Рішення

від 20.02.2017 по справі 906/1236/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "20" лютого 2017 р. Справа № 906/1236/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - керівник ;

ОСОБА_2- адвокатське посвідчення № 00752 від 03.09.2015;

від відповідача 1: ОСОБА_3- довіреність № 2.5-08/14/2016/428 від 27.12.2016;

від відповідача 2: не прибув;

від третьої особи: не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом приватного підприємства "Україна-Експерт-Центр" (м. Житомир)

до 1) Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (м. Житомир)

2) Чуднівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (Житомирська обл., смт. Чуднів)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області (м.Житомир)

про стягнення 44500,00 грн

Згідно з ч. 3 ст. 69 ГПК України, строк розгляду спору було продовжено на п'ятнадцять днів.

Позивач подав до суду позов про стягнення з Чуднівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області з розрахункового рахунку Головного територіального управління юстиції у Житомирській області 44500,00 грн за надані послуги з оцінки майна.

Ухвалою від 16.12.2016 господарський суд порушив провадження у справі, призначив судове засідання для її розгляду, залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області.

До початку розгляду справи до суду надійшли такі документи:

- від відповідача 2 - електронна копія заперечення на позов від 09.02.2017 вих. № 67 з доданими до нього документами (а. с. 100 - 119);

- від третьої особи - факсимільна копія листа від 20.02.2017 вих. № 07-1-12/12-1439 (а. с. 120);

- від відповідача 1 - доповнення до відзиву від 17.02.2017 вих. № 2.5-07/14/54 з додатками (а. с. 121 - 127);

- від позивача - заява від 20.02.2017 про долучення до матеріалів справи довідки про заборгованість відповідача 1 (а. с. 128, 129).

Також до суду з відміткою відділу зв'язку про невручення повернулися копії ухвал господарського суду Житомирської області від 11.01.2017 та від 06.02.2017, направлені відповідачу 2 за адресою, вказаною у позовній заяві (а. с. 94 - 99).

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні надав клопотання про долучення до матеріалів справи копій позовних заяв позивача, які розглядалися та розглядаються в господарському суді Житомирської області (а. с. 130 - 163). Згідно з наданим суду відзивом на позовну заяву від 10.01.2017 вих. № 2.5-07/14-/10 (а. с. 46 - 51) та доповненням до відзиву від 17.02.2017 вих. № 2.5-07/14/54 (а. с. 121 - 127), відповідач 1 вважає, що позов є безпідставним, зокрема, з тих причин, що минули строки пред'явлення актів виконаних робіт до оплати з огляду на те, що тендерний договір №11 від 14.06.2013 на підставі якого було складено акти припинив свою дію 31.12.2013, а тендерний договір №18 від 18.06.2015 (з урахуванням додаткових угод) - 30.04.2016 відповідно, при цьому, позивачем у справі акти виконаних робіт до вказаних строків пред'явлено не було. Також відповідач 1 зауважив, що оплата за надані позивачем послуги з експертної оцінки майна ГТУЮ у Житомирській області залежить від забезпечення управління коштами з державного бюджету за відповідними кошторисними призначеннями, зокрема КЕКВ 2240 "Оплата послуг (крім комунальних)", та що роботи по актам № Н-084/08/13 на суму 1200,00 грн та № Р-090/08/13 на суму 200,00 грн, були оплачені позивачем ще 10.10.2013 згідно з платіжних доручень № 2635 та № 2636. Вказав, що позивачем було навмисно завищено розрахунок обґрунтування вартості виконаних робіт/послуг по актам № Н-037/03/16 та № Н-040/03/16, оскільки вказані акти виконаних робіт з оцінки майна в межах дії тендерного договору згідно з специфікацією до договору № 18 від 18.06.2015 не оцінювались, а лише у відповідності до Наказу МЮУ "Про встановлення нормативної вартості однієї експертогодини у 2016 році". Окрім іншого, відповідач 1 заперечив проти стягнення на користь позивача понесених ним витрат на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Представник відповідача 2 в судове засідання не прибув. Згідно з надісланого суду заперечення на позов від 09.02.2017 вих. № 67 (а. с. 100, 101), відповідач 2 щодо задоволення позову заперечив, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про причини неявки повідомив у надісланому суду запереченні на позовну заяву від 11.01.2017 вих. № 12-12/55-232 (а. с. 40, 41), відповідно до якого просив здійснити розгляд справи без участі уповноваженого представника ГУ ДКСУ у Житомирській області та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з тих мотивів, що Казначейство, виконуючи свої повноваження не здійснювало будь-яких протиправних дій відносно позивача, його прав та охоронюваних законом інтересів не порушувало, відсутній причинно - наслідковий зв'язок між діями Казначейства та не виплатою коштів позивачу. Згідно з долученим до справи листом від 20.02.2017 вих. № 07-1-12/12-1439 (а. с. 120), третя особа повідомила, що в ГУ ДКСУ у Житомирській області за ГТУЮ у Житомирській області у 2013 році обліковувалася сума в розмірі 1200,00 грн, яка 04.12.2013 була списана (а. с. 77).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач (приватне підприємство "Україна-Експерт-Центр") має сертифікат суб'єкта оціночної діяльності за № 16536/14, виданий Фондом державного майна України від 05.06.2014, який надає йому право здійснювати оцінку рухомого та нерухомого майна, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів, в т. ч. прав на об'єкти інтелектуальної власності (а. с. 20, зі звороту).

