Рішення

від 14.02.2017 по справі 923/1383/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2017 року Справа № 923/1383/16

Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйова К.В. при секретарі Степановій Н.Д., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Донецький електротехнічний завод", м.Донецьк

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Донбас-Електро", м. Нова Каховка, Херсонська область

про стягнення 553 335,37 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, уповн. представник, довіреність від 20.01.2017р.;

від відповідача - не прибув.

Обставини справи: справу порушено та розглянуто за позовом ПАТ "Донецький електротехнічний завод" (позивач) до ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Донбас-Електро" (відповідач) з вимогами про стягнення 553 335,37 грн., з яких 284 924,86 грн. заборгованості з оплати продукції, 244 874,51 грн. інфляційних втрат, 23 536,00 грн. річних (3 %), у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки від 01.10.2010р. № 01/10/2010.

Ухвалою суду від 24.01.2017р. відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви, за якою порушено провадження у справі, без розгляду до вирішення по суті іншим господарським судом справи № 905/2219/16, та відкладено розгляд справи на 14.02.2017р., у зв'язку з ненаданням відповідачем витребуваних судом документів, для повторного витребування таких документів.

Відповідач належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, проте, не надав суду відзиву на позов та інші витребуваних від нього судом документів, а представник відповідача в судове засідання 14.02.2017р. не прибув. Заяви та клопотання відповідача щодо судового засідання 14.02.2017р. не надходили.

Відповідно до ст.77 ГПК України неявка представника сторони у судове засідання є підставою для відкладення розгляду справи у разі, якщо за його відсутності неможливо розглянути певну справу. Неявка представника відповідача не унеможливлює розгляд справи № 923/1383/16. Розгляд справи за відсутності представника відповідача, при тому, що відповідача належним чином повідомлено судом про місце, дату та час розгляду справи, не є порушенням процесуальних прав відповідача.

Відповідно до ст. 75 ГПК України у разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 14.02.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд -

в с т а н о в и в:

ВАТ "Донецький електротехнічний завод", правонаступником якого, згідно п.1.1. свого статуту, є ПАТ "Донецький електротехнічний завод" (надалі - позивач), та Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Донбас-Електро" (надалі - відповідач) уклали 01.10.2010р. між собою договір поставки, на умовах якого ВАТ "Донецький електротехнічний завод" зобов'язався до 31.12.2010р. поставити відповідачеві продукцію за номенклатурою, кількістю, в обсязі, комплектації і строки, які вказано у специфікаціях до цього договору, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити таку продукцію в порядку та строки, які вказано у специфікаціях до цього договору (надалі - договір). В подальшому, строк дії договору продовжувався на 2011 рік, 2012 рік та 2013 рік, шляхом підписання відповідних додаткових угод до договору.

Згідно з специфікацією № 19 від 30.01.2013р. до договору передбачено здійснення позивачем поставки відповідачу продукції загальною вартістю 430 140,00 грн. (з ПДВ), двох найменувань (назву продукції вказано мовою оригіналу) "пускатель ПВИД-250ВР, (1140/660)", у кількості 7 одиниць (з поставкою 5 одиниць у лютому 2013 року, 2 одиниць у березні 2013 року) та "пускатель ПВИД-315ВР, (1140/660), у кількості 5 одиниць (з поставкою 3 одиниць у лютому 2013 року та 2 одиниць у березні 2013 року), на умовах повної попередньої оплати вартості продукції.

Згідно з специфікацією № 21 від 30.07.2013р. до договору передбачено здійснення позивачем поставки відповідачу продукції загальною вартістю 180 000,00 грн. (з ПДВ), найменуванням (мовою оригіналу) "двигатель ЭКВК-4-220 220/1500, (660В) - после кап.ремонта", у кількості 1 одиниця, без зазначення строку поставки, на умовах повної попередньої оплати вартості вказаної продукції.

