Постанова

від 14.02.2017 по справі 809/156/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2017 р. Справа № 809/156/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Кишинського М.І., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську до Прикарпатського будівельно-монтажного підприємства по газифікації про стягнення заборгованості в сумі 3965,57 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (надалі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Прикарпатського будівельно-монтажного підприємства по газифікації (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 3965,57 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідач в порушення вимог пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, допустив заборгованість з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", виплата яких здійснена позивачем за рахунок коштів Пенсійного фонду України у період з 01.08.2015 по 01.04.2016 в розмірі 3965,57 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подавши 14.02.2017 року до суду клопотання про розгляд справи буз участі представника.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Направлене на адресу відповідача поштове відправлення повернулась назад до суду з відміткою відділення поштового зв'язку про неможливість вручення вказаної кореспонденції.

Відповідно до ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Згідно вимог ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної адміністративної справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши адміністративний позов, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне.

Пунктом 1 статті 1 Закону України Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування , платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Згідно вимог пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до п.п. 1 абз. 2 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Суд, виходячи із системного аналізу вказаних вище приписів Закону зазначає, що відповідно до статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відшкодуванню підприємствами підлягають пенсії, призначені за пунктами "б"-"з" статті 13 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", до досягнення працівниками віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Процедура відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначена Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року за №21-1, із змінами та доповненнями (далі - Інструкція).

Так, пунктом 6.4. Інструкції встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно пункту 6.8. вказаної Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Враховуючи вищевикладені норми, суд зазначає, що обов'язок визначення сум витрат на виплату і доставку пільгових пенсій та доведення їх до підприємств у відповідних розрахунках для подальшого відшкодування таких витрат - покладено на позивача, тоді як відповідач зобов'язаний здійснити до 25-го числа щомісяця відшкодування зазначених витрат в розмірах, визначених позивачем в розрахунках.

Судом з'ясовано, що позивач надіслав на адресу місцезнаходження відповідача розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (а.с.8,10,12,14,16), що підтверджується списками відправлень відділення поштового зв'язку та поштовими конвертами із довідкою про причини невручення (а.с.7,9,11,13,15). Враховуючи, що поштові відправлені невручені відповідачу з незалежних від позивача причин, суд дійшов до переконання про можливість вважати направлені розрахунки такими, що вручені позивачу належним чином.

Зі змісту вказаних розрахунків, відповідач зобов'язаний відшкодовувати позивачу витрати на виплату та доставку пільгових пенсій на загальну суму 3965,57 грн., однак відповідачем не здійснено відшкодування фактичних витрат понесених позивачем. Вказана заборгованість підтверджується розрахунком заборгованості щодо відповідача за період з 01.08.2015 по 01.04.2016 (а.с.6)

Доказів оплати спірної суми заборгованості, виконання обов'язку в інший спосіб, припинення існування такого обов'язку з будь-яких підстав відповідач до суду не подав, а судом самостійно відповідно до вимог частини 4 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України таких доказів не виявлено.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з Прикарпатського будівельно-монтажного підприємства по газифікації (76018, Івано-Франківська обл., місто Івано-Франківськ, вулиця П.Василишина, будинок 26А ідентифікаційний код 19400021) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (76018, Івано-Франківська обл., місто Івано-Франківськ, вулиця Незалежності, будинок 44, ідентифікаційний код 20550895) заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період 01.08.2015 по 01.04.2016 в сумі 3965 (Три тисячі дев'ятсот шістдесят п'ять) гривень 57 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя /підпис/ Кишинський М.І