Рішення

від 22.02.2017 по справі 908/3487/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/167/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2017 Справа № 908/3487/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СВО "АЗОВ" (72520, Запорізька область, Якимівський район, с. Новоданилівка, вул. Лисконоженко, буд. 14/2, код ЄДРПОУ 39484216)

до відповідача : Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (72318, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1)

про стягнення 158 441, 00 грн.

Суддя Азізбекян Т.А.

Представники:

від позивача: Ільясова І.Д., довіреність від 02.01.2017р.

від відповідача: не прибув

СУТНІСТЬ СПОРУ:

27.12.2016р. до господарського суду Запорізької області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СВО "АЗОВ" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з відповідача 158 441,00 грн., з яких: 153 480,00 грн. - основного боргу, 454,00 грн. - 3% річних та 4 507,00 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки коріандру №0716 від 21.09.2016 р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого позивачем товару.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 536, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 218, 230, 231, 265 Господарського кодексу України.

За результатами автоматизованого розподілу, справу було визначено для розгляду судді Азізбекян Т.А., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою від 27.12.2016р. порушено провадження у справі № 908/3487/16, присвоєно справі номер провадження 24/167/16, розгляд справи призначено на 06.02.2017р.

Ухвалою від 06.02.2017 р., за клопотанням відповідача, відкладено розгляд справи на 22.02.2017 р. на 11-30, про що сторони повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 22.02.2017 р. був присутній тільки представник позивача, який підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, надав суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою, а також документи в обґрунтування причин затримки в оплаті.

Суд залишив дане клопотання без задоволення, оскільки відповідач був завчасно належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Суд вже відкладав розгляд справи за клопотанням відповідача, особиста явка відповідача в судове засідання не була обов'язковою, відповідач не був позбавлений можливості забезпечити явку в судове засідання свого уповноваженого представника, надати відзив на позов та докази у його обґрунтування. Крім того, відповідач не надав доказів перебування себе на лікарняному.

Неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню цього спору.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

За заявою присутнього представника позивача, розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

По закінченні судового засідання оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

21.09.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю СВО АЗОВ (постачальник, позивачем у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупцем, відповідачем у справі) укладено договір поставки № 0716 (надалі - договір).

Відповідно до умов пунктів 1.1 - 1.5 договору за цим договором постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець - прийняти і оплатити коріандр врожаю 2016 року. Загальна кількість товару становить 20 тон +/-%. Кількість товару визначається відповідно до складських документів на товар, виданих зерновим складом. Термін поставки: 21 вересня 2016 року по 30 вересня 2016 року. Умови доставки: доставка здійснюється постачальником на ТОД Веселівський елеватор : 72202, смт. Веселе, вул. Чапаєва-1.

Згідно з п. 3.1 договору ціна товару згідно даного договору становить 14000 грн. за 1 тону із ПДВ. Загальна вартість товару, що постачається, становить 280000,00 грн. із ПДВ +/-%.

Пунктами 4.1, 4.3 договору встановлено, що покупець здійснює оплату вартості товару на розрахунковий рахунок постачальника протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання товару згідно договору. Обов'язки покупця по оплаті товару вважаються виконаними в момент надходження від покупця грошових коштів у розмірі вартості товару (на поточний рахунок постачальника).

Відповідно до п. 5.2 договору передача товару по кількості та якості відбувається на елеваторі, що засвідчується підписаними сторонами видатковими накладними на товар/актами передачі-приймання.

Пунктами 10.2, 10.3 договору встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору.

Договір підписано з боку обох сторін, підписи скріплено печатками.

Таким чином, на момент розгляду справи договір є чинним в частині невиконаних зобов'язань сторін.

Посилаючись на виконання умов договору щодо поставки товару перед відповідачем та неналежне виконання своїх договірних зобов'язань щодо оплати отриманого товару відповідачем, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Стягнення з відповідача на користь позивача 153 480,00 грн. основного боргу, 454,00 грн. 3% річних та 4 507,00 грн. пені було предметом судового розгляду в цій справі.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, на підставі наступного:

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін врегульовані договором поставки №0716 від 21.09.2016 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, позивачем, на виконання договірних відносин, поставлено відповідачу товар - коріандр врожаю 2016 року в кількості 13,38 тон на загальну суму 183 480,00 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною №001243 від 22.09.2016 р. та видатковою накладною №10 від 22.09.2016 р., підписаною з боку обох сторін, без зауважень та скріпленою печатками.

