Рішення

від 23.02.2017 по справі 904/11559/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.02.2017 Справа № 904/11559/16 За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша", м. Київ

до Приватного підприємства "Гараж-С", м. Дніпро

про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 32 269,23 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Бойчук Ю.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю № б/н від 20.10.2016 року

від відповідача: ОСОБА_2, представник за довіреністю № 5 від 10.01.2017 року

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Перша" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "Гараж-С" (далі - відповідач) про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 32 269,23 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2016 року порушено провадження у справі № 904/11559/16, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено судове засідання на 17.01.2017.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2017 року відкладено судове засідання на 09.02.2017.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2017 року продовжено строк розгляду спору до 28.02.2017 року включно; відкладено судове засідання на 23.02.2017.

22.02.2017 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

23.02.2017 судове засідання проводиться в режимі відеоконференції, відповідно до ухвали суду від 13.02.2017 року.

Повноважний представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

В свою чергу, повноважний представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити позивачу в їх задоволенні у повному обсязі.

У судовому засіданні 23.02.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази та заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.06.2015 року о 17 год. 15 хв. на вул. Сагайдачного у м. Трускавець відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу SCANIА - 1146340 , державний реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував водій ОСОБА_3 та транспортного засобу GEELY , державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_4 (далі за текстом - потерпілий). Дана подія підтверджується реєстрацією інформації при ДТП № 1599215 та реєстрацією інформації при ДТП № 1596915. Внаслідок ДТП транспортним засобам спричинено механічні пошкодження та завдано матеріальної шкоди.

Транспортний засіб GEELY , державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував потерпілий, належить ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № ВСС 211604 від 30.10.2008 року.

Постановою Новомосковського міськрайонного суду від 03.09.2015 року. у справі №183/3899/15 (№ 3/183/1558/15) винним у вищевказаній ДТП було визнано ОСОБА_3, притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Позивач звертає увагу суду на те, що страхувальником автомобіля SCANIА - 1146340 , згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/9149028 від 09.04.2015 року, строком дії від 15.04.2015 до 14.04.2016, є відповідач, страховиком - позивач.

11.06.2015 позивач отримав повідомлення ОСОБА_5 про настання страхового випадку, а 05.10.2015 - заяву на виплату страхового відшкодування.

11.06.2015 позивачем було відкрито страхову справу та присвоєно № ЦВ-04-9865, після чого, 17.06.2015 уповноваженою особою позивача - ОСОБА_6 було складено акт огляду транспортного засобу Ф-ОС.06-24/01.

10.11.2015 позивачем було складено ремонтну калькуляцію № 71 пошкодженого автомобіля потерпілого.

04.12.2015 позивач здійснив виплату ОСОБА_5 страхового відшкодування, з вирахуванням франшизи, у сумі 32 269,23 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 23135. Про вказані дії позивач повідомив відповідача, що підтверджується листом за вих. № 1918/с від 18.11.2015 року.

Посилаючись на підпункт 33.1.2. пункту 33.1 статті 33 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів позивач вказує про те, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди учасник такої пригоди зобов'язаний вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Відповідно до абзацу г підпункту 38.1.1. пункту 38.1 статті 38 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

При цьому, як вказує позивач, ні водій - ОСОБА_3, ні відповідач протягом трьох робочих днів не повідомили позивача про настання страхового випадку. Також, вони навіть не надали всіх необхідних документів позивачу для виплати страхового відшкодування, відповідно, позивач змушений був звертатися до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області із запитами задля отримання копії постанови суду відносно ОСОБА_3 - винного у ДТП (вих. № 340/1 від 30.06.2015; вих. № 1641/с від 02.09.2015).

Таким чином, як вважає позивач, у зв'язку з тим, що відповідач не виконав свого обов'язку щодо письмового повідомлення позивача про настання ДТП у передбаченому законом порядку і строки, то позивач набув права вимоги відшкодування виплаченого страхового відшкодування.

З метою досудового врегулювання спору, 21.07.2016 позивач направив відповідачу претензією № 29-21, про відшкодування шкоди в порядку регресу. Однак вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися з позовом до суду.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача суму матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 32 269,23 грн.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач заявлені позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити позивачу в їх задоволенні у повному обсязі, виходячи з наступного.

Як зазначає відповідач, 09.04.2015 року між сторонами був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №АС/9149028) на строк з 15.04.2015 року до 14.04.2016 року.