У відповідності до приписів статей 7, 13 Закону України "Про виконавче провадження" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), позивач є учасником виконавчого провадження, який залучається до участі на підставі постанови державного виконавця, у випадку коли є необхідність у з'ясуванні та роз'ясненні питань, що виникають при здійсненні виконавчого провадження й потребують спеціальних знань, а саме: для оцінки майна боржника (нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден) та для оцінки за регульованими цінами. Таку діяльність по визначенні вартості майна боржника позивач як суб'єкт оціночної діяльності проводить згідно з Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Статтею 10 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що відносини із суб'єктами оціночної діяльності можуть бути побудовані на підставі договору, який визначає права і зобов'язання його контрагентів.

Відтак, суб'єкт оціночної діяльності як учасник виконавчого провадження, може залучатися до участі для виконання покладених на нього законодавством України завдань по оцінці майна боржника не тільки на підставі владного припису державного виконавця (постанови) як державного органу, відповідно до ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження", а й у силу договору.

Так, відносини сторін спору по наданню відповідачу 2 (Чуднівському районному відділу ДВС ГТУЮ у Житомирській області, раніше - Чуднівське районне управління юстиції) у 2013 - 2016 роках професійних послуг суб'єкта оціночної діяльності регулювалися, зокрема, договорами № 11 від 14.06.2013 та № 18 від 18.06.2015 про закупівлю послуг за державні кошти (далі - тендерні договори, а. с. 52 - 69), укладених між відповідачем 1 (Головним територіальним управлінням юстиції у Житомирській області) як замовником послуги та позивачем як її виконавцем.

Вартість послуг з проведення оцінки майна та перелік документів, необхідних для проведення експертної оцінки майна, і вартість однієї експертної години були погоджені сторонами в додатках 1, 2 до тендерних договорів.

За пунктом 3.1 договору № 11 від 14.06.2013 обсяг надання послуг визначався у сумі 70000,00 грн, а за договором № 18 від 18.06.2015 - у розмірі 120000,00 грн.

У зв'язку з тим, що фактичний обсяг послуг, наданих виконавцем, був менший передбачених у договорі № 18 від 18.06.2015, додатковими угодами № 1 від 31.12.2015, №2 від 10.02.2016 та №4 від 29.04.2016 відповідно, сума договору постійно змінювалася та в кінцевому результаті склала 19700,00 грн (а. с. 71, 72, 74).

