Постанова

від 21.02.2017 по справі 921/245/16-г/5

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2017 р. Справа № 921/245/16-г/5

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії :

головуючого судді М.І. Хабіб

суддів О.В. Зварич

Я.О. Юрченка,

за участю секретаря судового засідання Карнидал Л.Ю.

та представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність № 1800 від 23.09.2015 ) ;

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, б/н від 28.12.2016 (вх.№01-05/274/17 від 17.01.2017)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 25.11.2016

у справі №921/245/16-г/5

за позовом: Гусятинського районного споживчого товариства, смт. Гусятин Тернопільської області

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, смт. Гусятин Тернопільської області

про: стягнення 150 580,70грн

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.01.2017 у справі № №921/245/16-г/5 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 07.02.2017.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 розгляд справи відкладено на 21.02.2017.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року Гусятинське районне споживче товариство (далі-Гусятинське РСТ) звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ФОП ОСОБА_3 про стягнення 150 580,70грн, з яких 60 387,10грн неустойки та 90 193,60грн неодержаного доходу.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що рішенням Господарського суду Тернопільської області від 12.11.2015 у справі №921/885/15-г/4 зобов'язано ФОП ОСОБА_3 звільнити частину приміщення будинку торгівлі (1 поверх) на АДРЕСА_1 та повернути вказане майно по акту приймання-передачі Гусятинському РСТ у місячний строк з дня набрання рішенням законної сили. Названим судовим рішенням встановлено, що 04.08.2015 Гусятинське РСТ надіслало ФОП ОСОБА_3 лист №34 про відмову від договору оренди майна від 01.12.2014, звільнення орендованого приміщення та сплату 12 000грн заборгованості по орендній платі, який ФОП ОСОБА_3 отримала 05.08.2015. З дати отримання цього листа (05.08.2015) договір оренди №20 від 01.12.2014 є розірваним. Позивач вказує, що в порушення умов договору, яким встановлений обов'язок орендаря після припинення договору повернути орендоване майно, повернув орендовані приміщення лише 22.03.2016. Таким чином, позивач вважає, що відповідач безпідставно користувався приміщеннями з 05.08.2015 по 22.03.2016, відтак просить стягнути з відповідача на підставі ст. 785 ЦК України неустойку у розмірі подвійної плати за користування приміщеннями з 05.08.2019 по 22.03.2016 в сумі 60 387,10грн. Крім того, позивач зазначає, що приміщення, яке було предметом оренди за договором №20 від 01.12.2014, було передане на конкурс 07.07.2015, переможцем якого стало ТОВ ТВК Львівхолод з орендною платою в розмірі 12 000,00грн згідно з протоколом проведення конкурсу №2 від 07.07.2015. За результатами конкурсу Гусятинське РСТ та ТВО ТВК Львівхолод уклали договір оперативної оренди б/н від 06.08.2015, відповідно до умов якого Гусятинське РСТ, як орендодавець, зобов'язувалося упродовж 10 днів з моменту укладення договору звільнити та передати ТВО ТВК Львівхолод , як орендарю, частину нежитлового приміщення будівлі торгівлі на 1 поверсі площею 215,2 кв. м по АДРЕСА_1. Позивач вказує, що він не передав приміщення ТВО ТВК Львівхолод , оскільки ФОП ОСОБА_3 не повернула приміщень та продовжувала безпідставно користуватися ними. Посилаючись на ст.ст.22, 623 ЦК України, позивач стверджує, що він міг отримати визначену договором оренди від 06.08.2015 орендну плату в розмірі 12 000,00грн, однак неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причинною, яка позбавила позивача можливості отримати доходи за період 06.08.2015 по 22.03.2016 в сумі 90 193,60грн.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 25.11.2016 у справі №921/245/16-г/5 (суддя Андрушків Г.З.) позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ФОП ОСОБА_3 на користь Гусятинського районного споживчого товариства 58 838,71грн неустойки та 882,58грн витрат по сплаті судового збору. У задоволенні решти позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване ст. 35 ГПК України, ст. ст. 11, 22, 623, 764, 785 ЦК України, ст. ст. 224, 225, 284 ГК України.

