Рішення

від 21.02.2017 по справі 904/11512/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.02.2017 Справа № 904/11512/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЙ ОФІС", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ПРОФІ-ПАК", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у сумі 14 637,52 грн. за договором поставки

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Гриценко І.О.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 представник - дов. б/н від 16.01.2017р.

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЙ ОФІС" звернулось до господарського суду з позовом в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ТОРГОВИЙ ДІМ ПРОФІ-ПАК" грошові кошти у сумі 14 637,52 грн., а саме: дебіторську заборгованість у розмірі 12 927,24 грн., пеню - 761,69 грн., 25% річних - 652,94, інфляційні втрати - 295,65 грн. за договором поставки № МО-632/13 від 01.02.2016р.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за договором поставки № МО-632/13 від 01.02.2016р. щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару.

Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у попередньому судовому засіданні.

У судовому засіданні 16.01.2017р. винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 31.01.2017р.

Ухвалою суду від 31.01.2017р. продовжено строк розгляду справи до 24.02.2017р.

У судовому засіданні 31.01.2017р. оголошено перерву до 21.02.2017р.

Клопотання про використання засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді цієї справи не заявлялись.

В судовому засіданні 21.02.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю МІЙ ОФІС (далі - Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ТОРГОВИЙ ДІМ ПРОФІ-ПАК" (далі - Відповідач, Покупець) укладено договір № МО-632/13 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору за даним договором постачальник зобов'язується в порядку і терміни, встановлені цим договором, передати у власність покупцеві товар, в певній кількості, відповідної якості, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його на умовах, визначених в цьому договорі.

Кількість і асортимент товару, що поставляється, указується в накладній, складеній на підставі замовлення покупця, яка є невід'ємною частиною цього договору. Накладні оформлюються на кожну партію товару, що поставляється (п. 1.2. Договору).

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що ціни на товар, що поставляється за даним договором, є договірними і указуються в накладних на кожну партію товару.

У відповідності до п. 2.5. Договору покупець проводить оплату товару на умовах відстрочення платежу протягом 30 календарних днів з моменту поставки шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Датою (моментом) оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

Згідно п. 3.1. Договору поставка кожної партії товару здійснюється на підставі замовлення покупця. Замовлення надаються постачальникові за допомогою факсимільного зв'язку або іншими способами зв'язку, що забезпечують фіксацію тексту, і дати замовлення, або іншим способом, прийнятим для сторін. Замовлення повинне містити наступну інформацію: а) найменування і асортимент, код товару (згідно прайса постачальника); б) кількість товару; в) адреса складу покупця/постачальника; г) умови оплати, якщо вони відрізняються від умов, встановлених цим договором; д) термін поставки партії товару, якщо він відрізняється від терміну поставки, встановленого цим договором.

Пунктом 4.3. Договору встановлено, що зобов'язання по постачанню вважаються виконаними з моменту передачі партії товару покупцеві, що підтверджується накладною (товарно-транспортною накладною), підписаною уповноваженими представниками сторін і необхідними товаросупровідними документами, вказаними в цьому договорі.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2016р.

Як зазначив Позивач, на виконання умов договору ним поставлено Відповідачеві товар на загальну суму 89 243,65 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 31, 32, 53, 54, 56, 57 - 66, 68 - 70, 72, 74, 76 - 82, 84 - 86).

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково у сумі 76 207,09 грн. та 29.09.2016р. Відповідачем Позивачеві було здійснено часткове повернення товару на підставі накладної на повернення № МО000001305 на суму 109,32 грн. (а.с. 34), на підставі чого у нього виникла заборгованість у сумі 12 927,24 грн., що і стало причиною звернення Позивача з позовом до суду.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог на підставі наступного.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного з законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивачем на адресу Відповідача направлено претензію від 11.10.2016р. № 11/10-16 з вимогою в строк до 21.10.2016р. оплатити суму боргу у розмірі 12 927,24 грн. (а.с. 35-36).

Претензія отримана Відповідачем 27.10.2016р., що підтверджується копією поштового повідомлення № 4905504387680 (а.с. 37).

Відповідач відповіді на претензію не надав, суму боргу не оплатив.

На підставі викладеного, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 12 927,24 грн. підлягають задоволенню.

Крім основного боргу Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у сумі 761,69 грн., 25 % річних - 652,94 грн. та інфляційні втрати - 295,65 грн. за період з 03.09.2016р. по 25.11.2016р.

Відповідно до п. 5.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за даним договором, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України. Винна сторона в повному обсязі відшкодовує збитки, заподіяні іншій стороні неналежним виконанням зобов'язань, а також сплачує штрафні санкції, передбачені розділом п'ять цього договору.

Пунктом 5.2. Договору встановлено, що за несвоєчасну оплату товару, покупець сплачує постачальникові неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно несплаченої суми за кожен день прострочення оплати, а також сплачує суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 25 відсотків річних.

Відповідно до частини першої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого періоду не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі що умова договору про оплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строк, за який нараховуються штрафні санкції.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ст. 625 ЦК України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки надані Позивачем, судом встановлено, що пеня за період прострочення оплати з 03.09.2016р. по 25.11.2016р. становить 773,86 грн., однак, суд не може вийти за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає сума заявлена позивачем 761,69 грн.

Сума 25% річних за період з 03.09.2016р. по 25.11.2016р. становить 660,00 грн., однак, суд не може вийти за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає сума заявлена позивачем 652,94 грн.

Відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Згідно Рекомендацій ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р. відносно порядку застосування індексів інфляції „при розгляді судових справ при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; отже умовно слід рахувати, що сума, яка підлягає стягненню з 1 по15 числа місяця, індексується за цей період, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Із змісту листа Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997 року «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» випливає, що розраховані Міністерством статистики України індекси інфляції застосовуються помісячно, при чому, якщо за період в індексованому місяці набирається не менше п'ятнадцяти днів.

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати за період з вересня 2016р. по листопад 2016р. становлять 726,06 грн., однак, суд не може вийти за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає сума заявлена позивачем 295,65 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу вказаної норми обов'язок доведення обставин покладається на сторону, яка посилається на них як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню з стягненням з Відповідача на користь Позивача суми основного боргу у розмірі 12 927,24 грн., пені - 761,69 грн., 25% річних - 652,94 грн., інфляційних втрат - 295,65 грн.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 267 525, 526, 527, 530, Цивільного кодексу України, ст.ст. 32, 33, 34, 36, 38, 43, 49, 82-87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ПРОФІ-ПАК" (49055, м. Дніпро, вул. Будівельників, буд. 34, корпус 89, офіс 3, код ЄДРПОУ 39391614) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЙ ОФІС" (02088, м. Київ, вул. Є. Харченка, 21, код ЄДРПОУ 34539087) суми основного боргу у розмірі 12 927,24 грн. (дванадцять тисяч дев'ятсот двадцять сім грн. 24 коп.), пені - 761,69 грн. (сімсот шістдесят одна грн. 69 коп.), 25% річних - 652,94 грн. (шістсот п'ятдесят дві грн. 94 коп.), інфляційних втрат - 295,65 грн. (двісті дев'яносто п'ять грн. 65 коп.) та витрати по сплаті судового збору - 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.), про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 23.02.17

Суддя ОСОБА_2