У зв'язку з тим, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована, відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, регулюється Законом України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Посилаючись на ст.ст. 3, 22, 33, 38 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідач вказує про те, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування потерпілій особі, а обов'язок водія транспортного засобу повідомити про ДТП для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам. У даному випадку факт настання страхового випадку ніким не оспорюється, він зафіксований правоохоронними органами, винний в ДТП водій притягнутий до адміністративної відповідальності. Позивачу вже 11.06.2015 року стало відомо про ДТП і його уповноважений представник мав можливість безперешкодно оглянути пошкоджений автомобіль та оцінити шкоду, заподіяну внаслідок ДТП майну постраждалої особи. Позивач сам визнав факт настання страхового випадку, добровільно сплативши страхове відшкодування. Тому саме лише неповідомлення водієм забезпеченого автомобіля про настання ДТП не може бути підставою для подання регресного позову до страхувальника. Таку ж правову позицію містить постанова Верховного Суду України від 16.09.2015 року у справі № 6-284цс15.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами (ст. 355 Господарський кодекс України).

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Положеннями ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент вчинення ДТП) передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 979 Цивільного кодексу України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Страховим випадком в силу приписів ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент вчинення ДТП) є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За приписами ст. 1192 Цивільного кодексу України, суд може зобов'язати особу, яка спричинила збитки, відшкодувати їх у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконаних робіт, необхідних для відновлення речі.

Як вказано у п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент вчинення ДТП), у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У ст. 28 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент вчинення ДТП) вказано про те, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент вчинення ДТП) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків (п. 34.2. ст. 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент вчинення ДТП)).

Відповідно до пп. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент вчинення ДТП) страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відповідно до ґ пп. 38.1.1. п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент вчинення ДТП) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Тобто зазначена правова норма передбачає наявність, а не відсутність у страховика права на пред'явлення регресного позову до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Однак, доказів повідомлення відповідачем позивачу про настання ДТП у вищевказані строки в матеріалах справи відсутні. Також відповідачем не наведено суду і поважних причин не виконання такого обов'язку.

Таким чином, з огляду на вищевикладене та враховуючи положення ґ пп. 38.1.1. п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", суд дійшов висновку, що позивач має право після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до свого страхувальника про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Вказаної правової позиції притримується Верховний Суд України в постанові від 12.02.2014 року у справі № 6-1цс14, в якій, зокрема, зазначено, що висновок суду касаційної інстанції про те, що факт неповідомлення страховика про ДТП не є підставою для відшкодування страхувальником в порядку регресу сплаченого страховиком страхового відшкодування, є помилковим.

Крім того, в постанові № 6-186цс16 від 30.03.2016 року Верховний Суд України висловив правову позицію, що з огляду на зміст підпункту 33.1.4 пункту 33.1 статті 33, підпункту ґ підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону можна зробити висновок, що в разі, якщо страхувальник або водій забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, не повідомив у встановлені строки страховика про настання такої події, внаслідок чого в останнього виникли необґрунтовані виплати, то після виплати страхового відшкодування страховик має підстави для регресного позову до страхувальника.

У вказаній постанові, Верховний Суд України висловив також позицію, що підстав для стягнення страхового відшкодування в порядку регресу немає лише за наявності підтверджених документально поважних причин відсутності такого повідомлення.

З огляду на викладені положення законодавства та правові позиції Верховного Суду України, які є обов'язковими до застосування, враховуючи те, що відповідачем не надано документальних доказів поважності причин відсутності повідомлення позивача про ДТП у встановлені строки, господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення коштів з відповідача в порядку регресу є обґрунтованими.

Крім того, господарським судом встановлено, що розмір страхового відшкодування було визначено позивачем у даній справі відповідно до умов договору добровільного страхування на підставі рахунку на оплату робіт з ремонту пошкодженого автомобіля, який, як вважає суд, підтверджує реальну вартість відновлювального ремонту транспортного засобу та який разом зі страховим актом позивача і платіжним дорученням є достатніми доказами фактично понесених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.

Врахувавши наведене, господарський суд вважає, що відповідач має відшкодувати позивачу збитки, понесені останнім у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, в розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, який не може перевищувати визначеного в полісі ліміту відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну потерпілого, та в межах понесених позивачем фактичних затрат на виплату страхового відшкодування.

Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 11, 979, 1187, 1192 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 6, 22, 28, 29, 34, 36, 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент вчинення ДТП), ст.ст. 4, 32-34, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства "Гараж-С" (49045, м. Дніпро, вул. Верхня, буд.44, код ЄДРПОУ 38528042) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" (03680, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 30, код ЄДРПОУ 31681672) суму матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 32 269,23 грн. (тридцять дві тисячі двісті шістдесят дев'ять грн. 23 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 24.02.2017

Суддя ОСОБА_7