На підставі видаткової № ЭМ000000254 та товарно-транспортної № 2013/03/04-ДЭ накладних від 04.03.2013р., згідно довіреності № 12 від 01.03.2013р. відповідача, позивач передав відповідачеві продукцію загальною вартістю 285 660,00 грн. (з ПДВ), за найменуванням та кількістю, згідно вказаного у специфікації № 19 від 30.01.2013р. до договору графіку поставки продукції на лютий 2013 року.

На підставі видаткової № ЭМ000001104 та товарно-транспортної № 2013/03/04-ДЭ накладних від 30.07.2013р., згідно довіреності № 30 від 29.07.2013р. відповідача, позивач передав відповідачеві продукцію вартістю 180 000,00 грн. (з ПДВ), за найменуванням та кількістю, згідно специфікації № 21 від 30.07.2013р. до договору.

Відповідач не здійснив оплати вказаної продукції на умовах договору, а саме, шляхом здійснення повної попередньої оплати вартості вказаної продукції.

Виходячи з встановленого у специфікації № 19 від 30.01.2013р. до договору порядку оплати продукції (попередня оплата), 285 660,00 грн. несплаченої відповідачем на користь позивача вартості продукції, яка вказана у видатковій № ЭМ000000254 та товарно-транспортній № 2013/03/04-ДЭ накладних від 04.03.2013р., з 05.03.2013р. є заборгованістю відповідача за договором.

Виходячи ж з встановленого у специфікації № 21 від 30.07.2013р. до договору порядку оплати продукції (попередня оплата), 180 000,00 грн. несплаченої відповідачем на користь позивача вартості продукції, яка вказана у видатковій № ЭМ000001104 та товарно-транспортній № 2013/03/04-ДЭ накладних від 30.07.2013р., з 31.07.2013р. є заборгованістю відповідача за договором.

31.01.2014р. між позивачем та відповідачем проведений взаємозалік зустрічних однорідних вимог, згідно акту взаємозаліку (а.с.23), внаслідок якого було частково, в сумі 107 375,14 грн., погашена заборгованість відповідача перед позивачем з оплати вказаної у видатковій № ЭМ000000254 та товарно-транспортній № 2013/03/04-ДЭ накладних від 04.03.2013р., а також, у видатковій № ЭМ000001104 та товарно-транспортній №2013/03/04-ДЭ накладних від 30.07.2013р. продукції.

Після проведення даного взаємозаліку розмір заборгованості відповідача за договором з оплати вказаної продукції зменшився до 358 284,86 грн.

358 284,86 грн. = 285 660,00 грн. + 180 000,00 грн. - 107 375,14 грн.

У позовній заяві та доданих до неї документах стверджується про здійснення відповідачем у 2013 році часткового, в сумі 73 360,00 грн., погашення заборгованості за договором, шляхом перерахування позивачеві 73 360,00 грн., й тому, за обліком позивача, несплачений відповідачем залишок вартості вказаної продукції складає 284924,86 грн. Проте, у матеріалах справи відсутні будь-які докази здійснення відповідачем такої часткової оплати продукції грошовими коштами. Разом з тим слідує зазначити, що спір вирішується судом, виходячи з вказаного (визначеного) позивачем розміру позовних вимог. Визначення розміру позовних вимог є виключним правом позивача. Виходячи з обставин справи заявлення позивачем позовних вимог про стягнення з відповідача, саме, 284 924,86 грн. заборгованості з оплати продукції, об'єктивно, не призводить та не може призвести до порушення прав та ущемлення інтересів відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) та сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, неврегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 3 ГПК України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також, інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, які (пояснення) на вимогу суду, мають бути викладені письмово. Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розглядові в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, із змінами та доповненнями (надалі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Аналогічне визначення терміну "первинний документ" містить у собі ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції цієї норми протягом 2013 року - календарного року, в якому мали місце поставки позивачем відповідачеві продукції, що неповністю оплачена відповідачем), а саме, - "документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення".