Додатковою угодою № 3 від 25.03.2016 до договору № 18 від 18.06.2015 сторони продовжили строк його дії до 30.04.2016 (а. с. 73).

За умовами укладених договорів, на позивача було покладено обов'язок надавати послуги з обов'язковим укладенням з районними, міськрайонними відділами державної виконавчої служби, додаткових договорів, які є невід'ємною частиною договорів і укладаються на підставі постанови державного виконавця для проведення оцінки майна арештованого держаним виконавцем. Підставою для оплати послуг позивача визначено підписаний акт приймання-передачі послуг (п. 4.1, пп. 6.3.3 п. 6.3 договору).

Матеріалами справи підтверджено, що постановами про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єктів господарювання для участі у виконавчих провадженнях № 33970967 від 14.06.2013 (а. с. 12, зі звороту), № 37690584 від 21.06.2013 (а. с. 14, зі звороту), № 37694983 від 21.06.2013 (а. с. 16, зі звороту), № 47185111 від 11.12.2015 (а. с. 18, зі звороту) та № 47821398 від 12.11.2015 (а. с. 21, зі звороту), винесеними державним виконавцем ВДВС Чуднівського районного управління юстиції, на підставі ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження", призначено експертом, суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання приватне підприємство "Україна-Експерт-Центр" в особі директора ОСОБА_1. Вказаними постановами ПП "Україна-Експерт-Центр" зобов'язано надати письмовий висновок, звіт про оцінку майна (акт оцінки майна) з питань призначення ринкової вартості майна боржників, а також попереджено про відповідальність за відмову або ухилення від дачі висновку чи за дачу завідомо неправдивого висновку.

На виконання умов договору № 11 від 14.06.2013 про закупівлю послуг за державні кошти, а також постанов органу ДВС, між позивачем та відповідачем 2 були підписані додаткові договори, а саме: по ВП №33970967 додатковий договір №Н-084/08/13 на суму 1200,00 грн (а. с. 111), по ВП №37690584 додатковий договір №Н-090/08/13 від 02.09.2013 на суму 200,00 грн (а. с. 106) та по ВП №37694983 додатковий договір №Р-169/10/13 на суму 200,00 грн (а. с. 102).

В той же час, у зв'язку з закінченням строку дії договору № 18 від 18.06.2015 про закупівлю послуг за державні кошти та враховуючи суму договору про надання послуг, з огляду на винесені державним виконавцем постанови про призначення експерта у ВП № 47185111 від 11.12.2015 та № 47821398 від 12.11.2015, позивачем у 2016 році були підписані та направлені відповідачу 1 договори про надання послуг/робіт з незалежної оцінки за номерами Н-037/03/16 і Н-040/03/16 (а. с. 114 , 118), а також рахунки на оплату №Н-037/03/16 та №Н-040/03/16, до яких додано адресовані відповідачу 1 розрахунки обґрунтованості вартості виконаних оціночних послуг по ВП № 47821398 на суму 41100,00 грн (а. с. 116), а по ВП № 47185111 на суму 1800,00 грн (а. с. 117).

Згідно з наданих позивачем до справи висновків про вартість майна (а. с. 13, 15, 17, 19, 22) вбачається, що ним на підставі постанов державного виконавця було проведено роботи по оцінці майна боржників, про що позивачем як виконавцем та відповідачем 2 як безпосереднім отримувачем послуг було складено акти прийому-передачі послуг на загальну суму 44500,00 грн, а саме: акт № Н-084/08/13 від 27.12.2013 на суму 1200,00 грн (а. с. 12), акт № Р-090/08/13 від 27.12.2013 на суму 200,00 грн (а. с. 14), акт № Р-169/10/13 від 27.12.2013 на суму 200,00 грн (а. с. 16), акт № Н-037/03/16 від 23.06.2016 на суму 41100,00 грн (а. с. 21) та акт № Н-040/03/16 від 08.06.2016 на суму 1800,00 грн (а. с. 18).

