Рішення

від 14.02.2017 по справі 910/23115/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2017Справа №910/23115/16

За позовом Національної телекомпанії України в особі філії Національної телекомпанії

України Центральна дирекція Українське радіо

до Державного підприємства Державний академічний оркестр РадіоОСОБА_1

про стягнення 257 859,73 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Бурвікова І.Ю. - по дов. № 01-09/30 від 25.01.2017

від відповідача Журавель Р.О. - по дов. № 139 від 05.12.2016

Суть спору :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Національної телекомпанії України в особі філії Національної телекомпанії України Центральна дирекція Українське радіо про стягнення з Державного підприємства Державний академічний оркестр РадіоОСОБА_1 257 859,73 грн., з яких: 234 069,06 грн. основного боргу, 15 281,65 грн. пені, 7 022,10 грн. штрафу, 1 486,92 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6371 від 31.01.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2016 порушено провадження у справі № 910/23115/16 та призначено справу до розгляду на 17.01.2017.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва № 05-23/142 від 13.01.2017 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ, призначено проведення повторного автоматизованого розподілу даної справи, за результатом проведення якого справа № 910/23115/16 передана на розгляд судді Сіваковій В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2017, у зв'язку з нез'явленням в засідання суду представника відповідача та невиконання відповідачем вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 19.12.2016, розгляд справи № 910/23115/16 було відкладено до 07.02.2017.

Відповідачем 07.02.2017 до відділу діловодства суду подано заяву, відповідно до якої відповідач визнає основний борг в сумі 234 069,06 грн.

Відповідачем 07.02.2017 до відділу діловодства суду подано заяву, відповідно до якої відповідач просить суд зменшити розмір пені та штрафу.

Відповідачем 07.02.2017 до відділу діловодства суду подано заяву, відповідно до якої відповідач просить відстрочити виконання рішення суду до 29.12.2017, посилаючись на те, що відповідач заснований на державній власності фінансування підприємства здійснюється із бюджету. Зазначає, що заборгованість перед позивачем виникла, у зв'язку з припиненням державного фінансування з червня 2015 року. Згідно затвердженого кошторису відповідача на 2017 рік передбачено надходження коштів з бюджету в розмірі 160 000,00 грн. для сплати за оренду в січні-березні 2017 року, що дозволить частково сплатити існуючу заборгованість. У наступних кварталах поточного року також передбачено надходження коштів із бюджету на виплату заборгованості, але на даний час інформація про строки надходження коштів та їх розмір відповідачу не відомі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2017 справу призначено до розгляду на 14.02.2017.

Позивачем в судовому засіданні 14.02.2017 подано заяву в порядку ст. 25 Господарського процесуального кодексу України про заміну позивача його правонаступником - Публічне акціонерне товариство Національна суспільна телерадіокомпанія України в особі філії Центральна дирекція Українське радіо , у зв'язку з реорганізацією.

Суд розглянувши дане клопотання позивача в судовому засіданні 14.02.2017 відзначає наступне

Стаття 25 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв'язок матеріального і процесуального права. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Частина 1 статті наводить однією з підстав процесуального правонаступництва - внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення).

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Стаття 59 Господарського кодексу України визначає, що реорганізація може проводитися, шляхом: злиття, приєднання, поділу, перетворення.

Наказом Державного комітету телебачення і радіомовлення України № 174 від 30.09.2016 Про реорганізацію Національної телекомпанії України припинено діяльність Національної телекомпанії України шляхом перетворення у Публічне акціонерне товариство Національна суспільна телерадіокомпанія України .

Постановою Кабінету Міністрів України № 1039 від 28.12.2016 затверджено статут Публічне акціонерне товариство Національна суспільна телерадіокомпанія України , відповідно до якого останній є правонаступником майна, прав і обов'язків Національної телекомпанії України.

Згідно з ч. 5 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у разі перетворення юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичної особи, що припиняється у результаті перетворення, та державна реєстрація новоутвореної юридичної особи. Перетворення вважається завершеним з дати державної реєстрації новоутвореної юридичної особи.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вбачається, що 19.01.2017 в реєстрі зареєстрована новоутворена юридична особа - Публічне акціонерне товариство Національна суспільна телерадіокомпанія України .

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для здійснення заміни позивача - Національної телекомпанії України в особі філії Національної телекомпанії України Центральна дирекція Українське радіо на його правонаступника Публічне акціонерне товариство Національна суспільна телерадіокомпанія України в особі філії Центральна дирекція Українське радіо .

Позивач в судовому засіданні 14.02.2017 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 14.02.2017 позовні вимоги визнав та підтримав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та про відстрочку виконання рішення суду.

