Постанова

від 14.11.2016 по справі 810/2818/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2016 року 810/2818/16

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ФОП ОСОБА_1 до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень та вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ФОП ОСОБА_1 з позовом, в якому просила, з урахуванням уточнених позовних вимог, визнати протиправними та скасувати податкову вимогу Білоцеркіської ОДПІ від 16.10.2015 № 1279-23/76 та рішення про застосування фінансових санкцій від 11.08.2015 № 000069/10-02-22-05/2616821666/834 та № 000070/10-02-22-05/2616821666/835, від 05.04.2016 № 000010/10-02-22-05/2616821666/834 та № 000011/10-02-22-05/2616821666/835

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивачка зазначила, що оскаржувані рішення та податкова вимога є необґрунтованими та протиправними, такими, що не базуються на нормах чинного законодавства України та фактичних матеріалах справи, складеними відповідачем з перевищенням повноважень, наданих йому ст.ст. 19-1, 20 ПК України, не у порядку та не у спосіб, закріплений ст.ст. 58, 86 ПК України.

Позивачка звернулася до суду з письмовим клопотанням, яким підтримала позовні вимоги, просила позов задовольнити та розглядати справу за її відсутності.

Представник відповідача до суду не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заперечень на позовну заяву не надав.

На підставі ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.

Як слідує з матеріалів справи, 07.04.2015 року працівниками Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на підставі ст.ст. 75, 80, 81 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у відповідності до наказу від 31.03.2015 року № 114 та направлень на проведення перевірки від 07.04.2015 року № 1170, №1171 проведено фактичну перевірку з питань додержання ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.

За результатами перевірки податковим органом складено акт перевірки від 07.04.2015 року № 552/10-36-21/НОМЕР_1

Перевіркою встановлено факт зберігання в приміщенні магазину, в якому проходила перевірка, алкогольного напою (пляшка горілки Забава мисливська , 0, 7 л, 40 % об., виробництва ПрАТ ЧЛГЗ Чернігівська горілка , вартістю 78, 00 грн., дата виготовлення - 09.08.2013 року, термін придатності - 12 місяців, маркована акцизною маркою попереднього зразка АВ 25 АААЯ 000200 04/13 13, 857 грн.). На думку ревізорів, зазначений алкогольний напій марковано недійсною маркою акцизного податку;

Також встановлено факт реалізації позивачкою алкогольного напою (пляшка горілки Істинна прозора , 0, 7 л, 40 % об., виробництва ТОВ ЛГЗ Прайм по ціні 49, 50 грн., хоча постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 року № 957 (із змінами та доповненнями, далі - Постанова № 957) для такого товару встановлено мінімальну відпускну ціну в розмірі 55, 86 грн.

На підставі акту перевірки Білоцерківською ОДПІ винесені рішення про застосування фінансових санкцій від 11.08.2015 року:

- № 000069/10-02-22-05/2616821666/834 на суму 17000,00 грн. згідно із абз.15 ч. 2 ст. 17 ЗУ Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів ;

- № 000070/10-02-22-05/2616821666/835 на суму 10000,00 грн. згідно із абз.13 ч. 2 ст. 17 ЗУ Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів .

Як слідує з позовної заяви, про оскаржувані рішення позивачка дізналася тільки після отримання податкової вимоги форми Ф від 16.10.2015 року № 1279-23/76 на суму зобов'язань за платежем Адміністративні штрафи та санкції 27 000, 00 грн.

Крім цього, 17.03.2016 року працівниками Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області відповідно до наказу від 29.02.2016 року № 110 та направлень на проведення перевірки від 17.03.2016 року № 1105, № 1106 проведено фактичну перевірку з питань додержання ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.

За результатами перевірки складено акт від 17.03.2016 року № 520/10-36-21/261682166.

Перевіркою встановлено факт реалізації позивачкою пакету вина ординарного кріпленого міцного спеціального червоного Портвейн 111 1,0 літрів, 17 об, виробництва ТОВ Котовський винзавод по ціні 28,00 грн. без марки акцизного податку встановленого зразка, чим порушено вимоги ст.11 ЗУ Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів .

Також встановлено факт реалізації пачки цигарок Chesterfild BLUE по ціні 18,40 грн., коли ціна була встановлена у розмірі 17,50 грн., і пачка цигарок Chesterfild BLUE повинна була реалізовуватися не більше чим 18,38 грн., чим порушено вимоги ст. ЗУ Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів .

