Рішення

від 21.02.2017 по справі 917/40/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2017 р. Справа № 917/40/17

за позовом Приватного підприємства "Компанія "Східенерго", вул.Аерофлотська, 81,м.Кременчук, Полтавської області, 39600

до Приватного підприємства "Кремтермотранс", вул. Ткаченка, 67, м.Кременчук, Полтавської області, 39600

про стягнення 110 842,99 грн.

Суддя Киричук О.А.

Представники :

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 03.01.2017р.

від відповідача: не з»явився

Розглядається позов про стягнення 110 842,99 грн., у тому числі 65 000,00 грн. безпідставно набутих коштів, 41 846,99 грн. інфляційних, 3 996,00 грн. 3% річних.

Позивач 21.02.2017р. надав для залучення до матеріалів справи платіжне доручення № 9 від 11.01.2014р. в підтвердження здійснення ним перерахування коштів.

Відповідач відзив на позов не надав, його представник в судове засідання не з'явився.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи.

Керуючись ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, 11.01.2014р. позивач платіжним дорученням № 9 перерахував відповідачу грошові кошти в розмірі 65000,00 грн. За твердження позивача, перерахування коштів було здійснене у зв"язку з досягненням домовленості щодо укладення договору поставки відповідачем напівпричепа-рефрижиратора.

Позивач стверджує, що після отримання передплати відповідач на переговори на виходить, оформити договір поставки та здійснити поставку відмовляється, у зв"язку з чим позивач 05.11.2014р. листа з проханням повернути кошти або здійснити поставку.

Оскільки відповідач поставку не здійснив, кошти не повернув, позивач, вважаючи свої права порушеними , звернувся до суду з позовом про стягнення 110 842,99 грн., у тому числі 65 000,00 грн. безпідставно набутих коштів, 41 846,99 грн. інфляційних, 3 996,00 грн. 3% річних.

При вирішенні спору, суд приймає до уваги наступне.

Правовою підставою для повернення коштів в сумі 65 000,00 грн. позивач зазначає положення ст.1212 ЦК України, а саме, зобов"язання повернути майно тоді, коли підставі, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до положень ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Разом з тим, під час вирішення питання щодо повернення безпідставно набутого майна, необхідно встановити факт набуття (збереження) майна (майном, також є грошові кошти) однією особою (в даному випадку відповідачем) за рахунок іншої; факт належності такого майна іншій особі (позивачу); відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала.

Згідно вимог ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.4. ст. 203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно ст. 638 ЦК України яка кореспондується з положеннями ч.2 ст. 183 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч.1. ст. 639 ЦК України).

Відповідно до ч.2. ст. 640 ЦК України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Як випливає зі змісту наведених правових норм, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Матеріалами справи підтверджено факт здійснення позивачем оплати згідно платіжного доручення № 9 від 11.01.2014р. у розмірі 65 000,00 грн. У графі "Призначення платежу" вказаного платіжного документу зазначено "попередня оплата за н/п-рефрижератор зг. рах. № СФ-0000005 від 11.01.2014р.". При цьому, матеріали справи не містять доказів укладення в письмовій формі та підписання сторонами договору поставки н/п-рефрижератор, як і не містять доказів поставки н/п-рефрижератора.

За твердженням позивача, яке не спростоване відповідачем, між сторонами існувала домовленість щодо укладення договору, проте відповідач оформити договір відмовляється.

Пунктом 8 ст.181 ГК України передбачено, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Згідно правової позиції Верховного суду України викладеної в Постанові Верховного суду України від 24.09.2014р., відповідно до змісту ст. 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому. Разом з тим, правила ст. 1212 ЦК України застосовуються тоді, коли майно передано на виконання юридично ще не укладеного договору.

Суд зазначає, що позивачем були перераховані кошти в розмірі 65 000,00 грн. в якості передоплати на підставі виставленого відповідачем рахунку за наявності правової підставі та на виконання юридично ще не укладеного договору поставки. Договір поставки відповідно до вимог законодавства не був укладений між сторонами, майно згідно вимог Цивільного Кодексу України не передавалось позивачу, відтак, підстава на якій були переховані та набуті кошти в розмірі65 000,00 грн. відпала.

З урахуванням наведеного, враховуючи те, що підстава на якій були переховані та набуті кошти згодом відпала, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про повернення перерахованих коштів у розмірі 65 000,00 грн. обґрунтована матеріалами справи та підлягає до задоволення.

Згідно ч.1. ст.1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Відповідно до ст. 1214 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилаючись на ч. 2 ст. 625 та ст. 1214 ЦК України, позивач просить суд стягнути з відповідача 41 846,99 грн. - інфляційних втрат (з грудня 2014р. по грудень 2016р.) та 3 996,00 грн. - 3 % річних (з 12.12.2014р. по 29.12.2016р.)

Згідно п. 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань , обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Враховуючи приписи Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14, суд звертає увагу позивача на те, що на грошові кошти безпідставно отримані на підставі ст.1212 ЦК України не можуть нараховуватись проценти річних та інфляційні втрати, оскільки такі кошти не можна вважати боргом, який виник внаслідок невиконання взятих на себе грошових зобов"язань.

Таким чином, суд дійшов висновку, в задоволенні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних відмовити за необгрунтованістю.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати по сплаті судового збору, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Також позивачем була заявлена вимога про стягнення з відповідача витрати на оплату послуг адвоката. Зокрема, в позові зазначено, що 27.12.2016р. між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 було укладено договір про надання правової допомоги, розрахунок послуг адвоката буде надано додатково.

З огляду на відсутність у матеріалах справи договору про надання правової допомоги, на яку вказує позивач, розрахунок послуг адвоката та доказів їх сплати позивачем, суд не вбачає можливості стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Кремтермотранс", вул. Ткаченка, 67, м.Кременчук, Полтавської області, 39600, ідентифікаційний код 33510061) на користь Приватного підприємства "Компанія "Східенерго", вул.Аерофлотська, 81,м.Кременчук, Полтавської області, 39600, ідентифікаційний код 31069701) 65 000,00 грн. безпідставно набутих коштів та 975,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.02.2017 р.

Суддя Киричук О.А.