Ухвала

від 07.02.2017 по справі 757/61785/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Глиняного В.П.

суддів Присяжнюка О.Б.., Масенка Д.Є.

з участю секретаря Орліченко О.Ю.

прокурора Дерези В.О.

захисника ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13 грудня 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено частково задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України ХарченкаІ.В. та накладено арешт на майно, а саме: земельні ділянки з кадастровими номерами: НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 НОМЕР_4, що розташовані на території Печенізького району Харківської області, які на праві власності належать ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1

В ухвалі слідчий суддя вказав, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, оскільки особою, що подала клопотання, доведено необхідність такого арешту у відповідності до вимог ст. 170 КПК України та таке клопотання містить достатніх правових вимог.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання органу досудового розслідування про накладення арешту.Апелянтвказує на порушення слідчим суддею вимог ст. 170 КПК України, з огляду на те, що в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази причетності ОСОБА_4 до вчинення кримінальних правопорушення за ч.2 ст.364, ч.3 ст.362 КК України. Крім того апелянт вказує, що майно належить ОСОБА_4 на праві приватної власності і жодних фактів, які б свідчили про незаконність придбання ОСОБА_4 земельних ділянок слідчим не наведено, тобто ОСОБА_4 є законним набувачем земельних ділянок, на що увагу слідчий суддя не звернув. Також апелянт звертає увагу, що ОСОБА_4 не є підозрюваним у кримінальному провадженні №42016000000002917, так як йому не здійснено повідомлення про підозру у цьому кримінальному провадженні з дотриманням процедури закріпленої вимогами КПК України. Крім того її довіритель жодного разу не вживав будь - яких дій спрямованих на відчуження земельних ділянок, чого слідчим також спростовано не було.

Апелянт також додає, що ні він ні ОСОБА_4 присутніми під час розгляду клопотання в суді першої інстанції не були, ухвалу апелянт отримав лише 29.12.2016 року, а тому просить поновити йому строк на апеляційне оскарження.

Згідно з вимогами частини 2 статті 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення. Згідно частини 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що ухвалу від 13.12.2016 р. було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, захисник також присутнім під час розгляду клопотання в суді першої інстанції не був, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений, оскільки він був пропущений з поважних причин.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_2, яка підтримала вимоги апеляційної скарги та просила скасувати ухвалу слідчого судді районного суду. прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого без змін, вивчивши матеріали провадження за клопотанням слідчого, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, Управлінням з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000002917 від 18.10.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 362 КК України.

Звертаючись з клопотанням до районного суду, слідчий посилаючись на вимоги ст. 98, ч. 2 ст. 170 КПК України, просив накласти арешт на майно, з метою забезпечення збереження речових доказів - земельних ділянок, які відповідно до Інформаційній довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 75555006 від 12.12.2016 перебувають у приватній власності ОСОБА_4 як на предмет кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 362 КК України.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Крім того, ч. 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Тому, з огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказані земельні ділянки, на які просить накласти арешт слідчий, можуть бути передані або відчужені, арешт на це майно слідчим суддею накладено обґрунтовано, за наявності для цього правових підстав.

Арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Враховуючи вищенаведене, посилання апелянта на те, що арешт на належні ОСОБА_4 земельні ділянки, слідчим суддею було накладено безпідставно та всупереч ст. 170 КПК України, оскільки в даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 не має статусу підозрюваного або обвинуваченого та не несе за законом цивільну відповідальність за дії таких осіб, колегією суддів не може прийматися до уваги, так як арешт на вказані земельні ділянки накладено з правових підстав, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, з метою всебічного, повного й неупередженого розслідування, встановлення всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, наклав арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами: НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 НОМЕР_4, що розташовані на території Печенізького району Харківської області, які є об'єктом кримінально протиправних дій, тобто воно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Як вважає колегія суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, а тому доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості висновків слідчого судді про те, що вказане майно було набуте кримінально-протиправним шляхом, колегія суддів вважає безпідставними.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, суд дослідив зазначені обставини та не знайшов у висновках органу досудового розслідування при зверненні з клопотанням про накладення арешту на земельні ділянки, перелік яких вказано в клопотанні слідчого, порушень вимог КПК України та чогось очевидно безпідставного чи довільного.

Доводи апеляційної скарги щодо порушень судом норм КПК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та зазначені в апеляційній скарзі захисника обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.

Всі інші підстави підлягають з'ясуванню судом під час розгляду справи по суті.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно.

Керуючись ст.ст. 117, 131, 132, 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Поновити захиснику ОСОБА_2 яка діє в інтересах ОСОБА_4 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13 грудня 2016 року, якою частково задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Харченка І.В. та накладено арешт на майно, а саме: земельні ділянки з кадастровими номерами: НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, що розташовані на території Печенізького району Харківської області, які на праві власності належать ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 - без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:Глиняний В.П. ПрисяжнюкО.Б. Масенко Д.Є.

11сс/796 /569/2016року Категорія ст. 172 КПК України

Доповідач - Глиняний В.П.