Рішення від 13.02.2017 по справі 910/20216/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2017№910/20216/16

За позовом Першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 5 в інтересах

держави в особі Київської міської ради

до Приватного акціонерного товариства Трест Київміськбуд-1

про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки

Суддя Літвінова М.Є.

Представники учасників судового процесу:

від прокуратури: Скляр Д.Ю. за посвідченням № 041074 від 03.02.2016;

від позивача: Рог О.В. за довіреністю № 225-КМР-218/ від 13.12.2016;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Перший заступник керівника Київської місцевої прокуратури №5 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства Трест Київміськбуд-1 (далі - відповідач) про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 03.10.2008 № 1243 (зі змінами та доповненнями, внесеними договором від 13.05.2009 № 283) в урочищі Наталка в Оболонському районі м. Києва площею 5,7106 га (кадастровий номер 8000000000:78:215:0008).

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор вказує, що невиконання відповідачем вимог земельного законодавства, а саме умов Договору купівлі-продажу земельної ділянки, що полягають у несплаті її вартості більше 5 років порушує інтереси держави в особі Київської міської ради, яка в даному випадку позбавлена можливості ефективно та виключно в інтересах територіальної громади міста Києва розпоряджатися землею та коштами, які надійшли від її продажу, регулювати земельні відносини з метою створення умов для раціонального використання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.11.2016 порушено провадження у справі № 910/20216/16, її розгляд призначено на 23.11.2016 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.11.2016, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 07.12.2016 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.12.2016, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 03.01.2017 року.

Проте, судове засідання 03.01.2017 року не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.01.2017, після виходу судді Літвінової М.Є. з лікарняного, розгляд справи призначено на 30.01.2017 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.01.2017, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 13.02.2017 року.

В судовому засіданні 13.02.2017 року представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 13.02.2017 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 13.02.2017 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.01.2008 року між Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Головне управління) та відповідачем (далі - Товариство) було укладено Угоду № 1 про сплату авансового внеску в рахунок оплати вартості земельної ділянки, розташованої в Оболонському районі міста Києва за адресою урочище Наталка.

28.08.2008 року Київською міською радою було прийнято рішення № 112/112 Про продаж земельної ділянки закритому акціонерному товариству Трест Київміськбуд-1 для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу в урочищі Наталка в Оболонському районі м. Києва .

03.10.2008 року між позивачем (Продавець) та відповідачем (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, відповідно до пункту 1.1. якого Продавець на підставі рішення Київської міської ради від 28.08.2008 року № 112/112 продав, а Покупець купив земельну ділянку, місцерозташування якої в урочищі Наталка в Оболонському районі м. Києва, площею 5,7106 га у межах, які перенесені у натуру (на місцевість) і зазначені у технічній документації земельної ділянки. У відповідності до Довідки № ОЄ-00049/2008, виданої Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про відсутність (наявність) обмежень (обтяжень) на земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:78:215:008) 17.09.2008 року за №3031д обмеження (обтяження) не зареєстровані. Земельна ділянка, що продається, належить до земель державної власності на підставі статті 13 Конституції України, повноваження щодо розпорядження якими здійснює Київська міська рада згідно з пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Земельна ділянка, зазначена в п. 1.1., продається для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу (п. 1.2. Договору).

За умовами пункту 2.1. Договору ціна продажу земельної ділянки за цим Договором становить 91 895 923,00 грн. В рахунок цієї суми відповідно до угоди № 1 від 24.01.2008 року Покупцем було сплачено Продавцеві аванс у розмірі 10 935 819,74 грн.

Згідно з п. 2.2. Договору решта вартості земельної ділянки у сумі 80 960 103,26 грн. може сплачуватись у розстрочку протягом трьох років рівними частками до 25 числа кожного місяця від дня нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Пунктом 3.1.1. Договору на Покупця покладено обов'язок сплатити грошові суми в строки, у порядку та в розмірах, що передбачені розділом другим цього Договору.

13.05.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір про внесення змін та доповнень до Договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, посвідченого Кравченко Н.П., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 03.10.2008 за № 1243, згідно з яким пункт 2.2. Договору викладено в новій редакції: Решта вартості земельної ділянки у сумі 80 960 103,26 грн. може сплачуватись у розстрочку протягом двох років рівними частками до 25 числа кожного місяця з серпня 2009 року на р/р37116001002659 в ГУ ДКУ м. Києва, МФО 820019, код ЄДРПОУ 26199097 (одержувач: Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації). .