Слід зазначити, що підписаними зі сторони споживача послуг актами приймання-передачі, в яких здійснено посилання на звіт про оцінку майна, підтверджено факт використання у виконавчих провадженнях відповідачем 2 висновків про вартість майна, здійснених позивачем в рамках виконавчих проваджень щодо визначення ринкової вартості об'єктів оцінки майна боржників.

Звідси суд дійшов висновку, що складені позивачем акти прийому-передачі послуг з оцінки, в яких відповідач 2 погодив прийняття звітів про оцінку вартості майна з вартістю послуг на загальну суму 44500,00 грн, шляхом вчинення підпису та скріплення печаткою установи, є належним доказом прийняття і використання у виконавчому провадженні звітів про оцінку вартості майна, складених позивачем.

Приписами п. 4.3 тендерних договорів передбачено, що розрахунки проводяться відповідно до ст. 49 Бюджетного кодексу України шляхом оплати замовником вартості послуг після їх надання відповідно до акту приймання-передачі послуг, який є обов'язковою підставою для оплати послуг.

Пунктом 4 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" також визначено право суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання на винагороду за надані ним послуги. Розмір винагороди визначається в порядку, встановленому КМУ. Винагорода та інші витрати, зумовлені наданням висновку або звіту суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання належать до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Як вбачається з письмових пояснень відповідача 2, з метою оплати наданих послуг по оцінці майна боржників, за проханням директора підприємства позивача (ОСОБА_1А.), документи, підписані ВДВС Чуднівського РУЮ, які засвідчують правові підстави визначення експерта та надання ним послуг з експертної оцінки у 2013 році, були направлені на оплату до Головного територіального управління юстиції у Житомирській області 06.11.2013 за вих. № 6469 (а. с. 104).

Листом від 18.10.2016 вих. № 111 (а. с. 23) позивач звернувся до відповідача 1 з проханням провести звірку розрахунків та підтвердити суму боргу згідно з актів наданих послуг і постанов Чуднівськго РВДВС ГТУЮ у Житомирській області за надані оціночні послуги і неоплачені за 2013 - 2016 роки у сумі, яка становить 44500,00 грн, згідно з переліком (а. с. 23).

У відповідь на лист позивача, відповідач 1 повідомив, що вище вказана сума в органах державного казначейства на даний час в якості боргу не зазначена та що акти виконаних робіт/послуг на постанови державних виконавців в період 2013 - 2016 років мали надаватись виключно в межах тендерних договорів № 11 та № 15 про закупівлю послуг за державні кошти (лист від 25.10.2016 вих. № 11146/20/6.2-36/2016, а. с. 24).

Судом встановлено, що в межах дії тендерного договору № 11 від 14.06.2013 між позивачем та відповідачем 2 було підписано три акти прийому-передачі послуг/робіт, а саме: акт № Н-084/08/13 від 27.12.2013 на суму 1200,00 грн, акт № Р-090/08/13 від 27.12.2013 на суму 200,00 грн та акт № Р-169/10/13 від 27.12.2013 на суму 200,00 грн (а. с. 16).

Платіжними дорученнями № 2635 та № 2636 від 10.10.2013 відповідач 1 оплатив вартість наданих позивачем відповідачу 2 послуг з оцінки майна по актам № Н-084/08/13 та № Р-090/08/13 на загальну суму 2000,00 грн (а. с. 124, 126), внаслідок чого акт № Р-169/10/13 від 27.12.2013 на суму 200,00 грн у 2013 році залишився неоплаченим перед позивачем.