На підставі акту перевірки Білоцерківською ОДПІ прийняті рішення про застосування фінансових санкцій від 05.04.2016 року:

- № 000010/10-02-22-05/2616821666/834 на суму 17000,00 грн. згідно із абз.15 ч. 2 ст. 17 ЗУ Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів ;

- № 000011/10-02-22-05/2616821666/835 на суму 10000,00 грн. згідно із абз.14 ч. 2 ст. 17 ЗУ Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів .

Позивачка не погоджується з рішення про застосування фінансових санкцій від 11.08.2015 та від 05.04.2016 року та податковою вимогою форми Ф від 16.10.2015 року, а тому звернулася до суду за захистом свої прав.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності в Білоцерківській міській раді Київської області 20.06.2013 року, взята на податковий облік в Білоцерківській ОДПІ 21.06.2013 року за № 102713103635.

Щодо порушень позивачкою вимог ст. 11 ЗУ Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів , суд зазначає наступне.

Як слідує з матеріалів справи, 07.04.2015 року в приміщенні магазину, розташованого за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Мельника, буд. 18-А, в якому здійснює підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1, була проведена фактична перевірка з питань дотримання платником податків вимог законодавства про регулювання роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

В ході перевірки ревізорами ГУ ДФС у Київській області було виявлено та описано в Акті пляшку горілки Забава мисливська , 0, 7 л, 40 % об., виробництва ПрАТ ЧЛГЗ Чернігівська горілка , вартістю 78, 00 грн., дата виготовлення - 09.08.2013 року, термін придатності - 12 місяців, маркована акцизною маркою попереднього зразка АВ 25 АААЯ 000200 04/13 13, 857 грн., тобто, з простроченим терміном придатності до споживання.

Як зазначає позивачка, алкогольний напій знаходився у приміщенні магазину, однак був розміщений не безпосередньо на спеціально облаштованому для торгівлі місці в загальному залі, а знаходився поза його межами (в технічному приміщенні), де і був виявлений посадовими особами ГУ ДФС у Київській області.

При цьому в акті перевірки ревізорами не зазначено, де саме знаходився алкогольний напій з простроченим терміном придатності до споживання.

Натомість, враховуючи положення ч.4 ст. 11 ЗУ Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів , ревізори дійшли висновку про перебування на зберіганні та реалізації у ФОП ОСОБА_1 алкогольного напою, маркованого недійсною маркою акцизного податку.

Як слідує з акту від 11.08.2014 року № 1, складеного позивачкою, даний алкогольний напій не призначався для продажу та потребував подальшої утилізації.

В акті чітко зазначено, що у зв'язку з закінченням терміну придатності вказаний алкогольний напій не підлягає подальшій реалізації та має бути повернутий постачальнику.

Крім того, в акті перевірки не зазначено, що пляшка алкогольного напою була відкрита або що акцизна марка на ній пошкоджена будь - яким чином.

Виходячи з цього, суд робить висновок , що ФОП ОСОБА_1 не проводила реалізації даного алкогольного напою ні в цілому вигляді, ні шляхом розлиття окремими порціями внаслідок закоркованості пляшки та/або відсутності слідів порушення корку та марки акцизного податку.

Відповідно до абз.3 ч.4 ст. 11 ЗУ Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Згідно з абз.4 ч.4 ст. 11 ЗУ Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів у разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.

Відповідно до п.226.9 ст. 226 ПК України вважаються такими, що немарковані:

- алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку;

- алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції;

- алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Нормами п.228.2 ст. 228 ПК України встановлено, що контроль за наявністю марок акцизного податку на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання та продажу, а також у разі ввезення таких товарів на митну територію України здійснюють відповідні контролюючі органи.

Абзацом 3 ч.4 ст. 11 ЗУ Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів , передбачено, що алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Таким порядком є Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1251 (із змінами та доповненнями, далі - Положення № 1251).

Із п.19 Положення № 1251 слідує, що наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати акцизного податку та легальності ввезення товарів (п.226.2 ст. 226 ПК України). Крім того, п.20 Положення № 1251 щодо визнання такими, що немарковані, алкогольних напоїв повністю кореспондує з вищевказаним п.226.9 ст. 226 ПК України.

