Ухвала

від 23.02.2017 по справі 308/1740/17

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

308/1740/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2017 року місто Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю: слідчого ОСОБА_3 , представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді клопотання старшого слідчого в ОВС СУ фінансових розслідувань ГУДФС в Закарпатській області майор податкової міліції ОСОБА_3 , про арешт майна,

В С Т А Н О В И В:

23.09.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості, що можуть свідчити про умисне ухилення від сплати податків, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №32016070000000048.

Досудовим розслідуванням встановлено, що кошти за реалізовані ТМЦ перераховуються СГД покупцями і на банківські рахунки № НОМЕР_1 (українська гривня), № НОМЕР_2 (Євро) відкриті ФОП ОСОБА_5 (р.н.о.к.п.п.: НОМЕР_3 ) у АТ «Райффайзен Банк Аваль» (МФО: 380805, адреса: 01011 м. Київ, вул. Лєскова, 9), та в подальшому готівкові кошти знімають за межами митної території України для придбання обладнання, яке ввозиться на митну територію України фізичними особами.

Вказані грошові кошти є засобом чи знаряддям, або матеріальним забезпеченням вчинення кримінального правопорушення, та які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, а також є предметом протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом. Крім того, вказані грошові кошти, які надходять і знаходяться на вказаних розрахункових рахунках без прийняття відповідного рішення про арешт, будуть безпідставно та незаконно переведені в готівку або на рахунки інших підприємств.

Враховуючи те, що своїми умисними діями ОСОБА_5 завдав державі збитків в особливо великих розмірах, а відповідно до санкцій ч. 3ст. 212 КК Українипередбачено покарання у вигляді конфіскації майна, з метою подальшого забезпечення його виконання, на даний момент виникла необхідність в накладені арешту на нерухоме та рухоме майно, власником якого являється ОСОБА_5 та заборонити ОСОБА_5 , а також іншим особам, відчужувати, розпоряджатись будь - яким чином та використовувати майно до скасування арешту у встановленому законом порядку.

Наявність збитків, спричинених кримінальними правопорушення в сумі 4633584 грн. та те, що зазначене майно відповідає критеріям, визначеним ст.170 КПК України, тобто майна, на яке може бути накладено арешт, та яким виконаються потреби досудового розслідування щодо забезпечення кримінального провадження, зокрема відшкодування збитків (завданої кримінальним правопорушення шкоди), можливого цивільного позову та виконання покарання у виді спеціальної конфіскації та штрафу, виправдовують такий ступінь втручання (обмеження) у права та свободи, як накладення арешту на майно, який є необхідним і достатнім у даному кримінальному провадженні.

В судовому засіданні слідчий підтримав зазначене клопотання та просив його задовольнити.

Заслухавши пояснення слідчого та представника третьої особи, щодо майна якого вирішується питання про арешт, дослідивши матеріали, долучені до клопотання, слідчий суддя встановив наступне.

За ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

При цьому за загальними правилами застосування заходів забезпечення кримінального провадження, визначеними ст. 132 КПК України, для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні, а застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку арешту майна з метою забезпечення спеціальної конфіскації, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

У випадку арешту майна з метою забезпечення: збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Як зазначено у ч. 3 ст. 172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.

Оцінивши вищенаведене, враховуючи, що слідчим не доведено суду належними та допустимими доказами, що у цьому кримінальному провадженні будь якій особі повідомлено про підозру, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, оскільки клопотання ґрунтується лише на припущеннях про ухилення цієї фізичної особи підприємця від сплати податків, суду також не доведена розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, оскільки як зазначив представник третьої особи накладення арешту на ці рахунки повністю зупинить діяльність цієї фізичної особи та через неможливість придбання кормів для свійської птиці призведе до її падежу, тобто буде мати незворотні наслідки для діяльності неї.

Кримінальне провадження триває вже п`ять місяців, проте суду не доведено належними та допустимим доказами, що існують ризики, що ФОП ОСОБА_5 може його приховати, втратити, передати, відчужити, оскільки за цей період мав достатньо часу та можливостей для відчуження грошових коштів із зазначених у клопотанні рахунків.

З урахуванням викладеного суд вважає, що зазначене клопотання є передчасним та необґрунтованим належними та допустимим доказами, тому у його задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 167, 170-173, 175, 309, 394, 395 КПК України,

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС СУ фінансових розслідувань ГУДФС фінансових розслідувань в Закарпатській області майора податкової міліції ОСОБА_3 , про арешт майна.

Ухвала про відмову у накладенні арешту може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1