Відповідно до п. 2.2 Положення первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції цієї норми протягом 2013 року) та п.2.4 Положення обов'язковими реквізитами первинного документу є: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа (форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Видаткову № ЭМ000000254 та товарно-транспортну № 2013/03/04-ДЭ накладні від 04.03.2013р., а також, видаткову № ЭМ000001104 та товарно-транспортну № 2013/03/04-ДЭ накладні від 30.07.2013р., оформлено у відповідності до вимог вказаної редакції ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.2.4 Положення щодо оформлення первинних документів. Ці накладні підписано сторонами договору, зокрема, відповідачем (його представником за довіреностями, відповідно, № 12 від 01.03.2013р. та № 30 від 29.07.2013р.), при відсутності будь-яких зауважень та заперечень відповідача. Доказів іншого відповідачем не надано.

Відповідач не надав будь-яких заперечень щодо наявності у нього 284924,86 грн. заборгованості за договором, з оплати продукції позивача, а також, не надав доказів повного або часткового її погашення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також річні (3 %) від простроченої суми, якщо інший розмір річних не встановлено договором.

Судом перевірено виконані позивачем розрахунки заявлених до стягнення з відповідача 244 874,51 грн. інфляційних втрат (інфляційного збільшення суми заборгованості) та 23 536,00 грн. річних (3 %), які (й інфляційні втрати, й річні) нараховані з 31.01.2014р. по 01.11.2016р. (а.с.5-6).

За результатами цієї перевірки суд встановив, що виконаний позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з 31.01.2014р. по 01.11.2016р., у зв'язку з несплатою 284924,86 грн. заборгованості, не містить арифметичних помилок та, у переважній своїй частині, узгоджується з положеннями роз'яснень п.3.1., п.3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та листа Верховного суду України від 03.04.1997р. № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ". Згідно з цими роз'ясненнями середній індекс інфляції за період з 31.01.2014р. по 01.11.2016р. має розраховуватися шляхом множення відповідних щомісячних (починаючи з лютого 2014 року та по жовтень 2016 року) індексів інфляції за вказаний період часу.

Разом з тим, у виконаному позивачем розрахунку заявлених до стягнення з відповідача 244 874,51 грн. інфляційних втрат безпідставно врахований індекс інфляції за січень 2014 року в розмірі 100,2 %, замість належного до застосування у вказаному розрахунку індексу інфляції за лютий 2014 року в розмірі 100,6 %, а також, безпідставно не враховано індекс інфляції за вересень 2016 року в розмірі 101,8 % та індекс інфляції за жовтень 2016 року в розмірі 102,8 %.

Судом виконаний власний розрахунок інфляційних втрат за період з 31.01.2014р. по 01.11.2016р., у зв'язку з несплатою 284 924,86 грн. заборгованості, яким встановлено, що середній індекс інфляції за період з 31.01.2014р. по 01.11.2016р., після округлення отриманого в результаті значення середнього індексу інфляції 1,953356 до тисячних, складає 1,953. Це значення середнього індексу інфляції розраховано судом шляхом множення відповідних щомісячних (починаючи з лютого 2014 року та по жовтень 2016 року) індексів інфляції за вказаний період часу.

1,953 = (1,006 х 1,022 х 1,033 х 1,038 х 1,01 х 1,004 х 1,008 х 1,029 х 1,024 х 1,019 х 1,030 х 1,031 х 1,053 х 1,108 х 1,14 х 1,022 х 1,004 х 0,99 х 0,992 х 1,023 х 0,987 х 1,002 х 1,007 х 1,009 х 0,996 х 1,01 х 1,035 х 1,001 х 0,998 х 0,999 х 0,997 х 1,018 х 1,028)

Сума інфляційного збільшення суми заборгованості становить 271 533,39 грн.

271 533,39 грн. = 284 924,86 грн. х 1,953 - 284 924,86 грн.

