Рішення

від 21.02.2017 по справі 910/23181/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2017Справа №910/23181/16

За позовом Приватного підприємства Ліфтбудпроект

до Приватного акціонерного товариства Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона

про стягнення 1100000 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Устінова Л.В. (представник за довіреністю);

від відповідача - Яковенко В.В. (представник за довіреністю).

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року Приватне підприємство Ліфтбудпроект звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона про стягнення заборгованості за Договором поставки №КЗ-01/4 від 01.04.2013.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару відповідно до умов Договору поставки №КЗ-01/4 від 01.04.2013 та Договору про відступлення права вимоги від 18.02.2015 в наслідок чого у останнього утворилась заборгованість в розмірі 9757854,58 грн.

В подальшому рішенням господарського суду міста Києва від 08.04.2015 у справі №910/5923/15-г за спірним договором з відповідача на користь позивача було стягнуто частину заборгованості в розмірі 500000 грн.

На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача частину існуючої заборгованості за поставлений товар в розмірі 1100000 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні визнав позов в повному обсязі, про що Приватним акціонерним товариством Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона було зазначено у відзиві на позовну заяву, разом з тим, відповідач зазначив, що існуюча перед позивачем заборгованість утворилась у зв'язку із скрутним фінансовим становищем підприємства.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.04.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Інтерагротек (продавець, первісний кредитор) та Приватним акціонерним товариством Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона (покупець, боржник) укладено Договір поставки №КЗ-01/4, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти у власність матеріали, запасні частини, комплектуючі, вузди і агрегати (товар) для виготовлення сільськогосподарської техніки, зварювального та іншого обладнання, яке виготовляється покупцем (п.1.1 Договору, з врахуванням змін внесених Додатковою угодою №1 від 08.04.2013 року).

Відповідно до п.4.2 Договору, всі грошові розрахунки за даним договором здійснюються шляхом перерахування коштів в національній валюті України зобов'язаною стороною на розрахунковий рахунок іншої сторони на підставі цього договору.

Згідно з п.6.4.1 Договору, покупець зобов'язаний сплатити за поставлений товар, що передається, згідно умов цього Договору, належним чином та на умовах визначених в цьому договорі.

На виконання умов зазначеного договору поставки Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Інтерагротек поставлено та передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 17265535,45 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Проте відповідачем було лише частково оплачено вартість отриманого товару в розмірі 7507680,87 грн., в наслідок чого у останнього утворилась заборгованість в розмірі 9757854,58 грн.

В подальшому, 18.02.2015 між Приватним підприємством Ліфтбудпроект (позивач, новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Інтерагротек (як первісним кредитором) було укладено Договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові на підставі Договору поставки № КЗ-01/4 від 01.04.2013 р. та Договору поставки № 120414 від 12.04.2014 р. (надалі іменується Основні договори ), що укладені між первісним кредитором та Приватним акціонерним товариством Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона (код ЄДРПОУ 05417733, місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, 66) (п. 1.1. Договору про відступлення прав вимоги).

Згідно з п.1.2 Договору про відступлення права вимоги, за цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів в розмірі, визначеному в п.2.1 цього Договору.

Відповідно до п.2.1. Договору про відступлення права вимоги, право вимога, що відступається за цим договором, оцінюється сторонами в запільній сумі 13096103,45 грн., а саме:

- по Договору поставки №КЗ-01/4 від 01.04.2013 р. в сумі 9757854,58 грн.;

- по Договору поставки №120414 від 12.04.2014 р. в сумі 3338248,87 грн.

У відповідності до п. 3.3 Договору про відступлення права вимоги, новий кредитор зобов'язаний протягом 10 днів із дати виконання на його користь обов'язків боржником письмово повідомити первісного кредитора про таке виконання з зазначенням дати і суми виконання із додаванням завірених Новим кредитором копій документів, що підтверджують таке виконання.

19.02.2015 на виконання умов Договору про відступлення права вимоги, ТОВ Торговий дім Інтерагротек передало, а позивачем прийнято оригінали документів (а саме: Договір поставки, Акт звірки взаємних розрахунків, видаткові накладні, та платіжні доручення), що підтверджується Актом приймання-передачі документів від 19.02.2015 року.

19.02.2015 позивачем було направлено відповідачу повідомлення з інформацією про перехід права вимоги за Договором поставки до позивача, а також вимога про повернення грошових коштів.

Проте, вбачається з матеріалів справи, внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності та повноти оплати вартості отриманого товару, відповідно до умов Договору поставки та Договору про відступлення права вимоги, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 9757854,58 грн.

Факт заборгованості відповідача перед ТОВ Торговий дім Інтерагротек в розмірі 9757854,58 грн. підтверджується Актом звірки взаємних прорахунків від 18.02.2015 року.

Разом з тим, рішенням господарського суду міста Києва від 08.04.2015 у справі №910/5923/15-г за позовом Приватного підприємства Ліфтбудпроект до Приватного акціонерного товариства Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона про стягнення 500000 грн., були також встановлені викладені вище обставини.

Крім того, вказаним судовим рішенням було в повному обсязі задоволено позовні вимоги Приватного підприємства Ліфтбудпроект та стягнуто з відповідача на користь позивача частину заборгованості за вказаними вище договорами в розмірі 500000 грн.

Станом на момент розгляду даної справи, рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2015 у справі №910/5923/15-г не скасоване та набрало законної сили.

У відповідності до ст.35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин суд приходить до висновку, що наявність у відповідача заборгованості перед позивачем належним чином доведена та підтверджується матеріалами справи, доказів щодо погашення відповідачем існуючої заборгованості сторонами не надано.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, Приватного акціонерного товариства Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона визнає наявність заборгованості перед позивачем, про що зазначено у відзиві на позовну заяву.

За приписами ст.509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно зі ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Положеннями ст.712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

В силу ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Факт існування заборгованості в розмірі 1100000 грн. належним чином підтверджений матеріалами справи.

Крім того, відповідно до ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Судом враховано пояснення представника Приватного акціонерного товариства Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона надані в судовому засіданні та відзив на позовну заяву в якому останній фактично визнав в повному обсязі наявність заборгованості.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягненню з відповідача 1100000 грн. - частини заборгованості за поставлений товар.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 34, 35, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона (03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, буд. 66; ідентифікаційний код 05417733) на користь Приватного підприємства Ліфтбудпроект (03191, м. Київ, вул. Маршала Якубовського, буд. 2; ідентифікаційний код 34664398) частину заборгованості в розмірі 1100000 (один мільйон сто тисяч) грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 16500 (шістнадцять тисяч п'ятсот) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписаний 24.02.2017

Суддя Я.В. Маринченко