Рішення

від 20.02.2017 по справі 910/1205/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2017Справа № 910/1205/17

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Трансмашхолдінг-Україна" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ТМХ" простягнення 59 640 грн 96 коп. Представники від позивача:ОСОБА_1 - директор від відповідача:ОСОБА_2 - директор

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24.01.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмашхолдінг-Україна" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ТМХ" про стягнення 59 640 грн 96 коп. заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги (безпроцентної цільової позики) № 31/03-07 від 31.03.2015, в тому числі: 40 000 грн 00 коп. основного боргу, 13 897 грн 27 коп. пені, 1 200 грн 46 коп. 3 % річних та 4 543 грн 69 коп. інфляційних втрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладених між сторонами договору поворотної фінансової допомоги (безпроцентної цільової позики) № 31/03-07 від 31.03.2015 не виконав взяті на себе зобов'язання з повернення позивачу поворотної фінансової допомоги (позики), у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 40 000 грн 00 коп., крім того у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано 13 897 грн 27 коп. пені, 1 200 грн 46 коп. 3 % річних та 4 543 грн 69 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міст Києва від 25.01.2017 порушено провадження по справі № 910/1205/17, розгляд справи призначено на 20.02.2017.

16.02.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

20.02.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та відзив на позовну заяву.

У судове засідання 20.02.2017 з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи.

Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача надав пояснення по справі, відповідно до яких визнає заявлені позовні вимоги.

У судовому засіданні 20.02.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

31.03.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансмашхолдінг-Україна" (позикодавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ТМХ" (позичальник за договором) укладено договір поворотної фінансової допомоги (безпроцентної цільової позики) № 31/03-07 від 31.03.2015 (далі - договір), відповідно до умов якого позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти на умовах поворотної фінансової допомоги (позики), а позичальник зобов'язується використати зазначену позику за цільовим призначенням і повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, позика надається на безпроцентній основі.

Відповідно до пункту 2.2. договору сума позики, що надається позикодавцем позичальнику, становить 40 000 грн 00 коп.

У відповідності до пункту 2.3 договору позика надається на строк з моменту отримання грошових коштів до 31 грудня 2015 року.

Згідно з пунктом 3.1 договору позикодавець протягом п'яти робочих днів з моменту підписання даного договору зобов'язується надати позичальнику визначену пунктом 2.2 договору суму позики в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника.

Пунктом 3.2 договору визначено, що після закінчення строку, встановленого пунктом 2.3 цього договору, позичальник зобов'язується протягом десяти робочих днів повернути позику позикодавцеві.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором позики.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 3 статті 1049 Цивільного кодексу України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Судом встановлено, що на виконання умов договору поворотної фінансової допомоги (безпроцентної цільової позики) № 31/03-07 від 31.03.2015 позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 40 000 грн 00 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки з рахунку позивача за 15.04.2015.

Як встановлено судом відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення наданих позивачем коштів за договором поворотної фінансової допомоги (безпроцентної цільової позики) № 31/03-07 від 31.03.2015, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 40 000 грн 00 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів повернення відповідачу коштів (поворотної фінансової допомоги) на суму 40 000 грн 00 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з повернення коштів за договором поворотної фінансової допомоги (безпроцентної цільової позики) № 31/03-07 від 31.03.2015 та факту наявності заборгованості у розмірі 40 000 грн 00 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача поворотної безвідсоткової фінансової допомоги у розмірі 40 000 грн 00 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 13 897 грн 27 коп. пені, 1 200 грн 46 коп. 3 % річних та 4 543 грн 69 коп. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період прострочення з 20.01.2016 по 20.01.2017.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пунктом 4.2 договору в разі порушення передбачених даним договором строків повернення позики, позичальник сплачує позикодавцеві пеню, яка нараховується за весь час прострочення, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов'язання за кожний день прострочення..

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені) відповідно до умов пункту 4.2 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором поворотної фінансової допомоги (безпроцентної цільової позики) № 31/03-07 від 31.03.2015, вимоги позивача про стягнення з відповідача 13 897 грн 27 коп. пені, 1 200 грн 46 коп. 3 % річних та 4 543 грн 69 коп. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період прострочення з 20.01.2016 по 20.01.2017, підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ТМХ" (01004, м. Київ, вул. Кропивницького, буд. 18, офіс 34, ідентифікаційний код 33403042) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмашхолдінг-Україна" (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 3-Б, офіс 197, ідентифікаційний код 33102939) заборгованість у розмірі 40 000 (сорок тисяч) грн 00 коп., пеню у розмірі 13 897 (тринадцять тисяч вісімсот дев'яносто сім) грн 27 коп., 3 % річних у розмірі 1 200 (одна тисяча двісті) грн 46 коп., інфляційні втрати у розмірі 4 543 (чотири тисячі п'ятсот сорок три) грн 69 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 800 (чотири тисячі вісімсот) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 24.02.2017

Суддя Н.Б. Плотницька