Рішення

від 17.02.2017 по справі 910/22439/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2017Справа №910/22439/16

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставангер"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ-Логістік"

про стягнення 63 043,36 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Примачук О.В. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ставангер" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ-Логістік" про відшкодування шкоди завданої внаслідок втрати вантажу в сумі 63 043,36 грн. відповідно до договору транспортного експедирування від 12.01.2016 № 120116.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 27.01.2017 не з'явилися, Проте, відповідно до ст. 69 ГПК України позивачем було подано клопотання про продовження строку розгляду спору додатково на 15 днів.

З метою усунення порушення рівності та змагальності учасників судового процесу, суд задовольнив клопотання позивача про продовження строку розгляду спору додатково на 15 днів та відклав розгляд справи на 17.02.2017.

Позивач у судовому засіданні 17.02.2017 стверджував, що його права порушені, просив позов задовольнити повністю.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки відповідач не з'явився у судове засідання, не зважаючи на належне повідомлення про розгляд справи, суд на підставі ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами та доказами.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі доказів достатньо для вирішення спору по суті.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 12.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транслойд" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ставангер" (виконавець) було укладено договір № 120116 транспортного експедирування (далі - Договір № 120116), відповідно до умов якого (п. 1.1) замовник від власного імені, за дорученням клієнта (первинний замовник (вантажовідправник) замовника) доручає організувати перевезення вантажів, а виконавець зобов'язується забезпечити доставку надані замовником вантажі до пункту призначення в обумовленій сторонами строк та видати їх уповноваженій на одержання вантажу особі - вантажоодержувачу, а замовник зобов'язується вчасно оплатити експедиційні послуги.

Згідно з п. 2.1 Договору № 120116 перевезення виконуються відповідно до Статуту автомобільного транспорту, ЦК України, Законів України "Про транспорт", "Про транспортно-експедиторську діяльність" та інших діючих нормативних актів. На кожне перевезення оформляється заявка, яка складається в письмовій формі, підписується уповноваженою особою замовника і передається виконавцю за допомогою факсимільного зв'язку, електронним переказом (за допомогою мережі Інтернет) та є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 3.2.4 Договору № 120116 визначено, що виконавець має право передати свої повноваження по перевезенню вантажів третім особам.

25.03.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю "Ставангер" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТ-Логістік" (виконавець) укладено договір перевезення ватажу та транспортного експедирування № 2503016/929 (далі - Договір перевезення), відповідно до якого замовник за оплату надає перевезення вантажів, а перевізник зобов'язаний в цілісності доставити їх вантажоодержувачу.

Пунктом 3.1.5 Договору перевезення визначено, що виконавець зобов'язаний здійснювати перевезення вантажів по заявкам замовника з дотриманням термінів доставки та цілісності вантажу.

Згідно з п. 5.2 Договору перевезення Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТ-Логістік" несе повну майнову відповідальність за пошкодження, знищення, викрадення або втрату прийнятого до перевезення вантажу до моменту передачі його вантажоотримувачу. У разі пошкодження, знищення, викрадення або втрати вантажу виконавець компенсує замовнику повну вартість пошкодженого, знищеного, викраденого або втраченого вантажу.

23.08.2016 відповідно до Договору № 120116 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ставангер" отримало від Товариства з обмеженою відповідальністю "Транслойд" заявку на організацію перевезення вантажу № 230816-901 за маршрутом смт. Калинівка - смт. Котовськ - м. Білгород-Дністровський, вантаж - побутова хімія, загальна вартість - 304 247,96 грн.

На підставі Договору перевезення була підписана між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ставангер" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транслойд" заявка від 23.08.2016 № 23082016/902-13, відповідно до якої перевезення вантажу виконувалося водієм ОСОБА_3, згідно товарно-транспортної накладної від 28.08.2016 № ТР-048225. Транспортний засіб, що використовувався для перевезення - автомобіль марки "MAN", реєстраційний номер НОМЕР_3. Перевезення Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТ-Логістік" вантажу підтверджується актом надання послуг від 25.08.2016 № л00000530 та рахунком від 24.08.2016 № л00000546. Вантаж було передано перевізнику (ТОВ "ВТ-Логістік") в повному обсязі та належної якості, про що свідчить підпис водія в товарно-транспортній накладній.

Позивач стверджує, що водій вантаж у повній кількості не доставив, при прийнятті вантажу було виявлено нестачу в кількості 27 одиниць на загальну суму 61 807, 21 грн., про що складено акт приймання-передачі ТМЦ від 26.08.2016 № 6601750506 та акт здачі-приймання ТМЦ від 26.08.2016 № 6601750640.

