Рішення

від 20.02.2017 по справі 914/12/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2017р. Справа № 914/12/17

За позовом:Публічного акціонерного товариства Українська залізниця м. Київ в особі Регіональної філії Львівська залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , м. Львів до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Алтех , м. Львів про:стягнення 4226,40 грн. надмірно сплачених коштів за договором на виконання робіт №Л/БМЕС-152844/НЮ від 30.11.2015р. Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Цяпка О.І. Представники сторін: від позивача:ОСОБА_1 - представник (довіреність б/н від 25.10.2016р.); від відповідача:не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

03.01.2017р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Львівська залізниця ПАТ Українська залізниця (надалі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Алтех (надалі - Відповідач) про стягнення 4226,40 грн. надмірно сплачених коштів за договором на виконання робіт №Л/БМЕС-152844/НЮ від 30.11.2015р.

Ухвалою суду від 04.01.2017р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 23.01.2017р. Розгляд справи відкладався на 06.02.2017р. та 20.02.2017р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, просив суд позов задоволити повністю. Заявлений позов обґрунтовує тим, що 30.11.2015р. між ДТГО Львівська залізниця (правонаступником якого являється позивач) та ТОВ Компанія Алтех було укладено договір на виконання робіт №Л/БМЕС-152844/НЮ, відповідно до якого відповідач як підрядник взяв на себе зобов'язання виконати роботи по виготовленню і монтажу вхідних козирків на об'єкті Ремонтно-реставраційні роботи по вокзалу ст. Ів. Франківськ (фасад) , а замовник зобов'язувався оплатити виконані роботи в розмірі 288385,20 грн. Як стверджує представник, на виконання умов договору, підрядником були виконані, а замовником прийняті та оплачені обумовлені роботи. В результаті проведеної ДФІ у Львівській області ревізії фінансово-господарської діяльності Регіональної філії Львівська залізниця ПАТ Українська залізниця за період з 21.10.2015р. по 31.05.2016р. було встановлено, що внаслідок врахування відсоткової ставки ЄСВ на загальнообов'язкове соціальне страхування в розмірі 38,52% при встановленій законодавством ставці ЄСВ у розмірі 22%, завищено суму вартості виконаних будівельних робіт на 4226,40 грн. У зв'язку з тим, що за договором відповідачу було надмірно перераховано 4226,40 грн., позивач просить суд стягнути вказані кошти в судовому порядку.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце судового розгляду.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30.11.2015р. між ДТГО Львівська залізниця (Замовник) та відповідачем (Підрядник) укладено Договір №Л/БМЕС-152844/НЮ (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1. якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик виконати наступні роботи: виготовлення і монтаж вхідних козирків на об'єкті Ремонтно-реставраційні роботи по вокзалу ст. Ів. Франківськ (фасад) , замовник зобов'язується прийняти ці роботи та своєчасно здійснити оплату відповідно до умов цього договору.

Разом з тим, 08.12.2015р. між ПАТ Українська залізниця в особі начальника підрозділу Служба будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд регіональної філії Львівська залізниця та директором ТОВ Компанія Алтех укладено Додаткову угоду №1 до Договору, відповідно до якої було погоджено, що замовником за Договором виступає ПАТ Українська залізниця (правонаступник ДТГО Львівська залізниця ) в особі підрозділу Служба будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд регіональної філії Львівська залізниця , підрядником - ТОВ Компанія Алтех , також змінено реквізити сторін Договору.

Зміст та обсяги робіт по договору визначаються договірною ціною та кошторисом, складеним у відповідності з вимогами Державних будівельних норм (Додаток №1). Підрядник зобов'язується виконати роботи власними силами і засобами та за рахунок самостійно придбаного ним устаткування та обладнання. Термін виконання робіт - до 31.03.2016р. (положення п. 1.3. - 1.5. Договору, з урахуванням Додаткової угоди №2 від 22.12.2015р. до Договору).

Згідно п. 5.1. Договору, після завершення виконання робіт, підрядник передає замовнику акт приймання виконаних робіт за формами №КБ-3, №КБ-2. Зі сторони замовника акт підписує начальник відокремленого підрозділу Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №4 ДТГО Львівська залізниця , зі сторони підрядника директор ТзОВ Компанія Алтех .

Пунктом 3.1., 3.3., 3.4. Договору визначено, що вартість виконаних робіт за договором визначається на підставі Договірної ціни та кошторису (Додаток №1) і становить: 288385,20 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 48064,20 грн. Підрядник зобов'язується розпочати виконання робіт після підписання договору та здійснення замовником попередньої оплати в розмірі 80% від суми договору, а саме 230708,16 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 38451,36 грн. Остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 30 календарних днів з дати реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, за наявності належним чином оформлених та підписаних сторонами актів здачі-приймання робіт.

На виконання умов Договору, 22.12.2015р. Регіональною філією Львівська залізниця ПАТ Українська залізниця перераховано відповідачу аванс у розмірі 230708,16 грн. та 14.07.2016р. 57677,04 грн., що підтверджується платіжними дорученнями за №12 від 22.12.2015р. та № 582 від 14.07.2016р.

Факт виконання робіт обумовлених Договором відповідачем та прийняття їх позивачем підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2016 року.