При частковому задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Господарського суду Тернопільської області від 12.11.2015 у справі №921/885/15-г/4 встановлено, що договір оренди №20 від 01.12.2014 є розірваним з 05.08.2015. За умовами п.2.4 цього договору об'єкт оренди повертається орендодавцеві орендарем у разі дострокового розірвання договору упродовж 5 робочих днів з дня його припинення. Отже, кінцевим строком повернення орендованого майна є 12.08.2015. Таким чином, суд дійшов висновку, що до задоволення підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування приміщенням за період з 13.08.2015 по 22.03.2016 в сумі 58 838,71грн. Суд відхилив доводи відповідача про відсутність у нього обов'язку сплачувати неустойку у зв'язку із тим, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.11.2015 у справі №921/885/15-г/4, яким його зобов'язано звільнити частину приміщення , набрало законної сили лише 22.02.2016, після чого він в найкоротший час звільнив займане приміщення згідно з актом від 22.03.2016, а також доводи щодо покладення на орендодавця обов'язку складання акту приймання-передачі, який жодного разу не звертався до відповідача з пропозицією скласти акт або із складеним актом приймання-передачі частини приміщення, з огляду на те, що обов'язок відповідача повернути об'єкт оренди виник не на підставі судового рішення у справі №921/885/15-г/4, а в силу закону, зокрема, ч. 1 ст. 785 ЦК України та умов договору оренди (п.2.4). Крім того, суд вказав, що відповідач не подав доказів на підтвердження виконання ним обов'язку щодо негайного, в тому числі, у встановлені в п.2.4 договору строки, повернення орендованого майна з моменту припинення договору № 20 від 01.12.2014 та доказів того, що позивач відмовився прийняти належне виконання, запропоноване відповідачем.

Суд відмовив у стягненні 90 193,60грн неотриманого доходу (упущеної вигоди) з тих підстав, що за умовами договору оперативної оренди №50/2015 від 06.08.2015, укладеного позивачем (орендодавцем) та ТОВ ТВК Львівхолод (орендарем), орендна плата нараховується з моменту відкриття магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачем не доведено можливості з дня передачі об'єкту оренди орендарю відкриття останнім магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 , і відповідно з цього часу настання обов'язку сплати ним орендної плати. Позивач також не надав доказів того, що після звільнення відповідачем орендованої частини приміщення (після 22.03.2016) в цьому приміщенні відкрито магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, суд вказав, що за умовами договору №20 від 01.12.2014 позивач передав відповідачу частину приміщення площею 134 кв. м, в той час як за договором оренди №50/2015 від 06.08.2015, укладеним позивачем (орендодавцем) та ТОВ ТВК Львівхолод , площа орендованого майна становить 215,2 кв.м, при цьому при укладенні цього договору орендодавець гарантував (п. 10.3), що на дату його укладення об'єкт оренди не перебуває в спорі і жодних прав та претензій у третіх осіб щодо нього немає.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення 58 838,71грн неустойки, оскаржив його в апеляційному порядку. Відповідач вважає, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також судом порушені норми матеріального і процесуального права. Відтак просить скасувати рішення, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Скаржник вказує, що порядок повернення об'єкта оренди орендарем обумовлено у пунктах 2.4,2.5 договору оренди №20, відповідно до яких повернення об'єкта оренди повинно відбуватися за актом приймання-передачі, обов'язок зі складання якого покладено на орендодавця ( п.2.6 договору). Суд першої інстанції не з'ясував та не встановив обставин, які б підтверджували, що орендар мав можливість повернути об'єкт оренди орендодавцеві, але умисно не виконав цього обов'язку, зокрема, чи складався орендодавцем акт приймання-передачі об'єкта оренди (п.2.6 договору) з моменту розірвання договору оренди (05.08.2015) до моменту фактичного повернення об'єкта оренди (22.03.2016), чи звертався орендодавець з пропозиціями (вимогами) щодо повернення об'єкта оренди за встановленою процедурою. Посилаючись на ч.4 ст. 612, ч. 2 ст.613 ЦК України, апелянт вважає, що з його боку немає прострочення виконання зобов'язання по поверненню приміщень, оскільки виконанню його обов'язку повернути об'єкт оренди передує обов'язок орендодавця скласти акт приймання-передачі, без виконання якого орендар позбавлений можливості у встановлений строк та у передбачений договором спосіб передати об'єкт оренди. Стверджує, що позивач в період з 05.08.2015 по 22.03.2016 не складав акту приймання-передачі і жодного разу не звертався до відповідача щодо повернення орендованих приміщень, тому наступило прострочення кредитора (орендодавця), на час якого відстрочується виконання зобов'язання боржником (орендарем). Вказує, що немає жодних підстав вважати про умисне невиконання ним своїх обов'язків щодо звільнення орендованого майна, оскільки після набрання 22.02.2016 судовим рішенням у справі №921/885/15-г/4 законної сили, він вжив заходів щодо виконання даного судового рішення та повернення орендованого майна орендодавцеві. Зазначає, що він не заперечує сплатити орендну плату за період з 05.08.2015 по 22.03.2016, проте, враховуючи наявність даного судового спору та з метою недопущення невірного зарахування грошових коштів не вбачав можливим сплачувати орендну плату за фактичне користування приміщеннями.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скаржника, просить залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Позивач вважає безпідставними доводи скаржника про відсутність у нього можливості передати орендодавцю приміщення через те, що обов'язок складати акт приймання-передачі покладено на орендодавця, оскільки п.2.4 договору передбачено, що умовами повернення орендодавцеві об'єкта оренди є звільнення орендарем орендованої площі від меблів та іншого майна. Тобто, акт прийому-передачі складається після звільнення орендованого приміщення, а не перед звільненням. Позивач також зазначає, що під час розгляду справи Господарським судом Тернопільської області справи №921/885/15-г/4 ФОП ОСОБА_3 не визнавала повноважень голови правління Гусятинського РСТ на підписання листа про відмову від договору оренди та заперечувала факт розірвання договору.

