Рішення

від 13.02.2017 по справі 911/4221/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2017 р. Справа № 911/4221/16

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Державного закладу «Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України» , м. Київ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Київська обл., с. Мирча

про стягнення 9 951,03 гривень

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність №5/165 від 06.09.2016)

Пономарьова О С. (довіреність №5/19 від 12.01.2017)

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність б/н від 02.03.2016)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

23.12.2016 Державний заклад «Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України» (далі - позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1П./відповідач) про стягнення 9 951,03 гривень, з яких: 7 661,80 грн заборгованості 1 902,79 грн інфляційних втрат та 386,44 грн.3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.12.2016 порушено провадження в справі №911/4221/16, розгляд справи призначено на 16.01.2017.

16.01.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 зазначила про сплату позивачу 7 661,80 грн боргу.

У судове засідання 16.01.2017 представник відповідача не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.01.2017 відкладено розгляд даної справи на 31.01.2017.

30.01.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 31.01.2017 представники сторін не прибули.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.01.2017 відкладено розгляд справи на 13.02.2017.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до наданої позивачем довідки про балансову належність №4/622 від 07.1.2016 Державний заклад Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України є балансоутримувачем, зокрема, нежитлового приміщення - поліклінічного відділення, що розміщене у будівлі літера А за адресою вул. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5, м. Київ.

Водночас, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є власником приміщення загальною площею 35 кв. м. у будівлі за адресою м. Київ, вул. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5, літера А, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договору купівлі-продажу частини нежитлового будинку від 04.01.2003, акту прийому-передачі приміщень та плану на будівлю літера А по вул. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5, м. Київ.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідачем, як власником вищезазначеного приміщення, споживаються послуги з централізованого теплопостачання, однак відшкодування вартості таких послуг пропорційно займаній площі відповідач не здійснює, а також ухиляється від укладення договору на відшкодування витрат на оплату комунальних послуг з позивачем, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Про обставини вчасного отримання відповідачем якісних послуг з централізованого теплопостачання, свідчить також відсутність з боку ФОП ОСОБА_1 претензій та повідомлень про відповідні порушення надання зазначених послуг згідно вимог законодавства.

Так, позивачем було виставлено та направлено відповідачу рахунки на відшкодування витрат з опалення за грудень 2014 року, січень-квітень 2015 року, листопад 2015 року та січень 2016 року у загальному розмірі 7 661,80 грн, саме:

- рахунок №23 від 02.03.2015 на відшкодування витрат з опалення за грудень 2014 року у розмірі 1 371,20 грн,

- рахунок №29 від 02.03.2015 на відшкодування витрат з опалення за січень 2015 року у розмірі 1 057,80 грн,

- рахунок №51 від 16.03.2015 на відшкодування витрат з опалення за лютий 2015 року у розмірі 817,34 грн,

- рахунок №80 від 20.04.2015 на відшкодування витрат з опалення за березень 2015 року у розмірі 937,25 грн,

- рахунок №102 від 14.05.2015 на відшкодування витрат з опалення за квітень 2015 року у розмірі 1,39 грн,

- рахунок №286 від 11.12.2015 на відшкодування витрат з опалення за листопад 2015 року у розмірі 854,60 грн,

- рахунок №46 від 01.04.2016 на відшкодування витрат з опалення за січень 2016 року у розмірі 2 622,22 грн. Копії відповідних рахунків та доказів їх надіслання наявні в матеріалах справи.

До того ж, в підтвердження понесених позивачем витрат на теплопостачання до приміщень у будинку за адресою вул. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5 літ. А, м. Київ за вищезазначений період, позивач надав копії договорів про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) за державні кошти від 25.02.2014, 02.02.2015, 24.03.2015, 16.12.2015 та 14.03.2016 відповідно, укладених між Державним закладом Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України та ПАТ Київенерго , а також копії платіжних доручень на сплату позивачем на користь ПАТ Київенерго вартості теплової енергії.

Поряд з тим, відповідно до наданих позивачем письмових пояснень обов'язок по відшкодуванню витрат балансоутримувача на теплопостачання до приміщень у будинку за адресою вул. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5 літ. А, м. Київ, у відповідача виникає відповідно до норм чинного законодавства, зокрема приписів Закону України Житлово-комунальні послуги та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630.

Таким чином, оскільки відповідач не оплатив рахунки з відшкодування витрат балансоутримувача на оплату послуги з теплопостачання за спірний період, позивач просить суд стягнути, зокрема, 7 661,80 грн заборгованості.