Відповідно до пункту 4.1. Договору у випадку невиконання Покупцем умов цього Договору Продавець має право розірвати цей Договір у встановленому порядку і вимагати відшкодування збитків, спричинених його розірванням (підготовка технічної документації земельної ділянки несільськогосподарського призначення, яка підлягає продажу, оплата вартості виконання експертної грошової оцінки, послуг спеціалістів).

В силу п. 9.2. Договору розірвання цього Договору здійснюється у випадках та у порядку, передбачених законодавством України.

Як стверджує прокурор, на виконання умов Договору відповідачем частково було сплачено 10 935 819,74 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 333 від 01.02.2008, а також 2 282 625,13 (на підставі платіжного доручення № 2835 від 30.10.2008).

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.10.2012 у справі № 5011-47/12731-2012 стягнуто з відповідача на користь позивача 78 711 211,50 грн. заборгованості за спірним Договором та 65 296 572,00 грн. пені.

Згідно з доводами прокурора, не спростованими відповідачем, за наказом господарського суду міста Києва від 09.11.2012 у справі № 5011-47/12731-2012 не стягнуто грошові кошти у розмірі 140 344 224,37 грн.

Як вбачається з листа ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві за № 2618/9/26-54-12-03-23 від 02.08.2016, станом на 01.07.2016 року спірна земельна ділянка значиться за відповідачем в процесі оформлення (в процесі викупу).

14.09.2016 року Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було складено Акт обстеження спірної земельної ділянки № 16-1543-05, за результатами якого встановлено, що документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку не зареєстровано, земельна ділянка вільна від забудови, не огороджена, відноситься до зеленої зони (існуючий парк), на ділянці ростуть зелені насадження. Дана земельна ділянка відповідачем не використовується, межі земельної ділянки на час обстеження не визначено, площу не встановлено.

За таких обставин, у зв'язку з порушенням відповідачем умов спірного Договору, відсутністю у відповідача права подальшого використання земельної ділянки у зв'язку з неотриманням правовстановлюючих документів на землю, прокурор вирішив звернутись до суду зданим позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зазначеною правовою нормою законодавець поділяє підстави для розірвання договору у судовому порядку на законні та договірні. Так, підставами для розірвання договору, що випливають зі змісту закону є істотне порушення договору винною стороною та інші випадки, передбачені законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України).

Отже, приписи ст. 651 Цивільного кодексу України пов'язують можливість розірвання договору у зв'язку з порушенням стороною його умов лише у разі, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення договору визначається за об'єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того на, що особа розраховувала при укладенні договору.

Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет та ціну.

Ціна товару - це грошова сума, яка підлягає сплаті покупцем за одержану від продавця річ.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем істотно порушені умови Договору купівлі-продажу земельної ділянки, оскільки несплата протягом більш ніж 5 років вартості земельної ділянки порушує інтереси держави в особі Київської міської ради, яка в даному випадку позбавлена можливості ефективно та виключно в інтересах територіальної громади міста Києва розпоряджатися землею та коштами, які надійшли від її продажу.

З огляду на вищевикладене, суд вважає заявлені прокурором вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, у зв'язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені прокурором вимоги обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Згідно з п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. Про судове рішення рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено обґрунтованість заявлених позовних вимог, вони підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Розірвати Договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 03.10.2008 № 1243 (зі змінами та доповненнями, внесеними договором від 13.05.2009 № 283) в урочищі Наталка в Оболонському районі м. Києва площею 5,7106 га (кадастровий номер 8000000000:78:215:0008), укладений між Київською міською радою (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; код ЄДРПОУ 22883141) та Приватним акціонерним товариством Трест Київміськбуд-1 (04205, місто Київ, вулиця Маршала Тимошенка, будинок 29-Б; код ЄДРПОУ 31176312).

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Трест Київміськбуд-1 (04205, місто Київ, вулиця Маршала Тимошенка, будинок 29-Б; код ЄДРПОУ 31176312) на користь Прокуратури міста Києва (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 45/9; код ЄДРПОУ 02910019) 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.02.2017 р.

Суддя М.Є. Літвінова