В судовому засіданні 21.02.2017 представник скаржника підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав заяву від 01.02.2017(вх. № 01-04/913/17 від 06.02.2017) про розгляд справи без участі представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи, 01.12.2014 Гусятинське районне споживче товариство (орендодавець) та ФОП ОСОБА_3 (орендар) уклали договір оперативної оренди об'єкта нерухомості №20.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування частину приміщення будинку торгівлі (І поверх) по АДРЕСА_1 загальною площею 134 кв.м, в т.ч. 100 кв.м торгова площа, 34 кв.м допоміжна площа, для здійснення підприємницької діяльності у сфері громадського харчування.

Згідно з п.4.1 договору цей договір набуває чинності з 01.12.2014 і діє до 28.02.2015 включно.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що загальний розмір орендної плати за місяць користування об'єктом оренди становить з грудня 2014року по 31 січня 2015року - 5000 грн, з 01 лютого по 28 лютого - 4000грн.

Орендна плата сплачується орендарем у безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця до 10-го числа кожного календарного місяця, в якому здійснюється користування об'єктом оренди (п.5.2 договору).

Згідно з п.7.4 договору орендодавець має право відмовитись від цього договору і вимагати повернення об'єкта оренди, якщо орендар прострочив сплату орендної плати більше ніж як на один місяць. У такому випадку цей договір є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору.

Об'єкт оренди повертається орендодавцеві орендарем з урахуванням нормального фізичного зносу за актом приймання-передачі об'єкта оренди в якому сторони зазначають склад об'єкта оренди, його стан на момент повернення, протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту закінчення строку дії оренди або у разі дострокового розірвання договору - протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня припинення дії договору. Умовами повернення орендодавцеві об'єкта оренди є: звільнення орендарем орендованої площі від меблів та іншого майна, вилучення зроблених орендарем поліпшень об'єкта оренди, які є власністю орендаря і відокремлюються від об'єкту оренди без завдання йому шкоди (п.2.4 договору).

Обов'язок зі складання акта приймання-передачі покладається на орендодавця ( п. 2.6 договору).

Пунктом 3.1.3 договору встановлений обов'язок орендодавця у разі закінчення строку дії оренди або в разі дострокового розірвання договору - прийняти об'єкт оренди на умовах, визначених договором, та у строки, визначені пунктом 2.4 цього договору.

Відповідно до п.3.3.17 договору орендар зобов'язаний у разі закінчення строку дії оренди або в разі дострокового розірвання договору повернути орендодавцеві об'єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди з вини орендаря.

Згідно з актом приймання-передачі від 01.12.2014 орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування частину приміщення будинку торгівлі (І поверх) по АДРЕСА_1 загальною площею 134 кв.м відповідно до умов договору оренди №20 від 01.12.2014 (а.с. 28).

У зв'язку з несплатою орендної плати позивач надіслав відповідачу листа від 04.08.2015 №34 про відмову від договору оренди, звільнення орендованих приміщень та сплату заборгованості. Відповідач отримав його 05.08.2015, що підтверджено повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Відповідач вимог позивача не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про звільнення орендованих приміщень та стягнення боргу.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 12.11.2015 у справі №921/885/15-г/4 позов Гусятинського РСТ до ФОП ОСОБА_3 про зобов'язання звільнити частину приміщення та про стягнення заборгованості в сумі 13 223,01грн( 12 000,00грн основний борг, 1223,01грн пеня), задоволено частково. Зобов'язано ФОП ОСОБА_3 звільнити частину приміщення будинку торгівлі (І поверх) по АДРЕСА_1 та повернути його по акту прийому-передачі Гусятинському РСТ у місячний строк з дня набрання рішенням законної сили. Присуджено до стягнення з ФОП ОСОБА_3 на користь Гусятинського РСТ 11 500,00грн боргу та 2541, 25грн судового збору.