Також суд вказує, що оскільки державні виконавці ВДВС Чуднівського РУЮ у 2015 році владними приписами зобов'язали позивача здійснити оцінку майна боржників з питань визнання його вартості, а позивач, в свою чергу, у зв'язку з відсутністю правових підстав для відводу, здійснив оцінку майна, а результати оцінки у вигляді звітів (висновків) передав державним виконавцям для використання у виконавчому провадженні та вони були прийняті відповідачем 2 на підставі актів прийому-передачі послуг/робіт № Н-037/03/16 від 23.06.2016 на суму 41100,00 грн та № Н-040/03/16 від 08.06.2016 на суму 1800,00 грн без застережень, звідси суд констатує обов'язок відповідачів оплатити надані позивачем послуги з експертної оцінки вартості майна боржників також на суму 42900,00 грн.

Слід вказати, що зобов'язання позивача провести оцінку вартості майна боржників, а зобов'язання відповідачів провести оплату у зв'язку з прийняттям наданих позивачем послуг на підставі актів виконаних робіт, у 2013 році виникли на підставі договору № 11 від 14.06.2013 про закупівлю послуг за державні кошти та додаткових договорів, а у 2015 -2016 роках - на підставі постанов державного виконавця, які в силу ст. 5 ЗУ "Про виконавче провадження" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) є обов'язковими для виконання.

Суд критично оцінює твердження відповідача 1 про те, що позивачем не було виконано обов'язок щодо пред'явлення актів виконаних робіт, підписаних у 2016 році, до спливу строку закінчення дії тендерного договору №18 від 18.06.2015 та щодо завищення вартості наданих в актах послуг, з огляду на низьку ціну договору, в межах якої між сторонами виникли договірні правовідносини по наданню послуг з оцінки майна, що вказує про виконання робіт по актам № Н-037/03/16 від 23.06.2016 та № Н-040/03/16 від 08.06.2016 поза межами його дії, порядок визначення оплати за які станом на момент підписання актів було врегульовано згідно з Наказом МЮУ "Про встановлення нормативної вартості однієї експертогодини у 2016 році".

Суд також не приймає до уваги як докази існування правових підстав для визначення експерта та надання ним послуг з експертної оцінки майна у 2016 році долучені до справи копії договорів № Н-037/03/16 та № Н-040/03/16 про надання послуг/робіт з незалежної оцінки (а. с. 114 , 118), оскільки останні підписані лише зі сторони позивача, а відповідач 1 заперечує їх існування.

Відповідно до ч. 3 ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються в порядку, встановленому КМУ.

Поряд з цим, суд зазначає, що посилання відповідача 1 у відзиві на позовну заяву від 10.01.2017 вих. № 2.5-07/14/10 на те, що оплата за надані послуги з експертної оцінки залежить від забезпечення коштами з державного бюджету за відповідними кошторисними призначеннями, не вважається обставиною, яка може бути підставою для звільнення відповідачів від оплати наданих позивачем послуг з оцінки вартості майна боржників у виконавчому провадженні, оскільки однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, у тому числі й органів державної влади (ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України, ст. 1 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1 і 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Нормою ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Станом на час прийняття рішення, відповідачі не надали суду доказів погашення заборгованості перед позивачем за послуги з оцінки вартості майна боржників у виконавчому провадженні на загальну суму 43100,00 грн (200,00+41100,00+1800,00), в той час як борг у розмірі 2000,00 грн було заявлено позивачем до стягнення з відповідачів безпідставно.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості на суму 43100,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Разом з тим, суд критично оцінює доводи відповідача 1, викладені у відзиві, про самостійну відповідальність місцевих органів державної виконавчої влади за своїми зобов'язаннями, оскільки Головне територіальне управління юстиції у Житомирській області, згідно зі ст. 22 Бюджетного кодексу України, є розпорядником коштів нижчестоящих управлінь юстиції і здійснює фінансування витрат міських, міськрайонних та районних управлінь юстиції, передбачених законом на організацію та проведення виконавчих дій. Окрім того, Головне територіальне управління юстиції у Житомирській області є замовником послуги за договором № 11 від 14.06.2013 та її безпосереднім платником, тому, враховуючи, що оскільки позивачем належними та допустимими доказами було підтверджено виконання свого обов'язку з надання послуг та пред'явлення актів приймання-передачі, за наявності доказів належного виконання відповідачем 2 обов'язку, передбаченого пп. 6.3.3 п. 6.3 договору, щодо їх направлення до Головного управління з приводу оплати, обов'язок відповідача 1 щодо оплати наданих позивачем у виконавчому провадженні послуг є встановленим, не обмежується строком дії договору № 11 від 14.06.2013 та випливає з пункту 4 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" і статі 22 Бюджетного кодексу України.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази та зроблені господарським судом в процесі розгляду справи висновки, суд вважає позов позивача заявленим у відповідності до вимог чинного законодавства та таким, що підлягає задоволенню частково на суму 43100,00 грн за послуги з експертної оцінки майна. У стягненні 2000,00 грн боргу суд відмовляє.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача 2 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Що стосується заявлених позивачем до стягнення з відповідача 2 послуг адвоката в сумі 4000,00 грн, то статтею 44 ГПК України передбачено, що оплата послуг адвоката відноситься до складу судових витрат.