Отже, чинне законодавство, зокрема, ПК України, ЗУ Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та Положення № 1251 відносять до немаркованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів вичерпний перелік підакцизних товарів, серед якого відсутні алкогольні напої, марковані марками акцизного податку попереднього зразка, які знаходяться в обігу з порушенням терміну придатності для споживання.

Відтак, віднесення алкогольного напою, маркованого маркою акцизного податку попереднього зразка, який знаходиться в обігу з порушенням терміну придатності для споживання в розумінні ПК України, ЗУ Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та Положення № 1251 не може свідчити про немаркованість продукту маркою акцизного податку.

З викладеного слідує, що у разі закінчення терміну придатності продукту, маркованого маркою акцизного податку попереднього зразка, така продукція не відповідає критеріям, передбаченим абз.5 п. 20 Положення №1251 щодо немаркованих товарів, а тому визнання такої продукції немаркованою є безпідставним.

Крім того, контролюючий орган в разі виявлення (на його думку) алкогольних напоїв без марок акцизного податку зобов'язаний вилучити такий товар з вільного обігу та подати відповідні матеріали до суду для винесення постанови про їх вилучення в дохід держави (конфіскацію).

Як зазначає позивач, процедури конфіскації вказаної пляшки не було, крім того, матеріали до суду про вилучення в дохід держави (конфіскацію) пляшки алкогольного напою працівниками ГУ ДФС у Київській області не направлялися, відповідне рішення суду відсутнє.

Щодо порушення позивачкою ст. 18 ЗУ Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів , суд зазначає наступне.

Як слідує із акту перевірки, ревізорами ГУ ДФС у Київській області встановлено факт реалізації позивачкою 19.09.2014 року кінцевому споживачеві алкогольного напою (пляшка горілки Істинна прозора , 0, 7 л, 40 % об., виробництва ТОВ ЛГЗ Прайм ) по ціні 49, 50 грн., що підтверджується фіскальним чеком від 19.09.2014 року № 0000002274.

Також в акті зазначено, що відповідно до Постанови № 957 мінімальна ціна для такої горілки в такій тарі встановлена в розмірі 55, 86 грн.

Відповідальність за оптову або роздрібну торгівлю коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої встановлена ст. 17 ЗУ Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів у розмірі 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень.

Як слідує з матеріалів справи, посадовими особами відповідача належним чином не були досліджені касово - розрахункові операції ФОП ОСОБА_1 за 14.09.2014 року, зокрема, в акті не відображені результати досліджень ані контрольної стрічки, ані книги обліку розрахункових операцій за вказаний період. Зі змісту акту перевірки (п.1-10 розділу ІІ Описова частина ) ревізорами ГУ ДФС у Київській області було витребувано від позивача лише ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними та тютюновими виробами (п.1-2), свідоцтво про державну реєстрацію позивачки (п.3), дані щодо реєстрації касового апарату MINI T 400 ME (п.6), книгу обліку розрахункових операцій № 1027005771 від 02.02.2015 року (п.7), тобто, за період після 14.09.2014 року.

Факт же продажу алкогольного напою за ціною, нижчою за мінімально встановлену, підлягав встановленню ревізорами на підставі поданих платником первинних документів: огляду касової книги за вказаний період - 2014 рік. Однак, жодної із цих дій ревізорами під час проведення перевірки 07.04.2015 року вжито не було. Відтак, висновок відповідача в акті фактичної перевірки від 07.04.2015 року зроблено без дослідження під час перевірки жодного первинного документа щодо касових операцій, що мали місце 14.09.2014 року.

Враховуючи викладене, висновок контролюючого органу, який зроблений без дослідження під час фактичної перевірки оригіналів первинних документів, а також відібрання пояснень щодо цього від ФОП ОСОБА_1, про факт роздрібної торгівлі за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни, є передчасним.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 27.01.2015 року у справі № 21-425а14, …на переконання суду, під час розгляду адміністративної справи щодо правомірності рішення прийнятого на підставі висновків акту перевірки, проведеної з порушенням процедурних вимог, суд не може перебирати на себе функції контролюючого органу, і на підставі поданих сторонами доказів, які не були предметом перевірки контролюючого органу, дослідити обставини щодо наявності чи відсутності факту роздрібної торгівлі платником податків алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни. Однак, вказані обставини можуть бути підставою для призначення контролюючим органом нової податкової перевірки.

