Ухвала

від 15.02.2017 по справі 365/263/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2017 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

суддів:Завгородньої І.М., Мазур Л.М., Попович О.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до селянського (фермерського) господарства Риск , третя особа - відділ Держземагенства у Згурівському районі Київської області, про визнання договору оренди недійсним, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Згурівського районного суду Київської області від 06 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 29 жовтня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2015 року позивач звернулася до суду з даним позовом, зазначивши в його обґрунтування, що 01 вересня 2010 року між нею та селянським (фермерським) господарством Риск (далі - СФГ Риск ) укладено договір оренди землі № 91, який було зареєстровано 06 листопада 2012 року відділом Держкомзему у Згурівському районі, відповідно до умов якого вона передала відповідачу у строкове платне користування належну їй на праві власності земельну ділянку площею 3,692 га (державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 05 березня 2001 року).

Посилаючись на те, що у договорі оренди обов'язкові його умови (кадастровий номер земельної ділянки, строки передачі її в оренду, розмір пені за несвоєчасну сплату орендної плати, умови передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди, відсутні план або схема земельної ділянки, кадастровий план з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлення земельних сервітутів та акт визначення меж в натурі), просила суд визнати його недійсним.

Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 06 серпня

2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області

від 29 жовтня 2015 року, у задоволені позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове рішення про задоволення позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402- VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з правилами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість постановлених судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, та доводів касаційної скарги.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів укладення спірного договору з порушенням вимог діючого законодавства та порушення її прав чи інтересів.

Встановивши, що у спірному договорі зазначено місце та дату його укладення, сторони договору, його предмет та строк дії, переважне право орендаря на поновлення договору, розмір орендної плати та відповідальність за несвоєчасне її внесення, до договору надано копію державного акта з планом зовнішніх меж із зазначенням суміжних землевласників та врахувавши, що на час його укладення Законом України Про оренду землі не було передбачено таких істотних умов як кадастровий номер земельної ділянки (який був присвоєний після його реєстрації відповідно до Закону України Про Державний земельний кадастр , який набрав чинності з 01 січня 2013 року) та передача земельної ділянки у заставу і внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання спірного договору недійсним.

Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, які передбачені

ст. ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Згурівського районного суду Київської області від 06 серпня

2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 29 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І.М. Завгородня Л.М. Мазур О.В. Попович