Водночас, заперечуючи проти відповідно заявленої вимоги, ФОП ОСОБА_1 зазначила, що вона сплатила позивачу суму боргу у розмірі 7 661,80 грн, в підтвердження чого суду надано копію платіжного доручення №75 від 11.01.2017.

Дослідивши повно і всебічно матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов нижчезазначених висновків.

Приписами статей ст. 173, 175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України Про житлово-комунальні послуги .

Відповідно до приписів ст. ст. 1, 13, 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Водночас, приписами п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного сулу України від 25.11.2014 у справі №3-184гс14.

Відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

З огляду наведеного, отримання відповідачем у грудні 2014 року, січні-квітні 2015 року, листопаді 2015 року та січні 2016 року житлово-комунальних послуг з теплопостачання приміщення адресою вул. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5 літ. А, м. Київ, породжує для ФОП ОСОБА_1 обов'язок по оплаті вартості відповідно отриманих послуг у повному обсязі у передбачені законом строки, а саме до: 21.01.2015, 21.02.2015, 21.03.2015, 21.04.2015, 21.05.2015, 21.12.2015 та 21.02.2016 відповідно.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Поряд з тим, пунктом 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

До того ж, у відповідності до приписів п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Так, провадження у даній справі було порушено ухвалою господарського суду Київської області від 28.12.2016, у той час як згідно наданої копії платіжного доручення №75 від 11.01.2017 відповідач 11.01.2017 сплатив повністю заборгованість у розмірі 7 661,80 грн.

З огляду вищенаведеного, оскільки відповідачем заборгованість за послуги з теплопостачання повністю сплачено після порушення провадження у даній справі, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення з відповідача 7 661,80 грн заборгованості з підстав п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань з оплати отриманих послуг з теплопостачання, позивач просить суд стягнути з ФОП ОСОБА_1 386,44 грн 3% річних та 1 902,79 грн інфляційних втрат, нарахованих:

з 20.03.2015 по 31.12.2016 на 1 371,20 грн заборгованості;

з 20.03.2015 по 31.12.2016 на 1 057,80 грн заборгованості;

з 20.04.2015 по 31.12.2016 на 817,34 грн заборгованості;

з 20.05.2015 по 31.12.2016 на 937,25 грн заборгованості;

з 20.05.2015 по 31.12.2016 на 1,39 грн заборгованості;

з 20.12.2015 по 31.12.2016 на 854,60 грн заборгованості;

з 20.04.2016 по 31.12.2016 на 2 622,20 грн заборгованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, в силу вимог ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду наведеного, враховуючи встановленні законом строки проведення відповідачем розрахунків за отримані послуги, суд дійшов висновку, що право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат у позивача виникає з 21 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Отже, враховуючи безпідставне включення позивачем до періодів розрахунку 3% річних та інфляційних втрат дня, коли відповідач не вважався таким, що прострочив виконання зобов'язання, суд здійснював обрахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням норм закону та встановлених обставин в межах визначених позивачем періодів, наступним чином:

з 20.03.2015 по 31.12.2016 на 1 371,20 грн заборгованості;

з 20.03.2015 по 31.12.2016 на 1 057,80 грн заборгованості;

з 20.04.2015 по 31.12.2016 на 817,34 грн заборгованості;

з 20.05.2015 по 31.12.2016 на 937,25 грн заборгованості;

з 21.05.2015 по 31.12.2016 на 1,39 грн заборгованості;

з 21.12.2015 по 31.12.2016 на 854,60 грн заборгованості;

з 20.04.2016 по 31.12.2016 на 2 622,20 грн заборгованості.

З огляду вищенаведеного, оскільки арифметично вірний розмір заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, обрахованих судом в межах вказаних позивачем періодів, з урахуванням вимог закону, становить 270,63 грн та 1 317,43 грн відповідно, вимоги позивача про стягнення з відповідача 386,44 грн 3% річних та 1 902,79 грн інфляційних втрат, підлягають частковому задоволенню в розмірі 270,63 грн та 1 317,43 грн відповідно відповідно.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 525, 526, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 193 Господарського суду України, ст. ст. 1, 13, 19, 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі №911/4221/16 в частині вимоги Державного закладу «Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України» про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 7 661,80 грн заборгованості припинити.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (07810, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного закладу «Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України» (04053, м. Київ, вул. Юрія Коцюбинського, будинок 9, ідентифікаційний код 01981856) 270 (двісті сімдесят) грн 63 коп. 3% річних, 1 317 (одну тисячу триста сімнадцять) грн 43 коп. інфляційних втрат та 1 280 (одну тисячу двісті вісімдесят) грн 90 коп. судового збору.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 23.02.2017.

Суддя В.А. Ярема