Таким чином, рішення контролюючого органу, яке ґрунтується на передчасних висновках акту перевірки, зроблених з порушенням процедурних вимог, не може вважатися правомірним, оскільки окрім порушенням вимог щодо законності, воно не відповідає критеріям обґрунтованості, добросовісності, без забезпечення права на ефективний захист під час проведення перевірки, що є складовим права на участь під час прийняття такого рішення .

Крім цього, суд звертає увагу, що ч. 4 ст. 17 ЗУ Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів визначено компетенцію органів, уповноважених застосовувати штрафні санкції за порушення норм цього Закону. Рішення про стягнення штрафів, передбачених ч.2 ст. 17 ЗУ Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів , приймаються контролюючими органами та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Приписи статті 17 ЗУ Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів не встановлюють форми та вимог до рішень про застосування санкцій за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Такі норми містить Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 року № 790 (далі - Порядок № 790). Додатком до Порядку № 790 визначено форму рішення про застосування фінансових санкцій, яке виноситься в разі виявлення порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Разом з тим, відповідно до п.10 підрозділу 10 розділу XX ПК України нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації України та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті до набрання чинності цим Кодексом на виконання законів з питань оподаткування, та нормативно-правові акти, які використовуються при застосуванні норм законів про оподаткування (в тому числі акти законодавства СРСР), застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами цього Кодексу.

Зважаючи на викладене, будь-які норми, що прийняті до набрання чинності ПК України або одночасно з ним, можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам цього Кодексу. Це стосується також і норм, які регулюють повноваження, механізми діяльності та форми (шаблони) владно - розпорядчих рішень контролюючих органів у розумінні цього терміну, викладеному в ПК України.

У свою чергу згідно з п.п.54.3.3 п.54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Наведена норма в імперативному порядку зобов'язує контролюючий орган визначити суму грошових зобов'язань за штрафними санкціями платникові податку в тому разі, якщо таким платником порушено норми законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідний орган. Визначений обов'язок контролюючого органу є безумовним і виникає в тому разі, коли контролюючим органом виявлено відповідні порушення, що тягнуть за собою застосування до платника податків штрафних санкцій.

Водночас ст. 113 ПК України передбачено, що штрафні (фінансові) санкції застосовуються також і за порушення вимог іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладено на контролюючі органи.

Таким чином, обов'язком контролюючих органів (у розумінні цього терміну, викладеному в ПК України) є визначення суми грошових зобов'язань у вигляді штрафних санкцій за порушення норм іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладений на контролюючі органи. Зазначене в повній мірі поширюється на санкції за порушення норм законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оскільки контроль за дотриманням відповідних норм покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.58.1 ст. 58 ПК України у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі, коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Зазначена норма чітко встановлює, що в разі, коли контролюючий орган діє на підставі статті 54 цього Кодексу (тобто коли він зобов'язаний визначити, зокрема, суму штрафу за порушення вимог законодавства, дотримання якого ним контролюється), такий орган приймає податкове повідомлення-рішення.

При цьому в п.58.1 ст. 58 ПК України прямо вказано, що податкове повідомлення-рішення приймається в разі визначення суми грошового зобов'язання, у тому числі за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідні органи.

Зазначене цілком і повністю стосується органів ДФС України, які контролюють дотримання платниками податків вимог законодавства щодо обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

З огляду на викладене контролюючий орган у разі виявлення порушення вимог законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо таке порушення тягне за собою визначення грошових зобов'язань у вигляді адміністративно-господарських санкцій, зобов'язаний прийняти податкове повідомлення-рішення, а тому прийняття будь-яких інших за змістом та формою рішень контролюючим органом в разі виявлення порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, суперечитиме вимогам ПК України.

Приписи ст. 17 ЗУ Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів у даному випадку можуть застосовуватися контролюючими органами лише в частині, що не суперечить нормам ПК України. Відтак, форма та порядок направлення відповідних рішень відповідачем визначаються нормами ПК України.