Внаслідок крадіжки товару, 19.09.2016 ТОВ "Ставангер" отримало від ТОВ "Транслойд" претензію від 19.09.2016 № 54 про стягнення збитків в сумі 63 043,36 грн., нарахування суми збитків ТОВ "Транслойд" здійснило відповідно до отриманої вимоги про відшкодування сум заподіяної шкоди від 02.09.2016 № 02/09юр на суму 63 043,36 грн., яку направив вантажовласник (ТОВ "Дієса"). В суму збитків, власник вантажу включив суму прямих збитків 61 807,21 грн. та суму упущеної вигоди - 1 236,14 грн. - 2% від вартості втрачених товарів.

ТОВ "Ставангер" виконало претензійні вимоги ТОВ "Транслойд" та сплатило останньому 63 043,36 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 28.11.2016 № 2566. Таким чином, ТОВ "Ставангер" понесло реальні збитки, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ "ВТ-Логістік" обов'язків за Договором перевезення.

ТОВ "Ставангер" направило претензію від 19.09.2016 ТОВ "ВТ-Логістік" в якій просило перерахувати завдані ним збитки в нестачі вантажу в сумі 63 043,36 грн., дана претензія повернулася до ТОВ "Ставангер" у зв'язку з закінченням термінів зберігання.

Позивач вважає, що відповідач, як перевізник вантажу, несе відповідальність за втрату прийнятого до перевезення вантажу, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача 63 043,36 грн.

Дослідивши правову норму, яка підлягає застосуванню у спірних відносинах сторін, суд дійшов висновку, що доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Статтею 920 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором. Відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу. Відправник повинен пред'явити у встановлений строк вантаж, який підлягає перевезенню, в належній тарі та (або) упаковці; вантаж має бути також замаркований відповідно до встановлених вимог. Перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу (ст. 917 ЦК України).

Відповідно до ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно з ст. 308 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством. У разі якщо для здійснення перевезення вантажу законодавством або договором передбачено спеціальні документи (посвідчення), які підтверджують якість та інші властивості вантажу, що перевозиться, вантажовідправник зобов'язаний передати такі документи перевізникові разом з вантажем. Про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином.

Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу. Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату (частини 1, 3, 4 ст. 314 ГК України).

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.За положеннями ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Пунктом 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ч. 2 ст. 22 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як вбачається з положень ст. 1166 ЦК України, підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоду; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої цією статтею. Оскільки предметом спору у даній справі є стягнення шкоди завданої відповідачем, то предметом доказування у даній справі є встановлення всіх обставин, які вказують на наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення у вигляді шкоди або збитків.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як підтверджується матеріалами справи, під час перевезення вантажу мала місце втрата вантажу, а саме 27 одиниць на суму 61 807,21 грн., що підтверджується актами приймання-передачі ТМЦ від 26.08.2016 № 6601750506 та здачі-приймання ТМЦ від 26.08.2016 № 6601750640, підписаним водієм ОСОБА_3, яким здійснювалося перевезення вантажу.

У зв'язку з втратою вантажу, позивачем було відшкодовано замовнику (ТОВ "Транслойд") вартість втраченого вантажу в розмірі 63 043,36 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 28.11.2016 № 2566.

З наведеного вбачається, що факт завдання шкоди позивачу на суму 63 043,36 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Відповідач наявність своєї вини у втраті вантажу не спростував. Відповідач не забезпечив належним чином схоронності вантажу.

Отже, враховуючи наявність доказів завдання позивачу шкоди внаслідок неправомірних дій відповідача, який не забезпечив перевезення вантажу в повному обсязі, в зв'язку з чим мала місце недостача вантажу, наявність причинного зв'язку між діями відповідача та завданою шкодою, врахувавши умови Договору перевезення за якими виконавець зобов'язаний здійснювати перевезення вантажів з дотриманням термінів та цілісності вантажу, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 63 043,36 грн.

З урахуванням викладеного витрати по сплаті судового збору в сумі 1 378, 00 грн. покладаються на відповідача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТ-Логістік", згідно вимог ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 17.02.2017, згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 909, 917, 920, 924 ЦК України, ст. ст. 308, 314 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 34, ч.3 ст. 43, 44, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставангер" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ-Логістік" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ-Логістік", 03680, м. Київ, вул. Радіщева, буд. 6, код ЄДРПОУ 39975991, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставангер", 73000, м. Херсон, вул. Карла Маркса, буд. 31, кв. 11, код ЄДРПОУ 38697652, шкоду, завдану внаслідок втрати вантажу в сумі 63 043,36 грн. та судовий збір у розмірі 1 378, 00 грн., видавши наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 22.02.2017

Суддя Ю.О.Підченко