Позивач виписав відповідачу рахунок на оплату №10 від 22.09.2016 р. на суму 183 480,00 грн.

За умовами п. 4.1 договору покупець оплачує вартість товару на розрахунковий рахунок постачальника протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання товару згідно договору.

Таким чином, товар мав бути оплачений відповідачем до 26.09.2016 р.

Відповідач оплатив отриманий товар частково та з простроченням на суму 30 000,00 грн., що підтверджується виписками банку по рахунку позивача від 06.10.2016р. на суму 10 000 грн. кожна та від 19.10.2016 р. на суму 10 000,00 грн.

Залишок боргу в сумі 153 480,00 грн. не оплачений.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.

Факт поставки позивачем відповідачу товару підтверджений документально, як і підтверджена наявність простроченої заборгованості відповідача перед позивачем в заявленій до стягнення сумі 153 480,00 грн. Відповідачем доказів відсутності, сплати спірної заборгованості суду не надано. Вищевказані встановлені судом обставини не спростовані.

Із наданих відповідачем у справу документів в обґрунтування причин прострочення оплати вбачається, що відповідач, у свою чергу, поставив коріандр своєму контрагенту фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 за договором поставки 23.09.2016 р., однак цей товар не був оплачений покупцем.

З цього приводу суд зазначає, що правовідносини відповідача із своїми контрагентами, а також відсутність коштів щодо оплати товару не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У ст. 617 Цивільного кодексу України також зазначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено правомірність заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача на його користь 153 480,00 грн. простроченого основного боргу за поставлений за договором товар.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2 договору сторони передбачили, що в разі прострочки покупцем термінів оплати постачальнику вартості товару покупець оплачує постачальнику неустойку у формі пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару за кожен день прострочки, але не більше 3% від загальної вартості товару, визначеної у розділі 3 даного договору. Строку нарахування пені не встановлено, отже нарахування можливо здійснювати протягом шести місяців з дня виникнення прострочення.

Позивач нараховує пеню від суми боргу 153 480,00 грн. за період з 26.09.2016 р. по 28.10.2016 р. (36 днів) в сумі 4 507,69 грн.

Зазначений розрахунок пені є невірним, оскільки, як встановлено судом, товар мав бути оплачений до 26.09.2016 р., отже прострочення виникло з наступного дня - 27.09.2016 р.

У зв'язку з цим суд здійснив перерахунок пені за період з 27.09.2016 р. по 28.10.2016 р. (35 днів), що складає 4 369,57 грн. В цій сумі пеня підлягає стягненню з відповідача, у стягнені пені в сумі 138,12 грн. суд відмовляє як безпідставно нарахованої.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував 3% річних від суми боргу 153 480,00 грн. за період з 26.09.2016р. по 01.11.2016 р. (37 днів) в сумі 454,00 грн.

З урахуванням встановленого судом періоду прострочення та заявлених меж позовних вимог, суд здійснив перерахунок 3% річних за період з 27.09.2016 р. по 01.11.2016 р. (36 днів) та визнав обґрунтованою до стягнення з відповідача суму 3% річних в розмірі 452,89 грн. У стягненні 3% річних в сумі 1,11 грн. які нараховані безпідставно, слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 153 480,00 грн. основного боргу, 4 369,57 грн. пені, 452,89 грн. - 3 % річних. В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за позовом відноситься на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (72318, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВО "АЗОВ" (72520, Запорізька область, Якимівський район, с. Новоданилівка, вул. Лисконоженко, буд. 14/2, код ЄДРПОУ 39484216) 153 480,00 грн . (сто п'ятдесят три тисячі чотириста вісімдесят грн. 00 коп.) основного боргу, 4 369,57 грн . (чотири тисячі триста шістдесят дев'ять грн. 57 коп.) пені, 452,89 грн . (чотириста п'ятдесят дві грн. 89 коп.) -3 % річних та 2 374,54 грн. (дві тисячі триста сімдесят чотири грн. 54 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення виготовлено у повному обсязі та підписано 24.02.2017 р.

Суддя Т.А.Азізбекян