Рішення

від 20.02.2017 по справі 914/3353/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2017р. Справа № 914/3353/16

За позовом:Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів до відповідача:Львівської міської громадської організації Товариство Сивуля , м. Львів про:стягнення боргу, пені, штрафу, виселення з приміщень Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Цяпка О.І. Представники сторін: від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність від 03.01.2017р. №18-11-00002); від відповідача: ОСОБА_2 - представник (довіреність №20-02 від 20.02.2017р.).

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

30.12.2016р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (надалі - Позивач) до Львівської міської громадської організації Товариство Сивуля (надалі - Відповідач) про стягнення 1391,11 грн. заборгованості по орендній платі, 562,79 грн. пені, 139,11 грн. штрафу та 6245,80 грн. неустойки, виселення з орендованих нежитлових приміщень.

Ухвалою суду від 30.12.2016р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 16.01.2017р. Розгляд справи відкладався на 06.02.2017р. та 20.02.2017р., про що судом винесено відповідні ухвали.

Представник позивача в судове засідання з'явився, просив позов задоволити повністю. Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що 22.04.2014р. між позивачем та відповідачем укладено договір оренди нерухомого державного майна №59, на виконання якого позивачем було передано, а відповідачем прийнято в строкове, платне користування нежитлові приміщення загальною площею 25,8 кв.м., що знаходиться по вул. І. Франка, 61. Рішенням господарського суду Львівської області від 24.05.2016р. у справі №914/1008/16 вказаний договір було розірвано. За умовами договору відповідач зобов'язувався не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним перераховувати орендну плату за користування приміщенням, однак своїх зобов'язань незважаючи на припинення договірних відносин відповідач не виконав, в результаті чого утворилася заборгованість в розмірі 1391,11 грн. Крім цього, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивач просить суд стягнути з відповідача 562,79 грн. пені, 139,11 грн. штрафу та 6245,80 грн. неустойки.

Представник відповідача в судове з'явився, проти позову заперечив, через канцелярію суду подав клопотання, відповідно до якого просить відкласти розгляд справи у зв'язку з тим, що довіреність на представництво інтересів відповідача було видано лише 20.02.2017р., відтак представник не мав можливості належним чином підготуватися до засідання.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: 1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; 1-1) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 2) неподання витребуваних доказів; 3) необхідність витребування нових доказів; 4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; 5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Таким чином, відкладення розгляду справи є прерогативою суду, яка реалізується за наявності вищеперелічених обставин, а відтак факт видачі відповідачем довіреності на представництво інтересів в день судового засідання не є підставою для відкладення розгляду справи.

Більше того, як зазначив Пленум ВГС України в п. 3.9.2. постанови від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Враховуючи те, що провадження у справі було порушене ще 30.12.2016р., відповідач мав достатньо часу та можливості доручити представництво ЛМГО Товариство Сивуля у суді відповідному представнику чи адвокату, однак наданими йому ГПК України правами відповідач не скористався, а тому суд приходить до висновку, що клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ :

22.04.2015р. між позивачем (Орендодавцем) та відповідачем (Орендарем) укладено Договір оренди нерухомого державного нерухомого майна №59 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове, платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 25,8 кв.м., а саме: приміщення №240 площею 14,9 кв.м. та №241 площею 10,9 кв.м., які розміщені на п'ятому поверсі будівлі (реєстровий №07989865.1) за адресою: м. Львів, вул. І. Франка, 61, що перебуває на балансі філії Львівський проектний інститут ДП МОУ Центральний проектний інститут .

На виконання Договору, позивачем було передано, а відповідачем, в свою чергу, прийнято в строкове, платне користування вказане в п. 1.1. Договору приміщення, що підтверджується відповідним Актом прийому-передачі від 22.04.2014р.

За умовами п. 3.1.-3.3., 3.6. Договору, орендна плата визначена на підставі ОСОБА_2 розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затв. постановою КМУ від 04.10.1995р. №786 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку березень 2014 року 326,87 грн. Орендна плата за перший (повний) місяць оренди - квітень 2014 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди березень 2014 року на індекс інфляції за квітень 2014 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні: 70% до державного бюджету на рахунок визначений ДКСУ, а саме: одержувач коштів - Держбюджет м. Львова, код ЄДРПОУ одержувача 38008294, банк одержувача - ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, № рахунку - 31114092702002 (код 22080300); - 30% на рахунок балансоутримувача.

Як зазначав в попередніх судових засіданнях представник позивача, предметом стягнення у даній справі являється заборгованість з орендної плати, пені та штрафу, які підлягає сплаті до державного бюджету України (70%).

У відповідності до п. 5.3. Договору, орендар зобов'язувався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.

Як встановлено судом, на підставі рішення господарського суду Львівської області від 24.05.2016р. у справі №914/1008/16 Договір було розірвано. Зазначене рішення суду сторонами не оскаржувалося та набрало законної сили 10.06.2016р.

Однак, як вбачається з долучених до позовної заяви розрахунків, незважаючи на припинення договірних відносин, орендар зобов'язань за Договором (в частині внесення орендної плати) належним чином не виконав, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 1391,11 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 ГК України).