В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

На обґрунтування відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката було надано договір на надання правової допомоги № 17/16 від 10.10.2016, укладений між ПП "Україна-Експерт-Центр" та адвокатом ОСОБА_2 (а. с. 26); акт приймання-передачі по наданню правової допомоги в господарському суді Житомирської області від 08.12.2016 (а. с. 27); копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №000752 від 03.09.2015 (а. с. 28); копію посвідчення адвоката № 000752 від 03.09.2015 (а. с. 28), ордер серії ЖТ № 28018 на надання правової допомоги від 10.10.2016 (а. с. 45) та копію платіжного доручення №112 від 12.12.2016 (а. с. 29).

Пунктом 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (із змінами і доповненнями) визначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7).

На підтвердження розумності сум, які підлягають оплаті за надані послуги, адвокатом надано до суду розрахунок витрат на правову допомогу, проведений в межах сум, допустимих до стягнення за надання допомоги згідно із Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» .

Відповідно до вказаного розрахунку адвокатом, зокрема, пораховано вартість наданих послуг по попередньому опрацюванню матеріалів (2 год), опрацюванню законодавчої бази, що регулює спірні відносини, формуванню правової позиції, консультуванню щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) та їх отримання для справи (1 год), підготовці процесуальних документів по справі (позовна заява, клопотання, письмові пояснення, заперечення тощо) (4 год), судовому представництві (1 год). Всього 8 годин з оплатою 1 год вартості часу адвоката у розмірі 500,00 грн (8х500=4000).

Оглянувши матеріали справи, врахувавши складність справи та часткове задоволення позову, оцінивши обсяг послуг, що були надані позивачу адвокатом, з урахуванням ст. 49 ГПК України, господарський суд дійшов висновку, що витрати на послуги адвоката в сумі 4000,00 грн по даній справі є співрозмірними об'єму отриманих юридичних послуг та складають близько 9% від суми позову.

З огляду на викладене суд вважає за необхідне задовольнити заяву позивача та стягнути з відповідача в рахунок відшкодування понесених витрат на надання йому правової допомоги 3874,00 грн, обрахованих пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Чуднівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (13200, Житомирська обл., Чуднівський район, місто Чуднів, вул. 50-річчя Жовтня, будинок 3, код ЄДРПОУ 34868511) з розрахункового рахунку Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (код ЄДРПОУ 34900660; р/р 35215096000409, 35220296000409, 35223196000409 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172) на користь приватного підприємства "Україна-Експерт-Центр" (10030, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 31469363):

- 43100,00 грн боргу за надані послуги з оцінки майна;

- 1334,65 грн судового збору;

- 3874,00 грн витрат на оплату послуг адвоката.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 24.02.17

Суддя Прядко О.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - відповідачу 1 - рек. з повід.

3 - відповідачу 2 - рек. з повід.

4 - третій особі - рек з повід.