Постанова

від 15.08.2012 по справі 2а/2570/2517/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                                                Справа № 2а/2570/2517/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          14 серпня 2012 р.                                                                                 м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді           - Д'якова В.І.,

при секретарі                               - Дурицькій К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові до Відкритого акціонерного товариства «Механізатор» про стягнення сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,-

                                                  В С Т А Н О В И В :

06.08.2012 року позивач, управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові ( далі -УПФУ в м. Чернігові), звернувся до суду з адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства «Механізатор» ( далі – ВАТ «Механізатор») та з урахуванням зменшення позовних вимог просить суд стягнути з відповідача заборгованість зі сплати фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з 01.09.2011р. по 01.01.2012р та з 01.01.2012 р. по 25.06.2012 р. в сумі 7035,35 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ВАТ «Механізатор» зареєстроване в УПФУ в м. Чернігові, як платних страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до пункту 1 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, об'єктом оподаткування є 100 відсотків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення пенсійного віку працівниками, які одержують згадані пенсії. Відповідно до розрахунків, сума заборгованості відповідача по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.09.2011р. по 01.01.2012р та з 01.01.2012р. по 25.06.2012 р. складає 7035,35 грн., яка відповідачем в добровільному порядку не сплачена.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується копією зворотного повідомлення, наявного в матеріалах справи.

Фіксування судового засідання відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснювалося.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ВАТ «Механізатор» (ідентифікаційний код 01351532) взято на облік до УПФУ в м. Чернігові як платника страхових внесків до Пенсійного фонду України 05.10.1995 року за реєстраційним номером 2505-0134, що підтверджується довідкою УПФУ в м. Чернігові від 14.06.2012 р. №11148/02 (а.с.8).

Як вбачається з матеріалів справи, у ВАТ «Механізатор» працювали особи, яким призначена пільгова пенсія на підставі пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Пунктами «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі; жінки, які працюють трактористами-машиністами, машиністами будівельних, шляхових і вантажно-розвантажувальних машин, змонтованих на базі тракторів і екскаваторів, - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 15 років на зазначеній роботі; жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років за умови виконання встановлених норм обслуговування; жінки, зайняті протягом повного сезону на вирощуванні, збиранні та післязбиральній обробці тютюну, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років; робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах, - за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років; жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України; водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058 (далі – Закон № 1058 ) визначено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР (далі – Закон №400/97-ВР) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є, зокрема, суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у пункті 1 цієї статті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник зборів, територіальної громади.

Відповідно до абзацу 3 пункту 1 статті 4 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за ставкою 100 відсотків від об'єкта оподаткування.

Згідно з пунктом 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Порядок відшкодування підприємствами витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах визначено в Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19грудня2003року № 21-1 (далі – Інструкція).

Згідно пункту 6.1 розділу 6 Інструкції, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірах – для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Згідно пунктів 6.4 –6.5 розділу 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1 (далі-Інструкція), розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій. Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

Згідно пункту 6.8 розділу 6 Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

На виконання вимог чинного законодавства, позивачем були надіслані відповідачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсії, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на 2011 рік та за період з 01.01.2012р. по 25.06.2012 р., які були отримані відповідачем 12.08.2011 р. та 09.02.2012 р., про що свідчить підпис уповноваженої особи на відповідних бланках розрахунків (а.с.9-10).

Згідно розрахунків та з урахуванням часткової сплати, розмір заборгованості по фактичних витратах на виплату та доставку пенсій відповідача за період з 01.09.2011р. по 01.01.2012р та з 01.01.2012 р. по 25.06.2012 р. становить 7035,35 грн.

Судом встановлено, що вищевказані розрахунки відповідачем, у встановленому законом порядку, оскаржені не були.

Відповідачфактичні витрати на виплату та доставку пенсій до теперішнього часу в повному обсязі не сплатив, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 7035,35 грн.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідачем не надано жодних належних доказів щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, як і доказів, що спростовують викладені в позовній заяві обставини.

За таких обставин, з урахуванням того, що сума заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених за пунктами «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в сумі 7035,35 грн. відповідачем у встановлені законодавством строки не сплачена, доказів повного погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору не надано, суд вважає, що позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові до Відкритого акціонерного товариства «Механізатор» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача–суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведення судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно частини 4 статті 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                  П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові до Відкритого акціонерного товариства «Механізатор» - задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Механізатор» (14000, м. Чернігів, вул. Щорса, 67, код 01351532, р/р 26002022658 в ЗАТ «Полікомбанк» м. Чернігів, , МФО 353100) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові (14013, м. Чернігів, пр. Перемоги, 139, код 37972192, р/р 25601200287321 в ЧОУ АТ Ощадбанку, МФО 353553) заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених за пунктами б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в сумі 7035 (сім тисяч тридцять п'ять) грн. 35 коп.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                           Д'яков В.І.