Згідно положень ст. 759 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст. 283 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 286 ГК України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

В силу положень ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

В розділі 3 Договору сторони погодили розмір орендної плати, порядок її нарахування та строки внесення.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Крім цього, такий же обов'язок покладається на орендаря в п. 5.3. Договору.

Так, п. 3.11. Договору визначено, що у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно.

Наведене положення Договору цілком узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеної в постанові від 20.11.2012р. у справі №3-54гс12.

Законодавцем в ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що внаслідок неналежного виконання умов Договору в частині сплати орендної плати, відповідач заборгував позивачу 1391,11 грн. за період з березня 2016р. по 15.06.2016р., а тому орендна плата підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку в розмірі 1391,11 грн.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Положеннями ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У п. 3.7., 3.8. Договору сторонами було погоджено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені (569,79 грн. за період: 01.03.2016р. - 15.07.2016р.), суд прийшов до висновку, що така підлягає стягненню з відповідача частково за період: 11.04.2016р. - 15.07.2016р. Зокрема, за зобов'язаннями за березень 2016р. на суму 397,46 грн. з 11.04.2016р. - 10.05.2016р. в розмірі 13,10 грн., за квітень 2016р. на суму 794,92 грн. з 11.05.2016р. - 10.06.2016р. в розмірі 24,93 грн., за травень 2016р. на суму 1192,38 грн. з 11.06.2016р. - 10.07.2016р. в розмірі 33,52 грн., за червень 2016р. на суму 1391,11 грн. з 11.07.2016р. - 15.07.2016р. в розмірі 6,27 грн., всього 77,82 грн. В решті цих вимог суд відмовляє, оскільки нарахування пені проводилося позивачем не лише від сум, які є предметом спору - 1391,11 грн., але й від сум заборгованості за попередні періоди, які не є предметом спору у даному випадку та відповідно судом дослідженню не підлягають.

Перевіривши правильність нарахування штрафу, суд прийшов до висновку, що такий підлягає стягненню з відповідача повністю, в заявленому розмірі 139,11 грн., так як всупереч умовам Договору відповідачем було допущено прострочення виконання зобов'язання більше, ніж на три місяці.

Разом з тим, суд зазначає, що чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012р. та постанові ВГС України від 12.06.2012р. у справі № 06/5026/1052/2011.

Так, ч. 1 ст. 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Матеріалами справи, зокрема, рішенням господарського суду Львівської області від 24.05.2016р. у справі №914/1008/16 підтверджено, що Договір на підставі якого відповідачеві було передане в оренду приміщення було розірвано в судовому порядку, відповідно рішення суду набрало законної сили 10.06.2016р.

У відповідності до положень 5.9., 10.9. Договору, орендар зобов'язується у разі припинення або розірвання договору повернути балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря. У разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що після набрання рішенням у справі №914/1008/16 законної сили відповідач у встановленому Договором порядку повернув об'єкт оренди балансоутримувачу.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як зазначив Пленум ВГС України в п. 5.4. постанові від 29.05.2013р. №12 Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна , застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Враховуючи те, що рішення суду у справі №914/1008/16 набрало законної сили 10.06.2016р., об'єкт оренди повернутий відповідачем не був, нарахування позивачем неустойки за період з 15.06.2016р. по листопад 2016р. включно є законодавчо обґрунтованим.

Як вбачається з розрахунку неустойки, така нарахована позивачем за період: 15.06.2016р. - 30.11.2016р. на суму 6245,80 грн. Здійснивши аналіз розрахунку неустойки, суд зазначає, що така розрахована правильно, а тому неустойка підлягає стягненню з відповідача повністю, в розмірі 6245,80 грн.

Частиною 1 ст. 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Аналогічна правова норма міститься в ч. 1 ст. 785 ЦК України.

Обов'язок щодо повернення орендарем об'єкта оренди в разі розірвання Договору визначений п. 5.9. Договору. З огляду на те, що після набрання рішенням у справі №914/1008/16 законної сили, відповідач орендованого приміщень не повернув, вимога позивача про виселення відповідача з приміщень є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Судовий збір згідно положень ст. 49 ГПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 2756,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 4-3, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Львівської міської громадської організації Товариство Сивуля (79017, м. Львів, вул. Тарнавського, 88/2; код ЄДРПОУ 26205432) на користь Регіонального відділення фонду державного майна України по Львівській області (79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3, код ЄДРПОУ 20823070) 1391,11 грн. боргу, 77,82 грн. пені, 139,11 грн. штрафу, 6245,80 грн. неустойки та 2675,80 грн. судового збору.

3. Виселити Львівську міську громадську організацію Товариство Сивуля (79017, м. Львів, вул. Тарнавського, 88/2; код ЄДРПОУ 26205432) з нежитлових приміщень загальною площею 25,8 кв.м., а саме: приміщення №240 площею 14,9 кв.м. та №241 площею 10,9 кв.м., які розміщені на п'ятому поверсі будівлі (реєстровий №07989865.1) за адресою: м. Львів, вул. І. Франка, 61.

4. В решті позовних вимог - відмовити.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 23.02.2017 р.

Суддя Крупник Р.В.