Рішення

від 23.02.2017 по справі 289/2097/16-ц

РАДОМИШЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження 2/289/197/17

Справа № 289/2097/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2017 м .Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого Свінцицький Л. В.

при секретарі Прокопчук А.Ю.,

за участі позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в Радомишльському районному суді Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ставецької сільської ради про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

Позивач,посилаючись на те, що її батьками були - ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Мати - ОСОБА_3 померла 24.11.1995 року, спадщину після її смерті прийняв батько. У зв'язку з погіршенням здоров'я батька. Позивач забрала його до себе в м.Київ. В с.Ставки залишились батьківські паї, житловий будинок та земельні ділянки. Кожен рік вона доглядала за будинком та земельними ділянками. Після смерті батька вона почала оформляти документи на прийняття спадщини, але нотаріус їй відмовив у зв'язку з тим, що батько правовстановлюючих документів на будинок та земельні ділянки не виготовив, Державні акти мають підчистки, іншим чином ніж шляхом звернення до суду їй спадкові права не набути, тому просить суд визнати за нею право власності на майно та земельні ділянки.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача - Ставецької сільської Ради Радомишльського району Житомирської області, в судове засідання не з"явився, про день та час слухання справи був належним чином повідомлений, надіслав до суду заяву в якій просить слухати справу без їх участі.

Вислухавши пояснення позивач, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги підлягають до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач народилась 31.12.1965 року. Згідно свідоцтва про народження, її батьками були - ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Мати - ОСОБА_3 померла 24.11.1995 року і спадщину після її смерті прийняв батько. У зв'язку з погіршенням стану здоров'я, позивач забрала батька до себе в м.Київ. При житті мати позивача - ОСОБА_3 отримала Сертифікат на право на земельну частку пай ПКСП Заповіт , розміром 2.67 га, майновий сертифікат ПКСП Заповіт , батько також при житті отримав Державні акти на земельні ділянки площею 2.5216 га та 0.1858 га, та майновий сертифікат ПКСП Заповіт . В 1998 році, позивач отримала свідоцтво про право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Батько позивача в цей час проживав разом з дочкою, але як іногородній належного лікування не мав, тому щоб отримувати належне лікування згідно своїх пільг, позивач при отриманні свідоцтва вписала батька як члена її сім'ї, тому в даний час змушена через суд визнавати своє право власності на 1/4 частки квартири за законом. ОСОБА_2 помер 10.02.2006 року в м.Києві у віці 71 року, згідно свідоцтва про смерть серії 1-БК № 027464.

Позивач фактично вступила в управління спадковим майном прийняла спадщину після смерті батьків шляхом користуванням та доглядом за будинком і земельними ділянками в с.Ставки. Нотаріус відмовляє позивачу у оформленні спадщини після смерті батьків у зв'язку з тим, що батьки правовстановлюючих документів на будинок та земельні ділянки не виготовили, Державні акти мають підчистки, іншим чином ніж шляхом звернення до суду позивачці спадкові права не набути, тому суд задовольняє її позовні вимоги.

Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.1261-1265 ЦК.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в своїй постанові Про судову практику у справах про спадкування № 7 від 30.05.2008 року у п. 20 … у разі неприйняття спадщини або відмови від її прийняття всіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують спадкоємці відповідної черги

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя який його пережив та батьки.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч.5 ст. 1268 незалежно від відкриття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до п. 10 додатку №1 до п.2.1. "Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. N 7/5 документом для реєстрації права власності може бути рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.

Відповідно до положень ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно ст .114 ЦПК України,позови що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом (ст. 327 ЦК України). Однією з таких підстав, відповідно до ст. 1217 ЦК України, є спадкування майна, в тому числі за законом. Стаття 1216 ЦК України передбачає, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилався позивач як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а позовні вимоги позивача ґрунтуються на вимогах закону, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст.ст.100, 101 ЦК України (в редакції 1963 року) громадяни могли мати у власності житловий будинок, причому глава 10 "Особиста власність" цього ж кодексу не пов'язувала наявність такого права з його обов'зковою державною реєстрацією.

Приймаючи до уваги викладене та те, що іншим шляхом права позивача на спадкове майно захистити неможливо, тому суд його позовні вимоги задовольняє.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 212, 214-215 ЦПК України, ст.ст.327,392,1216-1218,1223,1261-1265,1268 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Ставецької сільської ради Радомишльського району про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_2, який помер 10.02.2006 року в м. Києві - право власності на спадкове майно, а саме на:

- право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності ПКСП Заповіт с. Леніне, Ленінської сільської ради Радомишльського району Житомирської області, розміром 2,67 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), вартістю 10 068,00 грн., що належало покійній, ОСОБА_3 (яка померла 24.11.1995 року) згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0337088, яке успадкував ОСОБА_2, однак за життя не виготовив на себе правовстановлюючий документ;

- право на майновий пай члена ТОВ СНЦ Поліський (ПКСП Заповіт ) с. Леніне, Радомишльського району Житомирської області, де частка визначена в розмірі 3230,42 гривень, або 0,07 відсотки, що належало покійній ОСОБА_3 (яка померла 24.11.1995 року) згідно Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ЖИ-6 № 317689 від 29.07.2009 року, яке в свою чергу успадкував ОСОБА_2 однак за життя не виготовив на себе правовстановлюючий документ;

- цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в с. Ставки, Радомишльського району Житомирської області по вул. Центральна, № 248;

- земельну ділянку площею 2,5218 га (кадастровий номер 1825085200:06:000:7355) цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка

розташована за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, Ленінська сільська рада, що належала покійному ОСОБА_2Г на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЖТ № 153029 від 15.07.2003 року, виданий на підставі розпорядження голови Радомишльської РДА № 137 від 15.05.2003 року на ім'я Каліченко Василь Григорович ;

- земельну ділянку площею 0,1858 га (кадастровий номер 1825085200:05:000:7056) цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка

розташована за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, Ленінська сільська рада, що належала покійному ОСОБА_2Г на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЖТ № 153030 від 15.07.2003 року, виданий на підставі розпорядження голови Радомишльської РДА № 137 від 15.05.2003 року на ім'я Каліченко Василь Григорович ;

- право на майновий пай члена ТОВ СНЦ Поліський (ПКСП Заповіт ) с. Леніне, Радомишльського району Житомирської області, де його частка визначена в розмірі 2 930,62 гривень, або 0,06 відсотків, що належало покійному ОСОБА_2, згідно Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ЖИ-6 № 223946 від 09 вересня 2005 року;

- 1/4 частину квартири під № 1, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Дяченко, №14 (чотирнадцять), власником якої був ОСОБА_2Г на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 30 вересня 1998 року, виданого згідно з розпорядженням (наказом) від 30.09.1998 року № 20454.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Радомишльський районний суд протягом десяти днів починаючи з дня його проголошення.

Суддя Л. В. Свінцицький