Зазначене стосується також і норм Порядку № 790. Форма рішення про застосування фінансових санкцій, передбачена цим підзаконним нормативно-правовим актом, не може застосовуватися контролюючими органами, оскільки відповідні норми Порядку № 790 в цій частині суперечать приписам ПК України, який має вищу юридичну силу та підлягає застосуванню до цих правовідносин з урахуванням Перехідних положень до Кодексу.

Тому з 01.01.2011 року у контролюючих органів відсутні повноваження щодо прийняття інших за формою та змістом рішень, крім податкових повідомлень-рішень, якими можуть бути визначені грошові зобов'язання.

Зазначена правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 28.03.2014 року № 375/11/14-14.

Крім того, відповідно до п.86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Згідно з абзацом в п.2.1 розділу ІІ чинного на момент виникнення спірних правовідносин Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 року № 1236, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2012 року за № 2135/22447 (із змінами та доповненнями, далі - Порядок № 1236) орган державної податкової служби визначає суму нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість та складає податкове повідомлення-рішення у випадках, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є орган державної податкової служби.

Відповідно до положень п.2.2 розділу ІІ Порядку № 1236 у випадках, зазначених у п.2.1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ органу державної податкової служби складає податкове повідомлення-рішення за формою згідно з додатком 10 про застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (форма „С").

Як слідує з оскаржуваних рішень, акт перевірки надійшов до Білоцерківської ОДПІ 10.04.2015 року вх. № 1572/8. Таким чином відповідач, враховуючи норми чинного законодавства України, за результатами розгляду акту перевірки повинен був прийняти відповідні податкові повідомлення - рішення форми С у термін не пізніше 20.04.2015 року. Натомість прийняття ним рішень згідно з Порядком № 790 з порушеннями процедури та строків складення документів, не за формою та не у спосіб, визначений ст.ст. 58, 86, 116 ПК України та Порядком № 1236 свідчать про протиправність дій податкового органу.

Отже, оскаржувані рішення не відповідають вимогам чинного законодавства України в частині процедури оформлення, наявності обов'язкових реквізитів повідомлення - рішення форми С , термінів складення, порядку направлення та вручення позивачці, що тягне за собою протиправність таких рішень та необхідність їх скасування.

Щодо визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 16.10.2015 року № 1279-23/76.

Згідно із п.59.1 ст. 59 ПК України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Разом із тим, згідно із п.56.18 ст. 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як слідує з податкової вимоги від 16.10.2015 року, відповідач повідомив ФОП ОСОБА_1 про наявність у неї станом на 15.10.2015 року податкового боргу в сумі 27 000, 00 грн. за платежем Адміністративні штрафи та інші санкції. Сума заборгованості, визначена контролюючим органом у податковій вимозі співпадає із сумами грошових зобов'язань, визначеними оскаржуваними рішеннями Білоцерківської ОДПІ від 11.08.2015 року.

Відтак, оскільки рішення, що є правовою підставою для нарахування позивачці податкового зобов'язання, оскаржуються нею в судовому порядку, і більш того, з огляду на незаконність таких рішень (про що вже зазначалось вище), то у ФОП ОСОБА_1 станом на дату звернення із даним позовом до суду немає узгодженого податкового боргу в сумі 27 000, 00 грн.

Таким чином, зазначена податкова вимога винесена Білоцерківською ОДПІ передчасно та без достатніх правових підстав, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В свою чергу, за приписами п.21.1. ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Згідно з п.п.4.1.4 п.4.1 ст. 4 ПК України принципом податкового права є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до п.56.21 ст. 56 ПК України у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до положень ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 9 КАС України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому адміністративний позову підлягає задоволенню.

Згідно частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплачено судовий збір у сумі 1102, 40 грн. (квитанції від 03.10.2016 № 67321 та від 12.10.2016 № 94162), доказів понесення інших судових витрат не надано. Тому, судові витрати щодо сплати судового збору у вказаній сумі підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69-72, 86, 94, 97, 122, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 11.08.2015 №000069/10-02-22-05/2616821666/834 та №000070/10-02-22-05/2616821666/835, від 05.04.2016 №000010/10-02-22-05/2616821666/834 та №000011/10-02-22-05/2616821666/835.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 16.10.2015 № 1279-23/76.

Стягнути на користь ФОП ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 38614712) сплачений згідно квитанцій від 03.10.2016 № 67321 та від 12.10.2016 № 94162 судовий збір у сумі 1102 (одна тисяча сто дві) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.