Як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, Державною фінансовою інспекцією у Львівській області було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Регіональної філії Львівська залізниця ПАТ Українська залізниця за період з 21.10.2015 по 31.05.2016, за результатами якої складено Довідку від 12.09.2016р. Зокрема, ДФІ у Львівській області було встановлено, що внаслідок врахування відсоткової ставки єдиного соціального внеску (ЄСВ) на загальнообов'язкове соціальне страхування в розмірі 38,52% при встановленій законодавством ставці ЄСВ в розмірі 22%, завищено суму вартості виконаних робіт на 4226,40 грн., чим порушено ч. 5 ст. 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010р. №2464-VI (зі змінами та доповненнями) та п. 4.3.1. настанови щодо визначення загальновиробничих і адміністративних витрат та прибутку у вартості будівництва, затв. Міністерством регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.08.2013р. №405 (ДСТУ-Н Б Д.1.1-3:2013).

Судом встановлено, що у Розрахунку загальновиробничих витрат до локального кошторису №2-1-1 на Ремонтно-реставраційні роботи, ЄСВ на загальнообов'язкове державне соціальне страхування зазначений у розмірі 0,3852.

На думку позивача, ним на виконання умов Договору було надмірно сплачено відповідачу 4226,40 грн., розмір ЄСВ становив не 38,52%, а 22%. Відтак представник просить стягнути вказані кошти з відповідача в судовому порядку, так як претензія про повернення коштів від 29.09.2016р. №229-ю була залишена ТОВ Компанія-Алтех без задоволення.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Факт виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за Договором підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2016 року та платіжними дорученнями на загальну суму 288385,20 грн.

Згідно ч. 1 ст. 843, ч. 1 ст. 844 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

З матеріалів справи вбачається, що з метою визначення ціни Договору, сторонами було затверджено, Договірну ціну на будівництво Ремонтно-реставраційні роботи по вокзалу ст. Івано-Франківськ (фасад), що здійснюється в 2015 році, Локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-1 на Ремонтно-реставраційні роботи Будинок вокзалу, Розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису №2-1-1 на Ремонтно-реставраційні роботи та Підсумкову відомість ресурсів до локального кошторису №2-1-1 Ремонтно-реставраційні роботи.

Як встановлено судом, підставою для звернення позивача до суду слугувало те, що сторонами помилково у Розрахунку загальновиробничих витрат до локального кошторису №2-1-1 на Ремонтно-реставраційні роботи, ЄСВ на загальнообов'язкове державне соціальне страхування зазначений у розмірі 38,52%, в той час як законодавством визначено 22%.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (в редакція, котра діяла на момент укладення Договору), єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності, зокрема, в розмірі 38,52% при 52 класі професійного ризику виробництва.

При цьому, 24.12.2015р. було прийнято Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році №909-VIII (який набрав чинності 01.01.2016р.), яким ч. 5 ст. 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування викладено в новій редакції: Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру .

Так, ч. 1-3 ст. 633 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд зазначає, що розмір єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначений законодавчо, зокрема, ст. 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та в жодному разі при укладенні договору не може змінюватися за сторонами, натомість під час Акту приймання виконаних будівельних робіт за березень 2016 року, сторонами помилково не було враховано зміну з 01.01.2016р. ставки ЄСВ на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що призвело до невірного розміру загальної вартості виконаних відповідачем робіт та в результаті чого позивачем було переплачено відповідачеві 4226,40 грн.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу положень ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що 07.10.2016р. позивач звертався до відповідача з претензією №229-ю від 29.09.2016р., якою вимагав сплатити 4226,40 грн., однак така виконана відповідачем не була, грошові кошти в розмірі 4226,40 грн. підлягають стягненню з ТОВ Компанія Алтех в судовому порядку.

Разом з тим, судом відхиляються посилання позивача на ст. 1212 ЦК України як на нормативно-правове обґрунтування заявленого позову, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз вказано ї норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за відсутності правової підстави для такого набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, коли мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України).

У постанові від 02.10.2013р. у справі №6-88цс13 ВСУ зазначив, що у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно позивачу.

Отже, оскільки сторонами у справі було укладено Договір, кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім як оплату належно виконаних за договором робіт, то такі кошти набуто за наявності правової підстави - договору, і вони не можуть вважатися безпідставно набутим майном.

Як зазначив Пленум ВГС України в п. 3.12. постанови №18 від 26.12.2011р., посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку з цим господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини .

Оскільки у позовній заяві позивач послався не на ті норми, які б мали регулювати спірні правовідносини, суд вважає, що вірним в даному випадку буде застосування ст.ст. 526, 612, 627 ЦК України.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому підлягають до задоволення повністю.

Судовий збір відповідно до положень ст. 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, в розмірі 1378,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Алтех (79059, м. Львів, вул. Гетьмана Мазепи, 16/37; код ЄДРПОУ 38763913) на користь Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії Львівська залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (79000, м. Львів, вул. Гоголя, 1; код ЄДРПОУ 40081195) 4226,40 грн. надмірно сплачених коштів та 1378,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 23.02.2017р.

Суддя Крупник Р.В.