Рішенням у справі №921/885/15-г/4 встановлено, що після закінчення встановленого п.4.7 договору строку його дії (до 28.02.2015) жодна з його сторін упродовж місяця не звернулася із заявою про його припинення чи зміну його умов, тому даний договір оренди вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах з 01.03.2015 та пролонгований з 01.06.2015 по 31.08.2015.

Водночас, суд встановив, що договір оренди майна №20 від 01.12.2014 є розірваним з 05.08.2015, а саме з дати одержання ФОП ОСОБА_3 листа Гусятинського РСТ вих.№ 34 від 04.08.2015 про відмову від договору оренди майна №20 від 01.12.2014 у зв'язку із несплатою орендної плати більше 3 місяців, в якому орендодавець вимагав негайно звільнити приміщення та сплатити заборгованість по орендній платі.

Назване рішення залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.2016.

По акту приймання-передачі від 22.03.2016 відповідач повернув позивачу приміщення Будинку торгівлі (І поверх), розташоване на АДРЕСА_1.

Поряд з тим, з матеріалів справи вбачається, що 07.07.2015 позивачем був проведений конкурс щодо оренди частини нежитлового приміщення будинку торгівлі (1 поверх) площею 213,8 кв. м, розташованого за адресою АДРЕСА_1, результати якого оформлені протоколом №2. Переможцем конкурсу стало ТОВ ТВК Львівхолод , яке запропонувало орендну плату у розмірі 12000,00грн в місяць.

06.08.2015 Гусятинське РСТ (орендодавець) та ТОВ ТВК Львівхолод (орендар) уклали договір оперативної оренди об'єкта нерухомості №50/2015, відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення будинку торгівлі (1 поверх) площею 215,2 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 Гусятинського району Тернопільської області.

Згідно з п. 2.1 даного договору орендодавець зобов'язується звільнити об'єкт оренди та передати орендарю за актом приймання-передачі об'єкта оренди (додаток, що є невід'ємною частиною даного договору), в якому сторони зазначають склад об'єкта оренди, його стан на момент передачі в оренду.

Орендодавець передає об'єкт оренди по акту прийняття-передачі протягом 10-ти календарних днів з моменту укладення договору. Орендна плата нараховується з моменту відкриття магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 (п.2.2).

Цей договір діє з 06.08.2015 по 06.07.2018 включно (п.4.1).

Згідно з п.5.1 загальний розмір місячної орендної плати за користування об'єктом оренди 12 000,00грн без ПДВ.

Дослідивши обставини справи, доводи сторін, заслухавши пояснення представника скаржника, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно з ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 782 ЦК України передбачено право наймодавця відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Як встановлено рішенням Господарського суду Тернопільської області від 12.11.2015 у справі №921/885/15-г/4, яке набрало законної сили, договір оренди №20 від 01.12.2014 був пролонгований по 31.08.2015 та припинив свою дію 05.08.2015 з дня отримання відповідачем повідомлення позивача про його відмову від договору у зв'язку з несплатою орендарем орендної плати.

Названі обставини в силу ст. 35 ГПК України не потребують повторного доказування.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Договором встановлено, що у разі закінчення строку дії оренди або в разі дострокового розірвання договору об'єкт оренди повертається орендодавцеві орендарем за актом приймання-передачі упродовж 5-ти робочих днів з дня припинення дії договору. Умовами повернення орендодавцеві об'єкта оренди є: звільнення орендарем орендованої площі від меблів та іншого майна, вилучення зроблених орендарем поліпшень об'єкта оренди, які є власністю орендаря і відокремлюються від об'єкту оренди без завдання йому шкоди.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи, відповідач не виконав свого обов'язку щодо повернення об'єкта оренди упродовж 5-ти робочих днів з дня припинення дії договору оренди, повернув орендовані приміщення лише 22.03.2016.

Апеляційний суд відхиляє як необгрунтовані доводи скаржника про неможливість повернення позивачу об'єкта оренди у встановлений договором строк у зв'язку з невиконанням позивачем обов'язку щодо складання акта приймання-передачі, відтак про відсутність прострочення виконання ним зобов'язання про повернення позивачу приміщень з огляду на наступне.