В судовому засіданні 14.02.2017, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

31.01.2013 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) та Державним підприємством Державний академічний оркестр РадіоОСОБА_1 (орендар, відповідач) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6371 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення апаратної та студії літературно-драматичного блоку (далі - майно) загальною площею 306,0 кв. м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Первомайського, 5-а на другому поверсі триповерхової адміністративної будівлі Будинку звукозапису, що перебуває на балансі Національної радіокомпанії України (далі - балансоутримувач, позивач).

Майно передається в оренду з метою розміщення закладу культури і мистецтв (п. 1.2. договору).

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що орендодавець зобов'язаний передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором.

Відповідно до п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Згідно акту приймання-передачі орендованого майна від 31.01.2013 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування майно - загальною площею 306,0 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Первомайського, 5-а.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 10.1. договору сторонами встановлено, що договір укладено на 2 роки 364 дні, що діє з 31.01.2013 до 30.01.2016 включно.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором орендну плату у визначені строк повністю не здійснив, в зв'язку з чим виникла заборгованість.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 10.4 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

Відповідно до п. 2 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтею 764 Цивільного кодексу України визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Сторонами доказів в підтвердження виявлення небажання продовжувати договірні відносини не подано, а отже наразі договір є продовженим.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про оренду державного та кому нального майна істотною умовою договору оренди є, зокрема, орендна пла та з урахуванням її індексації.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної платина державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету міністрів України № 786 від 04.10.1995 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - липень 2012 року - 31 019,91 грн.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 3.3. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.6. договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним з врахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснює платіж.

Згідно з п. 5.3. договору орендар зобов'язався своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо сплати в повному обсязі вартості наданих послуг оренди за період червень - листопад 2016 року, в результаті чого виникла заборгованість, яка повністю визнана відповідачем, що становить 234 069,06 грн.

Статтею 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 234 069,06 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за оренду провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 3.7. договору передбачено, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно п. 3.8. договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати орендної плати, у зв'язку з чим за розрахунками позивача пеня складає 15 281,65 грн. та штраф в розмірі 7 022,10 грн.

Водночас, суд дійшов висновку про зменшення розміру пені та штрафу, зважаючи на наступне.

Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, закріплено в п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем належними засобами доказування не доведено понесення ним збитків у зв'язку із несвоєчасною оплатою відповідачем платежів за оренду майна.

Відповідачем не наведено підстави та не надано докази винятковості обставин, які призвели до порушення ним грошового зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню з відповідача, судом враховано, що позивач не заперечував проти їх зменшення судом, а тому суд вважає за можливе зменшити штрафні санкції (пеню та штраф) в розмірі по 1,00 грн.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають задоволенню в розмірі 1,00 грн. та в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню в сумі 1,00 грн. В іншій частині стягнення суми пені та штрафу в позові слід відмовити.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендної плати, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 1 486,92 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд здійснивши власний розрахунок 3% річних приходить до висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 1 462,12 грн. - 3% річних.

В іншій частині нарахованих 3% річних позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки

За умовами договору оплата має здійснюватись не пізніше 10 числа кожного місяця, а отже прострочення починає облік з 11 числа місяця, тоді як позивач нараховує з 10 числа місяця.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Позивачем при здійснені розрахунку 3% річних не враховано, що строк оплати за серпень 2016 року (11.09.2016) припадав на вихідний день.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Порушене відповідачем клопотання про відстрочку виконання рішення суду до 29.12.2017 не підлягає задоволенню судом з огляду на наступне.

Позивач проти відстрочки виконання рішення суду заперечував.

Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно п. 1 ст. 121 цього Кодексу за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Таким чином, розстрочення виконання судового рішення може бути лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим. При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.

Викладені відповідачем обставини з яких не можливе виконання рішення не є винятковими, тому суд не вбачає підстав для відстрочення рішення до 29.12.2017.

Як передбачено абз. 3 п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у резолютивні частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 25, 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Здійснити заміну позивача - Національної телекомпанії України в особі філії Національної телекомпанії України Центральна дирекція Українське радіо на його правонаступника Публічне акціонерне товариство Національна суспільна телерадіокомпанія України в особі філії Центральна дирекція Українське радіо .

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Державного підприємства Державний академічний оркестр РадіоОСОБА_1 (01023, м. Київ, вул. Первомайського, 5-а, код ЄДРПОУ 33403283) на користь Публічного акціонерного товариства Національна суспільна телерадіокомпанія України в особі філії Центральна дирекція Українське радіо (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 26, код ЄДРПОУ 40088562) 234 069 (двісті тридцять чотири тисячі шістдесят дев'ять) грн. 06 коп. основного боргу, 1 (одна) грн. 00 коп. пені, 1 (одна) грн. 00 коп. штрафу, 1 462 (одна тисяча чотириста шістдесят дві) грн. 12 коп. - 3% річних, 3 867 (три тисячі вісімсот шістдесят сім) грн. 52 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 21.02.2017.

СуддяВ.В.Сівакова