Таким чином, розмір заявлених позивачем до стягнення з відповідача інфляційних втрат, а саме, 244 874,51 грн., не перевищує 271 533,39 грн. - дійсного, розрахованого судом, розміру таких втрат.

Крім того, за результатами перевірки суд встановив, що виконаний позивачем розрахунок річних (3 %), за період з 31.01.2014р. по 01.11.2016р., у зв'язку з несплатою 284924,86 грн. заборгованості, здійснено без урахування того, що кількість днів у 2016, високосному, році становить 366 днів, та, що тривалість періоду часу з 31.01.2014р. по 01.11.2016р. складає не 1005 днів, а 1006 днів ( 1006 = 335 ((365-30) у 2014 році) + 365 (у 2015 році) + 306 ((366-31 (груд.2016р) - 29 (листопад 2016р) у 2016 році)).

Суд здійснив власний розрахунок річних (3%), з 31.01.2014р. по 01.11.2016р., у зв'язку з несплатою 284 924,86 грн. заборгованості, яким встановлено наступне.

Річні за період з 31.01.2014р. по 31.12.2015р., або за 700 днів, на 284 924,86 грн. заборгованості складають

16 392,94 грн. = ((284 924,86 грн. х 700 х 3) /100) / 365

Річні за період з 01.01.2016р. по 01.11.2016р., або за 306 днів, на 284 924,86 грн. заборгованості складають

7 146,48 грн. = ((284 924,86 грн. х 306 х 3) /100) / 366

Загальна сума вказаних річних становить 23 539,42 грн.

23 539,42 грн. = 16 392,94 грн. + 7 146,48 грн.

Таким чином, розмір заявлених позивачем до стягнення з відповідача річних (3 %), а саме, 23 536,00 грн., не перевищує 23539,42 грн. - дійсного, розрахованого судом, розміру таких річних.

Відповідач не надав будь-яких заперечень щодо нарахування позивачем відповідачеві 244 874,51 грн. інфляційних втрат (інфляційного збільшення суми боргу) та 23536,00 грн. річних (3 %). Відповідач, також, не надав доказів сплати позивачеві 244874,51 грн. інфляційних втрат (інфляційного збільшення суми боргу) та 23536,00 грн. річних (3 %), повністю або частково.

Позовні вимоги про стягнення 284 924,86 грн. заборгованості відповідача перед позивачем з оплати вказаної у видатковій № ЭМ000000254 та товарно-транспортній №2013/03/04-ДЭ накладних від 04.03.2013р., а також, у видатковій № ЭМ000001104 та товарно-транспортній № 2013/03/04-ДЭ накладних від 30.07.2013р. продукції заявлено в межах трирічного загального строку позовної давності, оскільки, внаслідок проведення 31.01.2014р. між позивачем та відповідачем взаємозаліку зустрічних однорідних вимог, перебіг вказаного строку позовної давності стосовно вимог по сплаті цієї заборгованості перервався, й з 31.01.2014р. розпочався заново.

За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За висновку суду про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі, судовий збір повністю, у сумі 8300,03 грн., покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Донбас-Електро" (місцезнаходження: 74900, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код юридичної особи 37134220) на користь Публічного акціонерного товариства "Донецький електротехнічний завод" (місцезнаходження: 83000, Донецька область, м. Донецьк, вул. Таллінська, буд.1А; ідентифікаційний код юридичної особи 00174740) 284 924 (двісті вісімдесят чотири тисячі дев'ятсот двадцять чотири) грн. 86 коп. заборгованості з оплати продукції, 244 874 (двісті сорок чотири тисячі вісімсот сімдесят чотири) грн. 51 коп. інфляційних втрат, 23536 (двадцять три тисячі п'ятсот тридцять шість) грн. 00 коп. річних та 8300 (вісім тисяч триста) грн. 03 коп. компенсації по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.02.2017р.

Суддя К.В. Соловйов