Згідно з п.2.4 договору однією з умов повернення орендодавцеві об'єкта оренди є звільнення орендарем орендованих приміщень від меблів та іншого його майна. В листі від 04.08.2015 №34, який відповідач отримав 05.08.2015, позивач вимагав негайного звільнення орендованих приміщень. Проте, жодних доказів того, що упродовж 5-ти робочих днів з дня припинення дії договору оренди відповідач звільнив орендовані приміщення, відповідач суду не подав. З матеріалів справи вбачається, що після припинення дії договору оренди відповідач не звільнив приміщень та продовжував користуватися приміщеннями до повернення їх позивачу 22.03.2016. При цьому доказів наявності обставин, які унеможливлювали повернення об'єкта оренди у встановлений строк, відповідач не навів та не подав.

Не можуть братися до уваги доводи апелянта про те, що після набрання законної сили рішенням Господарського суду Тернопільської області від 12.11.2015 у справі №921/885/15-г/4 він невідкладно вжив заходів щодо повернення орендованого майна, оскільки, як вірно вказав суд першої інстанції, обов'язок повернути об'єкт оренди упродовж 5-ти робочих днів з дня припинення дії договору оренди виник у відповідача в силу закону (ч. 1 ст. 785 ЦК України) та умов договору оренди, ще до ухвалення судом рішення від 12.11.2015 у справі №921/885/15-г/4. Названим рішенням встановлено не лише невиконання відповідачем свого обов'язку щодо сплати орендної плати, але й встановлено невиконання відповідачем свого обов'язку щодо повернення орендованого майна у зв'язку з припиненням договору оренди, саме тому суд задоволив вимогу позивача про зобов'язання відповідача повернути орендоване майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, з урахуванням встановленого п.2.4 договору терміну повернення об'єкта оренди - упродовж 5-ти робочих днів з моменту припинення договору, про стягнення 58 838,71грн неустойки за період прострочення з 13.08.2015 по 22.03.2016.

Апеляційний суд також вважає правомірною відмову суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог про стягнення 90 193,60грн неодержаного доходу, який нарахований за період з 06.08.2015 по 22.03.2016, виходячи із розміру орендної плати 12000,00грн в місяць, встановленої договором оренди №50/2015 від 06.08.2015, укладеним позивачем (орендодавцем) та ТОВ ТВК Львівхолод , з огляду на наступне.

Частинами 1та 2 ст.623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно з п.2 ч.2 ст.22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Предметом договору оренди №20 від 01.12.2014 була частина приміщення площею 134 кв. м, яку відповідач не повернув у встановлений строк, в той час як за умовами договору оренди №50/2015 від 06.08.2015, укладеного позивачем з ТОВ ТВК Львівхолод , площа орендованого майна становить 215,2 кв.м. За договором оренди №50/2015 від 06.08.2015 орендна плата нараховується з моменту відкриття орендарем магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте позивачем не доведено можливості з дня укладення договору оренди №50/2015 чи з дня передачі об'єкта оренди орендарю, встановленого договором, відкриття останнім магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 , відтак не доведено настання обов'язку сплати орендарем з цього часу орендної плати. Позивач також не надав доказів того, що після звільнення відповідачем орендованої частини приміщення (після 22.03.2016) в цьому приміщенні був відкритий магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, при укладенні цього договору позивач(орендодавець) гарантував( п. 10.3), що на дату його укладення об'єкт оренди не перебуває в спорі і жодних прав та претензій у третіх осіб щодо нього немає, що суперечить фактичним обставинам справи, оскільки приміщення площею 134 кв.м фактично були зайняті відповідачем і строк їх повернення станом 06.08.2015 згідно з договором оренди №20 ще не закінчився (він закінчився 12.08.2015).

Відтак колегія суддів апеляційного суду вважає, що заявлені до стягнення збитки за період з 06.08.2015 по 12.08.2015 є безпідставними, а за інший період (з 13.08.2015 по 22.03.2016) позивачем не доведено, що він реально міг би отримати заявлений до стягнення неодержаний дохід за звичайних обставин, якби його право не було порушене відповідачем і відповідач своєчасно повернув орендовані приміщення площею 134кв. м.

Таким чином, рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 58 838,71грн неустойки і відмову у задоволенні решти вимог є законним і обгрунтованим.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не доведено, доказів не подано наявності підстав, передбачених ст. 104 ГПК України, для скасування чи зміни рішення та для задоволення апеляційної скарги.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.43, 49, 91, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 25.11.2016 у справі №921/245/16-г/5 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 23.02.2017

Головуючий суддя М.І. Хабіб

Суддя О.В. Зварич

Суддя Я.О. Юрченко