нарахувань, належних позивачу з 22.05.2008 року підлягають застосуванню положення Закону, а не Постанови Кабінету Міністрів України.

При визначенні розміру нарахування суд виходив з наступного.

У відповідності до ч.3 ст.46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, а отже не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

У відповідності до положень ст.46 Конституції України прийнято Закон України Про прожитковий мінімум , який дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень. Частиною 2 ст.1 Закону України Про прожитковий мінімум встановлено, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років, працездатних осіб, осіб, які втратили працездатність.

Статтею 2 Закону Про прожитковий мінімум визначено, що прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стидепдій та інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Тобто вищезазначене свідчить, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку в тому числі мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України та законів України.

Чинним законодавством України на 2007-2010 роки не визначено таку базу для нарахувань підвищень як мінімальна пенсія за віком. Тобто жодним нормативно-правовим актом на 2007-2010 роки щодо Закону України Про соіальний захист дітей війни прямо не визначено розмір мінімальної пенсії за віком як соціальної гарантії та бази нарахувань.

Разом з тим, суд вважає, що не дивлячись на те, що законом не встановлено в абсолютній величині точного розміру пенсії за віком в цілях розрахунку за ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , це не означає, що законом не визначено такого мінімального розміру. Якщо закон не встановлює розмір бази нарахування в абсолютній величині при наявності мінімального розміру бази нарахування, то це не означає, що особа не має взагалі права (обмежується у праві) на отримання і реалізацію прав, визначених законом.

Так, найменший розмір соціальної гарантії в 2007-2010 роках, встановлений у відповідності до ст.46 Конституції України, як база для нарахування пенсій, соціальних виплат, які є основним джерелом існування, становить розмір мінімального прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, менше якого ані пенсії, ані інші види соціальних виплат та допомоги бути не можуть.

Так, розмір мінімальної пенсії за віком в розумінні ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , як база для розрахунку підвищення, в будь-якому разі не може бути меншою, ніж прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.

Такий висновок суду узгоджується з положеннями ч.1 ст.28 Закону України Про загальнообов язкове пенсійне страхування , якою встановлено, що розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, і не суперечить положенням ч.3 цього ж Закону, передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений ч.1 цієї статі, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що пенсія позивачки підлягає перерахунку шляхом донарахування надбавки до пенсії у відповідності до ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням проведених виплат, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 01.07.2010 року.

З приводу вимог позивачки щодо виплати пенсії за віком за період дії пільги з 01.01.2006 по 01.07.2010 року не підлягають задоволенню в зв язку з пропуском позивачем встановленого законом трирічного строку позовної давності.

Вимога позову в частині зобов язання відповідача призначити щомісячне підвищення до пенсії, як дитині війни, відповідно до положення ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст.19 Конституції України Правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст.19 Конституції України пенсійного законодавства України (право) обов язок призначити пенсію покладено на територіальні управління пенсійного фонду України. І суд позбавлений можливості дійти висновку про обгрунтованість вимоги про підміну судом функцій Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м.Києва.

Вимога позивача про стягнення витрат на правову допомогу не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст.12 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу, яка надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права в порядку, всьановленому законом.

Відповідно до ст.56 ЦПК України Правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Особа, зазначена в частині першій цієї статті, має право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім у судовому засіданні. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

Представник Адвокатської компанії ТОВ Надія не приймав участь в судовому розгляді справи, позивач не надав суду заяви про участь у справі особи, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги та судом не приймалась ухвала з приводу цього питання.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.3 ст.79 ЦПК України, до витрат, пов язаних з розглядом судової справи, належать в тому числі витрати на інформаційно-технічне забезпечення.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню на відшкодування понесених витрат, а саме витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

Відповідно до ч.2 ст.88 ЦПК України, якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи те, що як позивач так і відповідач звільнені від сплати судового збору, суд приходить до висновку, що оплата судового збору компенсується за рахунок держави.

За викладеним, керуючись ст.ст.10, 15, 60, 88, 212-215 ЦПК України, Конституцією України, Законом України „Про соціальний захист дітей війни» , Законом України Про загальнообов язкове державне пенсійне страхування , Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва в частині не нарахування ОСОБА_1 надбавки до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у відповідності до вимог ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни» - неправомірними.

Зобов»язати Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва здійснити нарахування надбавки до пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 09.07.2007 2007 року по 31.12 2007 року та з 22.05.2008 року по 01.07.2010 року з урахуванням проведених виплат.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м.Києва на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду спраи в розмірі 120 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 60 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя: